Ухвала

від 15.12.2016 по справі 813/2377/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2016 р. № 876/8690/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ламела" до Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

13 липня 2016 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ламела" звернулося до суду із позовом до відповідача - Головного управління ДФС у Львівській області, яким просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Львівській області від 11.04.2016 № НОМЕР_1 та від 11.04.2016 № НОМЕР_2.

В обґрунтування вимог позовної заяви позивач зазначає, що до спірних правовідносин повинні застосовуватись норми спеціального законодавства, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність.

Позивач вважає, що висновки податкового органу щодо нарахування позивачу податкового зобов»язання з податку на додану вартість при вивезенні товарів в режимі реекспорту є безпідставним, а прийняте на цих підставах податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано винесені Головним управлінням ДФС у Львівській області податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 11.04.2016 та №0000862202 від 11.04.2016.

Постанова мотивована тим, що жодної передбаченої п.5 ч. 1 ст. 86 МК України подій стосовно майна, ввезеного позивачем на митну територію України в режимі тимчасового ввезення та вивезеного за межі України в режимі реекспорту не відбулося, відтак суд не погоджується з позицією контролюючого органу про відсутність в позивача права на застосування спеціальних норм податкового законодавства, зокрема норм, що регулюють режим реекспорту обладнання, котре, як не заперечується самим відповідачем, ввезене на митну територію України в режимі тимчасового ввезення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідно до наданих ТзОВ "Ламела" до перевірки ВМД встановлено сплату до бюджету ПДВ в розмірі 20 % на митну вартість ввезених прес форм, що встановлений для режиму імпорту, а не 3%, як це передбачено для режиму тимчасового ввезення, а тому позивач не мав права на застосування спеціальних норм Податкового кодексу України їх при вивезенні.

Заслухавши суддю - доповідача, представника позивача, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач та польське підприємство «LAMELA» sp.z.o.o. oj 20.07.2005 уклали договір комерційної концесії, за умовами якого польське підприємство «LAMELA» sp.z.o.o. oj як правоволоділець надає позивачу за плату на вказаний у договорі термін комплекс належних правоволодільцю виняткових прав на виробництво і реалізацію продукції під ТМ «LAMELA» та забезпечує позивача необхідним для виготовлення продукції обладнанням.

На виконання укладеного договору протягом 2014 року позивачем ввезено на митну територію України у митному режимі тимчасового ввезення обладнання на загальну суму 2031200,99 грн, та нарахувано і сплачено до державного бюджету суму ПДВ 407342,1 грн (20%), яку відніс до складу податкового кредиту.

Водночас згідно представлених ВМД протягом 2014 року позивачем було вивезено отримане згідно договору комерційної концесії від 20.07.2005 обладнання митною вартістю 1653060,22 грн. При цьому вивезення обладнання позивачем здійснено в режимі реекспорту, оскільки мав місце режим тимчасового ввезення.

Головним управлінням ДФС у Львівській області проведено планову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Ламела» (код ЄДРПОУ 32234448) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, якою встановлено порушення п.п. 14.1.27 п.14.1 ст. 14, п 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до завищення від»ємного значення об»єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік на загальну суму 251 173 грн; та порушення пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.3, пп. «а» п.198.5 ст.198 ПК України, що призвело до завищення залишку від»ємного значення який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 84004 грн. за грудень 2014 р, а також дане порушення призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 291843 грн, про що складено акт від 25.03.2016 №44/13-01-14-02/32234448.

На підставі вказаного акту 11.04.2016 ГУ ДФС у Львівській області винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму ПДВ на 40374,00 грн, та податкове повідомлення - рішення №0000862202, яким позивачу зменшено розмір від»ємного значення суми ПДВ на суму 61448,00 грн.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

В розумінні ст. 1115 Цивільного кодексу України договором комерційної концесії є договір, за яким одна сторона (правоволоділець) зобов'язується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) надання послуг. При цьому предметом договору комерційної концесії є право на використання об'єктів права інтелектуальної власності (торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо), комерційного досвіду та ділової репутації (ст. 1116 ЦК України).

Отже, договір комерційної концесії укладається з метою отримання однією особою дозволу на використання об'єктів інтелектуальної власності та комерційного досвіду для успішної реалізації товарів, надання послуг чи виконання робіт і впливати таким чином на розширення ділової репутації іншої особи.

За правилами пп. «а» п. 198.5 ст.198 ПК України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари послуги, необоротні активи починають використовуватися в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1. пункту 196.1 статті 196 цьогоКодексу).

Вичепний перелік операцій, які не є об'єктом оподаткування ПДВ, визначений ст.196 ПК України, зокрема підпункт 196.1.2 пункту 196.1 цієї статті визначає, що не є об'єктом оподаткування операції з передачі майна у схов (відповідальне зберігання), у концесію, а також у лізинг (оренду), крім передачі у фінансовий лізинг та повернення майна із схову (відповідального зберігання) його власнику, а також майна, попередньо переданого в концесію або лізинг (оренду) концесієдавцю або лізингодавцю орендодавцю), крім переданого у фінансовий лізинг.

Слід зазначити, що ці операції стосуються загальних випадків здійснення господарської діяльності на митній території України тоді, як у зовнішньоекономічних операціях діють спеціальні норми ПК України (ст.185. 187.189. 206 ПК України).

Відповідно до ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а)постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б)постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно укладеного 20.07.2005 позивачем з польським підприємством «LAMELA» sp.z.o.o. oj договору ввезене позивачем обладнання на митну територію України, як це встановив в акті перевірки податковий орган, було здійсненне, саме в режимі тимчасового ввезення.

Відповідно до статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.

Таким чином, позивач, сплативши податкові зобов'язання з ПДВ при тимчасовому ввезенні товару на митну територію України, правомірно відніс такі суми до податкового кредиту.

Водночас ст. 206 ПК України визначено особливості оподаткування операцій під час переміщення товарів через митний кордон України залежно від обраного митного режиму, зокрема згідно з п. 206.7 цієї статті до операцій із ввезення товарів на митну територію України у митному режимі тимчасового ввезення застосовується умовне повне звільнення від оподаткування або умовне часткове звільнення від оподаткування за умови дотримання вимог та обмежень, встановлених главою 18 Митного кодексу України.

Умовне повне звільнення від оподаткування застосовується до товарів та в порядку, визначених статтею 105 Митного кодексу України (пп.206.7.1 п.206.7 ст. 206 ПК України).

Відповідно до пп 206.7.2 п.206.7 ст. 206 ПК України умовне часткове звільнення від оподаткування застосовується до товарів та в порядку, визначених статтею 106 Митного кодексу України. Сплачені суми податку включаються платником до складу податкового кредиту у звітному (податковому) періоді, в якому було сплачено податок.

Згідно з пунктом 206.5 ст. 206 ПК України операції з вивезення товарів у митному режимі реекспорту звільняються від оподаткування, крім операцій з вивезення відповідно до пункту 5 частини першої статті 86 Митного кодексу України, що оподатковуються податком за ставкою значеною підпунктом 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 цього Кодексу.

У розумінні ст. 85 Митного кодексу України реекспорт - це митний режим, відповідно до якого товари, що були раніше ввезені на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивозяться за межі митної території України без сплати вивізного мита та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 86 МК України передбачено, що митний режим реекспорту може бути застосований до товарів, які при ввезенні на митну територію України мали статус іноземних були поміщені у митний режим імпорту і повертаються нерезиденту - стороні зовнішньоекономічного договору, згідно з яким ці товари поміщувалися у цей режим, у звязку з невиконанням (неналежним виконанням) умов цього договору або з інших обставин, що перешкоджають його виконанню, якщо ці товари:

а) вивозяться протягом шести місяців з дати поміщення їх у митний режим імпорту:

б) перебувають у тому самому стані, в якому вони були ввезені на митну територію України, окрім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування, зберігання та використання (експлуатації), внаслідок якої були виявлені недоліки, що спричиниш реекспорт товарів;

в) визнані помилково ввезеними на митну територію України.

На підставі аналізу норм законодавства та обставин справи, а також враховуючи те, що жодної з перелічених п. 5 ч. 1 ст. 86 МК України подій стосовно майна, ввезеного позивачем на митну територію України, в режимі тимчасового ввезення та вивезеного за межі України в режимі реекспорту, не відбулось, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність в позивача права на застосування спеціальних норм податкового законодавства, зокрема норм що регулюють режим реекспорту обладнання, ввезене на митну територію України в режимі тимчасового ввезення.

Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що зазначені в акті перевірки висновки про порушення позивачем податкового законодавства є безпідставними, а тому оскаржувані податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Львівській області від 11.04.2016 № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму ПДВ на 40374,00 грн, та податкове повідомлення - рішення від 11.04.2016 №0000862202, яким позивачу зменшено розмір від»ємного значення суми ПДВ на суму 61448,00 грн., є протиправними та підлягаю скасуванню.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що у мотивувальній та резолютивній частинах постанови суду першої інстанції має місце допущення описки в частині зазначення номера оскаржуваного податкового повідомлення - рішення «№ 00000852202» замість вірного «№ НОМЕР_2», що підлягає виправленню відповідно до вимог ст. 169 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись частиною 3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року у справі № 813/2377/16 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя І. В. Глушко

Судді О.О. Большакова

ОСОБА_1

Ухвала складена в повному обсязі 20.12.2016.