Рішення

від 25.10.2016 по справі 922/5136/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2016 р.Справа № 922/5136/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Бєсєдіній М.М.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Златобанк", м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові інвестиції", м.Харків за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохімхолдинг", м.Київ про звернення стягнення на предмет іпотеки за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_1 - довіреність від 12.11.2013

від третьої особи: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Златобанк", м. Київ (далі за текстом - позивач), звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові інвестиції", м. Харків (далі за текстом - відповідач) про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежитлові приміщення 1-го поверху №№ІІІ, IV, V, VI, VII, VIII, VIIIa, XII, XIII, XIV, XV, XVI в літ. "А-5" загальною площею 134,6кв.м., що знаходиться за адресою: м.Харків, провулок Кравцова, будинок №4.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором іпотеки від 25.12.2013 за реєстровим №1467 та договором про внесення змін до нього від 12.08.2014 за реєстровим №741.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.09.2015 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохімхолдинг", м.Київ (далі за текстом - третя особа).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.02.2016 призначено повторну судову оціночно-будівельну експертизу, у зв’язку з чим провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.10.2016 провадження у справі поновлено у зв'язку із надходженням висновку судової оціночно-будівельної експертизи №2513/9950 від 30.09.2016.

Від позивача 21.10.2016 на електрону адресу суду надійшло клопотання про проведення засідання за його відсутності.

В минулих судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні надав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечив. Просить суд врахувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 у справі №910/23086/15, якою встановлено, що розмір заборгованості ТОВ "Торговий дім "Агрохімхолдинг" перед позивачем за кредитним договором №226/1/13-KLMV від 13.08.2013 складає 30506132,05грн. Крім того, вказує, що позивачем неправильно обрано спосіб захисту свого права. Вважає, що передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки має здійснюватися в позасудовому порядку, що підтверджується правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду України від 14.09.2016 у справі №6-1219цс16.

Третя особа пояснень щодо суті спору суду не надала, свого представника в судове засідання не направила, про причини неявки суд не повідомила. Про дату, час та місце розгляду справи третя особа була повідомлена належним чином.

У відповідності до приписів статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши представника позивача, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

13 серпня 2013 року між позивачем, як банком або кредитодавцем, та третьою особою, як позичальником, укладено кредитний договір №226/1/13-KLMV (далі за текстом-Кредитний договір), за умовами якого банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується в повному обсязі повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови кредитного договору.

Згідно пунктів 1.2, 1.2.1 Кредитного договору кредитодавець надає позичальнику кредит у формі відкриття відкличної кредитної лінії, в межах максимального ліміту заборгованості, визначеного кредитним договором. Кредит може надаватися траншами. Позичальник має право у будь-який час без повідомлення банку здійснювати погашення поточної заборгованості по кредиту і за умови дотримання умов надання кредитних коштів, встановлених кредитним договором, може знову отримувати кредит в межах максимального ліміту за кредитною лінією. Кредит надається для поповнення обігових коштів.

Максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією становить 38485000,00 грн. (пункт 1.3 Кредитного договору в редакції Договору про внесення змін №3 від 25.12.2013).

Пунктом 1.4 Кредитного договору (з урахуванням Договору про внесення змін №10 від 12.08.2014) визначено, що кінцева дата повернення кредиту - не пізніше 11.08.2015 включно.

Відповідно до пункту 1.5 Кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує проценти у вигляді фіксованої процентної ставки у розмірі 20% річних за користування кредитними коштами у гривні; 10% річних за користування кредитними коштами у доларах США.

Пунктом 3.4.2 Кредитного договору встановлено, що позичальник зобов'язаний сплачувати проценти/комісію у розмірі та в порядку, передбаченому кредитним договором, згідно з умовами договору.

Позичальник зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі в порядку та в строки, передбачені кредитним договором, в тому числі достроково, у разі настання обставин, за яких банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, в тому числі у випадку настання несприятливих обставин/подій (пункт 3.4.3 Кредитного договору).

Позичальник зобов'язаний безумовно сплатити неустойку (штраф, пеню), інші штрафні санкції, відшкодувати заподіяні банку збитки, завдані невиконанням/неналежним виконанням умов кредитного договору (пункт 3.4.4 Кредитного договору).

Згідно пункту 2.2.1 Кредитного договору повернення кредитних коштів здійснюється на рахунок оплати боргових зобов'язань та процентів.

Відповідно до пунктів 2.4-2.6, 2.6.1 Кредитного договору сплата процентів здійснюється за фактичний строк користування кредитом. При розрахунку процентів за користування кредитними коштами приймається рік і місяць, рівні календарній кількості днів. День повернення кредиту до розрахунку не приймається. Позичальник самостійно сплачує (перераховує) проценти на рахунок для оплати боргових зобов'язань та процентів. Проценти сплачуються за період з першого по останній день календарного місяця щомісячно по сьоме число (включно) місяця, що слідує за місяцем нарахування процентів. Проценти за останній місяць користування кредитом сплачуються в кінцеву дату повернення кредиту. Якщо останній день повернення кредиту та/або сплати процентів припадає на вихідний, святковий день або інший неробочий день, то позичальник має право повернути кредит та/або сплатити проценти наступного робочого дня.

Згідно пункту 3.1.4 Кредитного договору банк має право: відмовитися від подальшого кредитування позичальника за кредитним договором частково або в повному обсязі та/або вимагати повернення у повному обсязі наданих кредитних коштів (в тому числі достроково повернення), сплати процентів за весь строк користування кредитними коштами неустойки/штрафів (за їх наявності) у разі, зокрема, одноразового порушення позичальником будь-якого з боргових зобов'язань, в будь-якій їх частині, наявності/виникнення випадку невиконання умов.

Відповідно до пункту 4.1 Кредитного договору за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та/або за несвоєчасну повну чи часткову сплату/несплату процентів, банк має право стягнути, а позичальник зобов'язаний сплатити неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення за кожен день прострочення та обчислюється з суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів. Сплата пені не звільняє позичальника від сплати кредиту та/або процентів до моменту фактичного погашення заборгованості.

Згідно пункту 4.3 Кредитного договору невиконання/неналежного виконання зобов'язань за цим Кредитним договором, передбачених п.3.4. (зокрема, але не виключно, ненадання/несвоєчасне надання документів, передбачених цим Кредитним договором (баланс, звіт про фінансові результати тощо), банк має право стягнути, а позичальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 5 000,00грн.

Позивач в позовній заяві зазначає, що третя особа неналежним чином виконувала свої договірні зобов'язання за Кредитним договором, у зв'язку з чим станом на 02.07.2015 має заборгованість у розмірі 31387402,46грн., що складається з заборгованості за основним боргом (кредитом) - 28701549,85грн., заборгованості за процентами - 2433100,24грн., заборгованості по сплаті пені - 247752,37грн., штрафу за неналежне виконання зобов'язань - 5000,00грн.

Разом із тим, стягнення даної заборгованості було предметом розгляду у справі №910/23086/15, яка розглядалася господарським судом м.Києва та Київським апеляційним господарським судом.

Зокрема, за результатами апеляційного розгляду вказаної справи Київським апеляційним господарським судом прийнято постанову від 12.04.2016, якою позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Торговий дім "Агрохімхолдинг" на користь ПАТ "Златобанк" 28701549,85грн. заборгованості за основним боргом (кредитом), 1565714,15грн. заборгованості за процентами, 233868,05грн. пені, 5000,00грн. штрафу. В іншій частині позову відмовлено.

Дана постанова Київського апеляційного господарського суду набрала законної сили.

Відповідно до частини 3 статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З урахуванням викладеного, суд враховує, що загальний розмір заборгованості третьої особи перед позивачем за Кредитним договором станом на 02.07.2015 становить саме 30506132,05грн.

25 грудня 2013 року між позивачем, як іпотекодержателем, та відповідачем, як іпотекодавцем укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 25.12.2013 за реєстр. №1467 (далі за текстом - Договір іпотеки).

Згідно пункту 1.1 Договору іпотеки цей договір забезпечує виконання третьою особою зобов'язань, що випливають з укладеного між позивачем та третьою особою Кредитного договору та додаткових угод до нього, які можуть бути укладені в майбутньому (далі за текстом - основне зобов'язання).

Згідно пункту 1.2.1 Договору іпотеки предметом іпотеки є наступне нерухоме майно: нежитлові приміщення 1-го поверху № ІІІ, IV, V, VI, VII, VIII, VІІІа, XII, XIII, XIV, XV, XVI в літ. "А-5" загальною площею 134,6 кв.м., що знаходяться за адресою: місто Харків, провулок Кравцова, будинок № 4.

Вказане нерухоме майно належить відповідачу на праві власності, що підтверджується інформаційною довідкою №46451560 від 28.10.2015 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна.

Відповідно до пункту 3.4.1 Договору іпотеки іпотекодержатель має право у випадку невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобов'язань за цим договором та/або позичальником за Кредитним договором переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця та/або позичальника задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки, звернути стягнення на предмет іпотеки (в цілому чи на будь-яку його частину).

Порядок звернення стягнення на предмет іпотеки врегульовано Розділом 4 Договору іпотеки.

Зокрема, згідно пункту 4.1 Договору іпотеки іпотекодержатель набуває права задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки (в цілому чи будь-якої його частини) у випадках невиконання та/або неналежного виконання основного зобов'язання та в інших випадках, передбачених основним зобов'язанням, а також у разі невиконання/неналежного виконання іпотекодавцем зобов'язань, передбачених цим договором та/або чинним законодавством України.

У разі порушення іпотекодавцем та/або позичальником обов'язків, виконання яких забезпечено іпотекою за цим Договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового погашення заборгованості за основним зобов'язанням та/або звернути стягнення на предмет іпотеки (в цілому чи на будь-яку його частину) (пункт 4.2 Договору іпотеки).

У разі порушення умов основного зобов'язання та/або умов цього договору іпотекодержатель надсилає позичальнику та іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. У вимозі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцяти денний строк (або в такий строк, який може вимагатися згідно з чинним законодавством України та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки (в цілому чи на будь-яку його частину) у разі невиконання цієї вимоги). Якщо протягом встановленого строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки (в цілому чи на будь-яку його частину). Положення частини першої цього пункту не є перешкодою для реалізації права іпотекодержатель звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (пункт 4.3 Договору іпотеки).

Відповідно до пункту 4.6 Договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки (в цілому чи на будь-яку його частину) здійснюється за вибором Іпотекодержателя:

- на підставі рішення суду; або

- виконавчого напису нотаріуса; або

- шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань, забезпечених іпотекою за цим договором, в порядку, встановленому цим договором, відповідно до статті 37 Закону України "Про іпотеку"; або

- шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві через відкриті торги або на підставі приватної угоди (чи низку таких торгів або угод) на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому цим договором, відповідно до статті 38 Закону України "Про іпотеку"; або

- шляхом організації іпотекодержателем продажу предмету іпотеки через укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки між іпотекодавцем та відповідним покупцем; або

- в інший спосіб, передбачений чинним законодавства України або визначений домовленістю сторін.

Пунктом 4.8 Договору іпотеки сторони передбачили застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, яке відповідно до підпункту 4.8.1 цього Договору згідно зі статтею 36 Закону України "Про іпотеку" за своїми правовими наслідками для сторін є повним укладеним договором про задоволення вимог Іпотекодержателя (надалі - Договір про задоволення вимог Іпотекодержателя) і визначає один із можливих позасудових способів звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя без будь-якого додаткового погодження (окремого уповноваження) з боку іпотекодавця, зокрема, шляхом:

- продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку". Продаж предмета іпотеки здійснюється за ціною відповідно до оцінки предмета іпотеки, здійсненої незалежним суб'єктом оціночної діяльності;

- набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання по Кредитному договору у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України "Про іпотеку". При цьому ціною придбання іпотекодержателем у власність предмет іпотеки є ринкова вартість предмета іпотеки, яка визначається незалежним суб'єктом оціночної діяльності. Задоволення вимог іпотекодержателя при цьому відбувається в порядку та в розмірі, визначеному статтею 37 Закону України "Про іпотеку". У випадку звернення стягнення на предмет іпотеки на умовах цього пункту іпотекодавець та іпотекодержатель дійшли згоди про перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя після спливу 60-денного строку з моменту надсилання письмової вимоги на адресу іпотекодавця - попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки;

- іншим способом, що не суперечить чинному на момент реалізації предмета іпотеки законодавству України та/або іншому законодавству.

Згідно підпункту 4.8.2 Договору іпотеки положення пункту 4.8 цього Договору застосовуються у разі, якщо іпотекодержатель прийме рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку.

Відповідно до підпункту 4.8.4 Договору іпотеки перехід права власності у вищевикладеному випадку не потребує будь-яких додаткових узгоджень та/або обговорень сторонами цього договору та/або згоди іпотекодавця.

Порядок передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки сторонами узгоджено в підпунктах 4.8.5.1-4.8.5.3 Договору іпотекеки. Зокрема, у випадку, якщо іпотекодержатель вирішить звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом прийняття у власність предмета іпотеки, таке прийняття у власність предмета іпотеки здійснюватиметься у відповідності до умов цього Договору і в такому випадку право власності на предмет іпотеки перейде до іпотекодержателя на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки (в цілому чи на будь-яку його частину).

Сторони свідчать, що право іпотекодержателя зареєструвати право власності на предмет іпотеки є безумовним, тобто підлягає реєстрації незалежно від претензій іпотекодавця, а рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки може бути оскаржене іпотекодавцем в судовому порядку лише у випадку, якщо він доведе, що ним повністю виконані зобов'язання, забезпечені іпотекою за цим договором.

Відповідно до пункту 5.1 Договору іпотеки він набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, враховуючи можливу наявність додаткових угод, у тому числі щодо продовження строку дії Кредитного договору, зміни (зокрема, збільшення) розміру (суми) кредиту, зміни (зокрема, збільшення) процентної ставки та інше.

Враховуючи невиконання третьою особою своїх зобов'язань за Кредитним договором, а також вищенаведені положення Договору іпотеки, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив в рахунок часткового погашення заборгованості за Кредитним договором звернути стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за Договором іпотеки; припинити право власності та користування відповідача на дане нерухоме майно, а також визнати за позивачем право власності на дане нерухоме майно.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У частині першій статті 36 Закону України "Про іпотеку" зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із положеннями частини третьої зазначеної статті договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку"; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

При цьому згідно частини першої статті 37 Закону України "Про іпотеку" правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Отже, аналізуючи положення статей 33, 36, 37, 39 Закону України "Про іпотеку", статей 328, 335, 376, 392 ЦК України слід дійти висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових способи захисту: на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України "Про іпотеку").

Судом встановлено, що умови Кредитного договору третя особа не виконала, кредит не погасила, в зв'язку з чим утворилася заборгованість, а положеннями Договору іпотеки передбачено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, тобто банк має право на визнання права власності на предмет іпотеки, або на укладення від імені банку договору купівлі-продажу іпотечного майна.

За таких обставин, ухвалення судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на обтяжене іпотекою майно в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань призведе до неправильного застосування норм статей 33, 36, 37, 39 Закону України "Про іпотеку".

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.09.2016 у справі №6-1219цс16.

Згідно статті 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 104 ГПК України неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Таким чином, з огляду на вищевикладену правову позицію Верховного Суду України та обраний позивачем спосіб захисту свого права, суд вважає за необхідне в позові відмовити.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 4.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору, якщо позов залишено без задоволення - судовий збір не стягується.

Згідно пункту 23 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" після закінчення розгляду справи витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, підлягають розподілу господарським судом на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Так, згідно частини 5 статті 49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Отже, витрати за проведення судових експертиз у даній справі в загальному розмірі 27762,00грн. підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Златобанк" (01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 17/52, код 35894495) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові інвестиції" (61072, м.Харків, пр.Леніна, 45/3, офіс 162-А, код 30881999) 27762,00грн. витрат на проведення судових експертиз.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в установленому законодавством порядку.

Повне рішення складено 31.10.2016 р.

Суддя ОСОБА_3