Окрема думка

від 24.10.2016 по справі 922/2114/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОКРЕМА ДУМКА

"24" жовтня 2016 р. Справа № 922/2114/16

Судді Харківського апеляційного господарського суду Білецької А.М. щодо постанови Харківського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 року у справі № 922/2114/16

В липні 2016 року громадська організація "Харківський антикорупційний центр", м. Харків звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просила:

1) визнати незаконним та скасувати п. 5.1 додатку 1 рішення Харківської міської ради, м. Харків (далі за текстом - 1-й відповідач) № 35/15 В«Про надання земельних ділянок для будівництва об'єктівВ» від 23.12.2015 р. щодо надання Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Житлобуд-1", м. Харків (далі за текстом - 2-й відповідач) у власність земельної ділянки із земель територіальної громади м. Харкова, за рахунок земель житлової та громадської забудови, площею 7,5538 га (кадастровий номер 6310138200:03:004:0010) для будівництва та обслуговування житлового комплексу по просп. Московському (між просп. Архітектора Альошина (колишній просп. Орджонікідзе) та просп. Індустріальний (колишній просп. Фрунзе);

2) зобов'язати 2-го відповідача повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради земельну ділянку площею 7,5538 га (кадастровий номер 6310138200:03:004:0010) на підставі відповідного акту приймання-передачі земельної ділянки, а Харківську міську раду - прийняти цю ділянку.

Позов обґрунтовано посиланням на те, що Харківська міська рада при прийнятті рішення № 35/15 від 23.12.2015 В«Про надання земельних ділянок для будівництва об'єктівВ» щодо надання ОК "ЖБК "Житлобуд-1" у власність зазначену земельну ділянку, порушила вимоги ст. 19 Конституції України, ст. 41 Земельного Кодексу України, ст. ст. 133, 134, 137 Житлового кодексу УРСР, Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради міністрів УРСР № 168 від 30.04.1985 р., що зумовило порушення прав та інтересів територіальної громади м. Харкова, в тому числі членів ГО В«Харківський антикорупційний центрВ» .

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.09.2016 року у справі 922/2114/16 (суддя Байбак О.І.) позов задоволено, визнано незаконним та скасувано п. 5.1 додатку 1 рішення Харківської міської ради № 35/15 Про надання земельних ділянок для будівництва об'єктів від 23.12.2015 р. щодо надання ОК "Житлово-будівельний кооператив "Житлобуд-1" у власність земельної ділянки із земель територіальної громади м. Харкова, за рахунок земель житлової та громадської забудови, площею 7,5538 га (кадастровий номер 6310138200:03:004:0010) для будівництва та обслуговування житлового комплексу по просп. Московському (між просп. Архітектора Альошина (колишній просп. Орджонікідзе) та просп. Індустріальний (колишній просп. Фрунзе).

Зобов'язано ОК "Житлово-будівельний кооператив "Житлобуд-1" (код ЄДРПОУ: 36224907) повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ: 04059243) земельну ділянку площею 7,5538 га (кадастровий номер 6310138200:03:004:0010) на підставі відповідного акту приймання-передачі земельної ділянки, а Харківську міську раду (код ЄДРПОУ: 04059243) прийняти цю ділянку.

Стягнуто з Харківської міської ради на користь Громадської організації "Харківський антикорупційний центр" 1378 грн. судового збору.

Стягнуто з ОК "Житлово-будівельний кооператив "Житлобуд-1" на користь Громадської організації "Харківський антикорупційний центр" 1378 грн. судового збору.

Приймаючи рішення у даній справі та задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, місцевий господарський суд виходив з того, що безкоштовне відчуження Харківською міською радою земельних ділянок, що є предметом даного судового розгляду, у власність ОК В«ЖБК "Житлобуд-1", фактично має результатом отримання прибутку засновниками цієї юридичної особи, а саме суб'єктами господарювання (підприємцями): ПАТ В«Трест Житлобуд-1В» , ТОВ В«Харківжитлобуд-1В» та ПАТ В«ХарківелектромонтажкомплектВ» . Рішення суду вмотивовано тим, що ОК В«ЖБК В«Житлобуд-1В» було створено з порушеннями частини першої статті 134 Житлового кодексу Української РСР, пункту 3 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 №186, адже засновниками останнього були особи, які не перебували на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов в даному населеному пункті. З цих обставин, суд першої інстанції визначився, що ОК В«ЖБК В«Житлобуд-1В» не було створено, як житлово-будівельний кооператив в розумінні Житлового кодексу Української РСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 №186, що підтверджує відсутність у нього правових підстав на безоплатне отримання у власність спірних земельних ділянок в порядку, визначеному статтею 41 Земельного кодексу України.

Харківська міська рада та ОК "ЖБК "Житлобуд-1" з рішенням господарського суду Харківської області від 06.09.2016 року не погодились, звернулись до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просили оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційні скарги мотивовані зокрема посиланням на те, що судом першої інстанції в порушення приписів ст. 1, 2 ГПК України, ч. 1 ст. 16 ЦК України не встановлено наявність порушеного права позивача; судом першої інстанції невірно надано оцінку тому факту, що позивач діє всупереч ст. 4 Закону України В«Про громадські об'єднанняВ» , ст. 2 ГПК України, ст. 16 ЦК України, адже вищевказаним Законом та жодним іншим законодавчим актом не надано громадським організаціям повноважень на здійснення представництва в суді інтересів держави, територіальної громади чи громадян.

Переглядаючи дане рішення в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції що рішення Харківської міської ради №35/15 від 23.12.2015 в оскаржуваній частині, є незаконним та порушує спільні інтереси територіальної громади міста Харкова, встановивши при цьому, що ОК "ЖБК "Житлобуд-1" було створено з порушеннями ч.1 ст.134 Житлового кодексу Української РСР, п.3 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Радою Міністрів УРСР від 30.04.1985 №186, що свідчить про відсутність у нього правових підстав на безоплатне отримання у власність спірної земельної земельних в порядку, визначеному ст.41 Земельного кодексу України.

При цьому, оцінюючи інтерес, з яким позивач звернувся до суду, суд апеляційної інстанції в прийнятій постанові від 24.10.2016, застосувавши до спірних правовідносин прецедентну практику ЄСПЛ в аспекті визнання наявності суспільного інтересу, дійшов до висновку, що він є законним, а відтак підлягає судовому захисту, враховуючи, що ГО В«Харківський антикорупційний центрВ» відповідно до положень її Статуту наділена відповідними повноваженнями щодо звернення до суду з позовом за захистом прав та законних інтересів її членів, а також є юридичною особою, позивач в розумінні ст. 1 Господарського процесуального кодексу України є суб'єктом, який має право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом відповідних порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів його членів.

Проте, я вважаю, що в даному випадку відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно з приписами статті 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним кодексом України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

За змістом вказаної норми є три умови, за наявності яких особа має право звернутися до суду за захистом:

1) своїх порушених або оспорюваних прав;

2) охоронюваних законом інтересів;

3) для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Об'єктом судового захисту позовного провадження є порушене та оспорюване право.

Наявність такого права і зумовлює виникнення між суб'єктами господарювання спору. Зазначена стаття передбачає, що порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду.

Господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів (стаття 2 Господарського процесуального кодексу України ).

Згідно частини другої статті 21 Господарського процесуального кодексу України позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу , що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного позову є вимога про визнання незаконним та скасування ненормативного акту, виданого органом місцевого самоврядування, а також повернення спірної земельної ділянки територіальній громаді міста Харкова.

Позивач зазначаючи, що незаконне позбавлення Харківською міською радою територіальної громади міста Харкова права власності на спірні земельні ділянки, порушує право власності на ці земельні ділянки усіх членів територіальної громади, а тому вважає, що він має право на судовий захист спільних інтересів останньої. При цьому, додатково обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач наголошує, що оскільки Громадська об'єднання «Харківський антикорупційний центр» створена членами територіальної громади для судового захисту спільних інтересів, тому має право на звернення до господарського суду за захистом порушених або оспорюваних прав, права власності своїх засновників на земельну ділянку і охоронюваних законом інтересів членів територіальної громади міста Харкова.

Отже, в даному випадку, виходячи з положень статті 55 Конституції України , статей 15 , 16 , 21 Цивільного Кодексу України та статей 1 , 2 Господарського процесуального кодексу України позивач - Громадська організація «Харківський антикорупційний центр» має довести наявність у нього суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов. Тому, для правильного вирішення справи є насамперед встановлення наявності або відсутності порушення права та законного інтересу позивача щодо надання Харківською міською радою у власність ОК В«ЖБК "Житлобуд-1" земельної ділянки із земель територіальної громади м. Харкова площею 7,5538 га (кадастровий номер 6310138200:03:004:0010).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не являється власником спірної земельної ділянки, не є учасником правовідносин, що пов'язані із наданням у власність ОК В«ЖБК "Житлобуд-1"вказаних земельних ділянок, а тому вважаю, що суб'єктивне матеріальне право або інтерес Громадської організації В«Харківський антикорупційний центрВ» , на захист якого подано позов, в даному випадку не порушені.

Жодних доказів на підтвердження наявності порушення цивільного права або інтересу позивача в матеріалах справи не міститься.

Вказане може свідчити про недотримання позивачем вимог статті 1 Господарського процесуального кодексу України, оскільки останнім не доведено порушення спірним рішенням органу місцевого самоврядування виключно його прав та інтересів. Чинне законодавство містить чіткі вимоги та визначає правила звернення до господарського суду, які повинні беззаперечно виконуватись.

Окрім цього, матеріали справи свідчать про те, що позивач не здійснює господарської діяльності, на яку б могло вплинути прийняття Харківською міською радою рішення від 23.12.2015 № 35/15 В«Про надання земельних ділянок для будівництва об'єктівВ» в оскаржуваній частині.

Варто відзначити, що відповідно до статті 172 Цивільного кодексу України територіальні громади набувають і здійснюють права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом. При цьому, відповідно до статті 173 Цивільного кодексу України у випадках, і в порядку, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, від імені держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад за спеціальними дорученнями можуть виступати фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази надання позивачеві територіальною громадою спеціального доручення на здійснення дій від її імені.

Так, як свідчать матеріали справи, позивачем по даній справі є юридична особа - Громадська організація В«Харківський антикорупційний центрВ» .

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державна реєстрація юридичної особи Громадська організація В«Харківський антикорупційний центрВ» здійснена 11.02.2016.

За своєю організаційно-правовою формою позивач відноситься до громадських організацій, правові засади діяльності яких регулюються Законом України В«Про громадські об'єднанняВ» від 22.03.2012 № 4572-VI.

Згідно з частинами першою та третьою статті 1 Закону України В«Про громадські об'єднанняВ» громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Громадська організація - це громадське об'єднання, засновниками та членами учасниками якого є фізичні особи.

Матеріали справи свідчать про те, що засновниками Громадської організації В«Харківський антикорупційний центрВ» є: ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, місцем проживання та реєстрації яких є місто Харків.

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України В«Про громадські об'єднанняВ» громадським об'єднанням не можуть надаватися владні повноваження, крім випадків, передбачених законом.

В силу вимог статті 11 Закону України В«Про громадські об'єднанняВ» , відомості про мету (цілі) та напрями діяльності громадського об'єднання має містити його статут.

Відповідно до пункту 2.1. Статуту ГО В«Харківський антикорупційний центрВ» головною метою діяльності Організації є: створення умов для протидії поширення корупційних явищ у суспільстві та активізації інститутів громадянського суспільства для боротьби із проявами корупції.

Згідно із пункту 2.2. Статуту, Організація має право реалізовувати свою мету (цілі) шляхом звернення з позовними заявами до суду для реалізації статутних завдань.

Статтями 21, 22 Закону України В«Про громадські об'єднанняВ» визначені права громадських об'єднань, які утворюються в Україні та їх взаємодія з органами державної влади та місцевого самоврядування.

Право громадських організацій звертатися у порядку, визначеному законом, до органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями), скаргами, передбачені статтями 1 та 21 Закону України В«Про громадські об'єднанняВ» .

При цьому, право громадських організацій на звернення до суду із відповідними позовами у розумінні пункту 2 частини першої статті 21 даного Закону є загальною прерогативою та обмежено певними категоріями правовідносин, з якими безпосередньо пов'язана статутна діяльність громадських організацій.

Право громадської організації здійснювати представництво в суді суспільних інтересів жодним законом прямо не передбачено, а обмежується інтересами певних груп населення , які більшою мірою, є професійними інтересами, як-то: споживачі, володільці авторських прав, а не інтересами суспільства в цілому.

Так, в Рішенні Конституційного Суду України від 28.11.2013року № 12-рп/2013 у справі за конституційним зверненням асоціації В«Дім авторів музики в УкраїніВ» щодо офіційного тлумачення положень пункту 7 частини 1 статті 5 Закону України В«Про судовий збірВ» у взаємозв'язку із положеннями пункту В«гВ» частини 1 статті 49 Закону України В«Про авторське право і суміжні праваВ» зазначено, що громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб.

Однак, з положень Статуту не вбачається наявність у позивача повноважень щодо представництва інтересів територіальної громади, а Законом України В«Про громадські об'єднанняВ» не передбачено право громадських об'єднань на звернення до суду за захистом інтересів інших осіб , у тому числі і засновників таких об'єднань, органів державної влади, органів місцевого самоврядування. При цьому, статтею 4 зазначеного Закону визначено, що громадські об'єднання утворюються і діють на принципах, зокрема відсутності майнового інтересу їх членів (учасників), і не можуть використовуватися для вигоди будь-якого окремого члена (учасника) громадського об'єднання, його посадових осіб (крім оплати їх праці та відрахувань на соціальні заходи).

Отже, наведене свідчить про те, що ГО «Антикорупційний центр», виходячи з положень статті 55 Конституції України , статей 15 , 16 , 21 Цивільного Кодексу України та статей 1 , 2 Господарського процесуального кодексу України , не доведено наявність у нього суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов.

Разом з цим, хоча правові підстави для звернення громадських організацій до господарського суду за захистом суспільних інтересів або спільних інтересів територіальної громади, у правовідносинах, що пов'язані з наданням у власність земельних ділянок, чинним законодавством наразі не визначені, а позивач посилається на практику ЄСПЛ в аспекті визнання наявності суспільного інтересу у даній справі, слід звернути увагу на те, що у практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах В«Спорронґ і Льоннрот проти ШвеціїВ» від 23.02.1982 року, В«ОСОБА_1 та інші проти Сполученого КоролівстваВ» від 21.02.1986, В«Щокін проти УкраїниВ» від 14.10.2010, В«Серков проти УкраїниВ» від 07.07.2011, В«Колишній король Греції та інші проти ГреціїВ» від 23.11.2000, В«БулвесВ» АД проти БолгаріїВ» від 22.01.2009, В«Трегубенко проти УкраїниВ» від 02.11.2004, В« East/West Alliance LimitedВ» проти УкраїниВ» від 23.01.2014) також напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно В«суспільнийВ» , В«публічнийВ» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Оскарження рішення органу місцевого самоврядування у даній справі, позивач в порушення приписів статті 4 Закону України В«Про громадські об'єднанняВ» , фактично зводиться до захисту позивачем інтересів своїх засновників, тоді як відповідно до прецедетної практики Європейського суду з прав людини майнове право особи може бути припинено у разі, якщо цього потребують саме загальні інтереси суспільства.

Таким чином, позивач не довів наявність суспільного інтересу щодо припинення права власності на зазначені земельні ділянки, оскільки позивач, юридична особа - Громадська організація В«Харківський антикорупційний центрВ» в особі її трьох засновників, не є особою, яка представляє загальні інтереси всієї територіальної громади.

Також, виходячи з практику ЄСПЛ, критерій законності означає насамперед, що втручання у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Проте, в даному випадку позивач звернувся до суду, обґрунтовуючи свій позов, у тому числі й порушенням прав територіальної громади, яка в свою чергу наділена власною правоздатністю та дієздатністю, та може захищати свої права та інтереси у разі їх порушення через представницькі органи, визначені чинним законодавством або через органи прокуратури, які в силу зазначених положень Закону України В«Про прокуратуруВ» , при виявленні порушень закону мають право на звернення до суду в передбачених законом випадках.

В господарському процесі діє принцип диспозитивності, за яким особа наділена правом звертатись до суду за захистом саме свого права та інтересу у визначений законом спосіб.

Ст. 121 Конституції України чітко передбачено, що прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Крім того, ч. 2 статті 30 цього Закону, при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право звернутись до суду в передбачених законом випадках.

Отже, чинним законодавством можливість захисту суспільних інтересів незалежно від категорії спірних правовідносин згідно вимог чинного законодавства закріплена за суб'єктами владних повноважень, зокрема за прокуратурою.

Разом з тим, позивач не позбавлений права подати відповідне звернення до прокурора, який на відміну від громадських організацій, наділений Господарським процесуальним кодексом України правом представляти інтереси громадян та держави у суді.

В зв'язку з викладеним, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов'язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов'язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов'язаних осіб.

Суддя А.М. Білецька