Постанова

від 26.10.2016 по справі 904/6368/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2016 року Справа № 904/6368/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Березкіна О.В., Дармін М.О.

секретар судового засідання Мацекос І.М.

представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Блумен ЛТД" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2015р. у справі №904/6368/15

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група", м.Київ

до відповідача-1 : Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроінвест", м.Дніпро

відповідача-2 : Товариства з обмеженою відповідальністю "Блумен ЛТД", с.Коритняни, Ужгородський район, Закарпатська область

про стягнення 59432,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2015р. у справі №904/6368/15 (суддя Соловйова А.Є.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Блумен ЛТД" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" суму 59432,65 грн. страхового відшкодування в порядку регресу та 1827,00 грн. судового збору. В частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроінвест" - відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду вмотивоване тим, що з аналізу чинних правових норм вбачається, що позивач після виплати застрахованій ним особі страхового відшкодування може звернутися з відповідною вимогою для стягнення сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу саме до страховика за наявності певних підстав, а також до особи, яка безпосередньо завдала спричинення збитків, які не виплачуються її страховиком у зв'язку з обмеженням відповідальності. При цьому суд встановив, що відповідач-2 (ТОВ Блумен ЛТД" має нести відповідальність за дії свого працівника, з вини якого було спричинено збитки, що не були відшкодовані страховиком, тому задовольнив позовні вимоги до цієї особи. У позові до відповідача-1 (ТОВ "Дніпроінвест") суд відмовив з тих підстав, що предмет спору щодо останнього не існував на момент подачі даного позову.

Не погодившись з означеним рішенням, ТОВ "Блумен ЛТД" (відповідач-2) звернулося з апеляційною скаргою, в якій вважає, що суд ухвалив рішення з порушенням вимог чинного законодавства України, при цьому судом першої інстанції не в повному обсязі з'ясовано обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, неправильно дано правову оцінку обставинам справи та неповно досліджено докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також невірно застосовано норми як матеріального, так і процесуального права, що потягло за собою неправильне вирішення спору. Просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2015р. у справі №904/6368/15 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" про стягнення з ТОВ "Блумен ЛТД" 59432,65 грн. страхового відшкодування в порядку регресу та 1827,00 грн. судового збору - в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що ні при відкритті провадження у справі, ні при залученні до участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю "Блумен ЛТД" у якості відповідача-2, судом першої інстанції чи позивачем не було повідомлено апелянта про дату, час та місце розгляду справи, не надіслано ухвалу про залучення сторони у справі, а також не було надіслано рішення суду першої інстанції відповідачу-2, що є істотним порушенням вимог ст.87 ГПК України. Також, на думку скаржника, суд грубо порушив пп. 2,4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4 2 та 4 3 ГПК України, позбавивши його можливості брати участь у розгляді справи та скористатися наданими йому процесуальним законом правами.

25.10.2016р. ТОВ "Блумен ЛТД" надіслав до суду заяву, в якій підтримав подану апеляційну скаргу в повному обсязі та просив її задовольнити. У зв'язку з неможливістю взяти участь у розгляді справи, просив розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника ТОВ "Блумен ЛТД".

Позивач (ПрАТ "СК "УСГ") та Відповідач-1 (ТОВ "Дніпроінвест") відзив на апеляційну скаргу по суті заявлених вимог не надали.

25.10.2016р. до матеріалів судової справи надійшло клопотання від представника ПрАТ "СК "УСГ" ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи та проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції, у зв'язку з територіальною відстанню між м.Київ та м.Дніпро, а також через зайнятість представника позивача 26.10.2016р. у шести засіданнях в судах різних інстанцій міста Києва.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи, що неявка представників сторін не перешкоджає дослідженню та оцінці наявних матеріалів справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу можливо розглянути по суті в цьому судовому засіданні в порядку ст.ст. 75, 99 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим клопотання позивача про відкладення розгляду справи та про його участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено з матеріалів справи, між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (страхувальник) укладений договір добровільного страхування наземного транспорту №28-0101-01/4855 від 30.01.2014р., предметом якого є страхування транспортного засобу - NISSAN ALMERA, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

22.09.2014р. близько 13 години на автодорозі Мукачево-Берегово на відрізку дороги км 19 - 809 сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю транспортних засобів: автомобілем марки RENAULT PREMIUM з цистерною, реєстраційний номер НОМЕР_2, цистерна марки INDOX, реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_2, під час руху якого відірвалось заднє ліве колесо та зіткнулось з автомобілем NISSAN ALMERA CLASSIK, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, в результаті ДТП пошкоджено застрахований позивачем автомобіль.

Дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 п.2.3. "а" Правил дорожнього руху України.

Постановою Берегівського районного суду Закарпатської області від 14.10.2014р. у справі №297/2350/14-п ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Відповідно до Звіту №1212-1 про оцінку вартості працездатних складових частин автомобіля НОМЕР_4 (оцінювач ТОВ "АК "Українська служба допомоги") - вартість працездатних складових вказаного автомобіля, пошкодженого при ДТП складає 23311,20 грн., в т.ч. 20% ПДВ - 3885,20 грн. (а.с.12-13 т.1).

Відповідно до Звіту №72 про оцінку автомобіля НОМЕР_5 (оцінювач ФОП ОСОБА_4Є.) встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля, визначена за витратним підходом, складає 174711,74 грн., а ринкова вартість автомобіля, визначена за порівняльним підходом, складає 126058,00 грн., а відтак, вартість матеріального збитку, завданого власнику вказаного автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП, станом на дату оцінки складає 126058,00 грн., тобто вартість збитку дорівнює ринковій вартості автомобіля (а.с.14-16 т.1).

Згідно зі складеним позивачем страховим актом №28-0101-01/4855 від 17.12.2014р., розмір страхового відшкодування на підставі розрахунку суми страхового відшкодування складає 109432,65 грн. (а.с.9 т.1).

На виконання умов договору добровільного страхування наземного транспорту №28-0101-01/4855 від 30.01.2014р., за заявою страхувальника пошкодженого транспортного засобу та складеного страхового акту №КА-5702 від 17.12.2014р., позивач платіжним дорученням №30250 від 17.12.2014р. виплатив страхувальнику (ТОВ "УніКредит Лізинг") страхове відшкодування в сумі 109432,65 грн. (а.с.17 т.1).

Транспортний засіб RENAULT PREMIUM, держаний номерний знак НОМЕР_2, був застрахований у Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО", що підтверджується витягом з реєстру моторного транспортного страхового бюро України щодо полісу АІ №6312441.

Судом першої інстанції встановлено, що ТДВ "СК "КРЕДО" здійснило виплату страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 50000,00 грн., у зв'язку з обмеженням вказаним вище полісом розміру відшкодування, встановленого для виплати, з урахуванням франшизи, що не заперечується сторонами.

З урахуванням невиплаченої суми страхового відшкодування в порядку регресу, позивач звернувся до господарського суду з позовом до ТОВ "Дніпроінвест", як до власника транспортного засобу, який спричинив зазначене ДТП.

В процесі розгляду справи ТОВ "Дніпроінвест" подало до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, в якому, зокрема заперечувало проти позову та вказало, що вважає себе неналежним відповідачем. На підтвердження зазначеного відповідач-1 надав копію договору найму транспортних засобів №16-13 від 04.03.2013р., копії актів приймання-передачі транспортних засобів від 17.05.2013р. №5 та №6. З наданих документів вбачається, що на момент здійснення дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки RENAULT PREMIUM, держаний номер НОМЕР_2 з цистерною марки INDOX, державний номер НОМЕР_3, знаходився у наймі ТОВ "Блумен ЛТД", працівником якого є ОСОБА_2

Згідно ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За правилами статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Правила відшкодування шкоди, яка заподіяна третій особі, встановлені, зокрема, статтею 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно пункту 22.1 якої при настанні страхового випадку страховик відповідно до страхових сум відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до абзацу "г" підпункту 38.1.1. пункту 38.1. статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, у разі, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені в ст. 1166 Цивільного кодексу України, за якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно п. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Дана позиція закріплена також в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", у відповідності до якого відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Особливість механізму відшкодування даного виду шкоди полягає в тому, що шкода завдається потерпілому не будь-якими діями, а саме діяльністю, яка підпадає під характеристику джерела підвищеної небезпеки.

За визначенням ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідач-2 щодо правильності встановлених судом першої інстанції обставин заперечень у своїй апеляційній скарзі не навів.

З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів доходить висновку, що місцевим господарським судом було повно та всебічно встановлено обставини спору та вірно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права, таким чином, зроблено вірний висновок, що належним відповідачем у даному спорі з відшкодування майнової шкоди позивачу є відповідач-2, як особа із якою перебув в трудових відносинах водій автотранспортного засобу, з вини якого й було спричинено шкоду внаслідок означеного ДТП.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про неотримання ним рішення суду у даній справі, які слід визнати порушенням норм процесуального права та підставою для скасування постановленого у даному спорі судового рішення, то у їх оцінці колегія суддів виходить з таких мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи, господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 02.10.2015р. залучив до участі у даній справі в якості відповідача-2 ТОВ "Блумен ЛТД" та зобов'язав позивача направити на адресу залученого відповідача копію позовної заяви з доданими до неї документами та надати суду докази такого направлення (а.с.103-105 т.1).

Відповідно до штемпелю господарського суду на процесуальному документі ухвала була направлена всім сторонам 05.10 2015р.

В подальшому, у зв'язку з виправленням описки у даті відкладення справи, сторонам була направлена ухвала господарського суду від 12.10.2015р. (а.с.106-107 т.1).

Відповідно до наявних в матеріалах справи рекомендованих поштових відправлень суду на адресу ТОВ "Блумен ЛТД" вищезазначені ухвали були направлені відповідачу на адресу: 89435, АДРЕСА_1.

Ухвала суду від 02.10.2015р. була повернута відділенням поштового зв'язку із позначкою "За вказаною адресою не значиться" (а.с.116 т.1).

Адреса, за якою були направлені ухвали суду значиться в договорі найму транспортних засобів №16-13 від 04.03.2013р. (а.с.48-50 т.1), проте господарським судом не було враховано, що у вересні 2014р. адреса відповідача була змінена на іншу, що вбачається з акту здачі- прийняття робіт (надання послуг) №ОУар-0000002093 та є наступною: 89435, АДРЕСА_2 (а.с.54 т.1). Зазначена адреса є юридичною адресою, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с.118 т.1).

З матеріалів справи також вбачається, що позивачем на виконання ухвали суду були надані докази направлення відповідачу-2 копії позовної заяви з документами та у подальшому уточнення до позовної заяви, які були направлені на правильну адресу відповідача (а.с.110-112, 130-131 т.1).

У зв'язку з неналежним повідомленням відповідача про розгляд справи ухвалою від 05.11.2015р. суд першої інстанції відклав розгляд справи на 23.11.2015р. та як вбачається з реєстру відправки рекомендованої пошти з повідомленням від 06.11.2015р. (а.с.139 т.1) та рекомендованих поштових повідомлень направлених з ухвалою суду 08.11.2015р. на наявні в матеріалах справи адреси (а.с.150-151 т.1), процесуальні документи не були отримані стороною "за закінченням терміну зберігання".

Така підстава повернення зазначена відділенням поштового зв'язку і на конверті, в якому було направлено рішення господарського суду (а.с.154 т.1).

В п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (зі змінами і доповненнями) зазначається, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до п. 2.6.15. та п. 2.6.16. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України №28 від 20.02.2013р., на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата. Не допускається залишення у справі вихідного процесуального документа без відмітки про його відправлення або вручення.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу. (п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/482 від 13.08.2008р. "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" (зі змінами і доповненнями).

Ухвали про залучення відповідача-2 та відкладення розгляду справи були направлені відповідачу з дотриманням вищенаведених норм. Сторона не скористалась своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні, що цілком залежало від її волевиявлення.

Таким чином, колегія суддів відхиляє доводи скаржника (відповідача) щодо неналежного повідомлення його про час і місце розгляду даної справи та доходить висновку, що у даній справі місцевим господарським судом було дотримано норми ст. 4-2 ГПК України, яка визначає що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, та не знайшли підтвердження доводи відповідача-2 про порушення його прав, як сторони спору, на розгляд цієї справи на засадах змагальності (ст. 4-3 ГПК України).

Відповідно до ст. 87 ГПК України, повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, представникам сторін і третіх осіб, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Несвоєчасне отримання відповідачем-2 копії прийнятого у справі рішення за наведених обставин - не є підставою для його скасування, відповідно до ч.3 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що господарським судом повно, всебічно та об'єктивно досліджені всі обставини справи в їх сукупності, їм надана належна правова оцінка, оскаржуване рішення місцевого господарського суду повністю відповідає вимогам законодавства, тому передбачених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у справі судового рішення немає.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Блумен ЛТД" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2015р. у справі №904/6368/15 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя О.В. Березкіна

Суддя М.О. Дармін