Рішення

від 12.04.2007 по справі 8/28

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/28

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.07                                                                                 Справа № 8/28

Суддя господарського суду Луганської області  Середа А.П.,  розглянувши матеріали справи за позовом

Відкритого акціонерного товариства «Алчевське автотранспортне підприємство 10967», місто Алчевськ Луганської області,

до   Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Злата», місто Луганськ, -            

про стягнення 11395 грн. 33 коп., -

при секретарі судових засідань Подколзіній С.С.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Наумов А.М., -  довіреність №141 від 01.09.06 року;

від відповідача –Щербина І.І., - довіреність №05/07 від 05.03.07 року, -

встановив:

           суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на його користь збитків у сумі 11395,33 грн.

          Відповідно до вимог ст.77  ГПК України розгляд справи було відкладено:

           з 30.01.07 року до 16.02.07 року –у зв'язку з неприбуттям представників сторін;

           з 16.02.07 року до 06.03.07 року –у зв'язку з неприбуттям відповідача.

          06.03.07 року представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про продовження терміну судового розгляду справи на один місяць.

          З урахуванням того, що воно відповідає вимогам ст.ст.22 та 69 ГПК України, судом його задоволено шляхом винесення відповідної ухвали.

          Представник позивача не заперечив проти цього клопотання.

          06.03.07 року розгляд справи відкладено до 03.04.07 року -  у зв'язку з неявкою позивача.

          03.04.07 року у судовому засіданні оголошено перерву до 12.04.07 року –у зв'язку з необхідністю надати сторонам можливість подати до суду додаткові докази.

          У судовому засіданні, яке відбулося 12.04.07 року, представники сторін звернулися до суду з клопотанням про відмову від фіксації судового процесу  технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст. ст. 4-1 та 81-1 ГПК України, а тому його задоволено судом.           

          Представник позивача у судовому засіданні повністю підтримав заявлений позов.

          Представник  відповідача  позов не визнав, про що також зазначив у своєму відзиві на нього (вих. №б/н від 06.03.07 року), посилаючись на те, що:

          він придбав лише 6/100 частини майнового комплексу, - тобто власниками інших 94/100 його частини є інші юридичні особи, що, згідно твердженням відповідача, перешкоджає йому самостійно, незалежно від них, оформити право користування земельною ділянкою внаслідок невизначеності меж земельних ділянок його та співвласників;

          він звертався до підприємства –ТОВ «Востокэнергопроект»з приводу підготовки ним технічної документації на земельну ділянку, для чого уклав з ним відповідний договір, однак внаслідок відсутності узгодження меж земельних ділянок між співвласниками часток майнового  комплексу назване підприємство не змогло  виконати взяті на себе зобов'язання відповідно до умов договору;

          відповідач у зв'язку з цим звернувся до третейського суду  при Асоціації «Правосуддя», який своїм рішенням  від 10.10.06 року визнав за ним (Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Злата»»(далі –ТОВ «ВКФ «Злата»», - відповідач)) право власності на вищезгадані 6/100 частини майнового комплексу. Це рішення набрало чинності та з того часу, згідно твердженням відповідача,  знаходиться у Алчевському бюро технічної інвентаризації  з приводу  державної реєстрації, яка до цього часу не закінчена.

         (Господарським судом звернуто увагу на те, що будь-які докази оспорювання будь-ким права власності ТОВ «ВКФ «Злата»на 6/100 частини майнового комплексу, придбаного ним на підставі договору купівлі-продажу, про який буде сказано нижче у цьому рішенні, або ж визнання його (договору) нечинним, незаконним,  або про його скасування –відповідач до суду не надав);

          у відповідача немає правових підстав для сплати  земельного податку, оскільки земельну ділянку під придбані ним 6/100 частки майнового комплексу йому до цього часу не надано.

          Крім того, у судовому засіданні представник відповідача доповнив свої заперечення проти позову, пославшись на те, що позивач сам винен у сплаті земельного податку за користування земельною ділянкою, оскільки йому треба було самому звернутися до власника землі за місцем знаходження земельної ділянки, повідомити про продаж частини майнового комплексу та відмовитися від тієї її частини, на якій розташована продана частка майнового комплексу.

          Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд  дійшов наступного.

          І.1. 01.03.2005 року між Відкритим акціонерним товариством «Алчевське автотранспортне підприємство 10967»(Продавець) (далі –ВАТ «АТП 10967», - позивач) , - з одного боку, - та ТОВ «ВКФ «Злата»(Покупець), - з іншого боку, - укладено договір  купівлі-продажу частки майнового комплексу, згідно якому Продавець продав, а Покупець –купив 6/100 частки майнового комплексу, який знаходиться за адресою: місто Алчевськ, вул. Північна, 1 Луганської області (пункти 1.1 та 1.2 договору).

          У пункті 3.3.4 договору сторони передбачили обов'язок Покупця:  згідно до статтей 120, 125 та 126 Земельного кодексу України отримати  у відповідних державних органах документ, що посвідчить право на земельну ділянку, на якій розташований Предмет договору, після нотаріального посвідчення цього договору та його державної реєстрації.

          Цей договір нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Алчевського міського нотаріального округу Луганської області Чигвінцевою Л.В. 01.03.05 року, за реєстром №646.          

          Посвідчувальний напис на договорі містить припис наступного змісту:

          «У відповідності до статті 210 Цивільного кодексу України (далі –ЦКУ) цей договір підлягає державній реєстрації».

          Як видно з наявних у справі доказів, той же приватний нотаріус 01.03.05 року вніс до Державного реєстру правочинів реєстраційний запис  за №486454 –про укладення вищезгаданого договору купівлі-продажу.

          ІІ.Заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі за наступних підстав.

           1. Як видно з матеріалів справи, Покупець за договором не виконав до цього часу ані вимог його пункту  3.3.4, ані припису ст. 210 ЦКУ, про які йдеться у  договорі, - тобто:

          а)не звернувся до бюро технічної інвентаризації за місцем знаходження об'єкту нерухомості з приводу державної реєстрації правочину (договору купівлі-продажу); він також не надав до суду, незважаючи на вимоги останнього, доказів причин таких своїх дій (тобто невжиття заходів, спрямованих на державну реєстрацію правочину);

          б)не звернувся до цього часу до власника земельної ділянки –Алчевської міської ради –з приводу вирішення питання про надання йому у користування на умовах, визначених чинним законодавством, земельної ділянки, на якій знаходяться 6/100 частки вищезгаданого  майнового комплексу; він також не надав до суду, незважаючи на його вимоги, будь-яких доказів  самого факту такого звернення;

          в)не надав до суду доказів  результатів виконання договору №123 від 05.09.05 року,  укладеного між ним та підприємством ТОВ «Востокэнергопроект»з приводу підготовки останнім технічної документації на земельну ділянку.

           2.Надані позивачем та досліджені судом докази стосовно визначення меж земельних ділянок, на яких знаходиться як частка майна відповідача, так і частки майна інших співвласників майнового комплексу, розташованого у місті Алчевську, вул. Північна, 1, - показало, що межі цих ділянок, включаючи і ділянки, на яких знаходяться 6/100 частки майна, яке придбано ТОВ «ВКФ «Злата», - ВИЗНАЧЕНІ ЩЕ ЗА СТАНОМ на 29.12. 2005 року, - що підтверджується планом розмежування земельної ділянки на вул. Північна,1, складеним головним архітектором та головним землевпорядником  виконавчого комітету Алчевської міськради.

            З огляду на викладене суд вважає, що цей доказ спростовує твердження відповідача з приводу того, що він позбавлений можливості самостійно вирішити питання про визначення меж земельної ділянки, на якій знаходяться 6/100 частки  придбаного ним майнового комплексу.

          2.1.Відповідач НЕ заперечує проти того, що він весь час, починаючи з 01.03.05 року до цього часу, ВОЛОДІЄ та КОРИСТУЄТЬСЯ об'єктами нерухомості, придбаними згідно вищезгаданому договору, а значить КОРИСТУЄТЬСЯ і  земельною ділянкою, на якій  вони знаходяться.

          Він не довів суду, що позивач по цій справі у будь-який спосіб, починаючи з 01.03.05 року до цього часу,  володіє та користується як майном, названим у попередньому абзаці, так і земельною ділянкою, на якій воно знаходиться.

          3.Позивач  документально довів суду, що він, будучи обізнаним з приводу того, що відповідач, уклавши договір купівлі-продажу частки вищезгаданого майнового комплексу, не вжив заходів ні до державної реєстрації цього правочину, ні до отримання у користування земельної ділянки, на якій ця частка розташована, - був вимушений, виконуючи вимоги статті 2 Закону України від 03.07.92 року 2535-ХІІ «Про плату за землю»(далі –ЗУ №2535-ХІІ), в якій сказано, що використання землі в Україні є платним, - та щоб уникнути сплати штрафних санкцій, - після 01.03.05 року до 20.07.06 року сплачувати земельний податок за користування спірною земельною ділянкою, яку йому надано у постійне користування на підставі Державного акту  ЛГ №1210000088, виданому Алчевською міською радою 13.05.94 року на ділянку землі площею 3,8140 га, яка знаходиться у м. Алчевську, вул. Північна, 1.

          Факт сплати земельного податку він підтвердив шляхом надання до матеріалів справи:

          податкових розрахунків земельного податку на 2005 рік;

           платіжних доручень №26 від 31.01.05 року, №54 від 25.02.05 року, №87 від 22.03.05 року, №121 від 29.04.05 року, №147 від 30.05.05 року, №191 від 30.06.05 року, №212 від 29.07.05 року, №235 від 29.08.05 року, №267 від 29.09.05 року, квитанції №16802321 від 28.10.05 року,  платіжних доручень №314 від 29.11.05 року, 341 від 14.12.05 року; платіжних доручень №26 від 28.02.06 року, №64 від 30.03.06 року, №77 від 28.04.06 року, №122 від 30.05.06 року, №132 від 30.06.06 року;

          службового листування  між ним та відповідачем (листи: вих. №16 від 13.02.06 року, вих. №116 від 21.06.06 року), в якому він ставить перед ТОВ «ВКФ «Злата»вимогу про вжиття ним заходів, спрямованих на отримання у користування земельної ділянки, на якій розташовані 6/100 частки майнового комплексу, придбаних ним на підставі вищезгаданого договору купівлі-продажу.

          З урахуванням викладеного суд вважає, що позивач документально довів, що сума сплаченого ним земельного податку, а значить –і сума завданих йому відповідачем збитків за станом на 20.07.06 року становить 11395,33 грн.

          4.Досліджуючи довод відповідача з приводу того, що позивач сам винен у заподіянні йому збитків від сплати земельного податку за земельну ділянку, якою він з 01.03.05 року не користується, оскільки сам повинен був звернутися до власника землі з метою відмови від частки земельної ділянки, яка знаходилася у його постійному користуванні, але у зв'язку з продажем 6/100 частки майнового комплексу уже повинна бути передана у користування покупцеві цієї частки, - суд дійшов висновку, що він (довод) не ґрунтується на чинному законодавстві, оскільки стаття 96 Земельного кодексу України (далі –ЗКУ) НЕ містить в числі обов'язків землекористувача, у якого в постійному користуванні знаходиться земельна ділянка, - обов'язку звертатися до її власника з проханням про відібрання у нього  частки земельної ділянки у зв'язку з продажем ним частки нерухомості, яка розташована на такій ділянці.

          Навпаки, - позивач довів належне виконання ним вимог ст. 96 ЗКУ, у тому числі –шляхом своєчасної сплати земельного податку.

          Позивач правомірно послався у тексті договору (п. 3.3.4) та в ході судового розгляду спору на необхідність виконання відповідачем вимог статтей 120, 125 та 126 ЗКУ. в яких сказано, що:

          при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку  або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування –на підставі договору оренди.

           При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки (частини 1 та 2).          

          Статтею 125  (частиною 2) встановлено, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

          Статтею 126 ЗКУ визначено, що право власності на земельну ділянку та право постійного користування нею посвідчується державними актами.

          Стаття 124 ЗКУ чітко вказує на те, що ініціатором вирішення питання про набуття права власності або права користування земельною ділянкою повинна бути юридична особа, якій потрібна  така земельна ділянка; рішення щодо її надання приймає  відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.

          Аналогічні норми містить також Закону України від 06.10.98 року №161-ХІУ «Про оренду землі»(далі –ЗУ №161-ХІУ), у тому числі –його статті 5, 6, 13 та 16.

          5.Відповідач НЕ довів  суду  наявність у нього будь-яких конкретних підстав, які б після укладення вищезгаданого договору купівлі-продажу частки нерухомого майна (майнового комплексу) перешкоджали йому виконати вимоги ст. 210 Цивільного кодексу України –щодо обов'язкової державної реєстрації правочину (у даному випадку - купівлі-продажу нерухомого майна).

6.1.Таким чином, суд вважає доведеним факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань, викладених у пункті 3.3.4  договору купівлі-продажу від 01.03.05 року, за реєстром №646, а також вимог ст. 210 ЦКУ, - тобто що його дії не відповідають вимогам наступних статтей ЦКУ:

частини 1 статті 509,  згідно якій зобов'язанням  є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора)  певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і тому подібне) або утриматися  від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку;

           статтею 525, яка не передбачає права  сторони за договором на односторонню відмову від виконання зобов'язань, за винятком випадків, встановлених законом (суд вважає, що відповідач не довів наявність будь-яких виняткових обставин);

статтею 526, якою встановлено, що зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, які звичайно висуваються;

статтею 610 ЦКУ, в якій сказано, що порушенням  зобов'язання є його  невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання);

          статтею 623 ЦКУ, якою передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником він зобов'язаний відшкодувати кредитору спричинені цим збитки.

          Під збитками розуміються витрати, здійснені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не отриманий кредитором прибуток, який він отримав би у разі, коли зобов'язання було б виконане боржником.

          6.1.Підставою для відповідальності боржника є вина.

          Як сказано у ст. 614 ЦКУ, особа, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином, несе майнову відповідальність лише за наявності  вини (умислу чи необережності), крім випадків, передбачених законом чи договором. Відсутність вини доводиться особою, яка порушила зобов'язання.

          Відповідачем НЕ ДОВЕДЕНО відсутності його вини у спричиненні збитків позивачу.

          За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 509, 525, 526,  610, 611, 614, 623 Цивільного кодексу України), керуючись ст.ст. 22,69, 44, 47, 47-1, 49, 82-85 ГПК України, суд

       в и р і ш и в :

           1.Позов задовольнити у повному обсязі.

          2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Злата», ідентифікаційний код 32691428, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Слов'янська, 1-а, кв. 318, - на користь Відкритого акціонерного товариства «Алчевське автотранспортне підприємство 10967», ідентифікаційний код 03115941, яке знаходиться у місті Алчевську, вул. Кірова, 136 Луганської області:

            збитки у сумі 11395 (одинадцять тисяч триста дев'яносто п'ять) грн. 33 коп.;

            судові витрати у сумі 332 (триста тридцять дві) грн. 28 коп., у тому числі  - державне мито у сумі 114 грн. 28 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп.

          Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 12.04.2007 року за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

          Рішення може бути оскаржене до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня його підписання.

          Дата підписання рішення –17.04.2007 року.

Суддя                                                                                          А.П.Середа