Рішення

від 25.10.2016 по справі 914/2308/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2016р. Справа№ 914/2308/15

Господарський суд Львівської області у складі судді Трускавецького В.П.,

при секретарі судового засідання Краєвському І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів. до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета Сатурн", м. Львів, про: розірвання договору оренди, зобов'язання повернути об'єкт оренди (виселення). Представники: позивача:ОСОБА_1 - представник (довіреність №2302-вих-19 від 15.02.2016 р.) відповідача:ОСОБА_2 - представник (договір від 09.10.2015 р.), ОСОБА_3 - представник (довіреність від 01.09.2015 р.).

Присутнім представникам учасників судового процесу права і обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), роз'яснено. Заяв про відвід суду не поступало. Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу учасниками судового процесу заявлено не було.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

07 вересня 2015 року рішенням Господарського суду Львівської області у справі №914/2308/15 в задоволенні позовних вимог про розірвання Договору нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Л-9190-14 від 03.10.2014 р. та виселення з приміщення - відмовлено. Провадження у справі в частині стягнення з ТзОВ «Планета Сатурн» на користь Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради 5364,94 грн. боргу - припинено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета Сатурн» на користь Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради 4263,00 грн. судового збору.

03 лютого 2016 року постановою Львівського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Львівської області від 07.09.2015 р. у справі №914/2308/15 залишено без змін.

26 липня 2016 року постановою Вищого Господарського суду України постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 р. та рішення Господарського суду Львівської області від 07.09.2015 р. у справі №914/2308/15 в частині відмови від задоволення позовних вимог - скасовано, в цій частині справу передано на новий розгляд до господарського суду Львівського області. В іншій частині постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 р. та рішення господарського суду Львівської області від 07.09.2015 р. у справі №914/2308/15 - залишено без змін.

10 серпня 2016 року за допомогою автоматизованої системи документообігу суду справу №914/2308/15 протоколом автоматизованого розподілу передано на новий розгляд судді Трускавецькому В.П.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.08.2016 р. позовну заяву прийнято та призначено до розгляду на 25.08.2016 р. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.08.2016 р. розгляд справи відкладено на 28.09.2016 р. Ухвалою суду від 28.09.2016 р. продовжено строк розгляду справи та відкладено розгляд справи на 25.10.2016 р. Рух справи відображено у попередніх ухвалах суду.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач у порушення умов договору оренди №Л-9190-14 від 03.10.2014 р. не сплачував більше трьох місяців підряд орендної плати, внаслідок чого в позивача виникло право звернутись до суду з позовною заявою про розірвання зазначеного Договору, виселення відповідача з нежитлових приміщень за адресою: м. Львів, вул. Пекарська, 1-ц та стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 5.364,94 грн.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав.

Представники відповідача в судове засідання з'явились, проти позовних вимог заперечили з урахуванням наступних обставин. В діях орендаря не доведено умислу чи наміру щодо порушення договірних зобов'язань. Відповідач визнав провину підлеглого щодо прострочення оплати, оплатив заборгованість до прийняття рішення у справі, а також відшкодував судовий збір у сумі 4.263,00 грн. Заявив про намір дотримуватись в майбутньому своїх зобов'язань. Тому відсутні підстави для розірвання договору і виселення орендаря з приміщень, також відсутнє порушення державного та суспільного інтересу.

В судовому засіданні відповідач заявляв в усній формі клопотання про відкладення розгляду справи. Суд відхиляє клопотання про відкладення розгляду справи та звертає увагу відповідача, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Строки, що встановлюються судом (наприклад, строк для усунення недоліків позовної заяви чи апеляційної скарги), повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи (на власний розсуд) тривалість строку розгляду справи, суд враховує принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визначенні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Відповідачем з часу прийняття справи до розгляду та протягом двох місяців її розгляду не подано жодних додаткових доказів на заперечення заявлених позовних вимог, не досягнуто мирного врегулювання спору. Таким чином, з метою дотримання балансу прав та інтересів сторін у справі, дотримання розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд здійснює розгляд справи за наявними доказами доданими до справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.

Між сторонами 03.10.2014 р. укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Л-9190-14 (надалі - Договір). На виконання умов Договору орендодавець (позивач) на підставі наказу Управління комунальної власності від 15.09.2014р. №71-А передав, а орендар (відповідач) прийняв у строкове, платне користування нерухоме майно (надалі - Об'єкт оренди), що знаходиться на балансі ЛКП "503". Об'єктом оренди є приміщення, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Пекарська, 1-ц, загальною площею 22,8 м 2 .

Об'єкт оренди орендар буде використовувати для господарських потреб (п. 2.1. Договору).

Об'єкт оренди 06.10.2014 р. в задовільному технічному стані був переданий позивачем та прийнятий відповідачем, про що свідчить доданий до матеріалів справи відповідний акт приймання-передачі.

Згідно положень Розділу 5 Договору, розмір орендної плати за об'єкт оренди становить 601,00 грн. без ПДВ за перший місяць оренди згідно із запропонованою переможцем конкурсу сумою. Оренда плата за кожний наступний місяць визначається коригуванням орендної плати за попередній місяць щодо індексу інфляції за попередній місяць. Орендну плату орендар сплачує не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць через перерахування коштів на рахунок орендодавця.

Відповідно до п. 7.1.2 Договору Орендар зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі вносити орендну плату з урахуванням її індексації і ПДВ.

Довідкою № 2302-вих-1538 від 10.07.2015 р. засвідчено, що станом на 20.06.2015 р. заборгованість за період з 01.12.2014 р. по 31.05.2015 р. становить 12.300,15 грн. Крім того, відповідачем у періоди з 01.01.2015 р. по 30.03.2015 р. (включно) не було здійснено оплат за договором оренди, що призвело до не внесення в повному обсязі орендної плати протягом більше як трьох місяців.

Відповідно до п. 5.8. Договору несплата орендної плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання договору оренди.

Господарським судом встановлено, що станом на момент подання позову, за відповідачем існувала заборгованість по орендній платі в розмірі 5364,94 грн., що підтверджується розрахунком боргу, виконаним Управлінням комунальної власності ДЕП ЛМР.

Факт несплати відповідачем орендної плати став підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про розірвання договору оренди нерухомого майна, стягнення боргу по орендній платі та виселення з орендованого приміщення.

Разом з тим, матеріалами справи, зокрема, квитанцією №ПН8868 від 26.08.2015р., підтверджується також той факт, що станом на момент винесення рішення у справі, відповідачем було перераховано кошти у розмірі 7965,37 грн. на рахунок позивача в якості орендної плати згідно Договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Л-9190-14 від 03.10.2014р.

Із листа ЛКП "503" від 25.10.2016 р. №364, адресованого позивачу, вбачається, що нежитлове приміщення, за адресою м. Львів, вул. Пекарська, 1-ц, загальною площею 22,8 кв.м. перебуває в оренді ТзОВ "Планета Сатурн". Станом на 25.10.2016 р. дані приміщення не передано ЛКП "503" за актом-приймання передачі.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Між сторонами у справі виникло зобов'язання з приводу оренди нерухомого майна на підставі Договору оренди в силу пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні положення закріплені у частині першій статті 283 Господарського кодексу України.

Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною першою статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 111 12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції від 26.07.2016 р., є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Суд виходить із того, що Вищий господарський суду України у постанові від 26.07.2016 р. в частині припинення провадження щодо стягнення 5.364,94 грн. боргу у справі №914/2308/15 залишив рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін. Тому суд не здійснює новий розгляд справи в цій частині.

Вищий господарський суд України, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині розірвання договору оренди №Л-9190-14 від 03.10.2014 р. та виселення відповідача з нежитлових приміщень за адресою: м. Львів, вул. Пекарська, 1-ц, зазначив наступне. Господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов'язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд (п. 5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013р. №12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна"). ОСОБА_1, вирішуючи спір у даній справі в частині розірвання договору нерухомого майна, господарськими судами попередніх інстанцій вищенаведеного враховано не було.

З урахуванням позиції Вищого господарського суду України суд виходить із такого. Одним із основних обов'язків орендаря у зобов'язанні з оренди майна є своєчасне та у повному обсязі внесення орендної плати. Такий же обов'язок визначається частиною третьою статті 18, частиною першою статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтею 286 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 7.1.2 Договору Орендар зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі вносити орендну плату з урахуванням її індексації і ПДВ.

В силу положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Сторонами встановлено у пункті 8 Договору оренди, що несплата орендної плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання договору оренди на вимогу Орендодавця.

Як убачається із розрахунку орендної плати, заборгованість відповідача перед позивачем за умовами виконання Договору відсутня, оскільки оплачена відповідачем після порушення провадження у справі, згідно з квитанцією №ПН8868 від 26.08.2015 р. ОСОБА_1 в межах періодів з 01.10.2014 р. по 01.11.2014 р. та з 01.01.2015 р. по 30.03.2015 р. (включно) орендна плата не сплачувалась взагалі. Із наведеного вбачається прострочення сплати орендних платежів протягом 3 місяців підряд. Відповідач цих обставин не заперечив та не спростував. Доказів, які б підтверджували протилежне, відповідачем суду не подано.

У пункті 5.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» зазначено, що відмова наймодавця від договору найму, можливість якої передбачена частиною першою статті 782 ЦК України, є правом, а не обов'язком наймодавця, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою про розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) належних платежів. У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов'язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Відповідно до статті 111 28 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Аналогічної наведеної позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні перегляду судових рішень господарських судів у справах зі спорів про розірвання договорів оренди державного та комунального майна (постанова Верховного Суду України від 08.05.2012 у справі №5021/966/2011).

Отже, за обставин доведеності факту невиконання орендарем обов'язку щодо внесення орендної плати протягом 3 місяців, суд дійшов висновку про наявність підстав для розірвання договору оренди, передбачених частиною третьою статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а тому вимоги позивача про розірвання Договору є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Аналогічне положення передбачено і частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України та пункті 9.1 Договору.

Враховуючи ту обставину, що Договір розірвано, вимоги позивача про звільнення об'єкта оренди шляхом виселення відповідача з орендованого приміщення, що знаходяться за адресою: місто Львів, вулиця Пекарська, будинок 1-Ц, загальною площею 22,8 кв.м., є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4 3 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводи позовної заяви, не надано суду інших доказів, які би свідчили про належне виконання зобов'язання та не встановлено інших обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 р. №7 у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Судові витрати на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Відтак, за подання до суду позовної заяви позивачем було сплачено 4.263,00 грн., за подання до суду апеляційної скарги позивачем було сплачено 4.689,30 грн., за подання до суду касаційної скарги позивачем було сплачено 5.115,60 грн. Загальна сума сплаченого до бюджету судового збору за розгляд справи становить 14.067,90 грн.

Позовні вимоги в частині розірвання договору та виселення відповідача із приміщень задоволено, тому в цій частині судовий збір має бути покладено на відповідача. В решті щодо стягнення боргу з орендної плати провадження припинено, судовий збір покладено на відповідача. В частині припинення провадження у справі рішення суду залишено без змін апеляційним та касаційним судом. Таким чином, судовий збір підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача у сумі 14.067,90 грн. При цьому, суд враховує, що згідно з постановою державного виконавця від 15.04.2016 р. у справі №914/2308/15 наказ про стягнення з відповідача на користь позивача 4.263,00 грн. судового збору виконано у повному обсязі. Тому з урахуванням наведеного до стягнення підлягає 9.804,90 грн. відшкодування сплаченого судового збору.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги в частині переданій на новий розгляд задовольнити повністю.

2. Розірвати Договір оренди нерухомого майна №Л-9190-14 від 03.10.2014 р., укладений між Управлінням комунального майна Львівської міської ради (адреса: площа Галицька, будинок 15, місто Львів, Львівська область, 79008; ідентифікаційний код 25558625) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Планета Сатурн" (адреса: вулиця Коперника, будинок 28, місто Львів, Львівська область, 79000; ідентифікаційний код 23962486 ).

3. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Планета Сатурн" (адреса: вулиця Коперника, будинок 28, місто Львів, Львівська область, 79000; ідентифікаційний код 23962486 ) з нежитлового приміщення загальною площею 22,8 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Львів, вулиця Пекарська, будинок 1-Ц, згідно з актом здачі-приймання. Стягувач - Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (адреса: площа Галицька, будинок 15, місто Львів, Львівська область, 79008; ідентифікаційний код 25558625).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета Сатурн" (адреса: вулиця Коперника, будинок 28, місто Львів, Львівська область, 79000; ідентифікаційний код 23962486 ) на користь Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (адреса: площа Галицька, 15, місто Львів, Львівська область, 79008; ідентифікаційний код 25558625 ) грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.10.2016 р.

Суддя Трускавецький В.П.