Рішення

від 25.10.2016 по справі 908/2095/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 35/67/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2016 Справа № 908/2095/16

Суддя господарського суду Запорізької області Топчій О.А.

при секретарі Осоцький Д.І.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № б\н від 28.09.2016р.

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Акватрубодеталь», м. Запоріжжя

про стягнення суми в розмірі 246 422,52 грн.

ВСТАНОВИВ:

09.08.2016р. до Господарського суду Запорізької області звернулась Фізична особа-підприємць ОСОБА_2 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Акватрубодеталь» про стягнення заборгованості за усним Договором купівлі-продажу у сумі 246 422,52 грн.

Позивач, обґрунтовуючи свій позов, посилається на те, що ФОП ОСОБА_2 за усним Договором купівлі-продажу з ТОВ «Виробнича компанія «Акватрубодеталь», останній поставляв матеріали металопрокату. Приймання товару здійснювалось за видатковими накладними та рахунками-фактурами.

Оплата з боку позивача здійснювалась своєчасно, перед отриманням товару безготівковим розрахунком на розрахунковий рахунок відповідача. Проте незважаючи на домовленість та 100 % оплату товару відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав та товар не поставив.

На підставі вищевикладеного 22.12.2015р. між позивачем та відповідачем було складено акт звіряння розрахунків, відповідно до якого встановлено, що відповідач має заборгованість перед позивачем за не поставлений товар в розмірі 202383,35 грн.

25.04.2016р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію, щодо досудового врегулювання спору, проте відповідь на зазначену претензію відповідачем не надано та грошові кошти в сумі 202383, 35 грн. позивачу не повернуто.

З огляду на вищезазначене позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача основний борг за не отриманий товар в розмірі 202383,35 грн., 27812,46 грн. пені, 3476,56 грн. - 3 % річних та 12750,15 грн. інфляційних втрат за порушення зобов'язань.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.08.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 35/67/16 та призначено розгляд справи на 13.09.2016р. об 11 год. 00 хв.

Ухвалою від 13.09.2016р. розгляд справи відкладено на 29.09.2016р. об 11 год. 00 хв.

Ухвалою від 29.09.2016р. розгляд справи відкладено на 10.10.2016р. о 15 год. 30 хв.

В судовому засіданні 10.10.2016р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав зазначених у позовній заяві та надав письмові пояснення щодо розрахунку недотриманого позивачем товару та розміру невиконаних зобов'язань, просить задовольнити позов у повному обсязі.

Також в судовому засіданні представник позивача надав клопотання про продовження строку розгляду справи та відкладення розгляду справи для надання додаткових доказів.

Ухвалою суду від 10.10.2016р. продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 25.10.2016р.

Через Відділ документального забезпечення Господарського суду Запорізької області 25.10.2016р. надійшло клопотання на виконання ухвали суду з поясненнями щодо кількості сплаченого та не отриманого товару.

Представник позивача в судовому засіданні 25.10.2016р. підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання 25.10.2016р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали суду від 09.08.2016 р., 13.09.2016 р., 29.09.2016 р., 10.10.2015 р. направлялись на адресу відповідача, яка відома суду та яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ухвала суду від 09.08.2016 р. повернулась на адресу суду з відміткою Укрпошти «за закінченням терміну зберігання»

Враховуючи вище викладене та приписи постанови Пленуму, відповідач належним чином повідомлений про час та місце судового засідання

В п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд розглянувши матеріали справи, дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів для розгляду справи та неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню даного спору.

В судовому засіданні 25.10.2016 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, документи, надані сторонами додатково, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Акватрубодеталь» було поставлено ФОП ОСОБА_2 матеріали металопрокату. Приймання товару здійснювалось за видатковими накладними та рахунками-фактурами, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Позивач вказує на те, що оплата з його боку здійснювалась своєчасно, перед отриманням товару безготівковим розрахунком на розрахунковий рахунок відповідача.

Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав та товар не поставив.

25.04.2016р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію, щодо досудового врегулювання спору та оплати суми непоставленого товару в розмірі 202383,35 грн. Матеріали справи не містять відповіді відповідача на зазначену вище претензію.

На час подачі даної позовної заяви, відповідачем не поставлено оплачений позивачем товар на суму в розмірі 202383,35 грн., грошові кошти не повернуті.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України зазначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Як свідчать матеріали справи та надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні права та обов'язки. Обов'язки позивача виразились в оплаті товару відповідачу, а обов'язки відповідача - в поставці цього товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав своє зобов'язання у повному обсязі, а саме, ним перераховано відповідачу на підставі рахунків: № СФ-000015 від 25.08.2015р.; № СФ-0000040 від 25.08.2015р.; № СФ-0000041 від 28.09.2015р. суму попередньої оплати в розмірі 568421,60 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.426564499.1 від 25.08.15. на суму 141586,22 грн., квитанцією № 0.0.438286518.1 від 21.09.2015р. на суму 113775,57 грн., дублікатом квитанції № 0.0.438254362.1 від 22.09.2015р. на суму 100000,00 грн., квитанцією № 0.0.441649065.1 від 16.09.2016р. на суму 113059,81 грн., дублікатом квитанції № 0.0.441646776.1 від 30.09.2015р. на суму 100000,00 грн.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Судом встановлено, що відповідачем було передано у власність позивачу товар на загальну суму 366038,25 грн., що підтверджується двосторонньо підписаними видатковими накладними без заперечень та зауважень: № РН-0000047 від 11.09.2015р. на суму 127392,71 грн., № РН-0000048 від 28.09.2015р. на суму 106856,42 грн. та № РН-0000049 від 07.10.2015р. на суму 16277,36 грн., № РН-0000050 від 07.10.2015р. на суму29998,50 грн. та № РН-0000051 від 16.10.2015р. на суму 85513,26 грн., № РН-0000048 від 28.09.2015р. на суму 123133,78 грн., належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Зазначені вище накладні є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних відносин.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, з наведеного вище вбачається, що відповідачем не було поставлено позивачу оплачений товар на загальну суму 202383,35 грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 22.12.2015р. між позивачем та відповідачем було складено та підписано без заперечень акт звіряння розрахунків, відповідно до якого встановлено, що відповідач має заборгованість перед позивачем за не поставлений товар в розмірі 202383,35 грн.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Акватрубодеталь» за не поставлений товар становить 202383,35 грн.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача 3476,56 грн. - 3 % річних та 12750,15 грн. інфляційних втрат, суд відмовляє в їх задоволенні, з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.13. зазначено, що грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Суд зазначає, що в даному випадку стягнення з відповідача суми попередньої оплати не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, а є поверненням сплаченої попередньої оплати за непоставлений товар. За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, а також зобов'язання повернути безпідставно набуте майно, не можна розцінювати як грошові зобов'язання в розумінні ст.ст. 549, 625 Цивільного кодексу України.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, нарахування 3 % річних та інфляційних витрат є можливим лише внаслідок несвоєчасного виконання грошового зобов'язання. Проте, обов'язок поставити товар не є грошовим зобов'язанням, оскільки дії зобов'язаної сторони не пов'язуються зі сплатою грошових коштів, внаслідок чого нарахування позивачем 3 % річних та інфляційних витрат на суму вартості товару, що не був поставлений відповідачем, є неправомірним.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача 27812,46 грн. пені, суд відмовив у її задоволенні, з огляду на наступне:

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» застосовуються саме до договірних відносин.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, оскільки відповідальність сторін у вигляді сплати пені може застосовуватись лише до договірних відносин, вимога позивача про сплату пені є безпідставною.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольняються судом частково.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 22, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Акватрубодеталь» (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд. 7, код ЄДРПОУ 39467164) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер НОМЕР_1) основний борг в розмірі 202383 (двісті дві тисячі триста вісімдесят три) грн. 35 коп. та 3035 (три тисячі тридцять п'ять) грн. 75 коп . судового збору. Видати наказ.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для подання апеляційної скарги з моменту оформлення та підписання повного тексту рішення.

Повне рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 31.10.2016 р.

Суддя О.А. Топчій