Постанова

від 19.10.2016 по справі 806/465/14

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року м.Житомир справа № 806/465/14

категорія 8.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Токаревої М.С.,

секретар судового засідання Мельниченко О.В.,

за участю: представників позивача та відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємство "Баранівське лісомисливське господарство" до Новоград-Волинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.01.2014 р. № 0000742210 та № 0000752200,

встановив:

Державне підприємство "Баранівське лісомисливське господарство" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області в якому просить визнати протиправним та скасувати податкових повідомлень-рішень. В обґрунтування позову позивач зазначив, що Новоград-Волинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Житомирській області було проведено планову виїзну документальну перевірку державного підприємства "Баранівське лісомисливське господарство" за результатами якої було складено акт № 1139/22-00/13554881 від 27.12.2013. На підставі вказаного акту відповідачем було винесено 17 січня 2014 року податкові повідомлення-рішення № 0000752200, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 236463,00 грн., з них за основним платежем 189170,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 47293,00 грн., № 0000742210, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 545691,00 з них за основним платежем 436553,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 109138,00 грн. Позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення без врахування всіх обставин та з порушенням вимог чинного законодавства, а тому просить визнати їх протиправними та скасувати.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві та просили позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав та заперечував щодо його задоволення з підстав викладених у письмових запереченнях.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи Новоград-Волинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Житомирській області було проведено планову виїзну документальну перевірку державного підприємства "Баранівське лісомисливське господарство".

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт № 1139/22-00/13554881 від 27.12.2013, у якому контролюючий орган робить висновок, що позивачем допущено порушення п.п. 138.10.3 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, ст.185, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України.

На підставі вказаного акту, Новоград-Волинською ОДПІ, 17 січня 2014 року було винесено податкові повідомлення-рішення №0000752200, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 236463,00 грн., з них за основним платежем 189170,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 47293,00 грн., № 0000742210, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 545691,00 з них за основним платежем 436553,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 109138,00 грн.

У акті контролюючий орган посилається на те, що в порушення п.146.11 та п.146.12 ст.146 ПК України підприємством безпідставно віднесено до складу витрат операційної діяльності по рядку 05 Декларації з податку на прибуток підприємства витрати по ремонту основних засобів, понад встановлений ліміт за 2012 рік на загальну суму 183358,00 грн., оскільки при звірці проведених ремонтів, списаних запасних частин на ремонт порівняно з визначеним господарством 10% лімітом встановлено його перевищення на загальну суму 185358 грн.

З наявних у матеріалах справи письмових доказів вбачається, що балансова вартість всіх груп основних фондів позивача станом на 01.01.2012 становила 9140782,00 грн. Отже, на витрати позивач мав право віднести не більше 914078,00 грн. (9140782,00 грн. х 10%). Своїм правом підприємство скористалося і на витрати віднесло суму 914078,00 грн. Всього ремонтних робіт позивачем було здійснено на суму 1385635,52 грн. Сума, перевищує дозволений ліміт в розмірі 471557,31 грн. віднесено на збільшення балансової вартості основних фондів, як того вимагають діючі норми ПК України. Дані обліку відображені в журналі-ордері № 5-4 за 2012 рік на підставі первинних документів.

Відповідно п.146.11. ст.146 ПК України первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних із ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція), що приводить до зростання майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єктів у сумі, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного податкового року з віднесенням суми поліпшення на об'єкт основного засобу, щодо якого здійснюється ремонт та поліпшення.

Згідно п.146.12. ст.146 ПК України сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат.

Відповідно до п.6. Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 N 984 (далі - Порядок), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В порушення вимог п.6. вказаного Порядку перевіряючим не наведено обґрунтування щодо обраховування суми перевищення в розмірі 183358,00 грн., крім того відсутні посилання на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність факту наведено порушення.

Відповідач також посилається на допущення позивачем порушення п.п.138.1.1. п. 138.1., п.138.4. ст.138 ПК України, внаслідок чого підприємством необґрунтовано віднесено до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) витрати, по лісозаготівлі, що полягає у здійсненні збиткових господарських операцій, відсутність наміру отримати користь при здійсненні витрат, визначених, як втрати, всього на суму 1472053,00 грн., у тому числі за І квартал 2012 року в розмірі 490840,00 грн., за ІІ квартал 2012 року в розмірі 351784,00 грн., за ІІІ квартал 2012 року в розмірі 351430,00 грн. та за IV квартал 2012 року 277999,00 грн.

Така позиція контролюючого органу ґрунтується на тому, що за перевіряємий період ДП "Баранівське ЛМГ" отримало послуги по розробці лісосік від ПП ОСОБА_1 відповідно до договору № 5 від 20.01.2006 та договору № 4 від 23.04.2012 на загальну суму 1567292,00 грн., в тому числі ПДВ 261215,34 грн. ДП "Баранівське ЛМГ" віднесло до складу собівартості витрати по лісозаготівлі отримані від ПП ОСОБА_1 в розмірі 1472053,00 грн. разом з часткою податку на додану вартість в розмірі 63,54 %, яка відповідно до законодавства відноситься до складу витрат в разі використання придбаних товарів з ПДВ в звільнених операціях (сума послуг 1306076 грн. та частка ПДВ в розмірі 165976 грн.). За результатами конкурсних торгів з ДП "Баранівське ЛМГ" (підрядчик) укладений договір № 4 від 23.04.2012 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти на загальну суму 1468225,00 грн. без ПДВ та ПДВ 293600,00 грн.

Перевіряючі констатують факт укладення позивачем Договору № 4 від 23.04.2012 про закупівлю товарів (робіт, послуг) за державні кошти та Договору № 5 від 20.01.2006 на проведення лісозаготівельних робіт з ПП ОСОБА_1, та вказують на порушення п.5 ст.40 Закону України від 01.06.2010 року № 2289-VI "Про здійснення державних закупівель", а саме умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі та зазначає про збільшення вартості договору на суму ПДВ.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Згідно приписів ч.5 ст.40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" , умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) зміни ціни за одиницю товару не більш як на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі; 4) продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі форс-мажорних обставин, затримки фінансування витрат замовника за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у договорі; 5) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті; 6) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); 7) зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок; 8) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу інфляції, зміни курсу іноземної валюти у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни залежно від зміни такого курсу, зміни біржових котирувань, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю.

Згідно ч.5 ст.28 Закону замовник визначає переможця торгів з числа учасників, пропозиції конкурсних торгів яких не було відхилено згідно з цим Законом (у кількості не менше двох), на основі критеріїв і методики оцінки, зазначених у документації конкурсних торгів. Критеріями оцінки є: у разі здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, що виробляються, виконуються чи надаються не за окремо розробленою специфікацією (технічним проектом), для яких існує постійно діючий ринок - ціна; у разі здійснення закупівлі, яка має складний або спеціалізований характер (у тому числі консультаційних послуг, наукових досліджень, експериментів або розробок, дослідно-конструкторських робіт), - ціна разом з іншими критеріями оцінки, зокрема такими, як: якість виконання робіт, послуг; умови оплати; строк виконання; гарантійне обслуговування; експлуатаційні витрати; передача технології та підготовка управлінських, наукових і виробничих кадрів, включаючи використання місцевих ресурсів, у тому числі засобів виробництва, робочої сили і матеріалів для виготовлення товарів, виконання робіт, надання послуг, що пропонуються учасником.

Аналіз наведених норм свідчить, що якщо у документах конкурсних торгів встановлений критерій оцінки "ціна без ПДВ", то відповідно беруться обидві ціни без ПДВ.

Саме такі критерії були передбачені у документах конкурсних торгів ДП "Баранівське лісомисливське господарство".

Матеріалами справи підтверджується, що ДП "Баранівське ЛМГ" отримало послуги по розробці лісосік від ПП ОСОБА_1 відповідно до договору №5 від 20.01.2006 та договору № 4 від 23.04.2012 на загальну суму 1567292,00 грн., в тому числі ПДВ 261215,34 грн.

Контролюючим органом не заперечується, що до 23 квітня 2012 року ПП ОСОБА_1 надавав послуги позивачу відповідно до Договору №5 від 20.01.2006.

На час укладення Договору №5 Закон "Про здійснення державних закупівель" не був чинний, а тому висновки контролюючого органу про порушення вимог п.5 ст.40 цього Закону є безпідставними.

Доводи контролюючого органу щодо отримання позивачем послуг згідно договору №5 від 20.01.2006 на суму 615043,47 грн., в т.ч. ПДВ 102507,25 грн. є необґрунтованим, оскільки судом встановлено, що підтверджується копіями первинних документів, по вказаному договору було отримано послуг на суму 644590,86 грн., в т.ч. ПДВ 107431 грн.

Окрім того, згідно договору № 4 від 23.04.2012 ПП ОСОБА_1 було надано послуг на суму 848088,54 грн., в т.ч. ПДВ 141348,09 грн.

Доводи податкового органу з посиланням на п.5 ст.40 Закону "Про здійснення державних закупівель", що позивачем неправомірно збільшено вартість послуг отриманих за цим договором на суму ПДВ, є безпідставними, оскільки у підприємства виникло право на податковий кредит.

Згідно п.п.138.1.1. п.138.1. ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають:

- собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

- витрати банківських установ, до яких відносяться:

а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу;

б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;

в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу;

ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу;

д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг);

є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна;

ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг;

з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Відповідно до п.138.4. ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Підпунктом 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Виконання укладених з ПП ОСОБА_1 договорів підтверджується актами передачі лісосік заготівельнику, кошторисами вартості підрядних робіт на заготівлю деревини (в розрахунку на 1 м. куб. деревини), в Баранівському, Биківському, Довбишському, Зеремлянському, Червоноармійському та Явневському лісництвах, плановою сортиментною структурою лісосік, приймально-здавальними актами заготовленої деревини.

Вказані документи складені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Отже, відповідно до договорів №4 від 23.04.2012 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти та №5 від 20.01.2006 на проведення лісозаготівельних робіт ДП "Баранівське ЛМГ" отримало послуги від ПП ОСОБА_1

Вказані договори були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, не містять положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільним і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим ст.203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Що стосується позиції відповідача щодо того, що позивачем в порушення ст.185, п.198.3., п.198.6 ст.198 ПК України завищено суму податкового кредиту по операціях, пов'язаних з отриманням послуг з лісозаготівлі від ПП ОСОБА_1 на суму 95239,00 грн. то суд з цього приводу зазначає наступне.

Приписами п.п. 14.1.181. пп. 14.1. ст. 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 185 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

По факту отримання послуг, на підставі укладених правочинів, сторони підписували акт виконаних робіт. ПП ОСОБА_1 надавав позивачу податкові накладні, що надавали право включати суми ПДВ, до складу податкового кредиту. Розрахунки між сторонами проводилися в безготівковій формі, доказами чого є банківські виписки позивача.

Вказані господарські операції позивача підтверджені первинними документами, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та ПК України вони є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Зауважень до податкових накладних та інших первинних документів, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит, у перевіряючих контролюючого органу при проведенні перевірки та у судовому засіданні не було.

Що стосується твердження відповідача, що станом на 31.12.2012 загальна чисельність працюючих на підприємстві позивача складає (431 особи), згідно довідки 1ДФ кількість працюючих на ПП ОСОБА_1 складає 20 робітників:(16 звалювальників та лісорубів, 2 трактористи та 2 водія)., то на думку суду, відсутність персоналу, транспортних засобів, виробничо-складських приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкт господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.

Також слід зазначити, що відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена Законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам Закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Одночасно суд вважає за необхідне відмітити, що норми ст.203, ст.204 та інших статей глави 16 Цивільного кодексу України, яка передбачає недійсність правочинів, не відносяться до податкового, валютного або іншого законодавства, контроль за яким здійснює державна податкова служба, а отже контролюючий орган не вправі визнавати господарські правочини фіктивними, оскільки це є виключною компетенцією суду.

Оскільки правочини, що укладалися Державним підприємством "Баранівське лісомисливське господарство" та ПП ОСОБА_1 і були предметом перевірки, в установлений законом спосіб та порядку судом фіктивними не визнані, контролюючий орган не вправі застосовувати до них правові наслідки визнання таких правочинів фіктивними та обґрунтовувати даним фактом безпідставність формування податкового кредиту.

Дане твердження суду ґрунтується на правовій позиції висловленій Вищим адміністративним судом України в справі №К/9991/49378/12 від 19.12.2012 року.

На думку суду доводи податкового органу щодо завищено суму податкового кредиту по операціях, пов'язаних з отриманням послуг з лісозаготівлі від ПП ОСОБА_1 на суму 95239,00 грн. ґрунтуються на припущенні нікчемності правочину укладеного позивачем і ПП ОСОБА_1

Також контролюючий орган стверджує, що до акту про надані послуги за жовтень місяць 2012 року включено витрати на перевезення власних вагонів в порожньому стані в сумі 183616,7 грн. без ПДВ та плату за користування вагонами за кордоном на загальну суму 253184,4 грн., в т.ч. сума ПДВ складає 42197,40 грн. В порушення абзацу "е" п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138 та п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України встановлено завищення підприємством інших витрат (витрати на транспортування) рядок 06 "Витрати на збут" податкової декларації з податку на прибуток підприємства витрати на збут за 4 квартал 2012 року на загальну суму 421415 грн., а саме оплати за повернення порожніх вагонів на станцію призначення на загальну суму 183616 грн. та оплати за перебування вагонів за кордоном на суму 237799 грн. (210987 грн. та сума ПДВ в розмірі 26812,23 грн., яка відноситься на витрати у відсотковому відношенні 63,54%).

У ході розгляду справи було з'ясовано, що позивачем після проведення тендеру з його переможцем ТОВ "Рейл Карго Транс", було укладено договір №5 від 26.04.2012 про перевезення вантажу залізничним транспортом, (ціна за 1вагон складає 5590,82 грн.) Однак, ТОВ "Рейл Карго Транс" відмовився від виконання умов даного договору та надання відповідних послуг.

У зв'язку з чим 30 липня 2012 року між ДП "Баранівське лісомисливське господарство" (Замовник) та державним підприємством "Український транспортно-логістичний центр" (Основний виконавець) та співвиконавцями: Державним підприємством "Дарницький вагоноремонтний завод" (Співвиконавець перший) та Державним підприємством "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" (Співвиконавець другий) був укладений договір № 1412/554-2012 про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах та проведення розрахунків за надані послуги, пов'язані з цими перевезеннями. За цим договором про організацію перевезень вантажів Основний виконавець та Співиконавці зобов'язуються за плату і за рахунок замовника виконати або організувати виконання визначених цим Договором послуг, пов'язаних з організацією внутрішньодержавних та експортно-імпортних перевезень вантажів у напіввагонах власності Співвиконавців. ( ціна за 1 полувагон складає 6390,48 грн.)

Оплата наданих державним підприємством "Український транспортно-логістичний центр" послуг наданих підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Контролюючий орган у акті робить висновок про відсутність економічного ефекту від укладання договору з державним підприємством "Український транспортно-логістичний центр", оскільки за його умовами було завищено ціну на 800 грн., порівняно з тендерною пропозицією.

Суд не приймає до уваги таке твердження відповідача, оскільки після відмови ТОВ "Рейл Карго Транс" від виконання умов договору №5 від 26.04.2012 про перевезення вантажу залізничним транспортом та надання відповідних послуг позивач був позбавлений можливості отримувати послуги з перевезення вантажу за ціною вказаною у тендерній пропозиції та вимушений був, з метою виконання умов укладених договорів щодо поставки товарів укласти новий догорів на перевезення вантажу залізничним транспортом за ціною вищою ніж вказано у тендерній пропозиції.

Відповідно до абзацу "е" підпункту 138.10.3. пункту 138.10. статті 138 ПК України до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки.

За жовтень 2012 року ДП "Український транспортно-логістичний центр" надав послуг по організації внутрішньодержавних та експотно-імпортних перевезень вантажів на суму 436801 грн., що підтверджується актом наданих послуг № 10 за період з "01" по "31" жовтня 2012 р.

Разом з тим, у акті перевірки перевіряючі вказують, що позивач зайво відніс до складу витрат на збут суму оплати за повернення порожніх вагонів на станцію призначення на загальну суму 183616 грн. та оплати за перебування вагонів за кордоном на суму 237799 грн.

У ході розгляду справи відповідачем не було надано жодного обґрунтування та доказів на підтвердження вказаного порушення.

З дослідженої у ході судового розгляду справи копії акту наданих послуг № 10 за період з "01" по "31" жовтня 2012 року вбачається, що вартість послуг з витрат на перевезення власних вагонів в порожньому стані становить - "0" та плата за користування вагонами за межами України становить - "0", а не 183616,7 грн. без ПДВ та 253184,4 грн., як зазначає у акті відповідач.

Окрім того, у податкові декларації з податку на прибуток за 4 квартал 2012 року в рядку 06 "Витрати на збут" сума в розмірі 421415,00 грн. відсутні, а тому доводи контролюючого органу що податковий кредит по податку на додану вартість підлягає зменшенню в розмірі 15385 грн. є безпідставними.

Наведені обставини свідчать, що у акті перевірки наведено обставини, які не підтверджуються жодними доказами і відповідають дійсності та на підставі цих обставин зроблено висновки про завищення позивачем витрат на збут.

Слід також вказати, що договір, укладений між позивачем та ДП "Український транспортно-логістичний центр", спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін.

Крім того, у ході розгляду справи було з'ясовано, що Держфінінспекцією в Житомирській області було проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача предметом якої було зокрема правильність проведення державних закупівель. Жодних порушень щодо проведення позивачем державних закупівель, органом, якому згідно чинного законодавства право на проведення такої перевірки, не було виявлено, що підтверджується наданим представником позивача копією акту Держфінінспекції в Житомирській області від 23.11.2015 №06-07-09/00.

Усі господарські операції за цим договором підтверджені первинними документами, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та ПК України, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно доводів контролюючого органу позивач використовував матеріали (катанку, цвяхи, підтоварних, доски) на загальну суму 579078,79 грн. на укріплення лісопродукції при завантаженні вагонів під час транспортування. При цьому, не вірно включив податок на додану вартість по використаним матеріалам до складу податкового кредиту.

Як встановлено судом, при проведенні експортних операцій ДП "Баранівське лісомисливське господарство" вірно керувалося приписами ст.199 ПК України "пропорційне віднесення сум податку до податкового кредиту".

В декларації з податку на прибуток витрати на збут відображені по рядку 06.2.

При формуванні відпускної ціни позивачем складалася калькуляція витрат на куб лісоматеріалу, в якій закладалися і витрати на укріплення лісоматеріали, отже, позивачем вірно було відображені понесені витрати.

При цьому, при донарахуванні суми податкових зобов'язань в розмірі 78220 грн. контролюючий орган не зазначив розрахунку, з якого виходив та не послався на будь-які первинні документи.

Суд звертає увагу, що згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, а податкові повідомлення-рішення є протиправним та їх слід скасувати.

Керуючись статтями 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позовні вимоги Державного підприємства "Баранівське лісомисливське господарство" задовольнити.

Визнати протиправними податкові повідомлення-рішення Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області №№ 0000742210, 0000752200 від 17 січня 2014 року та скасувати їх.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя М.С. Токарева

Повний текст постанови виготовлено: 26 жовтня 2016 р.