Постанова

від 25.10.2016 по справі 813/1305/16

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2016 року № 813/1305/16

о 18 год. 16 хв. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Палюк М.М., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу № 813/1305/16 за адміністративним

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Камерія», представник - Кондро О.Є. до Головного управління ДФС України у Львівській області, представник - Пісна Р.Р. про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Камерія» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС України у Львівській області у якому просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення - рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не згідний із висновками відповідача викладеними в акті перевірки, на підставі яких прийняті спірні рішення. Позивач зазначає, що підставою для винесення спірних рішень було твердження про непідтвердження реальноті здійснення операцій позивача з ТОВ «Продмарект 2012» з приводу поставки цементу ПЦ ІІ/Б-К-400 внаслідок чого одночасно завищено та занижено задекларовані показники з податкового зобов'язання з ПДВ. Проте, жодних висновків про нікчемність правочину чи фіктивність відповідач не робить.

Позивач стверджує, що відповідач не оспорює наявності товару у позивача і його фактичну реалізацію контрагентам.

Позивач був власником цементу ПЦ ІІ/Б-К-400, який він придбав у ПАТ «Миколаївцемент», про що складені і відображені податкові накладні, задекларовано податковий кредит і сплачено ПДВ у бюджет. Позивач фактично перевозив цемент ПЦ ІІ/Б-К-400 власним автотранспортом, на який відповідно і були списання паливо-мастильних матеріалів.

Висновки про нереальність господарських операцій відповідач робить на підставі одержаної податкової інформації про контрагента ТОВ «Продмарект 2012» відповідно до Акту про неможливість проведення документальної перевірки. Відповідач стверджує, що в подальшому ТОВ «Продмарект 2012» цього цементу не продавав, а продавав товари з іншою номенклатурою, а це, на думку відповідача свідчить про неможливість отримання товару від позивача. Також відповідач звертає увагу на відсутність ТТН і розшифровки деталізації списання палива.

Позивач не несе відповідальності за дії контрагентів, а в системі ДФС «Дізнайся більше про свого бізнес партнера» немає жодної негативної інформації про ТОВ «Продмарект 2012». Відсутність інформації не свідчить про неможливість проведення операцій, а побудова висновків на відсутній інформації, є нічим іншим як припущенням, що недопустимо у Акті податкової перевірки.

Факт реалізації товару від ТОВ «Камерія» до ТОВ «Продмарект 2012» повністю підтверджується первинними господарськими та податковими документами, вказані накладні зареєстровано у ЄРПН, сторонами не оспорюються.

ТОВ «Камерія» здійснювало поставку власними та орендованими транспортними засобами, доказами чого є відповідні документи і акти списання палива. Щодо відсутності деталізованої розшифровки списання палива, то раніше такими формами був подорожній лист, однак з 2011 року чинне законодавство України не вимагає обов'язкової наявності таких подорожніх листів, і відповідно покілометрового деталізованого списання.

Позивачем правомірно сформовано податковий кредит і включено до нього операції оподатковувані операцій, що також свідчить про помилковість акту і винесених повідомлень-рішень.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові пояснення та письмові докази, просив суд позов задоволити повністю.

Позиція відповідача викладена у запереченні на позовну заяву, у якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю з підстав, що перевіркою повноти визначення доходу, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування, за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року встановлено його завищення підприємством на загальну суму 917917,0 грн. в т.ч. за 2013 рік - на суму 917917,0 гривень.

В ході проведення перевірки встановлено укладення договору купівлі-продажу від 22.04.2013 року № ДГ-0000023 між ТОВ «Камерія» та ТОВ «Продмаркет 2012».

На виконання умов вказаного договору позивачем оформлено наступні видаткові накладні на поставку цементу на загальну суму 1101500,0 грн., в т.ч. ПДВ 183583,33 гривень.

Згідно податкової інформації від 25.06.2014 року за № 1502/26-59-22-01/37881509 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Продмаркет 2012», отриманої від ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, така складена з причини неможливості проведення документальної позапланової виїзної перевірки у зв'язку із відсутністю ТОВ «Продмаркет 2012» за місцезнаходженням ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Фактичне місцезнаходження підприємства не встановлено.

Проведеним аналізом податкових накладних встановлено, що в період проведення взаєморозрахунків ТОВ «Камерія» реалізовувало цемент ТОВ «Продмаркет 2012», в той же час ТОВ «Продмаркет 2012» реалізовувало ТМЦ та послуги іншої категорії, що свідчить про проведення операцій ТОВ «Продмаркет 2012» з метою надання податкової вигоди третім особам за рахунок формування податкового кредиту від ТОВ «Камерія».

Проведеним аналізом податкових накладних згідно з даними АІС «Податковий блок» встановлено розрив ланцюга поставки (продажу) товарів за номенклатурою, а саме: в період проведення взаєморозрахунків вищезазначений контрагент придбавав у ТОВ «Камерія» цемент, однак в подальшому його реалізацію не відображав (відображено реалізацію ТМЦ іншої номенклатури).

Відсутність факту реалізації ТОВ «Продмаркет 2012» цементу для контрагентів-покупців свідчить про неможливість її отримання у ТОВ «Камерія».

В ході перевірки встановлено відсутність поставок цементу, що свідчить про укладення договорів поставки та купівлі продажу між ТОВ «Камерія» та ТОВ «Продмаркет 2012» без мети настання реальних наслідків.

Перевіркою повноти визначення ТОВ «Камерія» податкових зобов'язань за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 встановлено їх заниження на загальну суму 241747 грн.

Перевіркою ТОВ «Камерія» не підтверджено реальність виконання операцій згідно з договором купівлі-продажу з ТОВ «Продмаркет 2012».

ТОВ «Камерія» виписано податкові накладні на адресу ТОВ «Продмаркет 2012» на загальну суму 1101500,0 грн., в т.ч. ПДВ 183 583,33 гривень.

Податок на додану вартість в сумі 183583,33 грн., згідно з виданими ТОВ «Продмаркет 2012» податковими накладними на загальну суму 1101500,0 грн., включено до реєстру виданих податкових накладних відповідно до Додатку № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та відповідно до складу податкових зобов'язань декларацій з податку на додану вартість за відповідні звітні періоди».

Згідно з даними бухгалтерського обліку відображено списання собівартості реалізованих товарів (списано з балансу підприємства), що свідчить про те, що вказані товари були безоплатно передані невстановленим особам за справедливою вартістю (за справедливу вартість прийнята ціна, зазначена в накладних на оприбуткування товару).

Аналізуючи порушення, описане в п. 3.1.2. даного акта перевірки «Витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування», встановлено, що операції з безоплатного постачання товарів невстановленим особам не є діяльністю, спрямованою на отримання доходу і з метою оподаткування належать до операцій, що не є господарською діяльністю платника ПДВ.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечила, надала суду додаткові пояснення та письмові докази, просила суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

12.03.2016 року Головним управління ДФС України у Львівській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Камерія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2013 року по 31.12.2014 року. За результатами проведеної перевірки складено акт № 34/13-01-14-01/23270570.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- вимог п.п.14.1.13, п.п.14.1.36, п.п.14.1.56, п.п.14.1.202 п.14.1 ст.14; п.135.1, п.135.2 ст.135, п. 138.6, п. 138.8, п.п. 138.10.3, п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 55256,00 грн., в т.ч.: за 2013 рік на суму 55256,00 грн.;

- вимог п.п.14.1.36, п.14.1 ст.14, п.189.1, ст. 189 п. 198.5, ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 241747 грн. в.т.ч. за квітень 2013 року - на суму 69112,00 грн., травень 2013 року - на суму 32384,00 грн., червень 2013 року - на суму 79240,00 грн., липень 2013 року - на суму 1301,00 грн., серпень 2013 року - на суму 8788,00 грн., вересень 2013 року - на суму 25752,00 грн., грудень 2013 року - на суму 25170,00 грн.

25.03.2016 року Головним управління ДФС України у Львівській області прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000662201, яким згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54, п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки від 12.03.2016 року № 34/13-01-14-01/23270570, встановлено порушення п.п.14.1.36, п.14.1 ст.14, п. 189.1, ст. 189, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість, усього 362621,00 грн., в тому числі за основним платежем - 241747,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 120874,00 грн.

25.03.2016 року Головним управління ДФС України у Львівській області прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000662201, яким згідно п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки від 12.03.2016 року № 34/13-01-14-01/23270570, встановлено порушення п.п. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п. 138.6, п. 138.8, п.п. 138.10.3, п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток, усього 69070,00 грн. в тому числі за основним платежем - 55256,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 13814,00 грн.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.п. 14.1.36. п. 14.1. ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п.п. 14.1.228. п. 14.1. ст. 14 цього ж Кодексу, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Згідно п. 138.6 ст. 138 цього ж Кодексу, собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Згідно п. 138.8 ст. 138 цього ж Кодексу, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п. 138.10.3. п. 138.10. ст. 138 цього ж Кодексу, витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг:

а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції;

б) витрати на ремонт тари;

в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів;

ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;

є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства;

з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

Згідно п.п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 цього ж Кодексу, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення;

Згідно п. 189.1. ст. 189 цього ж Кодексу, У разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5. статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Згідно п. 198.5. ст. 198 цього ж Кодексу, Платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1. статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7. пункту 196.1. статті 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28. пункту 197.1. статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1. статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 цього ж Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч. 1 ст. 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Стаття 161 КАС України встановлює, що суд крім іншого повинен перевірити кожну обставину, що входить до підстав позову або підстав заперечення, і з'ясувати, якими саме доказами кожна з них підтверджується або спростовується, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Згідно ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього ж Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.

Позивачем на підтвердження обґрунтування позовних вимог надано суду копії наступних доказів:

- видаткових накладних оформлених між ТОВ «Камерія» як Постачальником та ТОВ «Продмаркет 2012» як Одержувачем;

- банківських виписок від 29.04.2013 року, від 27.06.2013 року, 22.05.2013 року;

- договору купівлі-продажу № ДГ-0000023 від 22.04.2013 року укладеного між ТОВ «Камерія» та ТОВ «Продмаркет 2012», предметом якого є зобов'язання пердати належний йому товар у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору;

- податкових накладних оформлених між ПАТ «Миколаївцемент» як продавцем та ТОВ «Камерія» як Одержувачем;

- актів списання паливно-мастильних матеріалів за 2013 рік по 2014 рік.

- товарно-транспортних накладних оформлених між ТОВ «Камерія» як Замовником та ПАТ «Миколаївцемент» як Вантажовіправником;

- товарно-транспортних накладних оформлених між ТОВ «Камерія» як Замовником та ТОВ «Простудія», ТОВ «Галицький будівельний гарант», ФО-П ОСОБА_3, ТОВ «Горизонт-Захід», ПП «Захід-Бетон-Буд», ПП «ІЛД УА», ТОВ «Галицька будівельна гільдія» ДП «Моноліт» ФО-П ОСОБА_4, ТОВ «Будівельні технології ХХІ століття» як Вантажоодержувачами;

- актів виконаних робіт, видаткових накладних, актів прийому-передачі послуг, актів прийому-передачі (повернення) матеріальних цінностей;

- договір консигнації № ККК 14-01 від 03.06.2014 року;

- договорів № 0514 від 30.05.2014 року про відповідальне зберігання, № 1 від 01.03.2013 року про надання транспортно-експедиційних послуг, № 041214 від 04.12.2014 року купівлі-продажу, № 1 від 02.01.2013 року оренди автомобіля, №№ 2, 6 на перевезення вантажів автомобільним транспортом, купівлі-продажу № 230514 від 23.05.2014 року, купівлі-продажу товарів, найму (оренди) автомобіля;

Судом враховуються обґрунтування позовних вимог позивача в частині спірного податкового повідомлення-рішення за № 0000662201 від 25.03.2016 року, яким позивачу донараховано 362621,00 грн. в тому числі за основним платежем - 241747,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 120874,00 грн. оскільки підставою висновку відповідача про завищення витрат на збут за 2013 рік, є наступні обставини:

Відповідач зазначає, що досліджені перевіркою фактичні дані вказують, що відсутність поставок ТОВ «Камерія» цементу для ТОВ «Продмаркет 2012», розрив ланцюга поставки товарів за номенклатурою, а саме: ТОВ»Продмаркет 2012» придбавав у ТОВ «Камерія» цемент, однак в подальшому їх реалізацію не відображав.

За 2013 рік завищено показники у рядку 02 Декларації з податку на прибуток «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)» згідно видатковими накладними, виписаними на адресу ТОВ «Продмаркет 2012» року, які не мали реального характеру на загальну суму 917917,00 грн.

Завищено показники у рядку 05.1 Декларації «собівартість придбаних (виготовлених), та реалізованих товарів (робіт, послуг)» згідно операціями, які не мали реального товарного характеру на суму 903680,00 грн.

За період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року перевіркою встановлено, що позивачем занижено податкове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 241747 грн., в.т.ч. за: квітень 2013 року - на суму 69112,00 грн., травень 2013 року - на суму 32384,00 грн., червень 2013 року - на суму 79240,00 грн., липень 2013 року - на суму 1301,00 грн., серпень 2013 року - на суму 8788,00 грн., вересень 2013 року - на суму 25725,00 грн., грудень 2013 - на суму 25170,00 грн.

Вказані висновки відповідача не відповідають фактичним обставинам, матеріалам справи та вимогам законодавства виходячи з наступного, позивачем до справи надані всі первині документи, які підтверджують факт реалізації товару від ТОВ «Камерія» до ТОВ «Продмаркет 2012», які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Наявні у справі докази по факту здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами повністю відображають зміст та обсяг зафіксованих ними господарських операцій придбання товарів (робіт, послуг). Поставки товару носили уречевлений характер і були повністю проплачені, власність товару - ТОВ «Камерія» і сама фактична наявність товару не оспорюється.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -

безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Висновки відповідача про нереальність господарський операцій одержані на підставі податкової інформації про контрагента ТОВ «Продмаркет 2012» лише згідно акту про неможливість проведення документальної перевірки.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Складення акту перевірки є службовою діяльністю посадової особи чи посадових осіб на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації стосовно об'єкта перевірки. Посадова особа чи посадові особи відповідача при складанні акта перевірки, викладає чи викладають свою суб'єктивну оцінку результатів перевірки платника податків. Акти перевірок контрагентів не створюють будь-яких правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав чи обов'язків позивача, оскільки обставини зазначені у актах перевірок контрагентів мають бути встановлені за результатами перевірки саме позивача, та в акті мають бути викладені всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності позивача, як платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Судом зазначається, що позивач не несе відповідальності за дії підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Платник податків, не може нести відповідальності за дії контрагентів за відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід'ємного елемента верховенства права, індивідуальний характер відповідальності - відповідати має саме той, хто припустився порушення.

Таким чином, вказане вище спірне рішення у зазначеній судом частині є протиправним і підлягає скасуванню.

Судом враховуються обґрунтування позовних вимог позивача в частині спірного податкового повідомлення-рішення за № 0000672201 від 25.03.2016 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток, усього 69070,00 грн. в тому числі за основним платежем - 55256,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 13814,00 грн.

По суті вказаного завищення за 2013 рік: підприємством занижено об'єкт оподаткування з податку на прибуток за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року на загальну суму 290820,00 грн. в тому числі за 2013 рік - на суму 290820,00 грн., що призвело до заниження підприємством податку на прибуток на загальну суму 55256,00 грн., в тому числі за 2013 рік - на суму 55256,00грн.

Перевіркою встановлено, що відсутній зв'язок списаних паливно-мастильних матеріалів з господарської діяльності підприємства, який передбачав би отримання прибутку, у зв'язку з чим витрати не пов'язані з господарською діяльністю підприємства.

Вказані висновки відповідача спростовуються тим, що позивач реалізовував цемент власним автотранспортом, на який відповідно було списання паливо-мастильних матеріалів.

Факт того, що ТОВ «Камерія» здійснювало поставку власними та орендованими транспортними засобами, відповідачем жодними належними та допустимими доказами не спростований, а в справі наявні відповідні таких перевезень, в тому числі і акти списання палива.

Відсутність деталізованої розшифровки списання палива, не є самостійною підставою для спірного донарахування відповідачем податкового зобов'язання позивачу. Крім цього, відповідач законодавчого не обґрунтовує можливість деталізованої розшифровки станом на час вчинення господарських операцій та прийняття спірного рішення, адже ще з 2011 року чинне законодавство України не вимагає обов'язкової наявності подорожніх листів, і відповідно покілометрового деталізованого списання.

Таким чином, вказані вище спірні рішення є неправомірними і підлягають скасуванню.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем не переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що позивачем зроблено не було.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, позовні вимоги про визнання протиправними і скасування прийнятих відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню повністю.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області № 0000662201 від 25.03.2016 року.

3. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області № 0000672201 від 25.03.2016 року.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Камерія» (ЄДРПОУ 23270570, вул. Крип'якевича 23/1, м. Львів) 6475.36 грн. сплаченого судового збору грн.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 31.10.2016 року.

Суддя Гавдик З.В.