Постанова від 14.05.2019 по справі 813/1305/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

14 травня 2019 року

справа №813/1305/16

адміністративне провадження №К/9901/40501/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року у складі судді Гавдик З.В.,

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року у складі суддів Попка Я.С., Хобор Р.Б., Сеника Р.П.,

у справі № 813/1305/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Камерія»

до Головного управління ДФС у Львівській області

про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

14 квітня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Камерія» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу від 25 березня 2016 року №0000672201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 55256 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями на 13814 грн, та № 0000662201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 241 747 грн за основним платежем та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 120874 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.

25 жовтня 2016 року постановою Львівського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року, повністю задоволений позов Товариства, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення податкового органу від 25 березня 2016 року № 0000662201 та № 0000672201.

Ухвалюючи судові рішення суди попередніх інстанцій встановили, що господарські операції позивача з його контрагентом спричинили реальні зміни майнового стану платника податків, відповідні витрати і податковий кредит сформовані платником податків правомірно, внаслідок чого відсутні підстави для прийняття податкових повідомлень - рішень.

10 лютого 2017 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення частини акта перевірки та нормативно-правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. Податковий орган посилається на не підтвердження реальності операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Продмаркет 2012» на загальну суму 1101500 грн, в тому числі податок на додану вартість 183583 грн 33 коп., доводить що мали місце операції з безоплатного постачання товарів невстановленим особам, що за його висновком не є діяльністю спрямованою на отримання доходу і з метою оподаткування належать до операцій, що не є господарською діяльністю платника податку на додану вартість.

04 травня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, після усунення недоліків наведених в ухвалі цього суду від 13 лютого 2017 року та витребувано справу №813/1305/16 з Львівського окружного адміністративного суду.

Товариством заперечення або відзив на касаційну скаргу податкового органу до Суду не подані, що не перешкоджає її розгляду по суті.

19 травня 2017 року справа №813/1305/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

19 березня 2018 року справа №813/1305/16 разом із матеріалами касаційної скарги К/9901/40501/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЭДРПОУ за номером 23270570, перебуває на податковому обліку з 21 вересня 1995 року, є платником податку на додану вартість.

Податковим органом у лютому-березні 2016 року проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року, результати якої викладені в акті перевірки від 12 березня 2016 року №34/13-01-14-01/23270570 (далі акт перевірки).

Керівником податкового органу 25 березня 2016 року прийняті податкові повідомлення-рішення згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки.

Податковим повідомленням-рішенням №0000672201 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 55256 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 13814 грн. Правовою підставою збільшення податку наведені положення підпункту 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 138.6, 138.8, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції застосовані на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Податковим повідомленням-рішенням №0000662201 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 241747 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 120874 грн. Правовою підставою збільшення суми грошового зобов'язання визначені положення підпункту 14.1.36 пункту 14.1, пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції застосовані на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Склад податкових правопорушень покладених в основу прийняття податкових повідомлень-рішень полягає у занижені податку на прибуток Товариством за 2013 рік на 55256 грн, внаслідок завищення витрат, що враховуються при обчислені об'єкта оподаткування за 2013 рік та заниження податку на додану вартість на загальну суму 241747 грн за рахунок не нарахування податкового зобов'язання при використанні ТМЦ не в господарській діяльності Товариства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем, як постачальником та його контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Продмаркет 2012», як одержувачем 22 квітня 2013 року укладено та виконано договір купівлі-продажу товару № ДГ-0000023, що підтверджується долученими до матеріалів справи та дослідженими судами попередніх інстанцій первинними документами, а саме видатковими накладними, банківськими виписками, податковими накладними, актами списання паливно-мастильних матеріалів за 2013 рік по 2014 рік, товарно-транспортними накладними, оформленими між Товариством як Замовником та ПАТ «Миколаївцемент» як Вантажовіправником, товарно-транспортними накладними, оформленими між Товариством як Замовником та ТОВ «Простудія», ТОВ «Галицький будівельний гарант», Фізичними особами - Підприємцями, ТОВ «Горизонт-Захід», ПП «Захід-Бетон-Буд», ПП «ІЛД УА», ТОВ «Галицька будівельна гільдія» ДП «Моноліт», ТОВ «Будівельні технології ХХІ століття» як Вантажоодержувачами, актами виконаних робіт, видатковими накладними, актами прийому-передачі послуг, актами прийому-передачі (повернення) матеріальних цінностей, договором консигнації від 03 червня 2014 року, договорами від 30 травня 2014 року про відповідальне зберігання, № 1 від 01 березня 2013 року про надання транспортно-експедиційних послуг, №041214 від 04 грудня 2014 року купівлі-продажу, № 1 від 02 січня 2013 року оренди автомобіля, №№ 2, 6 на перевезення вантажів автомобільним транспортом, купівлі-продажу № 230514 від 23 травня 2014 року, купівлі-продажу товарів, найму (оренди) автомобіля.

Оцінюючи спірні операції суди попередніх інстанцій висновувалися на доведеності факту придбання та продажу позивачем продукції виробничо-технічного призначення, використання придбаного позивачем товару у межах господарської діяльності в оподаткованих операціях.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ґрунтовними дослідженнями акта перевірки та долученими до матеріалів справи відповідними первинними документами підтверджений рух придбаної позивачем продукції.

Судами попередніх інстанцій встановлено операції доставки продукції, включаючи дослідження усіх провізних документів, її оприбуткування та подальшого використання, їх повна оплата.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Реальність господарських операцій встановлена судами попередніх інстанцій, що доводить правомірність формування позивачем, як витрат так і податкового кредиту по факту придбання товару (продукції) та спростовує висновки податкового органу про податкові правопорушення покладені в основу прийняття податкових повідомлень-рішень.

Відсутність підстав збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Впродовж усіх судових розглядів та в касаційній скарзі відповідач посилається на те, що з податкової інформації від 25 червня 2014 року за № 1502/26-59-22-01/37881509 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Продмаркет 2012», отриманої від ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, вбачається неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки у зв'язку із відсутністю ТОВ «Продмаркет 2012» за місцезнаходженням.

Суд визнає вищеозначений довід податкового органу неприйнятним, оскільки факт неможливості проведення звірки податковим органом з його контрагентом, зафіксований актом районної податкової інспекції, доводить факт неможливості проведення звірки, посвідчує виключно цю обставино і жодним чином не впливає на склад податкового правопорушення в розумінні статті 109 Податкового кодексу України.

Неприйнятним є також посилання відповідача на те, що згідно з даними бухгалтерського обліку відображено списання собівартості реалізованих товарів (списано з балансу підприємства), що свідчить про те, що вказані товари були безоплатно передані невстановленим особам за справедливою вартістю (за справедливу вартість прийнята ціна, зазначена в накладних на оприбуткування товару).

Продаж позивачем товару, отримання коштів за цей товар, формування доходу та податкових зобов'язань спростовують зазначені доводи податкового органу, як з огляду на доведеність господарських операцій так і з огляду на неможливість використання припущень, як доказів в адміністративному процесі, оскільки безоплатна передача товару не встановлена під час перевірки та не доведена під час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Суд зазначає, що відповідачем касаційною скаргою не обґрунтовано, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права внаслідок чого, у цій частині касаційна скарга є невмотивованою, заявник скарги обмежився виключно цитуванням норм.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд вважає, що відсутність складу податкових правопорушень покладених податковим органом в основу прийняття спірних податкових повідомлень - рішень доводить протиправність визначення грошових зобов'язань з податку на прибуток, податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій з цих податків і як наслідок унеможливлює прийняття позиції податкового органу про правомірність прийняття ним спірних податкових повідомлень - рішень.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року у справі № 813/1305/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер