Постанова

від 27.10.2016 по справі 818/524/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2016 р. Справа № 818/524/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Жигилія С.П. , Дюкарєвої С.В.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.,

позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Сумцової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.06.2016р. по справі № 818/524/16

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області

про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_1.) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Глухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області (далі по тексту - Глухівська ОДПІ, відповідач), в якому просив суд визнати протиправними та скасувати :

- податкове повідомлення-рішення від 19.04.2016 р. за №0000171301 на загальну суму 17263,16 грн., у т.ч. за основним платежем - 13384,57 грн., пеня - 532,45 грн., штраф - 3346,14 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій від 19.04.2016 р. за №0000181301 на загальну суму 33744,61 грн., яким донарахована сума єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 28120,51 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 5624,10 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 02.06.2016 року по справі № 818/524/16 адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Глухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправними та скасування рішень - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Глухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області № 0000171301 від 19.04.2016 р.

Визнано протиправним та скасовано рішення № 0000181301 Глухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19.04.2016 р.

Ухвалено відшкодувати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) витрати зі сплати судового збору в сумі 551,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Глухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області (код ЄДРПОУ 39507919).

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.06.2016 року по справі № 818/524/16 скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що позивачем не надано до перевірки первинні документи на підтвердження сум витрат, задекларованих ним у графі 7 податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік «Інші витрати включаючи вартість робіт, наданих послуг» на суму 89230,47 грн., у зв'язку з чим документально підтверджений розмір витрат по графі 7 склав 1281248,66 грн., замість 1370479,13 грн., що були заявлені позивачем. Враховуючи викладене, відповідачем констатовано непідтвердження задекларованих позивачем витрат на суму 89230,47 грн. та як наслідок, зроблено висновок про заниження чистого доходу на цю суму, у зв'язку з чим позивачеві було визначено податкове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 13394,57 грн. (89230,47 грн. х 15% ставка податку). Відмітив, що водночас позивачем було повністю підтверджено первинними документами витрати, зазначені у графі 5 цієї декларації «вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції» саме на суму 7392753,46 грн. (ні більше, ні менше). Всього позивачем було надано до перевірки первинних документів на суму 8674002,12 грн., замість суми у 8763232,50 грн., яка складає загальний розмір витрат по Додатку Ф4 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік. У зв'язку з чим, вважає необґрунтованими доводи позивача, з якими погодився суд першої інстанції, про те, що мала місце технічна помилка при заповненні декларації про майновий стан і доходи (помилкове зменшення суми витрат по графі 5 та збільшення суми витрат по графі 7), внаслідок якої загальний розмір витрат, задекларованих позивачем за 2015 рік, не змінився. Відмітив, що пояснень з приводу допущення такої технічної помилки ФОП ОСОБА_1 під час перевірки не надавалось, про це позивач зазначив лише в ході розгляду справи судом першої інстанції.

Крім того, відповідач пояснив, що оскільки перевіркою було встановлено заниження доходу на суму 89230,47 грн., який є об'єктом оподаткування єдиним внеском, то позивачу було донараховано єдиний внесок виходячи зі ставки оподаткування, визначеної Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у розмірі 34,7%. Беручи до уваги, що позивачем за 2015 рік було сплачено суму єдиного внеску в розмірі 6454,20 грн. (виходячи з мінімальної бази оподаткування - 18600 грн. за рік), при цьому підлягала сплаті сума єдиного внеску в розмірі 34574,71 грн. (99638,92 грн. (фактично отриманий позивачем дохід за 2015 рік за даними перевірки) х 34,7%), сума заниженого єдиного внеску повинна складати 28120,51 грн.

Таким чином, вважає, що відповідачем цілком правомірно було донараховано ФОП ОСОБА_1 грошове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб та застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції за донарахування єдиного внеску за 2015 рік згідно з оскаржуваними рішеннями Глухівської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2016 року по справі № 818/524/16 було допущено заміну відповідача по справі з Глухівської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області на Шосткинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Сумській області (далі по тексту - Шосткинська ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області, відповідач).

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.06.2016 року по справі № 818/524/16 скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Позивач в надісланих до суду письмових запереченнях та у судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Стверджує, що до перевірки ним було надано в повному обсязі первинні документи, які підтверджують суму витрат в розмірі 8763232,59 грн., що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб за 2015 рік. Зазначив, що при заповненні Додатку Ф4 до податкової декларації за 2015 рік ним було допущено помилку, а саме, завищено суму витрат по графі 7 та занижено суму витрат по графі 5 на 88566,01 грн., однак, внаслідок допущеної помилки загальна сума документально підтверджених витрат за 2015 рік не змінилась і склала 8763232,59 грн., а відтак, не змінилась і сума чистого оподатковуваного доходу. Вказав, що сума витрат у розмірі 8763232,59 грн. повністю підтверджена даними книги обліку доходів і витрат, порушень ведення якої під час перевірки відповідачем не встановлено. З огляду на викладене, вважає, що відповідачем безпідставно нараховано йому суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб та єдиного внеску, оскільки позивачеві вірно розраховано суму чистого оподатковуваного доходу за 2015 рік. При цьому, до проведення перевірки позивачем було надано до Глухівської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області пояснення щодо нарахування надмірно сплаченого єдиного внеску, з яких вбачається відсутність порушень при формуванні позивачем грошового зобов'язання з єдиного внеску за 2015 рік, однак, зазначені пояснення не були враховані відповідачем при складенні акту перевірки. Крім того, вказує на наявність помилок в акті перевірки, які, на думку позивача, свідчать про порушення відповідачем вимог ст.ст.77, 78, 86 Податкового кодексу України, п.п.1.5, 1.6, 1.7, 2.4 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків-фізичними особами, затвердженого наказом Мінфіну від 14.03.2013 р. № 395. Враховуючи викладене вище, вважає оскаржувані податкове повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, представника відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами Глухівської ОДПІ була проведена планова виїзна документальна перевірка ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2015 р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2015 р.

За результатами перевірки складено акт №112/18-04-131/НОМЕР_3 від 06.04.2016 р., яким зафіксовано порушення :

- ст.44, пп.177.2, пп.177.4 ст.177 Податкового кодексу України - платником було зайво включено до витрат суму 69930,84 грн., в результаті чого занижено до сплати суму податку на доходи фізичних осіб в сумі 13384,57 грн. за 2015 рік;

- п.5 ч.1 ст. 4, абз.1 п.2 ч.1 ст. 7, абз.5 ч.8 ст. 9, п.11 ст. 8, п.2 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - платником занижено чистий оподатковуваний дохід та донараховано відповідно занижену до сплати суму єдиного внеску в сумі 28120,51 грн. за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2015 р. (т.1 а.с.10-25).

На підставі наведених висновків акту перевірки Глухівською ОДПІ було винесено:

- податкове повідомлення-рішення №0000171301 від 19.04.2016 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 17263,16 грн., у тому числі за основним платежем - 13384,57 грн., сума штрафу - 3346,14 грн. (т.1 а.с.26);

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0000191301 від 06.04.2016 р. на загальну суму 28120,51 грн. (т.1 а.с.27);

- рішення № 0000181301 від 19.04.2016 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органам або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 5624,10 грн. (т.1 а.с.28).

Не погодившись із податковим повідомленням-рішенням від 19.04.2016 р. №0000171301 та рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.04.2016 р. № 0000181301, ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем по справі безпідставно було донараховано позивачеві чистий оподатковуваний дохід за 2015 рік, та, як наслідок, протиправно збільшено позивачеві грошові зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб та єдиного внеску, без урахування того, що сума витрат позивача за 2015 рік в розмірі 8763232,59 грн., які враховуються у зменшення чистого оподатковуваного доходу, повністю підтверджена первинними документами.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Судом апеляційної інстанції з'ясовано, що підставою для висновку Глухівської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області про порушення ФОП ОСОБА_1 ст.44, п.177.2, 177.4, ст.177 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) та п.5 ч.1 ст. 4, абз.1 п.2 ч.1 ст. 7, абз.5 ч.8 ст. 9, п.11 ст. 8, п.2 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" слугувало твердження відповідача про завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб та єдиним внеском за 2015 рік, на суму 89230,47 грн., за рахунок включення до витрат, пов'язаних з господарською діяльністю, коштів в сумі 89230,47 грн., які документально не підтверджені.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п.177.1, 177.2 ст.177 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно з п. 177.4 ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:

177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;

177.4.3. суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;

177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Пунктом 177.10 статті 177 ПК України встановлено, що фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи (п.177.11 ст.177 ПК України).

Матеріалами справи підтверджено, що ФОП ОСОБА_1 25.02.2016 року подано до Глухівської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік, в якій відображено доходи, отримані фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності (розділ ІІ декларації, графа 10.7) в сумі 10408,45 грн.

Разом з декларацією позивачем подано розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою (Додаток Ф4 до податкової декларації про майновий стан і доходи). У графі «усього» розділу І цього Додатку позивачем відображено загальну суму одержаного доходу - 8773641,04 грн., а також вартість документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю ( у графі 5 «вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції» - 7392753,46 грн., у графі 6 «витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату» - 0,00 грн., у графі 7 «інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг» - 1370479,13 грн.).

Як вбачається зі змісту акту перевірки, позивачем було надано до перевірки первинні документи на підтвердження витрат за 2015 рік на загальну суму 8674002,12 грн., у т.ч. на підтвердження витрат на придбання ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві продукції (графа 5 Додатку Ф4 до податкової декларації) - 7392753,46 грн., на підтвердження інших витрат, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг (графа 7) - 1281248,66 грн. (т.1, а.с.15).

При цьому, колегія суддів відмічає, що перевіряючим складено додаток до акту перевірки ФОП ОСОБА_1 від 06.04.2016 р. № 112/18-04-131/НОМЕР_3 - перелік документально підтверджених «інших витрат, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг» (графа 7 розділу І додатку Ф4 до декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік), в якому наведено назви первинних документів, якими підтверджено витрати по графі 7, їх реквізити, назви послуг за цими первинними документами, та суми (фактичну вартість послуг), зазначені в первинних документах, які сформували суму витрат по графі 7.

Всього згідно з цим переліком позивачем було надано первинних документів на загальну суму 1281248,67 грн. (т.1, а.с.75-81).

Таким чином, сума документально підтверджених витрат по графі 7 склала 1281248,67 грн., в той час як позивачем задекларовано у додатку Ф4 до податкової декларації за 2015 рік суму витрат по графі 7 в розмірі 1370479,13 грн., отже, розбіжність склала 89230,46 грн.

При цьому, ФОП ОСОБА_1 було надано первинних документів на підтвердження витрат по графі 5 на суму 7392753,46 грн., що відповідає даним Додатку Ф4 до податкової декларації ФОП ОСОБА_1 за 2015 рік. Усього до перевірки було надано первинних документів на підтвердження витрат за 2015 рік на загальну суму 8674002,12 грн.

У свою чергу, позивач стверджує, що ним на перевірку було надано первинні документи в повному обсязі - на суму 8763232,59 грн. Однак, при заповненні додатку Ф4 до податкової декларації за 2015 рік ним було допущено помилку, а саме помилково враховано суму в розмірі 88566,01 грн. до складу витрат, що декларуються у графі 7 додатку Ф4 (замість графи 5), чим завищено витрати по графі 7 та занижено витрати по графі 5. Внаслідок чого, на думку позивача, витрати по графі 5 повинні складати 7481319,47 грн., а витрати по графі 7 - 1281913,12 грн. Оскільки, за твердженням позивача, внаслідок вказаної помилки загальна сума витрат за 2015 рік не змінилась і складає 8763232,59 грн., ця помилка не потягла за собою і зміни чистого оподатковуваного доходу.

З наведеними доводами позивача погодився і суд першої інстанції.

Так, судом першої інстанції зазначено, що при заповненні розрахунку податкових зобов'язань з податку фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою, а саме у графі 5 додатка Ф4 повинна відображатися сума документально підтверджених витрат в розмірі 7481319,47 грн., а у графі 7 - 1281913,12 грн. Загальна сума документально підтверджених витрат складає: 7481319,47 грн. + 1281913,12 грн. = 8763232,59 грн. Однак, фактично у додатку Ф4 за 2015 рік відображаються суми: Графа 5 додатка Ф4 - 7392753,46 грн., а графа 7 додатка Ф4 - 1370479,13 грн., на загальну суму: 7392753,46 грн. + 1370479,13 грн. = 8763232,59 грн.

За висновком суду першої інстанції, при заповненні розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою за 2015 рік, позивачем помилково із графи 5 додатка Ф4 була зарахована сума в графу 7 додатка Ф4 до декларації про майновий стан і доходи в розмірі 88566,01 грн., яка не призвела до зміни загальної суми документально підтверджених витрат пов'язаних з господарською діяльністю за 2015 рік : 7392753,46 грн. + 1370479,13 грн. = 8763232,59 грн.

При цьому, на думку суду першої інстанції, всі витрати в зазначених вище розмірах підтверджуються копією книги обліку доходів і витрат та первинними документами, дослідженими в ході судового розгляду справи та наявними в матеріалах справи (т. 1 а.с. 83-250, т. 2 а.с. 1-87).

З вищенаведеного судом першої інстанції зроблено висновок, що оскільки загальний розмір документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю за 2015 рік, внаслідок допущеної помилки не змінився, то сума чистого доходу в розумінні п.177.2, п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України становить 8773641,04 грн. - 8763232,59 грн. = 10408,45 грн.

Разом з тим, колегія суддів відмічає, що твердження позивача про помилкове зарахування до складу витрат по графі 7 суми в розмірі 88566,01 грн. не пояснює виникнення розбіжності в розмірі 89230,47 грн. між сумою задекларованих витрат та сумою документально підтверджених витрат первинними документами.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем задекларовано витрат за 2015 рік всього на суму 8763232,59 грн.

За результатами перевірки податковим органом було підтверджено суму витрат в розмірі 8674002,12 грн.

Таким чином, навіть з урахуванням витрат у розмірі 88566,01 грн., які, за твердженням позивача, були помилково ним враховані до графи 7 (а не графи 5) витрат за 2015 рік, сума документально підтверджених витрат складе лише 7862568,13 грн., тобто, менше, ніж було задекларолвано позивачем за 2015 рік (8763232,59 грн.).

При цьому, позивачем жодним чином не обґрунтовано походження суми у 88566,01 грн., оскільки не надано пояснень, які саме первинні документи та у зв'язку з чим були ним помилково враховані як такі, що підтверджують суму витрат по графі 7.

Як позивачем, так і судом першої інстанції вказані вище розрахунки та цифрові дані наведено без посилання на первинні документи, за рахунок яких було визначено ці суми.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.п. 16.1.12 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний забезпечувати збереження документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку, протягом строків, установлених цим Кодексом.

За приписами п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У відповідності до п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності (п.44.6 ст.44 ПК України).

Колегія суддів вказує, що позивачем не було надано до перевірки первинних документів на підтвердження суми в розмірі 7481319,47 грн., яка, на думку позивача, повинна була відображатись у графі 5 розділу І додатку Ф4 до податкової декларації за 2015 рік.

Так, з суми 7481319,47 грн. ФОП ОСОБА_1 було надано до перевірки первинні документи лише на суму 7392753,46 грн., ні більше, ні менше, що зафіксовано в акті перевірки, а з суми 1281913,12 грн., яка, на думку позивача, повинна відображатись у графі 7 розділу І додатку Ф4 до податкової декларації за 2015 рік - документів лише на 128248,67 грн., про що перевіряючими складено відповідний перелік.

Щодо доводів позивача про те, що ним надано до матеріалів справи, а судом першої інстанції досліджено первинні документи, які повністю підтверджують суму витрат, зазначену в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік, колегія суддів зазначає, що подання таких документів до суду не свідчить про їх надання до перевірки.

Так, доказів подачі певних первинних документів до перевірки як таких, що підтверджують витрати по графі 5 або витрати по графі 7, позивачем не надано ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.1.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Мінфіну від 14.03.2013 року № 395, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2013 року за № 607/23139 (далі по тексту - Порядок № 395) перед початком проведення документальної перевірки діяльності платника податків за місцезнаходженням податкового органу посадова особа, відповідальна за проведення перевірки, зобов'язана прийняти надані платником податків оригінали документів, пов'язаних із провадженням діяльності за період, що перевіряється.

Зазначені документи приймаються за описом, складеним платником податків за власним бажанням.

Опис наданих для перевірки документів складається у двох примірниках особисто платником податків у присутності посадової особи, відповідальної за проведення перевірки. В описі в обов'язковому порядку зазначається кожний переданий документ із указанням його найменування, номера та дати видачі. У разі наявності значної кількості однотипних документів, наприклад накладних на придбання товару, в описі допускається запис із зазначенням назви однотипних документів (накладна), їх кількості, за який період діяльності вони надані та кількості аркушів.

У кінці опису платником податків повинно бути зазначено, що для проведення перевірки документи надані в повному обсязі, інші документи, пов'язані із провадженням діяльності, відсутні.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, такі описи по кожній окремій графі витрат позивачем не складались.

Враховуючи викладене, твердження позивача про те, що ним було надано до перевірки усі первинні документи, які підтверджують дані податкової декларації за 2015 рік, на суму 8763232,59 грн., є необґрунтованими.

Відповідно до пп.2.3.2.2. п.2.3 Порядку № 395 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

У відповідності до п.86.10 ст.86 ПК України в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

У свою чергу, як зазначалось вище, відповідачем було складено детальний опис документів на суму 1281248,67 грн., які були надані позивачем до перевірки на підтвердження витрат, зазначених у графі 7 додатку Ф4 до податкової декларації за 2015 рік, та стосувались встановленого відповідачем порушення - завищення витрат по графі 7.

При цьому, перелік документів на суму 7392753,46 грн., які були надані позивачем до перевірки на підтвердження витрат по графі 5, відповідачем не складався, оскільки по цьому виду витрат порушень встановлено не було.

Колегія суддів зауважує, що факту перевищення витрат виду «вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції», які підлягають відображенню у графі 5 розділу І додатку Ф4 до податкової декларації про майновий стан і доходи, перевіркою, за результатами вивчення первинних документів, встановлено не було.

Вищенаведене підтверджує ту обставину, що позивачем було надано до перевірки первинні документи на підтвердження задекларованої ним суми витрат по графі 5 виключно в розмірі 7392753,46 грн.

Також, з матеріалів справи вбачається, що позивачем було надано до суду першої інстанції копії первинних документів, які підтверджують витрати на суму за 2015 рік на суму 8701977,05 грн., що не співпадає із задекларованою ним сумою витрат в розмірі 8763232,59 грн. згідно податкової декларації за 2015 рік. Надані позивачем первинні документи не підтверджують витрат по графі 5 та по графі 7 в тих сумах, про які стверджує позивач - 7481319,47 грн. та 1281913,12 грн. відповідно.

Так, вказані документи надані позивачем суцільним порядком, і з них неможливо встановити, які з цих документів надані позивачем для підтвердження суми витрат, задекларованої у графі 5 розділу І додатку Ф4 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік, а які - на підтвердження витрат графи 7 цього додатку.

З вищевказаних первинних документів неможливо відокремити документи, які б підтверджували б факт понесення витрат на суму, яка складає розбіжність у 89230,47 грн. між задекларованими витратами у Додатку Ф4 та документально підтвердженими ході перевірки витратами.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що надані позивачем документи не підтверджують понесення ним витрат на суму 89230,47 грн. та не підтверджують доводів ФОП ОСОБА_1 про допущення ним виключно технічної помилки у вигляді завищення витрат графи 7 та заниження витрат графи 5, внаслідок чого не змінився загальний розмір витрат за 2015 рік в сумі 8763232,59 грн.

Однак, суд першої інстанції не звернув уваги на непідтвердження суми в розмірі 89230,47 грн. первинними документами, та безпідставно погодився з доводами позивача про те, що під час заповнення Додатку Ф4 було допущено виключно технічну помилку, внаслідок якої загальний розмір документально підтверджених витрат в сумі 8763232,59 грн. не зменшився.

Відповідно до пп.2.3.2.2 п.2.3 Порядку № 395 у разі надання платником податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Між тим, як вбачається зі змісту акту перевірки, та не заперечувалось позивачем по справі, в ході перевірки ФОП ОСОБА_1 не надавались письмові пояснення з приводу встановленого порушення у вигляді завищення витрат за 2015 рік, та допущення позивачем помилки при заповненні граф 5 та 7 додатку Ф4 до декларації за 2015 рік.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в силу абз.2 п.44.6 ст.44 ПК України якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відповідно до п.44.7 ст.44 ПК України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

Згідно з п.86.7 ст.86 ПК України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях. Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником контролюючого органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Колегія суддів зауважує, що позивач, вважаючи, що задекларовані ним показники податкової звітності повністю підтверджені первинними документами, не був позбавлений права подати до Глухівської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом решту первинних документів, які б підтвердили в повному обсязі спірну суму витрат в розмірі 89230,47 грн., а також надати первинні документи в розрізі сум витрат, які, як вважає позивач, повинні були відображатись у графах 5 та 7 додатку Ф4 по кожному виду витрат, а також пояснення з приводу допущення ним помилки при заповненні додатку Ф4 до декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік.

З приводу пояснень, поданих позивачем до початку перевірки 29.02.2016 року (т.2, а.с.88), колегія суддів зазначає, що вказані пояснення стосуються виключно нарахування позивачем єдиного внеску виходячи самостійно визначеної позивачем бази оподаткування - 18600,00 грн., і жодним чином не спростовують факту завищення позивачем витрат, що потягло за собою заниження чистого оподатковуваного доходу.

Крім того, колегія суддів зазначає, що не погодившись з висновками акту перевірки, позивач мав право, закріплене у п.86.7 ст.86 ПК України, подати заперечення на акт перевірки, в яких викласти усі свої доводи з приводу формування показників витрат за 2015 рік, а також надати документи на підтвердження таких доводів.

Однак, позивач правом додаткового надання документів після завершення перевірки та правом надання заперечень на акт перевірки не скористався, внаслідок чого задекларовані позивачем суми витрат за 2015 рік залишились непідтвердженими первинними документами.

Крім того, беручи до уваги викладене вище, з огляду на зміст позову, колегія суддів відмічає, що пояснення щодо допущення технічної помилки у вигляді завищення витрат по графі 7 та заниження витрат по графі 5, які не потягли за собою зменшення загальної суми витрат в розмірі 8763232,59 грн., позивачем були надані лише в ході розгляду справи судом першої інстанції, а саме у письмових поясненнях від 26.05.2016 року (т.1, а.с.83-93). Матеріали справи свідчать про те, що ані в ході перевірки, ані після її проведення до моменту винесення оскаржуваних рішень, ані у позовній заяві позивач не зазначав про допущену ним помилку.

Колегія суддів відхиляє посилання позивача на те, що задекларована загальна сума витрат підтверджена книгою обліку доходів і витрат, порушень у заповненні якої відповідачем не встановлено, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у книзі обліку доходів і витрат позивачем зазначено загальну суму витрат, пов'язаних з господарською діяльністю, за 2015 рік - 8763232,59 грн., без розбивки по видам витрат (вартість придбаних ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві продукції - графа 5 декларації, та інші витрати - графа 7 декларації) (т.1, а.с.36-62).

При цьому, запис «перевіркою дотримання встановленого порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, що здійснюють діяльність на загальній системі оподаткування - порушень не встановлено» у пункті 2.1.2. акту перевірки означає, що перевіряючими вивчався порядок ведення (заповнення) цієї книги, і перевіркою не встановлено порушень при заповненні книги обліку доходів і витрат.

Зазначений запис не свідчить про те, що податківцями досліджувалась правомірність зазначення фактичних даних у книзі обліку доходів і витрат, та не є доказом того, що вказаною книгою підтверджуються дані податкової декларації за 2015 рік по кожному виду витрат.

При цьому, як зазначалось вище, Податковий кодекс України зобов'язує платників податків не лише вести книгу обліку доходів і витрат, а й підтверджувати кожний вид показників бухгалтерського обліку, у т.ч. й витрат, первинними документами.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки акту перевірки про заниження суми чистого доходу на 89230,47 грн., та донарахування позивачеві грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за 2015 рік на 13384,57 грн.

Щодо доводів позивача про допущені перевіряючими помилки при складанні акту перевірки, а саме : зазначення у п.3 висновків акту суми завищення витрат 69930,84 грн. замість 89230,47 грн., та на стор. 26 акту перевірки про заниження суми єдиного внеску за 2015 рік ФОП ОСОБА_3 (а не ФОП ОСОБА_1.), колегія суддів зазначає, що зазначені помилки, допущені в акті, мають одиничний характер, не спотворюють змісту виявлених порушень та дають змогу їх ідентифікувати, і в підсумку не вплинули на правомірність визначення відповідачем заниження суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб та єдиного внеску.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що вищевказані окремі неточності акту перевірки не позбавляють цей акт правового змісту як підстави для винесення оскаржуваних рішень, не спростовують факту допущених позивачем порушень та не є підставою для звільнення позивача від відповідальності за їх вчинення.

Відповідно до пп 54.3.2 п.54.3 ст54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

За приписами п.123.1 ст.123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з пп.129.1.2 п.129.1 ст.129 ПК України пеня нараховується, зокрема, у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірним податкове повідомлення-рішення від 19.04.2016 р. за №0000171301 про визначення ФОП ОСОБА_1 грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 17263,16 грн., у т.ч. за основним платежем - 13384,57 грн., нарахування пені в сумі 532,45 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3346,14 грн.

Щодо рішення №0000181301 від 19.04.2016 р. про визначення штрафу в сумі 5624,10 грн., винесеного на підставі висновків акту перевірки про порушення вимог п.5 ч. 1 ст. 4, абз. 1 п.2 ч.1 ст.7, абз.5 ч.8 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", колегія суддів зазначає наступне.

Судом апеляційної інстанції з'ясовано, що висновок відповідача про заниження ФОП ОСОБА_1 єдиного внеску за 2015 рік є наслідком висновку про заниження чистого оподатковуваного доходу за 2015 рік.

В силу п.4 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 за№2464 (далі по тексту - Закон №2464) платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пп. 2 п. 1 ст. 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, якщо фізична особа-підприємець, яка знаходиться на загальній системі оподаткування починаючи з 01.01.2015 р. не отримала в окремому місяці (або за весь рік) доходу (прибутку), вона не зобов'язана сплачувати єдиний внесок за зазначений період, але в неї є можливість самостійно визначити базу нарахування єдиного внеску та сплатити зазначену суму.

За визначенням п.4 ч.1 ст.1 Закону № 2464 максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Згідно з ч.11 ст.8 Закону № 2464 єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника.

Згідно з ч.2 ст.9 Закону № 2464 обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

За висновком відповідача, викладеним в акті перевірки, в результаті заниження чистого оподатковуваного доходу, на який нараховується єдиний внесок, занижена загальна сума єдиного внеску у сумі 28120,51 грн. за 2015 рік.

Так, виходячи із задекларованої позивачем суми чистого оподатковуваного доходу у 10408,45 грн., розмір середньомісячного доходу позивача складає 867,37 грн., тобто, менше розміру мінімальної заробітної плати.

У зв'язку з чим, позивачем самостійно визначено та зазначено у розрахунку за 2015 рік розмір чистого оподатковуваного доходу, на який нараховується єдиний внесок - 18600,00 грн. (1550,00 грн. на місяць).

Разом з тим, як зазначалось вище, за даними перевірки чистий оподатковуваний дохід позивача, який є базою для сплати єдиного внеску, склав 99638,92 грн., у зв'язку з чим, беручи до уваги ставку єдиного внеску (34,7%) та суму сплаченого за 2015 рік єдиного внеску (6454,20 грн.), відповідачем донараховано ФОП ОСОБА_1 суму заниженого єдиного внеску в розмірі 28120,51 грн. (99638,92 грн. х 34,7%)=34574,71 грн. - 6454,20 грн.=28120,51 грн.).

Однак, слід відмітити, що оскаржуваним рішенням №0000181301 від 19.04.2016 р. позивачеві не було визначено суму основного донарахування - 28120,51 грн., а лише застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 5624,10 грн. за донарахування фіскальним органом своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Так, згідно з ч.4 ст.25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Отже, сума основного донарахування визначається не рішенням про застосування фінансових санкцій, а іншим документом - вимогою про стягнення недоїмки.

Матеріалами справи підтверджено, що основна сума донарахування в розмірі 28120,51 грн. в даному випадку визначена позивачеві вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 06.04.2016 року № Ф-0000191301 (т.1, а.с.27), яка позивачем не оскаржується, а не рішенням №0000181301 від 19.04.2016 р.

Однак, суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув.

Як вбачається з розрахунку штрафної санкції по єдиному внеску, наведеному у цьому рішенні, до позивача застосовано штрафну санкцію за ставкою 20% за один податковий період - 2015 рік.

Однак, слід вказати, що за приписами п.3 ч.11 ст.25 Закону № 2464 за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Таким чином, виходячи з суми заниження єдиного внеску та кількості податкових періодів, за які до нараховується єдиний внесок, сума штрафної санкції повинна складати 2812,05 грн., а не 5624,10 грн., як помилково зазначено відповідачем по справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення від 19.04.2016 року № 0000181301 в частині визначення позивачеві штрафної санкції в розмірі 2812,05 грн. діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України, а тому вказане рішення у цій частині підлягає скасуванню.

Разом з тим, рішення про застосування штрафних санкцій від 19.04.2016 р. за №0000181301 в частині застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 2812,05 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 19.04.2016 р. за №0000171301 про визначення ФОП ОСОБА_1 грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 17263,16 грн., у т.ч. за основним платежем - 13384,57 грн., пеня - 532,45 грн., штраф - 3346,14 грн., прийняті Глухівською ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області обґрунтовано, а тому підстави для їх скасування відсутні.

У відповідності до п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.202 КАС України неповне з'ясування обставин у справі, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, є підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Згідно ч.2 ст.205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може прийняти нову постанову, якою суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 02.06.2016 року по справі № 818/524/16 підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову ФОП ОСОБА_1

Керуючись ст.ст.122-1, 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст.ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.06.2016р. по справі № 818/524/16 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Глухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області від 19.04.2016 року № 0000181301 в частині визначення позивачеві штрафної санкції в розмірі 2812,05 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С. Судді (підпис) (підпис) Жигилій С.П. Дюкарєва С.В. Повний текст постанови виготовлений та підписаний 01.11.2016 р.