Постанова

від 05.03.2019 по справі 818/524/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

05 березня 2019 року

справа №818/524/16

адміністративне провадження №К/9901/28872/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р. Ф. ,

суддів - Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року у складі суддів Перцової Т.С., Жигилія С.П., Дюкарєвої С.В.

у справі № 818/524/16

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області

про визнання протиправними та скасування рішень,

У С Т А Н О В И В :

28 квітня 2016 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі - платник податків, позивач у справі) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області (далі - податковий орган, відповідач у справі, правонаступник Глухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 квітня 2016 року №0000171301 на загальну суму 17 263 грн 16 коп., у тому числі за основним платежем - 13 384 грн 57 коп., пеня - 532 грн 45 коп., штраф - 3 346 грн 14 коп., а також рішення про застосування штрафних санкцій від 19 квітня 2016 року №0000181301 на загальну суму 33 744 грн 61 коп., яким донарахована сума єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 28 120 грн 51 коп. та застосовано штрафні санкції у розмірі 5 624 грн 10 коп., з мотивів безпідставності їх прийняття.

02 червня 2016 року постановою Сумського окружного адміністративного суду у складі судді Соколова В. М. позов задоволено в повному обсязі, з мотивів протиправності спірних актів індивідуальної дії.

27 жовтня 2016 року постановою Харківського апеляційного адміністративного суду рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення податкового органу від 19 квітня 2016 року № 0000181301 в частині визначення позивачеві штрафної санкції у розмірі 2 812 грн 05 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

18 листопада 2016 року позивачем до Вищого адміністративного суду України подано касаційну скаргу.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме вимог статті 19 Конституції України, пункту 44.1 статті 44, пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, пунктів 1.3, 3.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків-фізичними особами, затвердженого наказом Мінфіну від 14 березня 2013 року № 395 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 12 квітня 2013 року за № 607/23139, статті 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Скаржник вказує, що фактично у 2015 році отримав чистий оприбуткований дохід у розмірі 10 408 грн 45 коп., розмір витрат, вказаний ним у Додатку Ф4 у графі 7, помилково завищено, при цьому розмір витрат, що вказані у графі 5, занижені на 88 566 грн 01 коп. Виявлена податковим органом помилка, допущена при заповненні графи 7 Додатка Ф4 не вплинула на визначення суми загального оподаткованого доходу, що не враховано судом апеляційної інстанції. Безпідставність донарахування єдиного внеску позивач обґрунтовує хибністю висновку податкового органу та суду апеляційної інстанції про заниження об'єкта оподаткування податком на прибуток.

21 листопада 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою платника податків та витребувано з Сумського окружного адміністративного суду справу № 818/524/16 (суддя - Степашко О. І.).

02 грудня 2016 року справа № 818/524/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

03 січня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшли заперечення податкового органу на касаційну скаргу позивача, в яких відповідач спростовує доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

26 лютого 2018 року справу № 818/524/16 разом з матеріалами касаційної скарги передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що посадовими особами податкового органу проведена комплексна планова виїзна документальна перевірка платника податків за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої складено акт від 06 квітня 2016 року (далі - акт перевірки).

19 квітня 2016 року на підставі акта перевірки та згідно з підпунктом 54.3.5 пункту 54.3 Податкового кодексу України посадовою особою податкового органу винесено спірні акти індивідуальної дії.

Податковим повідомленням-рішенням №0000171301 за порушення вимог пунктів 177.2, 177.4 статті 177, статті 44 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за податковими зобов'язаннями у сумі 13 384 грн 57 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3 346 грн 14 коп. відповідно до пункту 123.1 статті 123 цього Кодексу, а також визначено пеню у розмірі 532 грн 45 коп.

Рішенням про застосування штрафних санкцій №0000181301 за порушення пункту п'ятого частини першої статті четвертої, абзацу першого пункту другого частини першої статті сьомої, абзацу п'ятого частини восьмої статті 9, пункту одинадцятого статті 8, пункту другого статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" застосовано штрафні санкції у розмірі 5 624 грн 10 коп. за своєчасно не нарахований єдиний внесок.

Касаційна скарга підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доводи касаційної скарги позивача зводяться виключно до обґрунтування позиції, відповідно до якої загальний розмір документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю за 2015 рік, внаслідок допущеної при заповненні Додатку Ф 4 помилки не змінився, тому сума чистого доходу в розумінні пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України становить 10 408 грн 45 грн, яка і була задекларована позивачем.

За змістом пунктів 177.1, 177.2 статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Положення пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України визначають перелік витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, зокрема, витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), а також інші інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту.

Склад податкового правопорушення, покладеного в основу винесення спірних актів індивідуальної дії, доводиться податковим органом на підставі того, що платником податків занижено чистий оподаткований дохід у 2015 році на суму 89 230 грн 47 коп. внаслідок безпідставного віднесення до складу інших витрат сум, що документально не підтверджені.

Матеріалами справи підтверджено, що 25 лютого 2016 року платником податків подано до податкового органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік, в якій відображено доходи, отримані фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності (розділ ІІ декларації, графа 10.7) в сумі 10 408 грн 45 коп.

Разом з декларацією позивачем подано розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою (Додаток Ф4 до податкової декларації про майновий стан і доходи). У графі усього розділу І цього Додатку позивачем відображено загальну суму одержаного доходу - 8 773 641 грн 04 коп., а також розмір документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю. У графі 5 Додатку Ф4 вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції відображено суму 7 392 753 грн 46 коп., у графі 6 Витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату - 0,00 грн., у графі 7 Інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг - 1 370 479 грн 13 коп.

З метою підтвердження вказаних показників позивачем надано до перевірки первинні документи податкового та бухгалтерського обліку. За наслідком дослідження вказаних документів податковим органом зроблено висновок про фактичне підтвердження у повному обсязі вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції на загальну суму 7 392 753 грн 46 коп., а також про часткове підтвердження задекларованих інших витрат, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг (графа 7) на суму 1 281 248 грн 66 коп.

Податковим органом виявлено, що сума документально підтверджених витрат по графі 7 склала 1 281 248 грн 67 коп., в той час як позивачем задекларовано у Додатку Ф 4 до податкової декларації за 2015 рік суму витрат по графі 7 у розмірі 1 370 479 грн 13 коп., що і стало підставою для висновку про завищення інших витрат на суму 89 230 грн 46 коп.

Судом апеляційної інстанції при ухваленні судового рішення обґрунтовано спростовано твердження позивача про помилкове заниження суми задекларованих витрат у графі 5, оскільки така невідповідність не встановлена за наслідком перевірки, а навпаки підтверджено правильність декларування цієї суми та її підтвердження первинними документами у повному обсязі, про що зазначено безпосередньо в акті перевірки.

Надаючи оцінку доводам платника податків, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем задекларовано витрат за 2015 рік у загальному обсязі на суму 8 763 232 грн 59 коп., за результатами перевірки податковим органом підтверджено суму витрат в розмірі 8 674 002 грн 12 коп., розбіжність у загальних сумах все одно становить 89 230 грн 47 коп. Відтак, твердження позивача про помилкове віднесення до графи 7, а не до графи 5 у Додатку Ф4 суми витрат у розмірі 88 566 грн 01 коп. не пояснює розбіжність у сумі 89 230 грн 47 коп.

Крім того, як небезпідставно зазначив суд апеляційної інстанції матеріали справи не містять жодних первинних документів податкового та бухгалтерського обліку, які б підтверджували факт понесення витрат у розмірі 88 566 грн 01 коп., що підлягали б відображенню у графі 5 Додатку Ф4.

Посилання позивача щодо недоліків акта перевірки оцінені та спростовані судом апеляційної інстанції як такі, що не впливають на факт наявності податкового правопорушення. При цьому суд апеляційної інстанції на виконання вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент розгляду судами попередніх інстанцій судових рішень) надав оцінку кожному окремому, специфічному та суттєвому доводу позивача.

Судом апеляційної інстанції при ухваленні судового рішення враховано, що донарахування сум єдиного внеску і застосування штрафних санкцій є похідними від правопорушення, склад якого податковим органом на наслідком судового розгляду доведено, разом з тим відповідачем протиправно визначено розмір штрафних санкцій на підставі рішення від 19 квітня 2016 року №0000181301, що і стало підставою для часткового задоволення позову.

Суд касаційної інстанції відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Жодних доводів щодо порушень судом апеляційної інстанції норм Податкового кодексу України, на підставі яких прийняті спірні акти індивідуальної дії або неправильного застосування їх судом, неправильного тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню, позивачем у касаційній скарзі не наведено. Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом апеляційної інстанції.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга платника податків залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року у справі № 818/524/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер