Ухвала

від 01.11.2016 по справі 264/3621/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ (М. МАРІУПОЛЬ)

22-ц/775/850/2016(м)

264/3621/16-ц

Головуючий у 1-й інстанції Литвиненко Н.В. Категорія 53

Суддя-доповідач Сорока Г.П.

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

01 листопада 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого судді - Сороки Г.П.,

суддів - Гаврилової Г.Л., Принцевської В.П.,

за участю секретаря - Папаян К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріупольський Дослідно-експериментальний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріупольський Дослідно-експериментальний завод» на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 20 вересня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А :

13 червня 2016 року позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріупольський дослідно-експериментальний завод» (далі за текстом ТОВ «Маріупольський дослідно-експериментальний завод») про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що вона перебувала у трудових відносинах із відповідачем на підставі цивільно-правового договору №10 від 03.03.2014 року, який 10.09.2014 року закінчився. За період з травня 2014 року їй була нарахована, але не сплачена у повному обсязі заробітна плата, у зв'язку з чим виникла заборгованість з виплати заробітної плати у травні 2014 року в сумі 2233,64 грн., у червні 2014 року - 2516,82 грн., у липні 2014 року - 2516,82 грн., у серпні 2014 року - 2471,22 грн., у вересні 2014 року з урахуванням компенсації за відпустку - 8350,45 грн., а всього 18088,95 грн. В зв'язку з невиплатою відповідачем заробітної плати та порушенням її права на отримання заробітної плати їй спричинена моральна шкода, яка виражається в тому, що вона змушена була докладати зусиль для налагоджування свого життя, позичати грошові кошти для повсякденної життєдіяльності, таке становище призвело до конфліктів в сім'ї та з оточуючими людьми, що призвело до моральних страждань. Розмір моральної шкоди оцінює у 5000 грн. Тому просила вказану суму заборгованості по заробітній платі та моральну шкоду стягнути з відповідача.

Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 вересня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Маріупольський дослідно-експериментальний завод» на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі в сумі 18088,95 грн., моральну шкоду в сумі 500 грн.

Також стягнуто з ТОВ «Маріупольський дослідно-експериментальний завод» в дохід держави судовий збір в сумі 1102,40 грн.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач ТОВ «Маріупольський дослідно-експериментальний завод» в апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Посилається на неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Позивачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Представник позивачки подав до апеляційного суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, просив справу розглянути у його відсутності та у відсутності позивачки, апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без зміни. Позивачка про причини неявки суду не повідомила, заяву про відкладення справи не подала.

Тому, виходячи з положень ст.305 ЦПК України, колегія суддів розглянула справу у відсутності позивачки та її представника.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ТОВ «Маріупольський дослідно-експериментальний завод» Косенко А.В., який доводи апеляційної скарги підтримав, просив скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалите нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що згідно із цивільно-правовим договором №10 від 03.03.2014 року, укладеним між ОСОБА_2 та ТОВ «Маріупольський дослідно-експериментальний завод» позивачка з 03.03.2014 року по 10.09.2014 року прийнята на посаду бухгалтера. За виконану роботу, передбачену даним договором, ТОВ «Маріупольський Дослідно-експериментальний завод» сплачує ОСОБА_2 винагороду у розмірі 3040 грн. за відпрацьований місяць за домовленістю.

За період роботи позивачки їй нараховувалась заробітна плата.

Згідно довідки, виданої 10.09.2014 року директором ТОВ «Маріупольський дослідно-експериментальний завод» за вихідним номером 01/44, заборгованість товариства з виплати заробітної плати ОСОБА_2 склала у травні 2014 року - 2233,64 грн., у червні 2014 року - 2516,82 грн., у липні 2014 року - 2516,82 грн., у серпні 2014 року - 2471,22 грн., у вересні 2014 року - 8350,45 грн., а всього 18088,95 грн.

За таких обставин, керуючись положеннями ст.21 Закону України «Про оплату праці», ст.115 КЗпП України, виходячи з того, що позивачка перебувала у трудових відносинах з відповідачем, за період її роботи їй нараховувалась, але своєчасно у встановлені законом строки заробітна плата не виплачувалась і в день звільнення розрахунок з нею не був проведений, заборгованість по заробітній платі складає 18088,95грн., суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність порушення прав позивачки та стягнув з відповідача на користь позивачки дану заборгованість по заробітній платі.

Керуючись положеннями ст.237-1 КЗпП України, п.п.9,13 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року з наступними змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», виходячи з того, що було порушено трудові права позивачки та внаслідок невиплати відповідачем позивачці заробітної плати останній відповідачем було спричинено моральну шкоду, суд першої інстанції з урахуванням конкретних обставин справи, характеру порушення прав позивачки, істотності вимушених змін у її житті через тривалу невиплату заробітної плати та зусиль, вжитих для відновлення трудових прав, дійшов до висновку, що достатньою і справедливою буде компенсація моральної шкоди у розмірі 500 грн. і цю суму стягнув з відповідача на користь позивачки.

Переглядаючи справу, відповідно до вимог ст.303 ЦПК України, в межах доводів апеляційного оскарження, колегія суддів не може не погодитись з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України "Про оплату праці" заробітною платою є винагорода у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Згідно вимог ст.21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Положеннями ст. 115 КЗпП України встановлено обов'язок працедавця виплачувати заробітну плату працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно зі ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду із позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно зі ст. 237-1 КЗпП України у разі, якщо порушення законних прав працівника призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, він має право на відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно п.9 вказаної Постанови №4 від 31.03.1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

За змістом ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Зі справи вбачається, що згідно із цивільно-правовим договором №10 від 03.03.2014 року, укладеним між ОСОБА_2 та ТОВ «Маріупольський дослідно-експериментальний завод» позивачка з 03.03.2014 року по 10.09.2014 року прийнята на посаду бухгалтера. За виконану роботу, передбачену даним договором, ТОВ «Маріупольський дослідно-експериментальний завод» сплачує ОСОБА_2 винагороду у розмірі 3040 грн. за відпрацьований місяць за домовленістю (а.с.2). За змістом даного договору позивачка дала згоду на використання інформації для реалізації вимог трудового законодавства, в адміністративно-правових відношеннях, податкових відношеннях і відношеннях у сфері бухгалтерського обліку, відношеннях у сфері управління людськими ресурсами. Повідомлення про включення інформації про неї до бази П/Д з метою виконання вимог трудового законодавства, а також відомості про її права, оприлюднені Законом України «Про захист персональних даних» отримала, про що свідчить особистий підпис позивачки у договорі.

Згідно помісячних розрахункових листків по заробітній платі за період з травня по вересень 2014 року за виконану роботу позивачці нараховувалась заробітна плата, з якої проводилось утримання ЄСВ зі співробітників та військовий збір (а.с.23). З вказаних розрахункових листків також вбачається, що заробітна плата позивачці виплачувалась несвоєчасно та не в повному розмірі. Відповідно до розрахункового листка за вересень 2014 року заборгованість по заробітній платі склала 18088,94грн.

З виписки індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_2, виданої УПФУ в Жовтневому районі м.Маріуполі 02.09.2016 року за №4550/08, вбачається, що страхувальник ТОВ «Маріупольський дослідно-експериментальний завод» з березня 2014 року по вересень 2014 року помісячно нараховував позивачці заробітну плату з вирахуванням ЄСВ (а.с.22). При цьому, наведені у відомостях дані щодо розміру нарахованої заробітної плати співпадають з даними щодо цього розміру, наведеному у помісячних розрахункових листках.

Згідно довідки, виданої 10.09.2014 року директором ТОВ «Маріупольський дослідно-експериментальний завод» за вихідним номером 01/44, заборгованість товариства з виплати заробітної плати ОСОБА_2 склала у травні 2014 року - 2233,64 грн., у червні 2014 року - 2516,82 грн., у липні 2014 року - 2516,82грн., у серпні 2014 року - 2471,22 грн., у вересні 2014 року - 8350,45 грн., а всього 18088,95грн. (а.с.6).

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку, що позивачка перебувала у трудових відносинах з відповідачем в період з 03.03.2014 року по 10.09.2014 року і за цей період їй нараховувалась заробітна плата, яка не була сплачена своєчасно у встановлені законом строки та не виплачена при звільнені у зв'язку із закінченням строку дії договору. Тому, виходячи з того, що заборгованість по заробітній платі складає 18088,95грн., суд вірно стягнув цю суму з відповідача на користь позивачки. Також правильно у відповідності до вимог ст.237-1 КЗпП України суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивачки у відшкодування моральної шкоди 500грн., оскільки права позивачки на отримання заробітної плати були порушені, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та ґрунтуються на вимогах закону, а наведені в апеляційній скарзі відповідача доводи цих висновків не спростовують та не свідчать, що до них суд дійшов у порушення норм матеріального або процесуального права.

Доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду постановлено у порушення вимог Кодексу законів про працю України, що між товариством та позивачкою був укладений цивільно-правовий договір, на який поширюються вимоги цивільного законодавства, тому підлягають застосуванню положення Цивільного кодексу України щодо підряду, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони не випливають з обставин справи та спростовуються змістом укладеного між сторонами договору, з якого вбачається, що позивачка зобов'язалася виконувати роботу бухгалтера із застереженням щодо використання її персональної інформації з метою виконання трудового законодавства. За вказаним договором їй щомісячно нараховувалась заробітна плата з утриманням з неї єдиного соціального внеску зі співробітників та військового збору. З урахуванням наведеного суд першої інстанції вірно дійшов до висновку, що на підставі укладеного між сторонами цивільно-правового договору від 03.03.2014 року між сторонами виникли трудові відносини, оскільки даний договір є трудовим договором, а не договором підряду в розумінні положень глави 61 Цивільного кодексу України.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд неправильно прийняв доказом довідку товариства від 10.09.2014 року про заборгованість по заробітній платі, бо довідка є підробленою, та по факту підробки довідки порушено кримінальне провадження, колегія суддів також вважає безпідставними, оскільки дана довідка за своїм змістом відповідає інформації, наведеній в помісячних розрахункових листках по заробітній платі ОСОБА_2, та у виписці УПФУ в Жовтневому районі м.Маріуполя щодо індивідуальних відомостей про застраховану особу. Довідка підписана від імені директора товариства, тобто, від імені повноважної особи товариства, скріплена печаткою товариства, має реєстраційний номер вихідної кореспонденції, дату видачі та у встановленому законом порядку недійсною не визнана. Будь-яких доказів, що у довідці наявна інформація, яка не відповідає дійсності, відповідачем та його представником не надано ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду. Кримінальне провадження у справі за зверненням ТОВ «Маріупольський дослідно-експериментальний завод», порушене за ч.1 ст.358 КК України, не закінчене, обвинувальний вирок у справі не постановлений, що в апеляційному суді не заперечував представник відповідача.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції неправильно відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження у цивільній справі до вирішення кримінальної справи, є безпідставними, оскільки, як вбачається зі справи, наявність у відповідача перед позивачкою заборгованості по заробітній платі, окрім довідки, підтверджується також розрахунковими листками по заробітній платі та відомостями з пенсійного фонду, у зв'язку з чим суд першої інстанції вірно дійшов до висновку про можливість вирішення справи про стягнення заборгованості по заробітній платі. Крім того, у разі постановлення обвинувального вироку у кримінальному провадженні по факту підробки довідки про заборгованість по заробітній платі, у відповідача виникне право на подачу заяви про перегляд рішення суду за ново виявленими обставинами.

Колегія суддів вважає, що вирішуючи справу, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.212 ЦПК України, вірно оцінив представлені сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та дійшов обгрунтованого висновку про часткове задоволення позову. При цьому порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи та є безумовними для скасування рішення, судом не допущено.

Будь-яких нових обставин чи нових доказів, які не були предметом дослідження в суді першої інстанції та давали б апеляційному суду підстави провести переоцінку обставин та доказів, зроблену судом першої інстанції, в апеляційній скарзі не наведено та апеляційному суду не надано.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони не випливають з обставин справи, жодними доказами не підтверджені та не впливають на правильність рішення суду першої інстанції.

З урахуванням наведеного, переглядаючи справу відповідно до вимог ст.303 ЦПК України в межах заявлених в суді першої інстанції позовних вимог та в межах доводів апеляційного оскарження на підставі доказів наданих сторонами, які відповідно до вимог ст.ст.10,60 ЦПК України, зобов'язані довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, колегія суддів не вбачає апеляційних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню.

У відповідності з положеннями ст.88 ЦПК України у зв'язку з відхиленням апеляційної скарги та залишенням без зміни рішення суду першої інстанції, яким позов було задоволено частково, з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі 1212,64грн. за подачу апеляційної скарги, сплата якого була відстрочена ухвалою апеляційного суду від 21 жовтня 2016 року до апеляційного розгляду справи по суті.

Керуючись ст.ст.307,308,313,314 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріупольський Дослідно-експериментальний завод» відхилити.

Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 20 вересня 2016 року залишити без зміни.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріупольський Дослідно-експериментальний завод» (ЄДРПОУ 38673631) в дохід держави судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1212 (одну тисячу двісті дванадцять) гривень 64 копійки.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий : Сорока Г.П.

Судді : Гаврилова Г.Л.

Принцевська В.П.