Ухвала

від 02.11.2016 по справі 504/1573/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 11-кп/785/1108/16

Номер справи місцевого суду: 504/1573/15-к

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2016 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі:

головуючого ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

секретар судового засідання - ОСОБА_5 ,

за участі прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

та його захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_9 на вирок Комінтернівського районного суду Одеської області від 08.02.2016 року, яким

ОСОБА_7 , який: народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Одесі, є громадянином України, має середню спеціальну освіту, одружений, працює механіком в ФГ «Меркурій», зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимий

визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України з призначенням покарання у виді п`яти років позбавлення волі; на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на два роки із встановленням обмежень, передбачених п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України,

встановив:

Зазначеним вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.

В лютому 2015 року ОСОБА_7 , з метою заволодіння колісним трактором, вступив у злочинну змову з іншою особою, якій була відведена роль підшукання транспортного засобу та спільне вчинення злочину за певну грошову винагороду.

05.03.2015 року ОСОБА_7 та інша особа визначили предмет злочинного посягання та у той же день, близько 23 год., на автомобілі «Фіат Скудо» під керуванням ОСОБА_10 , який не знав про злочинність дій зазначених осіб, вони прибули до неогородженої та не охоронюваної території ТОВ «Агро-ЖК» в с. Любопіль Комінтернівського району Одеської області і незаконно заволоділи трактором «Білорус-892», (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) вартістю 232932 грн.

В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_9 зазначив, що вважає вирок суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим та невмотивованим.

Суд першої інстанції порушив вимоги ст. 412 КПК України, розглянувши справу за його відсутності, належним чином не сповістивши його про час та дату судового розгляду.

Потерпілий також вважає, що суд призначив обвинуваченому покарання, яке не відповідає його особі та ступеню суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_7 був чотири рази судимий.

Суд першої інстанції неправильно вирішив цивільний позов та безпідставно повернув обвинуваченому суму застави, унеможлививши виконання вироку в частині майнових стягнень.

За таких підстав потерпілий просить вирок суду першої інстанції скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

В судове засідання потерпілий не з`явився, хоча про час та дату апеляційного розгляду був повідомлений своєчасно, про що свідчить відповідна розписка.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 405 КПК України, неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. Якщо для участі в розгляді в судове засідання не прибули учасники кримінального провадження, участь яких згідно з вимогами цього Кодексу або рішенням суду апеляційної інстанції є обов`язковою, апеляційний розгляд відкладається.

За таких обставин колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності потерпілого.

Вислухавши доповідача, прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити, обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновків про таке.

Відповідно до приписів ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов`язаний прийняти таке рішення.

Суд апеляційної інстанції не має права розглядати обвинувачення, що не було висунуте в суді першої інстанції.

Потерпілий правильно зазначає в апеляційній скарзі, що справа розглянута за його відсутності, оскільки це випливає зі змісту вироку.

З матеріалів справи видно, що останнє сповіщення потерпілого про час та дату судового розгляду датоване 18.08.2015 року (т. 1, а.с. 39), а розгляд справи відбувся 08.02.2016 року.

Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Згідно з приписами п. 5 ч. 2 ст. 412 КПК України, судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання.

Суд апеляційної інстанції, зваживши на доводи прокурора під час дачі пояснень, щодо невідповідності обвинувального акту приписам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, дійшов наступних висновків.

Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначаються, у разі визнання особи винуватою - формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Зазначених вимог кримінального процесуального закону, під час судового розгляду обвинувального акту та при постановленні вироку, суд першої інстанції не дотримався, оскільки не звернув уваги на порушення вимог КПК України при зверненні прокурора з обвинувальним актом до суду, які унеможливлювали ухвалення місцевим судом обвинувального вироку на підставі обвинувального акту у даному кримінальному провадженні.

У відповідності до положень ст. 2 КПК України, одним із завдань кримінального провадження - є застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акта.

Обов`язок перевіряти обвинувальний акт на відповідність вимогам закону покладається на суд першої інстанції у підготовчому судовому засіданні та у випадку, якщо обвинувальний акт не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України, суд, відповідно до приписів п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, має право повернути обвинувальний акт прокурору.

Відповідно до припису п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України.

Відповідно до приписів п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт повинен містити: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими;правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

В обвинувальному акті стосовно ОСОБА_7 викладені лише анкетні данні обвинуваченого, фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрювався останній на стадії досудового розслідування та правова кваліфікація кримінального правопорушення (т. 1, а.с. 2-4).

Разом з цим, зазначені відомості, у відповідності до положень ст. 277 КПК України, становлять зміст повідомлення про підозру, тому ОСОБА_7 , за цим обвинувальним актом, фактично має статус підозрюваного.

Зазначивши у обвинувальному акті фразу «Формулювання обвинувачення», слідчий навів не формулювання обвинувачення, а кваліфікуючі ознаки злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

З урахуванням того, що в обвинувальному акті, після викладення фактичних обставин справи, не наводиться формулювання обвинувачення в розумінніп. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, а за правилами ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, апеляційний суд приходить до висновку, що обвинувачення ОСОБА_7 за передбаченою законом процедурою висунуте не було, оскільки воно, всупереч вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, не міститься в обвинувальному акті.

Суд першої інстанції на вказані недоліки обвинувального акту уваги не звернув і за відсутності пред`явленого у встановленому законом порядку обвинувачення ОСОБА_7 , ухвалив щодо нього вирок, що є неприпустимим та суперечить принципу верховенства права, закріпленому в ст. 8 КПК України та практиці Європейського суду з прав людини, яка у відповідності до вимог ч. 2 зазначеної статті закону підлягає обов`язковому застосуванню.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у справі «Абрамян проти Росії» від09.10.2008 року зазначив, що у пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного, він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19.12.1989 року у справі «Камасінскі проти Австрії», №9783/82, п.79). Окрім того, Суд зазначає, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25.03.1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» (ВП), №25444/94, п. 52; рішення від 25.07.2000 року у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20.04.2006 року у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 01.03.2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Незважаючи на факт невідповідності обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України, суд першої інстанції при виконанні положень ст. 314 КПК України на вищезазначені порушення вимог закону уваги не звернув, розглянув обвинувальний акт та ухвалив обвинувальний вирок.

Наведені порушення, шляхом позбавлення гарантованих Конституцією України та КПК України прав учасників кримінального провадження та недотримання визначеної законом процедури судочинства, на думку колегії суддів, перешкоджали розгляду обвинувального акту по суті та унеможливлювали за результатами такого судового розгляду ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення, а тому з урахуванням положень ст.ст. 2, 7, 9, 412, 415 КПК України, апеляційний суд визнає вказані порушення істотними та такими, що тягнуть за собою скасування вироку та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

Під час нового розгляду справи, неухильно дотримуючись вимог КПК України, суду першої інстанції, у відповідності до положень закону та з урахуванням встановлених апеляційним судом обставин, необхідно виконати вимоги ст. 314 КПК України та прийняти за результатами попереднього розгляду законне і обґрунтоване рішення, вмотивувавши його належним чином.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409, 412, 415, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, - ухвалив:

Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_9 , - задовольнити.

Вирок Комінтернівського районного суду Одеської області від 08.02.2016 року стосовно ОСОБА_7 - скасувати.

Призначити новий розгляд в суді першої інстанції обвинувального акту стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого за ч. 2 ст. 289 КК України, зі стадії підготовчого судового засідання, в іншому складі суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Апеляційного суду Одеської області:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3