Ухвала

від 24.10.2016 по справі 817/731/16

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

24 жовтня 2016 року Р і в н е №817/731/16

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Сала А.Б., за участю секретаря судового засідання Мідлік А.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_1 регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру»: представник ОСОБА_3,

відповідача ОСОБА_4 районного управління юстиції: представник не прибув,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_5: не прибула,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_6 доОСОБА_1 регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», ОСОБА_4 районного управління юстиції третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинення певних дій, скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_6 звернулася до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держгеокадастру у Володимирецькому районі Рівненської області, Реєстраційної служби ОСОБА_4 районного управління юстиції Рівненської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_5, про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинення певних дій, скасування рішення, а саме:

- визнати протиправними дії Управління Держгеокадастру у Володимирецькому районі Рівненської області по внесенню відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру про зареєстровану земельну ділянку з кадастровим номером 5610700000:01:001:0115;

- зобов'язати Управління Держгеокадастру у Володимирецькому районі Рівненської області скасувати реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5610700000:01:001:0115 площею 0.04 га зареєстровану в Державному земельному кадастрі за адресою Рівненська область, м. Кузнецовськ, вул. Колгоспна з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування господарських будівель і споруд та для ведення особистого підсобного господарства, зареєстрованої 28 лютого 2016 року в Державному земельному кадастрі;

- скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_4 районного управління юстиції Рівненської області ОСОБА_7 від 03 березня 2016 року №28566421 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5610700000:01:001:0115 за ОСОБА_5

Ухвалою від 06.06.2016 судом відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні 15.09.2016 суд, у порядку ст.52 Кодексу адміністративного судочинства України, допустив процесуальну заміну відповідачів у справі: Управління Держгеокадастру у Володимирецькому районі Рівненської області та Реєстраційної служби ОСОБА_4 районного управління юстиції Рівненської області - належними відповідачами: ОСОБА_1 регіональною філією ДП «Центр державного земельного кадастру» (в частині першої та другої позовних вимог) та ОСОБА_4 районним управлінням юстиції (щодо третьої позовної вимоги).

Як встановлено судом, суть заявлених у справі позовних вимог зводиться до оспорювання реєстрації у Державному земельному кадастрі за ОСОБА_5 земельної ділянки з кадастровим номером 5610700000:01:001:0115 площею 0,04 га як окремого об'єкта, як стверджує позивач із порушенням умов договору купівлі-продажу вказаної земельної ділянки від 25.07.2001, укладеного з позивачем як власником вказаної земельної ділянки загальною площею 0,20 га, що стверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії РВ №00161 від 06.04.1998.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно п. 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин. У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства).

Пунктом 6 постанови передбачено, що при вирішенні питань, пов'язаних із компетенцією судів у спорах, що виникають із земельних відносин, судам слід ураховувати роз'яснення, викладені в пунктах 2 і 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (із змінами і доповненнями, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року №2), а також Рішення Конституційного Суду України від 01.04.2010 №10-рп/2010 у справі на конституційним поданням Вищого адміністративно щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому суди мають виходити з того, що згідно зі статтями 13 і 14 Конституції України, статтями 177, 181, 324 і главою 30 ЦК земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава і територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах із метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок. Отже, суд має з'ясувати, є спір приватноправовим або публічно-правовим; чи виник спір із відносин, урегульованих нормами цивільного права, чи пов'язані ці відносини зі здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності; чи виник спір щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень при реалізації ним управлінських функцій у сфері земельних правовідносин.

Відповідно до п.7 постанови земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті 2, 5 Земельного кодексу України; далі - ЗК). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно з статтею 15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується, наприклад, позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи не вирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею (статті 116, 118, 123, 128, 131, 144, 146, 147, 149, 151 ЗК та інші), крім спорів, передбачених частиною першою статті 16 Закону України від 17.11.2009 №1559-VI «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності», про цивільну відповідальність за порушення земельного законодавства (статті 210, 211 ЗК), про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок (стаття 212 ЗК).

Згідно п.21 постанови, якщо орган державної влади та/або орган місцевого самоврядування (суб'єкт владних повноважень) бере участь у справі не на виконання своїх владних повноважень, а з інших правових підстав; не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого учасника спору, то залежно від змісту вимог і суб'єктного складу сторін справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог статті 15 ЦПК.

Ураховуючи положення статті 1 ЦПК та статті 2 КАС, не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Суб'єктами земельних правовідносин, що мають місце у даній справі, є ОСОБА_5, за якою згідно витягу з Державного земельного кадастру (а.с.24) Управлінням Держгеокадастру у Володимирецькому районі Рівненської області 28.02.2016 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,400 га, що розташована: Рівненська область, м. Кузнецовськ, вулиця Колгоспна для будівництва та обслуговування житлового будинку і ведення особистого підсобного господарства та 03.03.2016 зареєстровано право власності на відповідну земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу (а.с.28-29), а також ОСОБА_8 (позивач), яка вважає що такими діями та рішенням порушується її право власності на земельну ділянку, право власності на яку посвідчується Державним актом на право приватної власності на землю серії РВ №00161 від 06.04.1998 (а.с.10-12).

При цьому як стверджує позивач, у договорі купівлі-продажу земельної ділянки від 25.07.2001, згідно якого ОСОБА_5 придбала у ОСОБА_8 частину земельної ділянки площею 0,04 га (1/5 частини земельної ділянки загальною площею 0,20 га, яка належить позивачу на праві приватної власності), не було визначено меж придбаної земельної ділянки площею 0,04 га та її місце розташування (знаходження) на земельній ділянці площею 0,20 га, яка перебуває у власності позивачки.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно п.1 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Отже, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій.

В той же час, як з'ясовано судом, ОСОБА_1 регіональна філія ДП «Центр державного земельного кадастру» та Сарненське районне управління юстиції як відповідачі беруть участь у цій справі не на виконання своїх владних повноважень і не здійснюють владних управлінських функцій щодо іншого учасника спору, а їх управлінські дії спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав названих вище фізичних осіб.

Крім того, на підставі рішення Кузнецовської міської ради від 06.02.1998 №38 ОСОБА_9 отримала відповідний державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,20 га, водночас на час звернення позивача до суду та розгляду справи ОСОБА_5 набула право власності на земельну ділянку позивача площею 0,04 га, що не заперечувалось у ході судового розгляду, на підставі договору купівлі-продажу від 25.07.2001, та здійснила державну реєстрацію права власності. Однак, як стверджувала позивач, у договорі купівлі-продажу не було обумовлено меж даної земельної ділянки конкретно.

Таким чином суд зазначає, що після оформлення відповідно до чинного законодавства права власності на земельну ділянку наразі виник спір про право цивільне, а відтак і захищати свої права та інтереси особа повинна у способи, визначені у статтях 152 ЗК та 16 Цивільного кодексу України.

Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 01.10.2013 у справі №21-228а13.

Отже, цей спір виник із відносин, урегульованих нормами цивільного права, а тому виникає спір про цивільне право.

Згідно п.1 ч.1 ст.15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п.1 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно ч.2 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Так, ч.1 ст.107 Цивільного процесуального кодексу України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами.

За таких обставин, позивач може звернутися із відповідним позовом до загального місцевого суду за правилами підсудності, визначеними главою 1 розділу ІІІ Цивільного процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 51, 112, 157, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Закрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_6 до Управління Держгеокадастру у Володимирецькому районі Рівненської області, Реєстраційної служби ОСОБА_4 районного управління юстиції Рівненської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_5, про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинення певних дій, скасування рішення.

Роз'яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду.

Повторне звернення з тією самою позовною заявою до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду не допускається.

Копію ухвали надіслати особам, які беруть участь у справі.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 КАС України, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.

Суддя Сало А.Б.