Постанова

від 01.11.2016 по справі 817/1151/16

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Шарапа В.М.

Суддя-доповідач:Охрімчук І.Г.

ПОСТАНОВА

іменем України

"01" листопада 2016 р. Справа № 817/1151/16

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Охрімчук І.Г.

суддів: Жизневської А.В.

Котік Т.С.,

за участю секретаря судового засідання Єрикалової О.О.,

представників відповідача:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Дубнокомуненергія" на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "30" серпня 2016 р. у справі за позовом Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області до Комунального підприємства "Дубнокомуненергія" про стягнення коштів ,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2016р. Державна фінансова інспекція в Рівненській області звернулась до суду з адміністративним позовом про стягнення з Комунального підприємства "Дубнокомуненергія" коштів у сумі 102267,20 грн. Обґрунтовуючи позов Державна фінансова інспекція в Рівненській області вказала, що за наслідками ревізії відповідача виявлено невірне формування ним витрат, які включаються до обсягу заборгованості з різниці в тарифах, що відшкодовується за рахунок субвенцій з державного бюджету. Відповідач при обрахунку витрат на паливно-енергетичні ресурси, як зазначено позивачем в заяві, застосував різні методи при визначенні фактично використаного газу і твердого палива, що призвело до зазначення у розрахунку заборгованості невірної суми витрат.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 30.08.2016р. позов задоволено повністю. Стягнуто з Комунального підприємства "Дубнокомуненергія" на рахунок Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області (рахунок №31111090700002, МФО 833017, отримувач УК у м. Рівне, код класифікації надходжень до державного бюджету 21080500 "Інші доходи", ЄДРПОУ 38012714) кошти у розмірі 102267 (сто дві тисячі двісті шістдесят сім) грн. 20 коп.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, КП "Дубнокомуненергія" звернулось до суду зі скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду від 30.08.2016р. скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.

01.01.2016р. від позивача на адресу суду надійшло клопотання про заміну назви позивача Державної фінансової інспекції в Рівненській області на Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області, в зв'язку з реорганізацією Державної фінансової інспекції в Рівненській області шляхом приєднання до Західного офісу Державної аудиторської служби України відповідно до постанови КМУ від 06.04.2016р. №266.

Враховуючи приписи ст.55 КАС України та подані до клопотання письмові докази, суд апеляційної інстанції вважає, що вказане клопотання підлягає задоволенню шляхом заміни назви Державної фінансової інспекції в Рівненській області на назву правонаступника Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дослідивши докази, зібрані в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення скарги відповідача враховуючи наступне.

Судом встановлено, що Державною фінансовою інспекцією у Рівненській області проведено планову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності, зокрема використання коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та погоджувалися відповідними органами державної влади чи місцевого самоврядування в Комунальному підприємстві "Дубнокомуненергія" Дубенської міської ради за період з 01.01.2014 року по 31.07.2015 року, результати якої оформлено актом від 19.10.2015 року №140-16/8 (а.с. 12-26).

Під час ревізії виявлено, серед іншого, порушення вимог пункту 6 Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 року №30, яке полягало у завищенні обсягу заборгованості різниці в тарифах на теплову енергію, надану населенню, що призвело до зайвого відшкодування такої різниці за 2013 рік на суму 102267,20 грн.

За наслідками розгляду заперечень підконтрольної установи висновки акту в цій частині органом державного фінансового контролю залишено без змін (а.с. 7-11).

Державною фінансовою інспекцією у Рівненській області пред'явлено керівнику Комунального підприємства "Дубнокомуненергія" Дубенської міської ради вимогу від 30.11.2015 року №140-13/1156, якою зобов'язано усунути виявлені ревізією порушення до 29.01.2016 року. Проте, до закінчення вказаного строку порушення усунуті не були (а.с. 6).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вказав на те, що розподіл витрат твердого палива позивачем проведено за усередненим показником у цілому по підприємству - 59,28%, а не пропорційно фактично реалізованих Гкал для населення, вироблених з твердого палива, що становить 39,68%. Рівненський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що розподіл відповідачем витрат паливно-енергетичних ресурсів не відповідає фактично використаному їх обсягу. Зокрема, Комунальним підприємством "Дубнокомуненергія" Дубенської міської ради за 2013 рік використано твердого палива для виробництва теплової енергії на суму 254153,91 грн., в той час, як до розрахунку обсягу заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, надану населенню, за 2013 рік включено вартість твердого палива на суму 377076,56 грн. Вказаний невірний розподіл витрат на паливно-енергетичні ресурси призвів до їх завищення за 2013 рік на 122922,65 грн., що мало наслідком зайве включення до розрахунків обсягу заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, надану населенню, за 2013 рік витрат у сумі 102267,20 грн., як відображено у розрахунку органу фінансового контролю.

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на наступне.

Спірне питання, по якому виникли розбіжності в розрахунках обсягу з різниці в тарифах підприємства та Державної фінансової інспекції, полягає в порядку розподілу витрат по твердому паливу по послугах теплопостачання, наданих котельнями, які використовували таке паливо, для населення та інших споживачів.

Пунктом 24 статті 14 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" від 16.01.2014 року №719-VII установлено, що у 2014 році кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами частини третьої статті 15, частини третьої статті 29 і частини третьої статті 30 Бюджетного кодексу України, спрямовуються на реалізацію програм та заходів, визначених частиною четвертою статті 30 Бюджетного кодексу України, а кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами статей 11, 12 і 13 цього Закону, спрямовуються відповідно на субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (за рахунок джерел, визначених пунктами 14, 15, 16 і 17 статті 11 та пунктом 5 статті 12 цього Закону).

Відповідно до п. 1 Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 року №30 (надалі - Порядок), субвенція надається з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі - заборгованість), у тому числі на компенсацію різниці в тарифах на виробництво теплової енергії для населення на теплогенеруючих установках (крім теплоелектроцентралей, теплоелектростанцій і атомних електростанцій) з використанням будь-яких видів палива та енергії, крім природного газу (далі - компенсація), за рахунок джерел, зазначених у пунктах 14-17 і 20 статті 11, пункті 5 статті 12 і пункті 10 статті 13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", згідно з розподілом, наведеним у додатку 1.

Згідно з п. 5 Порядку, обсяг заборгованості визначається надавачами послуг на підставі таких підтвердних документів:

1) розрахунок фактичної собівартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії населенню, послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, що засвідчений підписом керівника або іншої уповноваженої особи надавача послуг, скріпленим печаткою;

2) копія рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про затвердження тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії населенню, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення;

3) звіт про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємств, засвідчений підписом керівника або іншої уповноваженої особи надавача послуг, скріпленим печаткою, зокрема: з надання послуг з теплопостачання (за формою № 1С-теплопостачання); з надання послуг з водопостачання та водовідведення (за формою № 1С-водопостачання, водовідведення);

4) звіт про постачання теплової енергії (за формою № 1-теп), звітний кошторис витрат на виробництво теплової енергії (за формою № 23-енерго), довідка про корисний відпуск теплової енергії і розрахунки за неї (за формою № 32-енерго) або звіт про роботу водопроводу (за формою № 1-водопровід) та/або звіт про роботу каналізації (за формою № 1-каналізація);

5) звіт про виконання інвестиційної програми (за формою № 2-інвестиції);

6) довідка про повернення щомісяця основної суми кредиту та інших витрат, передбачених графіком повернення кредиту згідно з кредитним договором, кошти якого залучалися для виконання інвестиційних програм.

Пунктом 6 Порядку передбачено, що обсяг заборгованості визначається надавачами послуг як різниця між фактичними витратами на теплову енергію, що виробляється, транспортується та постачається населенню, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення і фактичними нарахуваннями згідно з тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, з урахуванням витрат, пов'язаних з провадженням інвестиційної діяльності, та відрахуванням проведених перерахунків за низькоякісні і надані не в повному обсязі послуги та трансфертів з державного та місцевих бюджетів, отриманих надавачами послуг для відшкодування різниці в тарифах, і фактично погашеної заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за рахунок субвенції, отриманої за минулі роки. Обсяг фактичних витрат на послуги для населення з постачання теплової енергії, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення визначається відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 р. №869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" (Офіційний вісник України, 2011 р., № 62, ст. 2472).

Як свідчать докази, розподіл понесених витрат (крім прямих витрат на природний газ) між групами-споживачів підприємство здійснює відповідно до кількості відпущеного тепла за усередненим показником в цілому по підприємству на підставі даних Звіту про постачання теплоенергії (форма №1-теп. річна).

Іншого порядку розподілу витрат між групами споживачів жодним нормативним документом не передбачено.

Положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 23.01.2014р. №30 передбачено, що розрахунок по різниці в тарифах здійснюється в цілому по підприємству, а не по окремих котельнях.

Крім того, в П(С)БО 16 не передбачено ведення окремого обліку витрат по котельнях. Даний стандарт бухгалтерського обліку передбачає ведення аналітичного обліку по видах діяльності. Саме визначення тарифів по видах діяльності підтверджує і національний регулятор, зокрема в пункті 1 постанови НКРЕ від 26.04.2006р. № 450 «Про затвердження Умов та правил (ліцензійних умов) провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС, когенераційних установках та установках з використанням Нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії».

На підприємстві діють єдині тарифи на послуги теплопостачання, затверджені рішенням виконавчого комітету Дубенської міської ради, а не різні для кожної окремої котельні та враховують використання всіх видів палива.

Як свідчать матеріали справи, дві із семи котелень підприємства працюють у змішаному режимі, тобто використовують газ та альтернативне паливо (торф, відходи деревини). Розрахунок фактичної собівартості теплоенергії проводився відповідно до вимог П(С)БО 16 наступним чином: ті статті витрат, які можна віднести до певної категорії споживачів, зокрема, вартість природного газу, відносилась безпосередньо на витрати по наданню послуг для населення в повному обсязі, оскільки ці витрати підтверджені відповідними первинними документами -актами (доданими до матеріалів справи), складеними окремо на природний газ, відпущений для населення та окремо - для інших категорій споживачів. Решта статей витрат, в т.ч. вартість альтернативного палива, розподілялась пропорційно середнього показника реалізованої теплоенергії (Гкал), визначеного на підставі даних звіту № 1-теп, оскільки ці витрати є загальними та прямо віднести по відповідним категоріям споживачів не представляється можливим.

В постанові суд першої інстанції робить хибний висновок про те, що КП «Дубнокомуненергія» у розрахунку за 2013 рік включено витрат на тверде паливо більше, ніж фактично використано. Такий висновок суду не підтверджено доказами та не обґрунтовано положеннями закону, якими керувався суд.

В акті ревізії відповідач вказує, що відповідно до даних бухгалтерського обліку підприємства протягом 2013 року для виробництва теплової енергії з твердого палива для всіх споживачів використано твердого палива на суму 636040,41 грн.

Як зазначено в акту ревізії, проведеним аналізом правильності проведення поділу витрат палива, включених до Розрахунків обсягів заборгованості з різниці по тарифах на теплову енергію, надану населенню встановлено, зокрема:

- розподіл витрат газу в 2013-2014 роках проводився пропорційно реалізованих Гкал для населення та інших споживачів (суб'єкти господарювання та бюджетні установи) вироблених з газу котельнями КП «Дубнокомуненергія» тобто, відповідно , 63,35% і 64,48%;

- розподіл витрат на тверде паливо проводився за середнім відсотком підприємству (згідно звіту ф. №1-теп), пропорційно реалізованих Гкал населення та інших споживачів (суб'єкти господарювання та бюджетні установи) вироблених з твердого палива та газу всіма котельнями КП «Дубнокомуненергія», тобто в 2013 році 59,285% до всієї вартості використаного твердого палива, що становить: 636040,41 гри. * 59,285% = 377076,56 грн.

Однак, ревізією було зроблено інший розрахунок На підставі даних лише двох котелень, які виробляли теплову енергію на твердому паливі. За результатами такого розрахунку застосовувався відсоток 39,86, тому, відповідно, витрати на тверде паливо склали: 636040,41 грн. *39,86% = 254153,91 грн., що на 122922,65 грн. менше, ніж по розрахунку підприємства.

Отже, ні в першому, ні в другому випадку, не можна стверджувати, що це фактичне використання твердого палива, оскільки даний показник є розрахунковим, а не фактичним. Фактичною є одна сума - це загальна вартість використаного твердого палива 636040,41 грн., яка підтверджена ревізією та відповідними первинними документами. Таким чином, висновок суду про завищення в розрахунку фактичних витрат по твердому паливу не відповідає дійсності.

Підприємством проведено поділ витрат на теплову енергію пропорційно реалізованих Гкал для населення та інших споживачів.

Так, у 2014 році згідно Звіту №1-теп, всім споживачам реалізовано тепла 20958,8 Гкал, в тому числі населенню 12581,4 Гкал. Середній відсоток співвідношення теплової енергії реалізованої населенню до реалізації тепла всім споживачам в цілому по підприємству склав 60,03 % (12581,4/20958,8).

З урахуванням відсотка розподілу, частку витрат для населення визначено в сумі 3707,5 тис. грн. (6176,1*60,03%).

Загальна собівартість теплової енергії для населення за 2014 рік за даними розрахунку складає 5606,6 тис. грн. (1899,1+3707,5).

Дані розрахунків фактичної собівартості теплової енергії за 2013-2014 роки , як зазначено самим контролюючим органом в акті ревізії, в цілому відповідають даним звітів «Про витрати виробництва продукції, конання робіт та надання послуг і фінансові результати діяльності підприємства теплопостачання» (за формою №1 С-теплопостачання) та звітів про постачання теплоенергії (за формою № 1-теп) за ДО 13-1014 роки.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки позивача про те, що підприємством зайво отримано відшкодування заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, надані населенню за 2013 рік на суму 102267,20 грн., викладені в акті перевірки, є необґрунтованими, відповідно протиправною є вимога про стягнення з Комунального підприємства "Дубнокомуненергія" коштів у сумі 102267,20 грн. В зв'язку з чим в позовні вимоги задоволенню не підлягають.

З урахуванням викладеного, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновок суду першої інстанції не відповідає обставинам справи, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Дубнокомуненергія" задовольнити, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "30" серпня 2016 р. скасувати, прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя І.Г. Охрімчук

судді: А.В. Жизневська

Т.С. Котік

Повний текст cудового рішення виготовлено "02" листопада 2016 р.

- ,