Постанова

від 28.11.2011 по справі 13/123-11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2011 № 13/123-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рєпіної Л.О.

суддів: Суліма В.В.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 районне споживче товариство

на рішення Господарського суду м. Києва від 11.10.2011

у справі № 13/123-11 (ОСОБА_3

за позовом Споживче товариствоТетіївського району

до Тайницька сільська рада

третя особа відповідача ОСОБА_2 районне споживче товариство

Київська обласна спілка споживчих товариств

про визнання недійсним рішення

дослідивши та вивчивши матеріали вправи, апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді - доповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 11.10.2011 р. у справі № 13/123-11 задоволений позов Споживчого товариства Тетіївського району до Тайницької сільської ради про визнання недійсним рішення сільської ради.

Третя особа 1, не погоджуючись з рішенням суду, звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача, в судовому засіданні, проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив залишити їх без задоволення, а рішення суду - без змін.

Представник відповідача вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Представники третіх осіб, в судове засідання не з'явилися, причина суду не відома, у матеріалах справи є поштове повідомлення про отримання ухвали про прийняття справи до апеляційного провадження з зазначенням часу, місця та дати. Клопотань, заяв про відкладення розгляду у справі не надходило, таким чином, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у їх відсутність.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 19.11.2003 рішенням Виконавчого комітету Тайницької сільської ради № 36 «Про признання права власності та видачі свідоцтв про право власності на нерухоме майно споживчому товариству Тетіївського району» було визнано право власності на нерухоме майно - магазин по вул. Леніна 44 в с. Тайниця, Тетіївського району Київської області за споживчим товариством Тетіївського району.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання рішення сільської ради № 25 від 17.09.08 недійсним мотивуючи вимоги тим, що право власності на магазин було визнано за третьою особою ОСОБА_2 районним споживчим товариством, без врахування всіх обставин та з перевищенням повноважень, що є підставою для його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що документи подані третьою особою як підстава для оформлення права власності на нерухоме майно не стосуються Тетіївського райспоживтовариства, таким чином не перевіривши подані документи рада прийняла незаконне рішення.

Заперечуючи проти рішення, третя особа 1наполягає на тому, що господарський суд безпідставно відхилив докази того, що судовому порядку припинено юридичну особу Споживче товариство Тетіївського району; що позивачем не подано жодного доказу на підтвердження порушення його прав та документів що свідчать про право власності на майно; безпідставним є висновок суду що третя особа не зверталась до сільради з заявою про оформлення права власності на приміщення магазину. Таким чином, на думку апелянта, рішення господарського суду підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою з огляду на наступне.

Посилаючись на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду № 246/13-05 від 16.02.2006, п.7 резолютивної частини якої припинено юридичну особу Споживче товариство Тетіївського району - позивача, третя особа не враховує того, що юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру (автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи. Порядок внесення відповідного запису, перелік необхідних дій та документів, встановлюється Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців». Оскільки, відповідно до статистичних даних позивач не виключений з Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, вважати позивача таким що припинив існування не можна. Крім того, з наданої довідки станом на квітень 2011року (а.с.29 т.1) вбачається що процедура припинення юридичної особи зупинена.

Відповідно до ст. ст. 319, 321, ст.329 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Як визначено у п. 4 ст. 9 Закону України «Про споживчу кооперацію», власність спілок споживчих товариств утворюється з майна, переданого їх членами, коштів, одержаних від господарської діяльності підприємств і організацій спілки, реалізації цінних паперів та іншої діяльності.

Суб'єктами права власності споживчої кооперації є члени споживчого товариства, трудові колективи кооперативних підприємств і організацій, а також юридичні особи, частка яких у власності визначається відповідними статутами (п. 6 ст. 9 Закону України «Про споживчу кооперацію»). Здійснення права власності, тобто володіння, користування та розпорядження майном споживчої кооперації покладено на її органи відповідно до установчих документів (статутів) споживчих товариств, їх спілок (об'єднань) (п. 1 ст.9 Закону України «Про споживчу кооперацію», ч.5 ст.111 ГК України).

Конституційний суд України у рішенні № 16-рп/2004 від 11.11.2004р вказав, що власністю споживчої кооперації є будь-яке майно, набуте у відповідності з цілями, які випливають зі статутної діяльності організацій споживчої кооперації, на підставі норм законодавства, чинного на час придбання цього майна.

Дійсно, подані третьою особою 1 документи, на підставі яких Тайницькою сільською радою 17.09.2008р. прийнято рішення № 25 яким право власності на магазин № 44 по вул. Леніна у с. Тайниці визнано за райспоживтовариством Тетіївського району не мають жодного відношення до третьої особи 1.

З пояснень відповідача вбачається, що пізніше, здійснивши перевірку поданих документів, відповідач дізнався про їх невідповідність, що призвело до передчасного та неправильного прийняття рішення щодо права власності на майно на користь третьої особи1.

Статтею 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»(у редакції на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав. Згідно п. 6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України N 7/5 від 7 лютого 2002 року (в редакції на момент виникнення спірних відносин), встановлено, що оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності органами місцевого самоврядування.

Посилаючись на те, що з рішення Виконавчого комітету Тайницької сільської ради № 36 від 19.11.2003 «Про признання права власності та видачі свідоцтв про право власності на нерухоме майно споживчому товариству Тетіївського району» яким визнано право власності на нерухоме майно - магазин по вул. Леніна 44 в с. Тайниця, Тетіївського району Київської області за споживчим товариством Тетіївського району взагалі не вбачається, що позивачем подавались будь-які документи на підтвердження права власності на майно судова колегія відхиляє, оскільки рішення ради від 2003 року не є предметом спору, а тому досліджуватись факт подання або ні відповідних документів позивачем не є обґрунтованим.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги , а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Тетіївського районного споживчого товариства залишити без задоволення, рішення господарського суду Київської області від 11.10.2011 року у справі № 13/123-11 залишити без змін.

2. Матеріали справи повернути господарському суду Київської області.

Головуючий суддя Рєпіна Л.О.

Судді Сулім В.В.

ОСОБА_1

30.11.11 (відправлено)