Постанова

від 02.11.2016 по справі 913/786/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

Постанова

Іменем України

02.11.2016 справа № 913/786/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючогоСкакун О.А., суддів:Ломовцева Н.В. , Колядко Т.М. , за участю представників сторін: від позивача:не з'явився, від відповідача 1: від відповідача 2:не з'явився, не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", м. Київ, на рішення Господарського суду Луганської області від 22.08.2016 по справі№ 913/786/16 (суддя Секірський А. В.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" до 1) Дочірнього підприємства "Олан", м. Алчевськ Луганської області, 2) Дочірнього підприємства "Украгротрейд", м. Алчевськ Луганської області, простягнення 424 996, 08 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» (далі - ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль»), м. Київ, звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до Дочірнього підприємства «Олан» (ДП «Олан»), м. Алчевськ Луганської області, та Дочірнього підприємства «Украгротрейд» (далі - ДП «Украгротрейд»), м. Алчевськ Луганської області, про солідарне стягнення заборгованості за поточними лізинговими платежами у розмірі 239 050, 29 грн., заборгованості зі сплати вартості предмета лізингу у сумі 134 034, 08 грн., комісії за дострокове припинення договору фінансового лізингу у розмірі 1 340, 34 грн., витрат лізингодавця, які не були сплачені лізингоодержувачем, у сумі 18 514, 19 грн., інфляційних втрат у розмірі 23 667, 50 грн. та 3 % річних у сумі 8 389, 68 грн.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 22.08.2016 у справі № 913/786/16 позовні вимоги ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» задоволено частково та солідарно стягнуто з відповідачів на користь позивача заборгованість за поточними лізинговими платежами у розмірі 239 050, 29 грн., заборгованості зі сплати вартості предмета лізингу у сумі 134 034, 08 грн., витрат лізингодавця, які не були сплачені лізингоодержувачем у сумі 15 428, 49 грн., інфляційних втрат у розмірі 23 142, 07 грн. та 3 % річних у сумі 8 379, 91 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 22.08.2016 у справі № 913/786/16 у частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі. Апелянт посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм як матеріального, так і процесуального права, а також неповне з'ясування місцевим господарським судом фактичних обставин, що мають значення для справи. Заявник апеляційної скарги зазначає, що місцевий господарський суд безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення вартості предмету лізингу та частини вартості послуг ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» зі страхування предмету лізингу.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи і заперечення, викладені в апеляційній скарзі, та просить її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

Представники відповідачів у судове засідання не з'явились, хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи за їх відсутності, з чим погодився представник позивача.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 ГПК України та на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм як матеріального, так і процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд -

В С Т А Н О В И В :

Між ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» та ДП «Олан» 11.06.2012 було укладено Договір фінансового лізингу № LC6728-06/12 (далі - Договір), за умовами якого Лізингодавець на підставі Договору купівлі-продажу (поставки ) зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу без надання послуг з управління та технічної експлуатації у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються у Специфікації (Додаток № 2 до цього Договору), а Лізингоодержувач зобов'язується прийняти Предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору (а. с. 13-16).

Відповідно до пункту 1.7 Договору строк лізингу складається з періодів лізингу у кількості 36 місяців, починаючи з першого періоду лізингу, визначеного за правилами цього Договору та додатків до нього.

Згідно з пунктом 2.1 Договору вартість предмета лізингу на момент підписання цього Договору становить 525 497, 41 грн. (у тому числі 20 % ПДВ) і підлягає остаточному визначенню після передачі предмета лізингу Лізингоодержувачу та здійснення всіх розрахунків за Договором купівлі-продажу.

За умовами пункту 4.1 Договору Лізингоодержувач за цим Договором сплачує відсотки за фінансування придбання предмета лізингу та поточні лізингові платежі.

Відповідно до пункту 4.3 Договору Лізингоодержувач протягом строку лізингу щомісяця сплачує Лізингодавцю авансом поточні лізингові платежі, які розраховуються на перший робочий день кожного лізингового періоду за поточний місяць та складаються з суми, що ставиться в погашення вартості предмета лізингу та комісії Лізингодавця.

До настання першого періоду лізингу, визначеного за правилами пункту 5.4 Загальних умов фінансового лізингу (Додаток № 4 до Договору, далі - Загальні умови) Лізингоодержувач сплачує тільки відсотки за фінансування, розраховані від заборгованості Лізингоодержувача згідно з пунктом 3.1 цього Договору у гривні та за ставкою, визначеною у пункті 4.2 цього Договору.

Згідно з пунктом 4.8 Договору усі додаткові послуги, визначені в Загальних умовах, а також ті, які не визначені цим Договором та необхідність в яких може виникнути у Лізингоодержувача, оплачуються Лізингоодержувачем окремо за тарифами Лізингодавця, розміщеними на офіційному сайті Лізингодавця за адресою в мережі Інтернет http://www.rla.com.ua.

У пункті 5.1 Договору сторони узгодили, що за несвоєчасну сплату будь-якого платежу (його частини) за Договором Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю пеню у розмірі 0,20% від суми простроченого платежу за кожний календарний день прострочення, починаючи з п'ятого дня прострочення виконання грошового зобов'язання.

Лізингодавець має право достроково в односторонньому порядку розірвати цей Договір та/або вилучити у Лізингоодержувача предмет лізингу у безспірному порядку у таких випадках, коли Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або у повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів (пункт 6.1.2 Договору).

Відповідно до пункту 6.2 Договору у випадку настання у підпунктах 6.1.1-6.1.7 Договору обставин Лізингодавець письмово повідомляє про це Лізингоодержувача із зазначенням строку для усунення таких порушень. Якщо Лізингоодержувач у встановлений Лізингодавцем строк не усуває вчинені порушення, Лізингодавець має право здійснити, зокрема, такі дії: розірвати цей Договір та вимагати повернення предмета лізингу; вилучити предмет лізингу на підставі виконавчого напису нотаріуса або за рішенням суду.

Згідно з пунктом 6.3 Договору у випадку одностороннього розірвання (дострокового припинення) Лізингодавцем цього Договору або вилучення предмета лізингу раніше сплачені Лізингоодержувачем лізингові платежі поверненню не підлягають.

Цей Договір набуває чинності з дня його підписання сторонами і діє до повного виконання Сторонами своїх обов'язків за цим Договором (пункт 8.1 Договору).

За Графіком розрахунку заборгованості, який є невід'ємною частиною Договору, строк лізингу складається з 36 періодів лізингу з липня 2012 року по червень 2015 року (а. с. 19-20).

Загальні умови фінансового лізингу (Додаток № 4 до Договору) є невід'ємною частиною Договору лізингу № LC6728-06/12 від 11.06.2012 (а. с. 22-25).

Відповідно до пункту 1.2 Загальних умов приймання та передача предмета лізингу оформлюється Актом приймання-передачі.

Згідно з пунктом 5.3 Загальних умов Лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця з урахуванням пункту 5.4 Загальних умов на підставі рахунку Лізингодавця, направленого на вказану у Договорі електронну адресу Лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку.

У разі неотримання рахунку Лізингодавця до 5 числа поточного місяця Лізингоодержувач зобов'язаний звернутися до Лізингодавця та отримати відповідний рахунок самостійно.

Лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі починаючи з першого періоду лізингу. Поточний лізинговий платіж за перший період лізингу Лізингоодержувач сплачує авансом до 15 числа поточного місяця на підставі рахунку Лізингодавця.

Лізингоодержувач щомісячно на підставі рахунку Лізингодавця до 8 числа поточного місяця сплачує відсотки за фінансування придбання предмета лізингу за Договором купівлі-продажу, нараховані за попередній місяць згідно з пунктом 4.2 цього Договору.

Відповідно до пункту 7.1 Загальних умов Лізингоодержувач протягом строку лізингу за свій рахунок забезпечує страхування предмета лізингу у страховій компанії згідно з визначеним Лізингодавцем переліком на випадок знищення (загибелі), розкрадання (викрадення), пошкодження (псування) предмета лізингу та на всі випадки, передбачені Правилами страхування Страховика (АВТОКАСКО/повний пакет). Вигодонабувачем за всіма страховими ризиками є Лізингодавець.

Згідно з пунктом 7.4 Загальних умов Лізингоодержувач зобов'язується вчасно продовжувати страхування предмета лізингу та страхування цивільної відповідальності до закінчення дії страхового договору щодо страхування цивільної відповідальності до повного виконання зобов'язань за цим Договором.

Якщо за 5 днів до закінчення дії страхового договору або граничного строку сплати страхових платежів (платежу) та не надасть Лізингодавцю завірений печаткою банку платіжний документ, що затверджує сплату страхових платежів (платежу), то Лізингодавець має право самостійно застрахувати такий предмет лізингу, а Лізингоодержувач зобов'язаний відшкодувати Лізингодавцю такі витрати зі страхування предмета лізингу, крім того ПДВ у розмірах, визначених чинним законодавством України.

Як встановлено у пункті 9.1 Загальних умов, по закінченню строку лізингу та за умови належного виконання Лізингоодержувачем своїх зобов'язань за Договором, Лізингоодержувач має право придбати у власність (викупити) предмет лізингу.

Відповідно до пункту 9.2 Загальних умов придбання у власність (викуп) предмета лізингу відбувається на підставі Договору купівлі-продажу (викупу). При цьому викупна вартість предмета лізингу, зазначена у пункті 2.6 Договору та виражена у грошовому еквіваленті іноземної валюти, розраховується за курсом продажу на дату укладання Договору купівлі-продажу (викупу).

Згідно з підпунктом 10.2.1 Загальних умов Договір достроково припиняється в останній день місяця, в якому, зокрема, Лізингодавцем направлено Лізингоодержувачу повідомлення про прийняття Лізингодавцем рішення про дострокове припинення Договору з підстав, визначених розділом 6 Договору.

У разі дострокового припинення Договору при настанні зазначених у підпункті 10.2.1 Загальних умов обставин Лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу Лізингодавцю за власний рахунок у визначені Лізингодавцем строки та місце в межах території України. Незалежно від цього Лізингодавець має право самостійно вилучити предмет лізингу з місця зберігання (знаходження) такого предмету лізингу без будь-яких погоджень або дозволу Лізингоодержувача з покладенням на Лізингоодержувача понесених при цьому витрат; сплатити Лізингодавцю наведені нижче платежі, які зараховуються у загальному порядку пункту 5.8 Загальних умов: комісію Лізингодавця за дострокове припинення Договору фінансового лізингу в розмірі 1 % від суми заборгованості Лізингоодержувача зі сплати вартості предмета лізингу, визначеної за правилами частини 5 підпункту 10.3.2 Загальних умов; нараховані за Договором штрафні санкції (штраф, пеня); сумі, які відшкодовують витрати Лізингодавця та не були сплачені Лізингоодержувачем; заборгованість за поточними лізинговими платежами та нарахованими штрафними санкціями; заборгованість Лізингоодержувача зі сплати вартості предмета лізингу, визначена за правилами пункту 5.9 Загальних умов для лізингового періоду, який слідує за періодом вилучення (повернення) предмета лізингу або в якому має місце дострокове припинення Договору.

У Специфікації від 11.06.2012 (Додаток № 2 до Договору) сторони визначили, що предметом лізингу є вантажний (сідловий) тягач Volvo FH400, EURO 3, шасі №ASG0A69B533798, двигун № D13173766, 2008 року випуску, вартість якого становить 525 497, 41 грн. (а. с. 21).

У подальшому між ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» (Лізингодавець) та Дочірнім підприємством «Украгротрейд» (Поручитель) 11.06.2012 було укладено Договір поруки № 6725-06/12, за умовами якого Поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед Лізингодавцем відповідати за зобов'язаннями Лізингоодержувача (ДП «Олан»), які виникають за Договором лізингу № LC6728-06/12 від 11.06.2012, включаючи, але не обмежуючись: сплатити лізингові та всі інші платежі на умовах Договору лізингу, неустойку (пеню, штрафи) у розмірі, строки та у випадках, передбачених Договором лізингу, а також виконати інші умови Договору лізингу у повному обсязі (а. с. 30).

Відповідно до пункту 2.1 Договору поруки у випадку невиконання Лізингоодержувачем взятих на себе зобов'язань за Договором лізингу, Поручитель несе солідарну відповідальність перед Лізингодавцем у тому ж обсязі, що і Лізингоодержувач, включаючи сплату основного боргу за Договором лізингу, нарахованих лізингових платежів та неустойки.

Цей Договір набирає чинності з дня його підписання Сторонами (дата Договору) і діє до повного виконання боргових зобов'язань за Договором лізингу. Відповідальність поручителя припиняється лише після виконання зобов'язань у повному обсязі (пункт 4.1 Договору поруки).

За Актом приймання-передачі від 27.06.2012 предмет лізингу було передано ДП «Олан» (а. с. 26).

Угодою про внесення змін до Договору фінансового лізингу від 26.06.2014 сторони дійшли згоди викласти у новій редакції Графік розрахунку заборгованості до Договору (а. с. 28-29).

У період з січня по квітень 2015 року ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» відповідно до пункту 5.4 Загальних умов були виставлені рахунки фактури: № LC6728-06/12/31-040 від 05.01.2015 на суму 43 134, 32 грн. (а. с. 32), № LC6728-06/12/32-042 від 02.02.2015 на суму 53 852, 46 грн. (а. с. 33), № LC6728-06/12/33-044 від 02.03.2015 на суму 80 738, 49 грн. (а. с. 34), № LC6728-06/12/34-046 від 01.04.2015 на суму 61 325, 02 грн. (а. с. 35). Усього на загальну суму 239 050, 29 грн.

Докази оплати зазначених рахунків-фактур у матеріалах справи відсутні.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 07.09.2015 у справі № 913/260/15 встановлено, що у зв'язку з несплатою Лізингоодержувачем лізингових платежів з січня по квітень 2015 року ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» на адресу ДП «Олан» 21.04.2015 було направлено повідомлення про односторонню відмову від спірного Договору. Оголошення аналогічного змісту було також опубліковано у газеті «Урядовий Курєр» 22.04.2015 (№ 73).

Отже, на підставі пункту 6.1.2 Договір фінансового лізингу № LC6728-06/12 від 11.06.2012 припинив свою дію 30.04.2015, у зв'язку з чим рішенням Господарського суду Луганської області від 07.09.2015 у справі № 913/260/15 ДП «Олан» зобов'язано повернути ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» предмет лізингу - вантажний (сідловий) тягач Volvo FH400, шасі № ASG0A69B533798, 2008 року випуску, державний реєстраційний номер АА 2295 МЕ.

На виконання зазначеного рішення Господарським судом Луганської області 12.10.2015 видано наказ (а. с. 118).

Постановою головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції від 17.11.2015 відкрито виконавче провадження (а. с. 115)

У подальшому за заявою ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» від 05.02.2016 (вих. № 145-02/16) постановою головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції від 11.02.2016 (а. с. 117, зворот) наказ Господарського суду Луганської області № 913/260/15 від 12.10.2015 було повернуто стягувачу.

Оскільки Лізингоодержувач належним чином не виконав своїх обов'язків за Договором лізингу, ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» звернулось до місцевого господарського суду з позовом до ДП «Олан» та ДП «Украгротрейд» як поручителя Лізингоодержувача про стягнення заборгованості зі сплати лізингових платежів, заборгованості зі сплати вартості предмета лізингу, комісії за дострокове припинення договору фінансового лізингу, витрат лізингодавця, які не були сплачені лізингоодержувачем, інфляційних втрат та 3 % річних.

Вивчивши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає частковому скасуванню, виходячи з такого.

Апеляційний господарський суд, оцінивши зміст спірного договору, дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є договором лізингу, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 та § 6 глави 58 ЦК України, § 5 глави 30 ГК України та Закону України «Про фінансовий лізинг».

Згідно з частиною другою статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Аналогічні визначення наведені у частині першій статті 806 ЦК України та частині першій статті 292 ГК України.

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених законом, та загальні положення про купівлю-продаж і договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Отже, договір фінансового лізингу поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу. У зв'язку із цим лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченні дії договору.

Таким чином, на правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання позивачем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність відповідачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Пунктом 3 частини другої статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено обов'язок лізингоодержувача своєчасно сплачувати лізингові платежі, який конкретизовано сторонами у пунктах 4.1 та 4.3 Договору.

При цьому за змістом статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Аналогічні приписи закріплені у статті 526 ЦК України.

Згідно з частинами першою-другою статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, за умовами Договору поруки № 6725-06/12 від 11.06.2012, у випадку невиконання Лізингоодержувачем зобов'язань за Договором лізингу № LC6728-06/12 від 11.06.2012 ДП «Украгротрейд» та ДП «Олан» несуть відповідальність солідарно, що відповідає приписам частини другої статті 554 ЦК України.

Отже, вивчивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» про стягнення з відповідачів солідарно заборгованості зі сплати лізингових платежів у розмірі 239 050, 29 грн.

Також позивач заявляє до стягнення 3 % річних у розмірі 8 389, 68 грн. за період з 01.05.2015 по 30.06.2016 та інфляційні втрати у сумі 23 667, 50 грн. за період з травня 2015 року по червень 2016 року, нарахованих на заборгованість зі сплати лізингових платежів у розмірі 239 050, 29 грн.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, перевіривши арифметичний розрахунок 3 % річних, здійснений судом першої інстанції, вважає, що він є арифметично вірним, а тому з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню відсотки річних у розмірі 8 379, 91 грн. за період з 01.05.2015 по 30.06.2016, а рішення місцевого господарського суду в цій частині підлягає залишенню без змін.

Також, враховуючи лист Верховного Суду України № 62-97 від 03.04.1997 та пункт 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14, перевіривши здійснений судом першої інстанції арифметичний розрахунок, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» про стягнення з відповідачів солідарно на користь позивача інфляційних втрат підлягають задоволенню частково у розмірі 23 142, 07 грн., як це правильно визначено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, за період з травня 2015 року по червень 2016 року, а тому рішення місцевого господарського суду в цій частині підлягає залишенню без змін.

ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» на підставі пункту 10.3.2 Загальних умов також просить стягнути солідарно з ДП «Олан» та ДП «Украгротрейд» вартість предмета лізингу у розмірі 134 034, 08 грн.

Суд першої інстанції, посилаючись на правові позиції Верховного Суду України щодо аналогічних спорів, у задоволенні зазначеної вимоги відмовив з огляду на відсутність обов'язку ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» передати предмет лізингу ДП «Олан» та, відповідно, відсутність обов'язку ДП «Олан» сплатити його вартість після односторонньої відмови Лізингодавця від Договору.

Колегія суддів також вважає, що в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, однак погоджується з доводами позивача, що посилання суду першої інстанції на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду України № 3-28гс13 від 01.10.2013 та № 3-31гс13 від 29.10.2013, є безпідставним, оскільки фактичні обставини справ, за наслідками розгляду яких прийнято зазначені постанови, суттєво відрізняються від правовідносин, що склались між сторонами у цій справі.

Так, відповідно до пункту 2.6 Договору та пункту 9 Загальних умов перехід права власності на предмет лізингу поставлено у залежність від закінчення строку лізингу та належного виконання Лізингоодержувачем своїх обов'язків за Договором. Крім того, предмет лізингу не було повернуто ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль».

Натомість у справах № 11/5005/2290/2012 та № 7/5005/2240/2012 (розглянутих Верховним Судом України відповідно за № 3-28гс13 та № 3-31гс13) наслідком розірвання договору є відсутність у Лізингодавця обов'язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність Лізингоодержувача і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати.

Відповідно до частини першої статті 111 28 ГПК України суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Оскільки обставини справи, що розглядається, та наведені у постановах Верховного Суду України є різними, колегія суддів вважає, що правові висновки Верховного Суду України, викладені у постановах № 3-28гс13 від 01.10.2013 та № 3-31гс13 від 29.10.2013, не можуть враховуватись при застосуванні норм права при винесенні рішення у цій справі.

Правовою підставою для виникнення у Лізингоодержувача зобов'язання з оплати вартості предмета лізингу є Договір лізингу, однак відповідно до статті 653 ЦК України одностороння відмова від договору має наслідком припинення такого зобов'язання.

При цьому колегія суддів зауважує, що приписи зазначеної статті визначають наслідки припинення не зобов'язань, які виникли між сторонами, але не були виконані, а зобов'язань, які мають виникнути за договором у майбутньому.

За умовами пункту 5.3 Загальних умов Лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця з урахуванням пункту 5.4 Загальних умов на підставі рахунку Лізингодавця, направленого на вказану у Договорі електронну адресу Лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку.

Оскільки припинення Договору лізингу як правової підстави вимоги про стягнення вартості предмета лізингу відбулось 30.04.2015 внаслідок односторонньої відмови Лізингодавця від Договору, то відсутність Договору зумовлює неможливість нарахування лізингового платежу за наступний період.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що з урахуванням встановлених статтею 653 ЦК України меж виконання зобов'язання щодо сплати лізингових платежів, позовні вимоги про стягнення вартості предмета лізингу в сумі 134 034, 08 грн. на підставі пункту 10.3.2 Загальних умов відсутні.

Щодо позовних вимог ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» про стягнення з ДП «Олан» та ДП «Украгротрейд» солідарно витрат лізингодавця, які не були сплачені лізингоодержувачем, у вигляді вартості страхування предмета лізингу, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.11.2015 між ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» (Страхувальник/Вигодонабувач) та Приватним акціонерним товариством «Уніка» (Страховик) укладено Договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 302001/4095/0001586, на підставі якого вантажний сідловий тягач Volvo FH400, EURO 3, 2008 року випуску, д. р. н. АА 2295 МЕ, який є предметом спірного Договору лізингу, застраховано на суму 964 280, 50 грн., що дорівнює дійсній вартості транспортного засобу (а. с. 38-45).

За умовами цього Договору ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» зобов'язано до 09.11.2015 внести перший страховий платіж у розмірі 15 428, 49 грн., який було сплачено позивачем за платіжним дорученням № 47793 від 13.11.2015 у повному обсязі (а. с. 48).

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги частково, виходив із того, що страховий платіж було сплачено ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» у сумі 15 428, 49 грн. без ПДВ, а докази понесення Лізингодавцем решти витрат у матеріалах справи відсутні.

Однак суд першої інстанції залишив поза увагою факт припинення Договору 30.04.2015 внаслідок односторонньої відмови Лізингодавця та, відповідно, закінчення строку лізингу.

Згідно з частиною третьою статті 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до частини другої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Частиною другою статті 13 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено, що предмет лізингу та/або пов'язані із виконанням лізингових договорів ризики підлягають страхуванню, у разі якщо їх обов'язковість встановлена законом або договором.

При цьому пункти 7.1-7.4 Загальних умов, які встановлюють обов'язок Лізингоодержувача застрахувати предмет лізингу та обов'язок Лізингодавця у певних випадках зробити це самостійно, передбачають наявність чинного договору фінансового лізингу.

Оскільки страховий платіж за Договором добровільного комплексного страхування на транспорті № 302001/4095/0001586 від 09.11.2015 було внесено ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» 13.11.2015, тобто після спливу строку лізингу та, відповідно, припинення зобов'язання сторін, то колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідачів витрат, понесених Лізингодавцем, у розмірі 18 154, 19 грн.

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про стягнення витрат лізингодавця, які не були сплачені лізингоодержувачем, у сумі 15 428, 49 грн.

Стосовно позовних вимог про стягнення 1 % комісії Лізингодавця від суми заборгованості у розмірі 1 340, 34 грн. колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, суд першої інстанції виходив із того, що стягнення такої комісії є похідною вимогою від стягнення вартості предмета лізингу.

Проте колегія суддів вважає, що похідний характер цієї вимоги від стягнення вартості предмета лізингу обумовлений лише порядком її розрахунку, тоді як правовою підставою стягнення комісії Лізингодавця відповідно до пункту 10.3.2 Загальних умов є одностороння відмова ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» від Договору.

Виходячи з наведеного, комісія Лізингодавця за дострокове припинення договору фінансового лізингу не може бути віднесена до складу лізингових платежів, визначеного частиною другою статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», адже припинення Договору не є послугою, наданою Лізингоодержувачу.

Крім того, така комісія не підпадає під інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу, зазначені у пункті г) вказаної статті.

Оскільки підставою для реалізації передбаченого пунктом 6.1 Договору права Лізингодавця на односторонню відмову від Договору є, зокрема, порушення Лізингоодержувачем грошових зобов'язань, колегія суддів вважає, що такі дії є оперативно-господарською санкцією у розумінні статей 235-237 ГК України.

Відповідно до статті 235 ГК України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.

Згідно з частиною другою статті 236 ГК України перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

Водночас чинне законодавство не передбачає можливості стягнення з боржника плати за застосування оперативно-господарської санкції, а застосування двох видів відповідальності за одне правопорушення суперечить приписам статті 61 Конституції України.

Отже, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення комісії Лізингодавця за дострокове припинення Договору у розмірі 1 340, 34 грн. не підлягають задоволенню з наведених вище підстав, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає залишенню без змін.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» підлягають задоволенню частково, а з ДП «Олан» та ДП «Украгротрейд» солідарно на користь позивача підлягають стягненню заборгованість зі сплати поточних лізингових платежів у сумі 239 050,29 грн., 3 % річних у розмірі 8 379, 91 грн. та інфляційні втрати у сумі 23 142, 07 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Луганської області від 22.08.2016 у справі № 913/786/16 підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про стягнення витрат лізингодавця, які не були сплачені лізингоодержувачем, у сумі 15 428, 49 грн.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника, а за подання позовної заяви - на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль», м. Київ, на рішення Господарського суду Луганської області від 22.08.2016 у справі № 913/786/16 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Луганської області від 22.08.2016 у справі № 913/786/16 скасувати у частині задоволення позовних вимог про стягнення витрат лізингодавця, які не були сплачені лізингоодержувачем, у сумі 15 428, 49 грн.

Резолютивну частину рішення Господарського суду Луганської області від 22.08.2016 у справі № 913/786/16 викласти у такій редакції:

«Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль», задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Дочірнього підприємства «Олан» (94223, Луганська область, м. Алчевськ, вул. Декабристів, 27А, код ЄДРПОУ 21788305) та Дочірнього підприємства «Украгротрейд» (94223, Луганська область, м. Алчевськ, вул. Декабристів, 27А, код ЄДРПОУ 33284416) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» (04073, м. Київ, пр. Московський, 9, корп. 5, оф. 101, код ЄДРПОУ 34480657) заборгованість зі сплати поточних лізингових платежів у розмірі 239 050, 29 грн., 3 % річних у сумі 8 379, 91 грн., інфляційні втрати у розмірі 23 142, 07 грн. та судовий збір за подання позовної заяви у сумі 4 058, 58 грн.

В іншій частині позову відмовити.»

Господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.

Постанова набуває законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О.А. Скакун

Судді: Н.В. Ломовцева

Т.М. Колядко