Ухвала

від 01.11.2016 по справі 466/6388/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 466/6388/15-к Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/783/962/16 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2016 року м. Львів.

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області

під головуванням судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5 , ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , поданої в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 21.06.2016 року відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Журавлівка Краснолуцького району Луганської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого по ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 358 КК України,

з участю прокурора ОСОБА_9

захисника ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_8

ВСТАНОВИЛА:

захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просить вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 21.06.2016 року скасувати та закрити провадження у справі.

Вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 21.06.2016 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України (в редакції 2001 року) та призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст.49, ч.5 ст.74 КК України звільнено ОСОБА_8 від призначеного покарання, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності.

ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.358 КК України (в редакції 2001 року) та призначено йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст.49, ч.5 ст.74 КК України звільнено ОСОБА_8 від призначеного покарання, передбаченого ч.3 ст.358 КК України (в редакції 2001 року) у зв`язку з закінченням строків давності.

Вирішено питання з речовими доказами та судовими витратами.

Запобіжний захід у справі не обирався.

Мотивуючи свою апеляційну скаргу, адвокат ОСОБА_7 вказує, що висновки суду про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. З ст. 358 КК України (в редакції 2001 року), не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.

Вважає, що жоден із доказів, які лягли в основу обвинувального вироку, ні прямо, ні опосередковано не вказують на факт вчинення обвинуваченим ОСОБА_8 службового підроблення офіційного документа, а саме довідки про доходи від 26.03.2006 року, складеної та виданої ПП «СТБ» на його ім`я, як директору підприємства, в яку ним було внесено неправдиві відомості в частині нарахованої йому заробітної плати за період часу з 26.10.2005 року по березень 2006 року включно.

Будь-яка інформація про розмір заробітної плати ОСОБА_8 вперіод часу, за який видана довідка про доходи, а саме з 26.10.2005 року по

березень 2006 року у довідках ГУПФУ у Львівській області, - відсутня. Додатково у довідці ГУПФУ у Львівській області №1318/04-21 від 06.02.2015 року зазначено, що інформація надається в межах компетенції з реєстру застрахованих осіб.

Не вказано у довідках ГУПФУ й про те, що за цей період часу ОСОБА_8 не отримував заробітної плати.

Таким чином, враховуючи положення статті 85 КПК України про належність доказів, всі докази, які покладені у підставу вироку є неналежними , оскільки вони не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, про що заявлялось стороною захисту. Тобто не мають інформацію про розмір заробітної плати у період, за який видана довідка та не підтверджують відсутність виплати заробітної плати обвинуваченому у цій період.

Стосовно проведених на стадії досудового розслідування експертиз необхідно відмітите, те, що вони проведені до першого допиту мого підзахисного, а тому покладення на мого підзахисного обов`язку компенсувати витрати на їх проведення в умовах, коли він не заперечував інформацію на підтвердження якої вони вироблялись, є необгрунтованими.

Тобто органом досудового розслідування робилось все можливе для спонукання ОСОБА_8 визнати вину та погодитись із клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності за відсутності кваліфікованого захисту.

Звертає увагу на той факт, що згідно наявного у справі документа - Форми проверки документов кредитного дела (Перечень документов заемщика СПД), про дослідження якого також заявлялось стороною захисту, для отримання кредиту ОСОБА_8 надавалась декларація про доходи, але не довідка про заробітну плату, так як ОСОБА_8 був зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності.

Що стосується довідки про доходи від 26.03.2006 року, то в ній чітко зазначено, що вона видана для подання до відділу житлових субсидій.

Таким чином стороною обвинувачення не доведена ні мета ні мотив використання ОСОБА_8 цієї довідки у приміщенні ПАТ Укрсиббанк для отримання кредиту.

Оскільки використання завідомо підробленого документа є похідним від службового підроблення, то відсутність події одного кримінального правопорушення автоматично спростовує факт вчинення іншого.

При ухваленні вироку суд не взяв до уваги заперечення та доводи сторони захисту, розцінюючи їх як такі, що спрямовані на уникнення покарання за вчинений злочин, не зазначивші, які це доводи і мотиви іх відхилення судом.

В своїх доводах захисник також покликається на практику Європейського суду з прав людини та нормативно-правову базу України.

При апеляційному розгляді справи захисник та обвинувачений підтримав вимоги та доводи своєї апеляційної скарги.

Прокурор, заперечив проти доводів апеляції.

Згідно з вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 21.06.2016 року, обвинувачений ОСОБА_8 , будучи службовою особою, а саме директором ПП «СТБ» ( ЄДРПОУ 30919064, юридична адреса: м. Львів - Винники, вул. Галицька, 89/4), перебуваючи у м. Львові, у невстановленому досудовим слідством конкретному місці та часі, з метою отримання споживчого кредиту у відділенні № 146 АКІБ «УкрСиббанк» (теперішня назва ПАТ «УкрСиббанк»), яке знаходилось у м. Львові по пр. В. Чорновола, 95, в розмірі 12 000 доларів США (60600 грн. станом на 14.04.2006 року), шляхом підписання та скріплення печаткою і штампом, вчинив службове підроблення офіційного документа, а саме, довідки про доходи від 26.03.2006 року, складеній та виданій ПП «СТБ» на його ім`я, як директору підприємства, в яку ним було внесено неправдиві відомості в частині нарахованої йому заробітної плати, за період часу з 26.10.2005 року по березень 2006 року, включно.

Таким чином ОСОБА_8 , склав та видав частково сфальсифікований офіційний документ, який складається та видається службовою особою від імені підприємства будь-якої форми власності, який посвідчує певні факти, що мають юридичне значення, складеного належним чином за формою та який має необхідні реквізити, з метою подальшого використання даного підробленого офіційного документа в приватних корисних цілях, для отримання кредиту в банку, його дії кваліфіковано за ч.1 ст. 366 КК України ( в редакції 2001 року).

Крім того, ОСОБА_8 , з метою отримання споживчого кредиту у відділенні № 146 АКІБ «УкрСиббанк» (теперішня назва ПАТ «УкрСиббанк), яке знаходилось у м. Львові по пр. В.Чорновола, 95, в розмірі 12 000 доларів США (60600 грн. станом на 14.04.2006 року), 27.03.2006 року використав, а саме подав у вказаний банк завідомо підроблений ним офіційний документ, який складається та видається службовою особою від імені підприємства будь-якої форми власності, який посвідчує певні факти, що мають юридичне значення, складеного належним чином за формою та який має необхідні реквізити, а саме підроблену ним довідку про доходи від 26.03.2006 року, складеній та виданій ПП «СТБ» ( ЄДРПОУ 30919064, юридична адреса якого: м. Львів - Винники, вул. Галицька, 89/4 ), на його ім`я, як директору підприємства, в яку було внесено неправдиві відомості в частині нарахованої йому заробітної плати за період часу з 26.10.2005 року по березень 2006 року, включно.

Таким чином, ОСОБА_8 вчинив використання завідомо підробленого документа, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 358 КК України (в редакції 2001 року).

Заслухавши доповідача, захисника, обвинувачено, прокурора, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні зазначеного у вироку кримінального правопорушення відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними належним чином в судовому засіданні доказами, а тому покликання захисника в апеляції, що висновок суду про винуватість ОСОБА_8 не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду є безпідставне.

Кваліфікація дій ОСОБА_8 за ч.3 ст.358, ч.1 ст.366 КК України є правильною.

Судом першої інстанції достовірно встановлено, що обвинувачений ОСОБА_8 отримав споживчий кредит у відділенні № 146 АКІБ «УкрСиббанк» (теперішня назва ПАТ «УкрСиббанк), яке знаходилось у м. Львові по пр. В.Чорновола, 95, в розмірі 12 000 доларів США. При оформленні документів для отримання цього кредиту ОСОБА_8 , крім інших документів, також подав у банк довідку про доходи від 26.03.2006 року, яка складена та видана ПП «СТБ» на його ім`я, як директору підприємства, в яку було внесено відомості про його заробітну плату, за період часу з 26.10.2005 року по 26.03. 2006 року.

В суді першої інстанції, а також при апеляційному перегляді даної справи, обвинувачений ОСОБА_8 підтвердив, що він отримував кредит у розмірі 12000 доларів США у відділенні № 146 АКІБ «УкрСиббанк», яке знаходилось у м. Львові по пр. В.Чорновола, 95. При оформленні документів на отримання цього кредиту він також подав у банк свою довідку про отриману ним заробітну плату, як директора ПП «СТБ». Цю довідку він особисто підписував. Заперечив, що відомості у довідці не відповідають дійсності. В період часу з 26.10.2005 року по березень 2006 року він отримував таку заробітну плату, як вказано у цій довідці.

Аналогічні доводи у підтвердження невинуватості обвинуваченого ОСОБА_8 наводить у своїй апеляції захисник ОСОБА_7 .

Проте, колегія суддів вважає пояснення обвинуваченого ОСОБА_8 про розмір отриманої ним заробітної плати та достовірність його довідки про доходи, а також доводи про це в апеляції, такими, що не відповідають дійсності та спрямовані на уникнення обвинуваченим відповідальності.

Зокрема, як вбачається із матеріалів справи, в числі документів, які були подані обвинуваченим ОСОБА_8 у відділенні № 146 АКІБ «УкрСиббанк» (теперішня назва ПАТ «УкрСиббанк), яке знаходилось у м. Львові по пр. В.Чорновола, 95, для отримання кредиту в розмірі 12 000 доларів США, була довідка про доходи від 26.03.2006 року. Згідно цієї довідки, заробітна плата директора ПП «СТБ» ОСОБА_8 за період з 26.10.2005 року по 26.03.2006 року становила в загальній сумі 21000 грн., тобто по 3500 грн. за місяць. Довідка підписана директором підприємства Балабаном та головним бухгалтером Олійник.

Відповідно доп.163.1 ст.163 Податкового кодексу вредакції Закону №4661, щодіє з28.04.2012р., об`єктом оподаткування платника податку (як резидента, так інерезидента) є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, який складається ізсуми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Підпунктом 164.2.1 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу встановлено, щодоходи увигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно доумов трудового договору (контракту), включаються доскладу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку іє базою оподаткування податком надоходи фізичних осіб.

Згідно зпп.14.1.48 п.14.1 ст.14 Кодексу заробітна плата для цілей розділуІV цього Кодексу цеосновна тадодаткова заробітна плата, інші заохочувальні такомпенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку узв`язку звідносинами трудового найму відповідно дозакону.

Під час нарахування доходів уформі заробітної плати база оподаткування визначається якнарахована заробітна плата, зменшена насуму єдиного внеску назагальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових внесків донакопичувального фонду, ау випадках, передбачених законом, обов`язкових страхових внесків донедержавного пенсійного фонду, які відповідно дозакону сплачуються зарахунок заробітної плати працівника, атакож насуму податкової соціальної пільги заїї наявності (п.164.6 ст.164 Податкового кодексу).

Проте, як вбачається із довідок Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області № 3536/11-16 від 05.04.2013 року (Т-1, а.с.52); № 1318/04-21 від 06.02.2015 року (Т-1, а.с.133), а також із відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів (Т-1, а.с.130-131), ОСОБА_8 не отримував у ПП «СТБ» заробітну плату в сумі, яка вказана у довідці про доходи від 26.03.2006 року, за період з 26.10.2005 року по 26.03.2006 року.

Покликання апелянта, що Пенсійний фонд не займається нарахуванням і видачею заробітної плати, а тому не може мати у своєму розпорядженні докази невиплати заробітної плати та її розмір, а ці факти можуть бути підтверджені лише документами первинного бухгалтерського обліку, не ґрунтується на вимогах Закону. В Україні діє обов`язкова звітність із заробітної плати в частині соціального, пенсійного страхування, податку на доходи фізичних осіб (раніше прибутковий податок з громадян).

Враховуючи вище наведене, колегія суддів приходить до переконання, що обвинувачений ОСОБА_8 за вказаний період у довідці від 26.10.2005 року заробітну плату не отримував.

Отже, довідка про доходи ОСОБА_8 від 26.03.2006 року є підробленою шляхом її підписання ОСОБА_8 , як директором підприємства, та скріплення печаткою і штампом.

Покликання захисника в апеляції не те, що стороною обвинувачення не надана суду інформація, яка підтверджує факт неотримання ОСОБА_8 заробітної плати, не ґрунтується на доказах у справі. Така інформація міститься у вказаних вище довідках пенсійного фонду та відомості ДПА України.

Крім цього, захисник в апеляції зазначає, що всі докази, які покладені у підставу вироку є неналежними. Проте не вказує, саме які докази є неналежними. При перевірці справи в апеляційному порядку не встановлено порушення кримінального процесуального закону, які би привели до визнання доказів у справі неналежними.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, а тому доводи апелянта про незаконність стягнення із обвинуваченого ОСОБА_8 в користь держави витрат на проведення судових експертиз є безпідставні.

Безпідставним є також покликання апелянта, що довідка про доходи видавалась для подання до відділу житлових субсидій, а тому сторона обвинувачення не довела ні мете ні мотив її використання обвинуваченим ОСОБА_8 у приміщенні ПАТ «Укрсиббанк». Натомість, обвинувачений ОСОБА_8 свою довідку про доходи подав у банк саме з метою отримання кредиту, який і отримав.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_8 за ч.3 ст.358; ч.1 ст.366 КК України.

При апеляційному розгляді даної справи не виявлено допущення істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які тягнули б за собою скасування чи зміни вироку.

Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу захисника- адвокатаОСОБА_7 , подану в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 21.06.2016 року відносно ОСОБА_8 , - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3