Постанова

від 11.12.2018 по справі 466/6388/15-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 466/6388/15-к

провадження № 51-3992км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 21 червня 2016року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 1 листопада 2016року щодо ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013150090000587, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Журавлівки Краснолуцького району Луганської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше несудимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України (далі КК) в редакції 2001 року.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 21 червня 2016 року ОСОБА_7 засуджено:

за ч. 1 ст. 366 КК в редакції 2001 року до покарання у виді обмеження волі на строк два роки. На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК ОСОБА_7 від призначеного покарання, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК в редакції 2001 року, звільнено в зв`язку із закінченням строків давності;

за ч. 3 ст. 358 КК в редакції 2001 року до покарання у виді обмеження волі на строк один рік. На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК ОСОБА_7 від призначеного покарання, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК в редакції 2001 року, звільнено в зв`язку із закінченням строків давності.

Також вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 1 листопада 2016 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 залишено без змін.

Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він, будучи службовою особою та обіймаючи посаду директора ПП «СТБ», у м. Львові (досудовим слідством не встановлено конкретно час та місце), з метою отримання споживчого кредиту в розмірі 12000 доларів США (60 600 грн станом на 14 квітня 2006 року) у відділенні № 146 АКІБ «УкрСиббанк», що у м. Львові по пр. Чорновола, 95, шляхом підписання та скріплення печаткою і штампом, вчинив службове підроблення офіційного документа, а саме, довідки про доходи від 26березня 2006 року, складеної та виданої ПП «СТБ» на його ім`я, як директору підприємства, в яку ним було внесено неправдиві відомості в частині нарахованої йому заробітної плати за період з 26 жовтня 2005 року по березень 2006 року, включно.

Крім того, 27 березня 2006 року ОСОБА_7 з метою отримання споживчого кредиту використав, а саме, подав у відділення № 146 АКІБ «УкрСиббанк», що у м.Львові по пр. Чорновола, 95, завідомо підроблений ним офіційний документ вказану вище підроблену довідку про доходи від 26 березня 2006 року, складеної та виданої ПП «СТБ» на його ім`я як директора підприємства, в яку ним було внесено неправдиві відомості.

Таким чином, ОСОБА_7 як службова особа від імені підприємства ПП «СТБ» склав та видав частково сфальсифікований офіційний документ, який посвідчує певні факти, що мають юридичне значення, з метою подальшого його використання для отримання кредиту в банку, а також використав цей завідомо підроблений документ.

Вимоги касаційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить судові рішення щодо ОСОБА_7 скасувати і закрити кримінальне провадження. Вважає, що стороною обвинувачення не доведено факт підроблення ОСОБА_7 довідки про заробітну плату, а тому відсутня подія цього кримінального правопорушення. На думку захисника, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги, що відсутність інформації про доходи в державних органах залежить не від самого факту отримання чи неотримання заробітної плати, але й від волі осіб, на яких покладено обов`язок зі звітування та внесення даних у відповідні реєстри.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 вважав касаційну скаргу необґрунтованою та просив судові рішення залишити без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора ОСОБА_5 , перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При цьому, згідно ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412414 цього Кодексу.

Як убачається зі змісту касаційної скарги, захисник ОСОБА_6 фактично просить надати доказам у кримінальному провадженні іншу оцінку, ніж їм дано судами першої та апеляційної інстанцій, тобто посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що згідно з ст. 438 КПКне є предметом перевірки у касаційному порядку.

Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення з мотиву невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, ґрунтується на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, які було безпосередньо досліджено, а також оцінено за критеріями, визначеними ч. 1 ст. 94 КПК.

Такий висновок суду підтверджується показаннями представника потерпілого ОСОБА_8 про звернення 27 березня 2006 року ОСОБА_7 до відділення банку АКІБ «УкрСиббанк» для одержання кредиту на споживчі потреби і подання ним заяви та документів, серед яких довідки про доходи від 26 березня 2006 року; свідка ОСОБА_9 , а також ґрунтується на даних, що містяться у довідці про доходи від 26 березня 2006 року, з якої вбачається, що заробітна плата директора ПП «СТБ» ОСОБА_7 становить 3500 грн в місяць, а всього з 26 жовтня 2005 року по 26 березня 2006 року 21000 грн; договорі іпотеки, кредитному договорі, висновках експертів, згідно з якими підписи на кредитних документах, договорі, довідці про доходи від 26 березня 2006 року виконані ОСОБА_7 , інших досліджених судом доказах.

Крім того, відповідно до даних, викладених у листі ДПС у Львівській області, довідці Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 6 лютого 2015 року, ПП «СТБ» та ОСОБА_7 перебувають на обліку в ДПІ у Личаківському районі м. Львова, керівником та головним бухгалтером цього підприємства є ОСОБА_7 . Розмір заробітної плати керівника ПП «СТБ» ОСОБА_7 становить щомісячно: 350 грн з червня 2005 року по серпень 2005року та червень 2006 року; 375 грн з липня 2006 року по листопад 2006року, 400 грн за грудень 2006 року.

Водночас судом було встановлено, що дані довідок Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 6 лютого 2015 року та 5 квітня 2013 року, відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів свідчать, що ОСОБА_7 не отримував у ПП «СТБ» заробітну плату в сумі, яка зазначена в довідці про доходи від 26березня 2006 року за період з 26 жовтня 2005 року по 26 березня 2006 року.

Виходячи з наведеного, суд дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_7 , будучи службовою особою, склав та видав офіційний документ довідку про доходи від 26 березня 2006 року з внесенням до нього завідомо неправдивих відомостей в частині нарахування йому заробітної плати та використав цей документ, шляхом подання його до відділення банку, обґрунтовано визнавши безпідставними заперечення ОСОБА_7 щодо пред`явленого йому обвинувачення, оскільки вони спростовуються зібраними та дослідженими доказами.

Вирок суду відповідає вимогам ст. ст. 370, 374 КПК та є законним, обґрунтованим і вмотивованим.

За встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_7 правильно кваліфіковані за ч. 1ст. 366, ч. 3 ст. 358 КК в редакції 2001 року.

Суд апеляційної інстанції належно перевірив доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 , які аналогічні доводам її касаційної скарги, та зазначив мотиви, з яких виходив при постановленні ухвали, і підстави, з яких апеляційну скаргу визнав необґрунтованою.

Зміст ухвали суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК.

А тому підстав, передбачених ст. 438 КПК, для скасування судових рішень та задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_6 колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 440442 КПК України, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року, Суд

у х в а л и в:

вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 21 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 1 листопада 2016 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3