Постанова

від 18.10.2016 по справі 911/2937/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2016 року Справа № 911/2937/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О.-головуючого (доповідач), Малетича М.М., Ковтонюк Л.В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "УПТІ" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2016 у справі№ 911/2937/15 Господарського суду Київської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Новий дах" ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "УПТІ" Простягнення 134179,61 грн., За участю

Від позивача:не з'явились, Від відповідача:Середа А.В.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 03.12.2015 позов задоволено частково. Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю "УПТІ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Новий дах" 42673, 32 грн. заборгованості за договором № 25/04 від 25.04.2013, 624, 32 грн. 3% річних, 7241,66 грн. інфляційних втрат, 48392,20 грн. заборгованості за договором № 16/09 від 16.09.2013, 707,98 грн. 3% річних за договором № 16/09 від 16.09.2013, 8212,16 грн. інфляційних втрат за договором № 16/09 від 16.09.2013 та 2157,03 грн. судового збору. В задоволенні решти позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2016 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УПТІ" на рішення Господарського суду Київської області від 03.12.2015 у справі № 911/2937/15 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 03.12.2015 у справі № 911/2937/15 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2016, Товариство з обмеженою відповідальністю "УПТІ" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 03.12.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2016 скасувати, і прийняти нове рішення про відмову в позові.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника відповідача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "УПТІ" (підрядник за договором, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Новий дах" (субпідрядник за договором, позивач у справі) укладено договори: від 25.04.2013 № 25/04 та від 16.09.2013 № 16/09.

Пунктом 1.1 договору-1 передбачено, що підрядник доручив, а субпідрядник зобов'язався за завданням підрядника виконати на свій ризик, власними та залученими силами і своїми матеріально-технічними засобами роботи з влаштування гідроізоляції покрівлі, загальною площею 21575 м.кв., на будівництві об'єкта: "Цех з виробництва фасованої продукції з чаю та кави та логістичний центр ТОВ"ПРОДПАК ЛТД" по вул. Броварській, в с. Требухів, Броварського району, Київської області.

Згідно з пунктом 2.1 договору-1 договірна ціна робіт орієнтовно становить 1048545,00 грн.

Відповідно до пункту 1.1 договору-2 підрядник доручив, а субпідрядник зобов'язався за завданням підрядника виконати на свій ризик, власними та залученими силами і своїми матеріально-технічними засобами роботи з влаштування гідроізоляції покрівлі на будівництві об'єкта: "будівництво 162-х квартирного будинку, 242-х квартирного будинку і 149-х квартирного будинку за адресою: Київська обл., с. Софіївська Борщагівка. вул. Горького".

Згідно з пунктом 2.1 договору-2 договірна ціна робіт орієнтовно становить 240 000,00 грн.

Відповідно до пунктів 2.4.1 договорів субпідрядник до 25-го числа звітного місяця надає підряднику для погодження та затвердження акти приймання виконаних робіт, довідку про вартість виконаних робіт (Ф №КБ-3) та всю необхідну документацію.

Згідно з пунктами 2.4.2 договорів підрядник протягом 10-ти календарних днів затверджує надані акти приймання виконаних робіт та довідку про вартість виконаних робіт (Ф № КБ-3) та перераховує на розрахунковий рахунок субпідрядника кошти за фактично виконані роботи.

Пунктами 2.5 договорів передбачено, що при кінцевих розрахунках підрядник може утримати вартість робіт, які виконані з вини субпідрядника з недоробками і дефектами, що зафіксовані відповідним актом. Протягом встановлених цим актом строків, субпідрядник повинен усунути виявлені порушення, і після чого підрядник перераховує утримані суми.

Відповідно до пунктів 3.1 договорів після завершення виконання робіт субпідрядник надає підряднику три примірники акта виконаних робіт, довідку про вартість виконаних робіт (Ф № КБ-3) та всю необхідну документацію. Підрядник зобов'язаний організувати та здійснити прийняття робіт протягом 10-ти календарних днів з моменту отримання від субпідрядника акта виконаних робіт та протягом цього терміну підписати та повернути субпідряднику підписаний акт виконаних робіт.

Згідно з пунктами 3.3 договорів у випадку виявлення недоліків під час приймання робіт, підрядник має право протягом 10-ти календарних днів з дня отримання від субпідрядника акта виконаних робіт надати останньому мотивовану відмову від прийняття робіт у письмовій формі та дефектний акт з переліком виявлених недоліків у роботах та строків, які пропонуються субпідряднику для усунення таких недоліків.

Пунктами 3.4 договорів передбачено, що акт приймання-передачі завершених робіт підписується представниками підрядника та субпідрядника.

Договори вступають в силу з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та припиняють дію в момент повного виконання сторонами зобов'язань за ними (пункти 11.3 договорів).

На виконання умов договору-1 позивачем виконано, а відповідачем прийнято робіт, всього на суму 1074304,69 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання виконаних робіт №1 за травень 2013 року, №2 за червень 2013 року, №2 за липень 2013 року, №1 за липень 2013 року, б/н за липень 2013 року, б/н за серпень 2013 року, б/н за серпень 2013 року, б/н за вересень 2013 року, №1 за вересень 2013 року, №2 за вересень 2013 року, б/н за листопад 2013 року та б/н за грудень 2013 року.

На виконання умов договору-2 позивачем виконано, а відповідачем прийнято робіт, всього на суму 134469,60 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання виконаних робіт №2 за листопад 2013 року, №1 за листопад 2013 року, №1 за грудень 2013 року, б/н за жовтень 2013 року, б/н за серпень 2014 року, №1 за грудень 2013 року та №1 за грудень 2013 року.

Зазначені акти підписані без зауважень уповноваженими представниками обох сторін, підписи яких скріплені печатками юридичних осіб, що свідчить про належне виконання позивачем своїх зобов'язань з влаштування гідроізоляції покрівлі за вказаними договорами. Прийняття вказаних в актах робіт за договорами відповідачем не заперечується.

Товариство з обмеженою відповідальністю "УПТІ" вартість робіт, що прийняті за вказаними актами, оплатило частково: у сумі 1031631,37 грн. за договором-1 та у сумі 86076,80 грн. за договором-2, що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками з банківських рахунків та не заперечується сторонами.

Зважаючи на те, що відповідач не повністю розрахувався з позивачем за виконані роботи, позивач звернувся з позовом про стягнення заборгованості у розмірі: 42673,32 грн. за договором-1 та 48 392,20 грн. за договором-2.

Частиною 1 ст. 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З системного аналізу умов укладених сторонами договорів вбачається, що вони за своєю правовою природою є договорами будівельного підряду.

Згідно з ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта (ч. 2. ст. 875 ЦК України ).

Основним предметом договору будівельного підряду є результат будівельних робіт, тобто завершений будівництвом об'єкт або закінчені будівельні роботи, чи інші роботи, нерозривно пов'язані з місцезнаходженням об'єкта.

Частиною 1 ст. 877 ЦК України передбачено, що підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Відповідно до статті 882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами. Замовник, який попередньо прийняв окремі етапи робіт, несе ризик їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, у тому числі у випадках, коли договором будівельного підряду передбачено виконання робіт на ризик підрядника. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. Прийняття робіт може здійснюватися після попереднього випробування, якщо це передбачено договором будівельного підряду або випливає з характеру робіт. У цьому випадку прийняття робіт може здійснюватися лише у разі позитивного результату попереднього випробування. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

Судами встановлено, що відповідно до пунктів 3.1. договорів обов'язок організувати та здійснити прийняття робіт протягом 10 днів з моменту отримання акту виконаних робіт покладено на відповідача, який, як вбачається з матеріалів справи, прийняв виконані позивачем роботи у погоджених в актах обсягах та вартості. Передбачених договором та законом актів про наявність недоліків робіт відповідачем, як підрядником за договором, не складалось.

Відповідно до ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Судами встановлено, що згідно з п.п. 91, 96 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №668 від 01.08.2005 передача виконаних робіт (об'єкта будівництва) підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом про виконані роботи. Підписання акта приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктом 98 Загальних умов передбачено, що оплата за виконані роботи проводиться у порядку, визначеному договором підряду. Договором підряду може бути передбачено, що оплата виконаних робіт проводиться після прийняття замовником закінчених робіт (об'єкта будівництва) або поетапно проміжними платежами в міру виконання робіт. У договорі підряду сторони можуть передбачати надання замовником авансу з визначенням порядку його використання.

Враховуючи умови договору, наведені приписи законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що після прийняття виконаних позивачем підрядних робіт та підписання відповідних актів, у Товариства з обмеженою відповідальністю "УПТІ" виник обов'язок здійснити оплату вартості таких робіт.

Судами встановлено, що пунктами 2.11.1 договорів сторонами погоджено гарантійний фонд у розмірі 5% від вартості робіт за цим договором, який формується шляхом утримання підрядником (залишення у підрядника) 5% оплати вартості фактично виконаних і зданих робіт за цим договором, з урахуванням ПДВ.

Згідно з пунктами 2.11.2 договорів кошти гарантійного фонду використовуються підрядником для усунення недоліків та дефектів робіт субпідрядника у разі, якщо субпідрядник не усуває такі недоліки за власний рахунок протягом погодженого сторонами строку. У випадку використання підрядником коштів гарантійного фонду, підрядник зобов'язаний проінформувати субпідрядника про обсяг витрат та надати відповідні належні документальні підтвердження. Розмір гарантійного фонду, а також відповідно до ціни договору та сума, що залишається до виплати субпідряднику за договором, зменшується на суму коштів, які були витрачені підрядником на усунення недоліків виконаних за договором робіт.

Пунктами 2.11.4 договорів передбачено, що повернення підрядником субпідряднику гарантійного фонду відбувається в наступному порядку: через три місяці після завершення робіт, підписання останнього по часу акта виконаних робіт та передачі пакету виконавчої документації відповідно до виконаних робіт за договором. Підрядник перераховує субпідряднику 50 відсотків гарантійного фонду за вирахуванням сум, сплачених підрядником за усунення недоліків, відповідно; через три місяці після введення об'єкта в експлуатацію, підрядник перераховує субпідряднику 50 відсотків гарантійного фонду, що залишилися, за вирахуванням сум, сплачених підрядником за усунення недоліків, відповідно.

Відповідно до розрахунку суду, з урахуванням умов договорів , правильні розміри гарантійних фондів складають: 53715,24 грн. за договором-1 та 6723,48 грн. за договором-2, з розрахунку 5% вартості фактично виконаних і зданих робіт.

Матеріалами справи підтверджується, що об'єкт будівництва, на якому здійснювались роботи за договором-1, введено в експлуатацію 18.12.2013, що підтверджується Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації від 18.12.2013 за №ВС143133520885, а об'єкти будівництва, на яких здійснювались роботи за договором-2, здано в експлуатацію 26.12.2014, що підтверджується Деклараціями про готовність об'єкта до експлуатації від 26.12.2014 за №КО143143600341, №КО143143600347 та №КО143143600356. Таким чином суд апеляційної дійшов до правильного висновку, що після введення об'єктів будівництва в експлуатацію у Товариства з обмеженою відповідальністю "УПТІ" виник обов'язок із повернення сум гарантійного фонду у порядку, передбаченому п. 2.11.4. договорів. Проте доказів повернення вказаних сум відповідачем не надано.

Враховуючи прийняття відповідачем виконаних підрядних робіт та підписання актів про їх прийняття, відсутність актів про будь-які виявлені недоліки, відсутність доказів звернення з 2013 року після здачі робіт, введення в експлуатацію об'єктів будівництва, на яких позивач здійснював роботи з влаштування гідроізоляції покрівлі, суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку щодо належного виконання позивачем зобов'язань за договорами, включаючи передання необхідної документації, що відповідно є підставою згідно з п. 2.4.2., 2.11.4 договорів для перерахування ТОВ "УПТІ" вартості виконаних робіт та остаточних сум гарантійних фондів за договорами.

Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до правильного висновку про задоволення вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Новий дах" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "УПТІ" заборгованості за виконані роботи у розмірі 42673,32 грн. за договором-1 та у розмірі 48392,20 грн. за договором-2.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 12247, 83 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором № 25/04 від 25.04.2013 та 14080,14 грн пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором № 16/09 від 16.09.2013 за період з 27.03.2015 по 21.09.2015.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судами встановлено, що пунктами 7.9 договорів: за несвоєчасну оплату виконаних робіт підрядник сплачує пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від фактичного боргу за кожен день прострочення, сплата пені не звільняє підрядника від повного розрахунку за виконані обсяги робіт.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем при нарахуванні пені не враховано період виникнення заборгованості за кожним актом окремо, а нарахування здійснюється з 27.03.2015 по 21.09.2015 на всю суму заборгованості (окремо за кожним договором), що є порушенням вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України .

Періоди нарахування пені мають обчислюватись за кожним актом прийому виконаних робіт окремо, а щодо сум, що входили до гарантійних фондів: 50 % - через 3 місяці після підписання останнього по часу акта виконаних робіт і передачі пакету виконавчої документації та 50 % - з дат введення об'єктів в експлуатацію, починатись з дня виникнення боргу та обмежуватись загальним шестимісячним строком їх нарахування, оскільки договорами не погоджено його продовження, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до правильного висновку, що період, вказаний позивачем, не відповідає умовам договорів, вимогам законодавства та встановленим обставинам справи, тому у зв'язку з відсутністю у суду підстав для виходу за межі позовних вимог, суд апеляційної інстанції визнав правомірною та обґрунтованою відмову суду першої інстанції у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача пені.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судами встановлено, що матеріалами справи підтверджено, і відповідачем не спростовано факт порушення строків оплати вартості виконаних робіт.

З огляду на викладене, висновки місцевого господарського суду, з якими погодився суд апеляційної інстанції, про наявність підстав для стягнення з відповідача 3% річних у сумі 624,332 грн., за прострочення виконання зобов'язання за договором-1 за період з 27.03.2015 по 21.09.2015 та у сумі 707,98 грн. за договором-2 за період з 27.03.2015 по 21.09.2015 та інфляційних втрат, у сумі 7241,66 грн. за договором-1 та 8212,16 грн. за договором-2, є обґрунтованими та правомірними.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 статті 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2016 у справі № 911/2937/15 Господарського суду Київської області прийнято з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими, і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Таким чином постанова Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2016 у справі № 911/2937/15 Господарського суду Київської області підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УПТІ" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2016 у справі № 911/2937/15 Господарського суду Київської області залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2016 у справі № 911/2937/15 Господарського суду Київської області залишити без змін.

Головуючий-суддя:Корнілова Ж.О. Судді:Малетич М.М. Ковтонюк Л.В.