Рішення

від 17.10.2016 по справі 911/2603/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2016 р. Справа № 911/2603/16

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю В«Переяслав-Хмельницький комбікормовий заводВ»

до приватного акціонерного товариства В«Кремнянський крохмальний заводВ»

до приватно-орендної агрофірми В«УкраїнаВ»

про стягнення 2139508,94 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Мамчур А.О.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 25.07.2016 р.);

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю В«Переяслав-Хмельницький комбікормовий заводВ» (далі - ТОВ В«Переяслав-Хмельницький комбікормовий заводВ» , позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до приватного акціонерного товариства В«Кремнянський крохмальний заводВ» (далі - ПрАТ В«Кремнянський крохмальний заводВ» , відповідач 1) та до приватно-орендної агрофірми В«УкраїнаВ» (далі - ПОА В«УкраїнаВ» , відповідач 2) про стягнення 2139508,94 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем 1 договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку з позивачем за поставлений товар відповідно до договорів купівлі-продажу № 10/03-01 від 10.03.2016 р. та 17/03-01 від 17.03.2016 р., у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з ПрАТ В«Кремнянський крохмальний заводВ» 1991064,00 грн. основного боргу, 107345,60 грн. пені, 18600,32 грн. 3% річних, а також стягнути 22499,02 грн. інфляційних втрат солідарно з ПрАТ В«Кремнянський крохмальний заводВ» та ПОА В«УкраїнаВ» , яка відповідно до договору б/н від 17.03.2016 р. поручилась перед позивачем солідарно відповідати за виконання зобов'язань з оплати отриманого товару за спірним договором, та судові витрати покласти на відповідачів пропорційно розміру позовних вимог.

02.09.2016 р. до господарського суду Київської області від відповідача 2 надійшов відзив на позов, відповідно до якого Приватно-орендна агрофірма «Україна» зазначає, що дійсно 17.03.2016 р. між ТОВ «Переяслав-Хмельницький комбікормовий завод» (кредитор) та Приватно-орендною агрофірмою «Україна» було укладено договір поруки, згідно умов якого поручитель зобов'язується перед кредитором солідарно відповідати за виконання зобов'язань по оплаті отриманого товару ПрАТ «Кремнянський крохмальний завод» відповідно до укладених з ТОВ «Переяслав-Хмельницький комбікормовий завод» договорів купівлі-продажу № 10/03-01 від 10.03.2016 р. та договору купівлі-продажу № 17/03-01 від 17.03.2016 р. Проте, приватно-орендна агрофірма «Україна» вважає позов ТОВ «Переяслав-Хмельницький комбікормовий завод» в частині стягнення з себе інфляційних втрат необгрунтованим, а тому таким, що не підлягає задоволенню, оскільки не отримувала від позивача товар та вважає, що не повинна нести відповідальність за неправомірні дії відповідача 1 - ПрАТ «Кремнянський крохмальний завод».

Окрім того, у поданому відзиві відповідачем 2 було заявлено клопотання про проведення розгляду справи без участі уповноваженого представника приватно-орендної агрофірми «Україна».

Розгляд справи відкладався.

Представники позивача у судових засіданнях 05.09.2016 р. та 17.10.2016 р. позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Відповідач 1 у судові засідання 05.09.2016 р. та 17.10.2016 р. представника не направив, хоча про дату і час розгляду справи був повідомлений належно. Відзиву на позов відповідачем 1 не надано.

Відповідач 2 у судові засідання 05.09.2016 р. та 17.10.2016 р. представника не направив, хоча про дату і час розгляду справи був повідомлений належно.

Згідно із абз. 3 пп. 3.9.1 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 17.10.2016 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

10.03.2016 р. між товариством з обмеженою відповідальністю В«Переяслав-Хмельницький комбікормовий заводВ» (продавець) та приватним акціонерним товариством В«Кремнянський крохмальний заводВ» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 10/03-01, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти i оплатити кукурудзу українського походження, 2015 року врожаю згідно ДСТУ 4525-2006 насипом на умовах, передбачених даним договором.

17.03.2016 р. між товариством з обмеженою відповідальністю В«Переяслав-Хмельницький комбікормовий заводВ» (продавець) та приватним акціонерним товариством В«Кремнянський крохмальний заводВ» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 17/03-01, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти i оплатити кукурудзу українського походження, 2015 року врожаю згідно ДСТУ 4525-2006 насипом на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до пункту 2.1 вказаних договорів передбачено, що кількість товару вказується в специфікаціях до договору, які є невід'ємною його частинами.

Пунктом 3.1 договорів визначено, що ціна на товар вказується в специфікаціях до договору, які є невід'ємними його частинами.

Як зазначає позивач, згідно з умовами договору № 10/03-01 від 10.03.2016 р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1810376,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 22 від 11.03.2016 р. на суму 178940,00 грн., № 35 від 23.03.2016 р. на суму 800400,00 грн., № 37 від 25.03.2016 р. на суму 831036,00 грн., які підписані в двосторонньому порядку представниками позивача та відповідача та скріплені печатками юридичних осіб (копії долучено до матеріалів справи, оригінали оглянуто судом).

Також відповідно до умов договору № 17/03-01 від 17.03.2016 р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2249952,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 33 від 18.03.2016 р. на суму 533416,00 грн., № 36 від 24.03.2016 р. на суму 556508,00 грн., № 38 від 30.03.2016 р. на суму 309488,00 грн., № 39 від 31.03.2016 р. на суму 850540,00 грн. які підписані в двосторонньому порядку представниками позивача та відповідача та скріплені печатками юридичних осіб (копії долучено до матеріалів справи, оригінали оглянуто судом).

Як вбачається з матеріалів справи, ПрАТ «Кремнянський крохмальний завод» не розрахувалось з позивачем за три останні поставки товару в сумі 1991064,00 грн., а саме - за договором 10/03-01 від 10.03.2016 р. згідно видаткової накладної № 37 від 25.03.2016 р. на суму 831036,00 грн., за договором 17/03-01 від 17.03.2016 р. згідно видаткових накладних № 38 від 30.03.2016 р. на суму 309488,00 грн., № 39 від 31.03.2016 р. на суму 850540,00 грн.

Таким чином, сума боргу відповідача перед позивачем за видатковими накладними № 37, № 38, № 39 становить 1991064,00 грн. ((1810376,00+2249952,00) - 2069264,00 грн.).

Оскільки, в порушення умов договорів та взятих на себе зобов'язань, відповідач 1 не розрахувався у повному обсязі з позивачем за товар, поставлений за договором купівлі-продажу № 10/03-01 від 10.03.2016 р. та договором купівлі-продажу № 17/03-01 від 17.03.2016 р., останнім обліковується заборгованість відповідача 1 в сумі 1991064,00 грн.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач 1 у судові засідання представника не направив, відзиву на позов, контррозрахунку суми заборгованості або доказів оплати у повному обсязі отриманого за договорами купівлі-продажу № 10/03-01 від 10.03.2016 р. та № 10/03-01 від 17.03.2016 р. товару суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем 1 зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем 1 не спростований.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 1 заборгованості за договорами купівлі-продажу № 10/03-01 від 10.03.2016 р. та № 10/03-01 від 17.03.2016 р. у сумі 1991064,00 грн., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем 1 зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманого товару, позивач на підставі п. 6.1 договору просить суд стягнути з відповідача 107345,60 грн. пені, нарахованих на заборгованість відповідача 1 щодо кожної видаткової накладної окремо.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 6.1 договорів купівлі-продажу № 10/03-01 від 10.03.2016 р. та 17/03-01 від 17.03.2016 р. визначено, що у випадку, якщо покупець здійснить оплату пізніше строків, передбачених п. 5.1 розділу 5 «Порядок розрахунків», покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,02% загальної вартості товару, обумовленої п. 3.2 даного договору за кожен день прострочення платежу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Наданий позивачем розрахунок пені є вірним, а неустойка в розмірі 0,02% не порушує вимог ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», оскільки розмір подвійної облікової ставки НБУ більший за 0,02 %, у зв'язку з чим пеня підлягає стягненню з відповідача 1 в заявленому позивачем розмірі.

Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача 1 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що розмір 3% річних було визначено позивачем у сумі 18600,32 грн., нарахованих на заборгованість відповідача 1 щодо кожної видаткової накладної окремо, який є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим 3 % річних підлягають стягненню з відповідача 1 в заявленому позивачем розмірі.

Також позов ТОВ «Переяслав-Хмельницький комбікормовий завод» містить вимогу щодо солідарного стягнення з відповідачів 1 та 2 інфляційних втрат, визначених позивачем в сумі 22499,02 грн., нарахованих на суми заборгованості щодо кожної видаткової накладної окремо.

Слід зазначити, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Переяслав-Хмельницький комбікормовий завод» (кредитор) та приватно-орендною агрофірмою «Україна» (поручитель) було укладено договір поруки б/н від 17.03.2016 р., відповідно до п. 1.1 якого поручитель зобов'язується перед кредитором солідарно відповідати за виконання зобов'язань з оплати отриманого товару приватного акціонерного товариства «Кремнянський крохмальний завод» згідно укладених з товариством з обмеженою відповідальністю «Переяслав-Хмельницький комбікормовий завод» договору купівлі-продажу № 10/03-01 від 10.03.2016 р. та договору купівлі-продажу № 17/03-01 від 17.03.2016 р.

У пункті 1.2 договору поруки зазначено, що поручитель ознайомлений з умовами основних договорів, ніяких заперечень, а також непорозумінь їх положень не має.

Пунктом 2.2.1 договору поруки сторони визначили зміст та розмір забезпечених порукою зобов'язань, а саме - відшкодування поручителем інфляційних втрат, понесених кредитором у зв'язку з неналежним виконанням приватним акціонерним товариством «Кремнянським крохмальний завод» зобов'язань по оплаті отриманого товару згідно умов основних договорів.

Як слідує з позову, ПОА «Україна» не заперечує факт укладання договору поруки б/н від 17.03.2016 р. та встановлення останнім солідарної відповідальності щодо невиконання ПрАТ «Кремнянський крохмальний завод» зобов'язань з оплати за отриманий товар за основними договорами.

Таким чином, інфляційні втрати підлягають солідарному стягненню з ПрАТ «Кремнянський крохмальний завод» та ПОА «Україна» в заявленому позивачем розмірі.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Переяслав-Хмельницький комбікормовий завод» у повному обсязі.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Слід зазначити також, що відповідно до абз. 3 п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013 р., у разі якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну, оскільки солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

З огляду на викладене, в частині позовної вимоги про солідарне стягнення з відповідачів інфляційних втрат, судовий збір розподіляється між відповідачами порівну.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства В«Кремнянський крохмальний заводВ» (11334, Житомирська обл., Лугинський р-н, с. Кремне, вул. Центральна, 90, код 00383395) на користь товариства з обмеженою відповідальністю В«Переяслав-Хмельницький комбікормовий заводВ» (08440, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с. Велика Каратуль, код 00688568) 1991064 (один мільйон дев'ятсот дев'яносто одну тисячу шістдесят чотири) грн. 00 коп. основного боргу, 107345 (сто сім тисяч триста сорок п'ять) грн. 60 коп. пені, 18600 (вісімнадцять тисяч шістсот) грн. 32 коп. 3% річних.

3. Стягнути солідарно з приватного акціонерного товариства В«Кремнянський крохмальний заводВ» (11334, Житомирська обл., Лугинський р-н, с. Кремне, вул. Центральна, 90, код 00383395) та приватно-орендної агрофірми «Україна» (08440, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с. Велика Каратуль, вул. Перемоги, 2-А, код 03756327) на користь товариства з обмеженою відповідальністю В«Переяслав-Хмельницький комбікормовий заводВ» (08440, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с. Велика Каратуль, код 00688568) 22499 (двадцять дві тисячі чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 02 коп. інфляційних втрат.

1. Стягнути з приватного акціонерного товариства В«Кремнянський крохмальний заводВ» (11334, Житомирська обл., Лугинський р-н, с. Кремне, вул. Центральна, 90, код 00383395) на користь товариства з обмеженою відповідальністю В«Переяслав-Хмельницький комбікормовий заводВ» (08440, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с. Велика Каратуль, код 00688568) 31923 (тридцять одну тисячу дев'ятсот двадцять три) грн. 90 коп. судового збору.

2. Стягнути з приватно-орендної агрофірми «Україна» (08440, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с. Велика Каратуль, вул. Перемоги, 2-А, код 03756327) на користь товариства з обмеженою відповідальністю В«Переяслав-Хмельницький комбікормовий заводВ» (08440, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с. Велика Каратуль, код 00688568) 168 (сто шістдесят вісім) грн. 74 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 24.10.2016 р.

Суддя В.М. Бабкіна