Рішення

від 26.10.2016 по справі 910/12223/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2016№910/12223/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремспецбуд-КС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія

«Промжитлобуд»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду

спеціального призначення «Спецжитлофонд»

про стягнення 249 911,01 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Лемешко П.М. за довіреністю від 12.04.2016 р.;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ремспецбуд-КС» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Промжитлобуд» (далі - відповідач) про стягнення 149 441,92 грн., з яких 143 350,51 грн. основного боргу та 6 091,41 грн. 3% річних. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами Договору він виконав роботи з капітального ремонту ліфта, які відповідачем оплачені не були, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.07.2016 порушено провадження у справі №910/12223/16, на підставі статті 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд», розгляд справи призначено на 27.07.2016.

25.07.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи та відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач проти задоволення позову заперечує, оскільки за умовами укладеного між сторонами Договору узгоджений обома сторонами Акт виконаних робіт за своїми ознаками є документом, який підтверджує виконання умов Договору, однак позивач у передбачений п.п. 2.4., 6.4. Договору термін Акт виконаних робіт ф. КБ-2в та Довідку про вартість виконаних робіт ф. КБ-3 офіційно не надавав, і лише 22.06.2016 відповідач отримав від позивача такі документи, проте, оскільки вказана в них інформація не відповідала реальним обставинам, відповідач повернув їх без підписання.

27.07.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.07.2016, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 17.08.2016.

11.08.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

17.08.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником третьої особи подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи та письмові пояснення по суті позовних вимог, відповідно до змісту яких третя особа зазначає, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та просить задовольнити їх.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.08.2016, в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк розгляду спору у справі № 910/12223/16 на п'ятнадцять днів, згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 05.09.2016.

29.08.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 243 819,60 грн. основного боргу та 6 091, 41 грн. 3% річних.

02.09.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

05.09.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано додаткові документи для долучення до матеріалів справи та клопотання про призначення колегіального розгляду справи № 910/12223/16.

05.09.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником третьої особи подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

В судовому засіданні 05.09.2016 судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення колегіального розгляду справи № 910/12223/16.

При цьому, в судовому засіданні 05.09.2016 судом прийнято до розгляду подану позивачем 29.08.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

В судовому засіданні 05.09.2016, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 19.09.2016.

12.09.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.09.2016, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 10.10.2016.

В судовому засіданні 10.10.2016, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 19.10.2016.

13.10.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

В судовому засіданні 19.10.2016, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 24.10.2016.

В судовому засіданні 24.10.2016, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 26.10.2016.

В судовому засіданні 26.10.2016 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 26.10.2016 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Судом враховано, що відповідно до п.3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача та третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 26.10.2016 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.08.2014 між позивачем (субпідрядник) та відповідачем (генпідрядник) було укладено Договір субпідряду № 78/08/14-СМ (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого генпідрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується на свій ризик, власними силами, засобами, матеріалами, інструментом, технікою і оснащенням, якісно та в установлені строки виконати та здати замовнику відповідно до умов Договору та проектної документації комплекс робіт: водяне пожежогасіння паркінгу, система загазованості, система диспетчеризації та радіофікації, система пожежної сигналізації, система газового пожежогасіння ЛТПП; автоматика проти димного захисту, система вентиляції паркінгу та житлового будинку, система димовидалення паркінгу та житлового будинку (далі - роботи) на будові: «Реконструкція гуртожитку з переобладнанням під житловий будинок з поквартирним заселенням з влаштуванням надбудови та прибудови по вул. Гарматній, 20, в Солом'янському районі м. Києва (далі - об'єкт), а генпідрядник зобов'язується прийняти та оплатити вчасно поставлені якісні матеріали та вчасно і якісно виконані роботи.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що перелік і вартість усіх доручених субпідряднику по Договору робіт і матеріалів визначається Договірними цінами: (Додатки № 1, № 2, № 3, № 4, № 5 до даного Договору), яка складає невід'ємну частину даного Договору. Договірна ціна є динамічною. Загальна вартість і обсяг робіт визначається за результатами виконання усіх робіт по актам приймання виконаних робіт.

За умовами п. 2.4. Договору розрахунок за фактично виконані обсяги робіт здійснюється щомісяця на підставі довідки типової форми КБ-3 та акта приймання виконаних робіт форми КБ-2в з використанням програмного комплексу «АВК-5» (відповідної редакції), наданих субпідрядником генпідряднику не пізніше 18 числа звітного місяця разом з повним пакетом виконавчої документації. Генпідрядник приймає виконані роботи і підписує надані субпідрядником довідки про вартість виконаних робіт, після погодження виконаних робіт технаглядом замовника будівництва, та акти приймання виконаних робіт не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним або надає мотивовану відмову від підписання.

Згідно з п. 2.5. Договору генпідрядник оплачує виконані субпідрядником роботи з моменту підписання актів приймання виконаних робіт по формі КБ-3 та Акта приймання виконаних робіт форми КБ-2в протягом 10 банківських днів з 5 числа місяця, наступного за звітним, за умови наявності оплати замовником таких робіт/послуг.

У разі затримки фінансування розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом 3-х банківських днів з дати отримання генпідрядником від замовника будівництва коштів на фінансування робіт на свій поточний рахунок.

Відповідно до п. 3.6. Договору обсяг робіт вважається виконаним після підписання двохстороннього акту приймання виконаних підрядних робіт (ф. КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (ф. КБ-3).

Умовами п. 6.1. Договору передбачено, що передача закінчених робіт і поставлених матеріалів субпідрядником і приймання їх генпідрядником оформлюється актом приймання-передачі.

Акт приймання-передачі виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в) та довідку про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) готує субпідрядник і надає їх на підписання уповноваженому представнику генпідрядника разом з повним комплектом виконавчої документації до 23 числа поточного місяця, в якому виконувались роботи. Пізніше подані субпідрядником обсяги виконаних робіт будуть розглядатися генпідрядником в наступному місяці (п. 6.4. Договору).

Пунктом 6.5. Договору передбачено, що виконуючи п. 2.4., за умови відсутності жодних зауважень, генпідрядник, протягом 5-ти робочих днів з моменту отримання, підписує акти виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт та повертає по одному їх екземпляру субпідряднику. У разі виявлення недоліків у виконаних роботах, поставлених матеріалах або у наданих Актах (довідках) генпідрядник письмово повідомляє про це субпідрядника та повертає без підпису акти виконаних підрядних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт субпідряднику на доопрацювання.

Згідно з п. 6.6. Договору в разі виявлення генпідрядником неналежної якості виконаних підрядних робіт та/або поставлених матеріалів, сторонами складається дефектний акт із зазначенням строку на усунення недоліків (дефектів). Субпідрядник зобов'язаний усунути допущені недоліки (дефекти) за власний рахунок у строки встановлені дефектним актом чи генпідрядником, після чого повторно повідомити генпідрядника про готовність до передачі закінчених робіт/матеріалів.

На виконання умов Договору позивач виконав роботи на загальну суму 1 856 548, 49 грн., що підтверджується Актами приймання виконаних будівельних робіт ф. КБ-2в та Довідками про вартість виконаних робіт ф. КБ-3 за вересень 2014 р. на суму 382 426,80 грн., за вересень 2014 р. на суму 25 590,00 грн., за жовтень 2014 р. на суму 238 048,80 грн., за жовтень 2014 р. на суму 305 577,60 грн., за жовтень 2014 р. на суму 45 853,20 грн., за жовтень 2014 р. на суму 256 359,60 грн., за жовтень 2014 р. на суму 283 465,20 грн., за грудень 2014 р. на суму 31 903,20 грн., за грудень 2014 р. на суму -205 957,20 грн., за грудень 2014 р. на суму -11 895,60 грн., за грудень 2014 р. на суму 91 658,09 грн., за грудень 2014 р. на суму 46 467,60 грн., за грудень 2014 р. на суму 23 868,00 грн., за грудень 2014 р. на суму 99 363,60 грн.,за грудень 2014 р. на суму 243 819,60 грн., які відповідачем були оплачені частково в сумі 1 612 728,89 грн.

Зокрема, неоплаченими залишились виконані позивачем у грудні 2014 року роботи на суму 243 819,60 грн.

Досліджуючи наявний в матеріалах справи Акт виконаних робіт за грудень 2014 року на суму 243 819,60 грн. судом встановлено, що з боку відповідача означений акт підписано не було.

25.05.2016 позивач склав та направив відповідачу для підписання Акт виконаних робіт та Довідку про вартість виконаних робіт, проте відповідач відмовився від їх підписання, оскільки вказана в них інформація не відповідала реальним обставинам.

Під час розгляду справи відповідач заперечував проти факту виконання позивачем будівельних робіт за спірним актом та проти часткової оплати цих робіт відповідачем.

26.08.2016 позивач супровідним листом №36 направив на адресу відповідача для підписання Акт виконаних робіт ф. КБ-2в та Довідку про вартість виконаних робіт ф. КБ-3 за грудень 2014 року на суму 243 819,60 грн.

Проте, відповідач відмовився від підписання Акту виконаних робіт та Довідки про вартість виконаних робіт на суму 243 819,60 грн., оскільки умови Договору передбачають що вказані документи повинні бути надані позивачем разом з повним комплектом виконавчої документації, а тому для їх розгляду не вистачає відомості ресурсів до акту, розрахунку прибутку, розрахунку адміністративних витрат, розрахунку загальновиробничих витрат.

Одночасно, відповідач зазначає, що в наданому позивачем Акті «Прибуток (3,82)» обчислено (враховано) суму, яка закладена у 3-х сторонній акт між відповідачем та третьою особою, який не може бути використано для розрахунку з позивачем через те, що різниця в прибутку та адміністративних витратах, закладених у вартість виконаних робіт між замовником та генпідрядником: п. 6.3.7. ДСТУ - Н.Б.Д.1.1-3:2013 - «визначення прибутку для субпідрядних організацій здійснюється декількома способами, що встановлюються сторонами і обумовлюються договором»; п. 5.3.5. ДСТУ - Н.Б.Д.1.1-3:2013 - «розраховані підрядною організацією показники адміністративних витрат, погоджені із замовником у договірній ціні використовуються при проведенні взаєморозрахунків за обсяги виконаних робіт»; 3-х сторонній Акт є підтвердженням факту того, що дані роботи виконувались позивачем, а не визначенням вартості виконаних робіт згідно п. 2.4. Договору - розрахунки між генпідрядником та субпідрядником здійснюються на підставі Акту приймання виконаних підрядних робіт (ф. КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (ф.№КБ-3) затверджених (підписаних) сторонами Договору субпідряду.

Крім того, відповідач посилається на те, що сторонами в порушення п. 2.1. Договору не було погоджено договірну ціну, а за умови відсутності договірної ціни не можна стверджувати, що надані позивачем Акт та Довідка про вартість виконаних робіт за грудень 2014 року відповідають погодженим з відповідачем цінам.

Позивач, у свою чергу, з даними доводами відповідача не погоджується, оскільки 3-х сторонній акт виконаних робіт за грудень 2014 р. на суму 243 819,60 грн. затверджений та підписаний замовником, де обчислений «Прибуток (3,82)», який вказаний згідно Додатку «Е» (довідковий) згідно ДСТУ-Н.Б.Д.1.1-3:2013 про усереднені показники для визначення розміру кошторисного прибутку за категоріями складності об'єкту будівництва та видами робіт (таблиця Е.1), де вказано, що розрахунок кошторисного прибутку в розмірі 3,82 грн./люд.год. застосовується для об'єктів будівництва ІІІ категорії складності.

Разом з цим, позивач зазначає, що вказаний прибуток 3,82 грн./люд.год. закладений позивачем в подальший акт виконаних робіт, який не підписано відповідачем), оскільки всі роботи, які вказані в цьому акті на суму 243 819,60 грн. виконувались виключно позивачем як субпідрядником, тому і прибуток за ці роботи належить позивачу; відповідачем підписано та оплачено 14 аналогічних актів виконаних робіт по цьому ж самому Договору на інші роботи, в яких прибуток обчислений так само - виходячи з 3,82 грн./люд.год., що свідчить про погодження сторонами договірного розрахунку прибутку 3,82 грн./люд.год. у відповідності з нормами ДСТУ-Н.Б.Д.1.1-3:2013.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник (ч. 1 ст. 838 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частиною 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Таким чином, передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором.

При цьому, за висновком суду, зобов'язання з оплати робіт виникає лише з факту їх виконання, а сам по собі акт передачі-приймання виконаних робіт не є визначальним для висновку про виникнення такого зобов'язання.

Під час розгляду справи судом встановлено, що між відповідачем та третьою особою (замовник) було укладено Договір на виконання робіт з реконструкції № 21 від 29.05.2013 р., за умовами якого відповідач зобов'язався у 2013 - 2014 роках виконати роботи з реконструкції гуртожитку з переобладнанням під житловий будинок з поквартирним заселенням з влаштуванням надбудови та прибудови на вул. Гарматній, 20 у Солом'янському районі м. Києва.

Пунктом 14.1 означеного Договору відповідачу надано права залучати до виконання робіт інших осіб (субпідрядників). При цьому, договори субпідряду укладаються та виконуються з дотриманням вимог, визначених цими загальними умовами.

З метою виконання умов укладеного з третьою особою Договору № 21 від 29.05.2013 р., відповідачем і було укладено з позивачем Договір субпідряду № 78/08/14-СМ від 12.08.2014 р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у грудні 2014 року були виконані вказані у спірному Акті роботи на суму 243 819,60 грн., які були передані замовнику цих робіт (третій особі), що підтверджується наявним в матеріалах справи 3-х стороннім Актом приймання виконаних будівельних робіт № 298 за Договором № 21 від 29.05.2013 р., підписаним без зауважень та заперечень третьою особою (замовник), позивачем (субпідрядник) та відповідачем (генпідрядник). Будь-яких претензій щодо обсягу, якості та вартості цих робіт сторонами висловлено не було.

Факт належного виконання робіт позивачем було підтверджено в ході розгляду даного спору і третьою особою, як замовником цих робіт.

При цьому, третя особа зазначила, що нею було профінансовано оплату виконаних позивачем робіт в сумі 243 819,60 грн., про що свідчить платіжне доручення № 113 від 12.12.2014 р. та № 201 від 15.12.2014 р., проте відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань не провів розрахунки з позивачем як з виконавцем робіт.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що матеріалами справи підтверджено реальне виконання позивачем у грудні 2014 року робіт на суму 243 819,60 грн., відповідач шляхом підписання 3-х стороннього акту приймання-передачі виконаних робіт погодився з обсягами, якістю та вартістю виконаних позивачем робіт, тоді як доводи відповідача в частині того, що за умови відсутності договірної ціни не можна стверджувати, що надані позивачем Акт та Довідка про вартість виконаних робіт за грудень 2014 року відповідають погодженим з відповідачем цінам, не спростовують наведених вище висновків суду, приймаючи до уваги що в силу п. 2.1. Договору договірна ціна є динамічною, а загальна вартість і обсяг виконаних робіт визначається за результатами виконання усіх робіт по актам виконаних робіт.

При цьому, суд зазначає, що Додаток Е до ДСТУ-Н.Б.Д.1.1-3:2013 визначає усереднені показники для визначення розміру кошторисного прибутку за категоріями складності об'єкта будівництва та видами робіт, а саме - розрахунок кошторисного прибутку в розмірі 3,82 грн./люд.год. застосовується для об'єктів будівництва ІІІ категорії складності, і саме цей показник був закладений позивачем в Акт виконаних робіт за грудень 2014 року.

Інші висловлені відповідачем під час розгляд спору заперечення не підтверджуються жодними належними доказами, спростовуються наявними в матеріалах справи документами, у зв'язку з чим судом до уваги не приймаються.

Таким чином, на підставі ст.ст. 852, 853, 875, 882 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що відповідач всупереч умов Договору необґрунтовано відмовився від підписання спірного акту виконаних робіт, оскільки він складений за результатами виконання будівельних робіт, які є прийнятими відповідачем і такими, що відповідають нормам чинного законодавства.

З урахуванням викладеного, зважаючи на те, відповідачем не було доведено обставин щодо обґрунтованості відмови від підписання акту виконаних робіт та наявності недоліків виконаних робіт, а зазначені в акті роботи є прийнятими відповідачем, як генпідрядником та третьою особою, як замовником, суд дійшов висновку про виникнення у відповідача обов'язку по оплаті цих робіт.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв виконані позивачем роботи, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю їх вартості, відповідний борг, який існує на момент розгляду справи в суді, має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 6 091,41 грн., суд відзначає наступне.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р., «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд вважає його арифметично невірним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства через невірне визначення кількості днів календарного року (у 2016 році не 365, а 366 календарних днів).

За розрахунком суду, розмір 3% річних складає 6 085,87 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати вартості виконаних позивачем робіт, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням наведеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеній частині позову.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Промжитлобуд» (04073, місто Київ, вулиця Сирецька, будинок 27-А; код ЄДРПОУ 37044064) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремспецбуд-КС» (04213, місто Київ, вулиця Прирічна, будинок 1-А, офіс 75; код ЄДРПОУ 37074261) 243 819 (двісті сорок три тисячі вісімсот дев'ятнадцять) грн. 60 коп. основного боргу, 6 085 (шість тисяч вісімдесят п'ять) грн. 87 коп. 3% річних, 2 998 (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто вісім) грн. 87 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.10.2016 р.

Суддя М.Є. Літвінова