Рішення

від 17.10.2016 по справі 911/2388/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2016 р. Справа № 911/2388/16

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства В«Національна акціонерна компанія В«Нафтогаз УкраїниВ»

до Державного підприємства В«Підприємство Березанської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області (№ 95)В»

про стягнення 32716,43 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Мамчур А.О.

за участю представників:

від позивача : ОСОБА_1, довір. № 14-91 від 18.04.2014 р.

від відповідача : ОСОБА_2, довір. № 38/364 від 07.07.2016 р.

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - НАК «Нафтогаз України», позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства В«Підприємство Березанської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області (№ 95)В» (далі - Березанська виправна колонія, відповідач) про стягнення 32716,43 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором № 2414/15-БО-17 купівлі-продажу природного газу від 30.12.2014 р. в частині своєчасного проведення розрахунку за переданий у власність відповідача природний газ, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 18683,02 грн. пені, 1003,79 грн. 3% річних, 13029,62 грн. інфляційних втрат, а також витрати зі сплати судового збору.

09.08.2016 р. до господарського суду Київської області від відповідача було подано клопотання № 414 від 08.08.2016 р. про закриття провадження у даній справі № 911/2388/16, оскільки за використаний газ в січні 2015 р. за укладеним з позивачем договором № 2414/15-БО-17 відповідач розрахувався вчасно.

Розгляд справи відкладався.

Крім того, 08.09.2016 р. до господарського суду Київської області від відповідача було подано клопотання № 448 від 07.09.2016 р. про закриття провадження у даній справі № 911/2388/16, мотивоване тим, що відповідачем вчасно здійснювались оплати за поставлений позивачем газ, проте кошти були помилково перераховані не на основний рахунок НАК «Нафтогаз», а на рахунок для нарахування штрафів.

08.09.2016 р. до господарського суду Київської області від позивача були подані пояснення б/н від 07.09.2016 р. щодо розрахунку відповідача за використаний газ за договором № 2414/15-БО-17.

У судовому засіданні 08.09.2016 р. представником позивача було подане клопотання б/н від 08.09.2016 р. про продовження строку розгляду справи на 15 днів понад строк, встановлений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.09.2016 р. було продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

У судовому засіданні 17.10.2016 р. представником НАК «Нафтогаз України» було подано витяг з виписки банку від 11.03.2015 р. по рахунку позивача на підтвердження внесення відповідачем оплати за спожитий газ в сумі 142765,49 грн.

У судовому засіданні 17.10.2016 р. представник позивача позовні вимоги підтримувала у повному обсязі та заперечувала проти доводів відповідача щодо закриття провадження у даній справі. Представник відповідача проти позову заперечувала.

Клопотання відповідача про закриття провадження у справі залишене судом без задоволення, оскільки Господарським процесуальним кодексом України не передбачено такої процесуальної дії, як закриття провадження у справі.

Водночас статтею 80 ГПК України передбачено підстави припинення провадження у справі, а саме: спір не підлягає вирішенню в господарських судах України; відсутній предмет спору; є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав; позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом; сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду; настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом.

Судом встановлено, що підстави для припинення провадження у даній справі є відсутніми.

У судовому засіданні 17.10.2016 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

30.12.2014 р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та Державним підприємством В«Підприємство Березанської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області (№ 95)В» (покупець) було укладено договір № 2414/15-БО-17 купівлі-продажу природного газу.

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД НОМЕР_1, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах договору.

Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р. газ обсягом до 61 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м): I квартал (січень - 14 тис. куб. м, лютий - 12 тис. куб. м, березень - 11 тис. куб. м); VI квартал (жовтень - 2 тис. куб. м, листопад - 8 тис. куб. м, грудень - 14 тис. куб. м).

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обіку газу покупця (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 3.4 договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно з п. 5.1 договору ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються уповноваженим державною владою України органом.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов договору в січні-жовтні 2015 р. позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 318698,10 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2015 р. за січень 2015 р. на суму 105592,73 грн., від 28.02.2015 р. за лютий 2015 р. на суму 89736,35 грн., від 31.03.2015 р. за березень 2015 р. на суму 102886,78 грн., від 31.10.2015 р. за жовтень 2015 р. на суму 20482,24 грн., підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств.

Проте, як зазначає позивач, відповідач, в порушення умов договору, за отриманий природний газ розраховувався несвоєчасно.

У зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати за спожитий природний газ, позивач і звернувся до суду з даним позовом про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за період прострочення оплати.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ч. 2 п. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, борг відповідача перед позивачем за поставлений згідно договору купівлі-продажу природного газу № 2414/15-БО-17 від 30.12.2014 р. станом на 15.11.2015 р. було погашено повністю.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просив суд стягнути з відповідача 18683,02 грн. пені, керуючись п. 7.2 договору.

Згідно з п. 7.2 договору в разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір пені, визначений позивачем з урахуванням зазначених вище приписів ч. 6 ст. 231 ГК України та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», становить 18683,02 грн., нарахований на заборгованість відповідача з урахуванням всіх часткових оплат, здійснений позивачем щодо кожного акту, де мала місце несвоєчасна оплата за спожитий газ, є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв'язку з чим пеня підлягає стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що позивачем було визначено розмір 3% річних у сумі 1003,79 грн., нарахованих на заборгованість відповідача з урахуванням часткових оплат, здійснений позивачем щодо кожного акту, де мала місце несвоєчасна оплата за спожитий газ, який є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв'язку з чим 3% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Визначений позивачем розмір інфляційних втрат становить 13029,62 грн., нарахованих на заборгованість відповідача з урахуванням часткових оплат, здійснений позивачем щодо кожного акту, де мала місце несвоєчасна оплата за спожитий газ, який є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв'язку з чим інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Поряд з цим слід зазначити, що за приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що у зв'язку з некомпетентністю його співробітника відбулось вчасне, проте помилкове перерахування коштів за використаний природній газ не на основний рахунок НАК «Нафтогаз України», а на рахунок для нарахування штрафів, тому заборгованість за спірним договором, на переконання відповідача, відсутня.

Відповідно до п. 6.3 договору оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця з нормативами перерахування коштів, затвердженими відповідною постановою уповноваженого органу, та зараховується як оплата за газ, поставлений продавцем покупцю в порядку, визначеному нормами чинного законодавства. Сторони погоджуються, що при перерахуванні коштів в призначенні платежу посилання на номер договору є обов'язковим.

Позивач зазначає, що 30.09.2015 р. ним було отримано лист № 31/563, яким відповідач просив перенести переплату по договору № 1263/14-БО-17 від 10.12.2013 р. в сумі 52563,59 грн. та зарахувати дану суму в рахунок погашення заборгованості по договору № 2414/15-БО-17 від 30.12.2014 р., тому саме з відповідної дати вважаються погашеними зобов'язання за спірним договором поставки газу в цій частині.

Таким чином, враховуючи, що без письмового погодження відповідача позивач не міг самостійно зарахувати кошти, сплачені по інших договорах в рахунок оплати по договору № 2414/15-БО-17, а посилання на некомпетентність співробітника відповідача не є підставою для звільнення останього від відповідальності, датою сплати вважається дата фактичного перенесення зайво сплачених за іншими договорами та на інші рахунки коштів за відповідним повідомленням платника.

Відповідальність за неправильне спрямування коштів в даному випадку цілком покладається на платника і не є підставою для звільнення від відповідальності за прострочення виконання грошових зобов'язань перед позивачем.

Враховуючи викладене вище, дослідивши мотиви, викладені у відзиві відповідача та підстави заперечень позивача на відзив відповідача, суд дійшов висновку про відсутність у даному випадку підстав для звільнення відповідача від відповідальності та відмови в задоволенні позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства В«Національна акціонерна компанія В«Нафтогаз УкраїниВ» у повному обсязі.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства В«Підприємство Березанської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області (№ 95)В» (07542, Київська обл., м. Березань, вул. Поштова, код 08680193) на користь Публічного акціонерного товариства В«Національна акціонерна компанія В«Нафтогаз УкраїниВ» (01001, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) 18683 (вісімнадцять тисяч шістсот вісімдесят три) грн. 02 коп. пені, 1003 (одну тисячу три) грн. 79 коп. 3% річних, 13029 (тринадцять тисяч двадцять дев'ять) грн. 62 коп. інфляційних втрат, 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 24.10.2016 р.

Суддя В.М. Бабкіна