Рішення

від 18.10.2016 по справі 911/2720/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2016 р. Справа № 911/2720/16

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства В«Альянс 12В»

до Комунального підприємства В«Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської областіВ»

про стягнення 48033,22 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Мамчур А.О.

за участю представників:

від позивача : ОСОБА_1 (довіреність б/н від 18.12.2015 р.), ОСОБА_2 (довіреність б/н від 18.02.2016 р.);

від відповідача: не з'явився.

Обставини справи:

Приватне підприємство В«Альянс 12В» (далі - ПП «Альянс 12», позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства В«Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської областіВ» (далі - КП «БГВУЖКГ», відповідач) про стягнення 48033,22 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором підряду № 221/15 від 16.11.2015 р., яке встановлено рішенням господарського суду Київської області від 04.04.2016 р. у справі № 911/616/16, залишеним в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2016 р., у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача донараховані станом на 01.08.2016 р. 9580,00 грн. 3% річних за несвоєчасні розрахунки, 38453,22 грн. інфляційних втрат, 2320,00 грн. витрат на правову допомогу, а також 1378,00 грн. судового збору.

Розгляд справи відкладався.

У судових засіданнях 15.09.2016 р. та 18.10.2016 р. представники позивача позовні вимоги підтримували.

Відповідач у судові засідання 15.09.2016 р. та 18.10.2016 р. представника не направив, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належно. Відзиву на позов до суду не подав.

Згідно із абз. 3 пп. 3.9.1 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» , у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 18.10.2016 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

16.11.2015 р. між Приватним підприємством В«Альянс 12В» (підрядник) та Комунальним підприємством В«Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської областіВ» (замовник) було укладено договір підряду № 221/15 на капітальний ремонт, за яким підрядник зобов'язався своїми силами та засобами та на власний ризик виконати капітальний ремонт мереж вуличного освітлення по вул. Фрунзе, 40-річчя Жовтня, Сагайдачного, Л.Українки, Дзержинського, Серафимовича, ОСОБА_3, Черешнева, Жуковського, Залізнична, Лермонтова, Лінійна, Уральська, Печерська, Дачна, Газова, Капітальна в м. Боярка згідно із затвердженою проектно-кошторисною документацією (пункт 1.1 договору).

Договірна ціна є твердою, визначається згідно погодженого сторонами кошторису, та становить 834465,00 грн. без ПДВ (пункти 2.1, 2.3 договору).

Термін виконання робіт - з дати підписання договору до 31.12.2015 р. (пункт 3.1 договору).

Оплата вартості виконаних робіт здійснюється замовником у безготівковій формі на підставі акта здачі-приймання виконаних робіт. Здача - приймання виконаних робіт проводиться відповідно до діючих норм та оформлюється двостороннім актом форми КБ-2в, КБ-3 (пункти 4.1, 4.3, 6.1 договору).

Замовник зобов'язаний прийняти в установленому порядку і сплатити вартість робіт (пункт 5.2 договору).

Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2015 р. (пункт 11.1 договору).

Відносини сторін за правовою природою є договором будівельного підряду.

Відповідно до частини 2 ст. 317 ГК України, загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду.

Згідно частин 1, 2 ст. 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Відповідно до частини 1 ст. 321 ГК України, частини 1 ст. 843 та частин 1, 2 ст. 844 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна в договорі підряду може бути визначена в кошторисі. Кошторис може бути приблизним або твердим.

За умовами договору кошторис є твердим і ціна договору станом на день укладення становить 834465,00 грн. без ПДВ (тобто 1001358,00 грн. з ПДВ). Згідно експертного звіту від 23.10.2015 р. № 10-1148-15/П/КД щодо розгляду кошторисної частини проектної документації за робочим проектом капітальний ремонт мереж вуличного освітлення, загальна кошторисна вартість будівництва у поточних цінах станом на 23.10.2015 р. складає 992281,00 грн., в тому числі 816515,00 грн. будівельні роботи та 175766,00 грн. інші витрати.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач на виконання умов укладеного договору виконав роботи з ремонту мереж вуличного освітлення, а відповідач не виконував належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати виконаних робіт.

Рішенням господарського суду Київської області від 04.04.2016 р. у справі 911/616/16 було встановлено, що строк оплати зазначених вище будівельних робіт, виконаних позивачем, настав в порядку частини 2 ст. 530 ЦК України 12.01.2016 р. Відповідно, з 13.01.2016 р. настало прострочення грошового зобов'язання з оплати виконаних будівельних робіт в сумі 777045,00 грн., яка не перевищує твердого кошторису та вартості будівництва, визначеної експертним висновком від 23.10.2015 р. № 10-1148-15/П/КД.

Оскільки відповідач прострочив виконання основного грошового зобов'язання, рішенням суду від 04.04.2016 р. було стягнуто з відповідача 777045,00 грн. основного боргу та 3% річних в сумі 5222,76 грн., розрахованих за період з 13.01.2016 р. по 04.04.2016 р. включно.

Згідно з ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Як слідує з матеріалів справи, на момент розгляду даної справи № 911/2720/16 відповідачем рішення суду у справі № 911/616/16 не виконане.

Предметом даного позову є вимоги про стягнення з відповідача 9580,00 грн. 3% річних за період з 04.04.2016 р. по 01.08.2016 р. та 38453,22 грн. інфляційних втрат за період з 13.01.2016 р. до 01.08.2016 р., нарахованих на суму основної заборгованості, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 221/15 від 16.11.2015 р., що встановлено рішенням господарського суду Київської області від 04.04.2016 р. у справі № 911/616/16.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ч. 2 п. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено в п. 5.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 р., господарським судам необхідно мати на увазі, що за приписом частини п'ятої статті 11 ЦК України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду. Відтак, якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим, відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.

Окрім того, пунктом 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» передбачено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Як зазначалось вище, борг відповідача перед позивачем за виконанні позивачем роботи з щодо капітального ремонту мереж вуличного освітлення по вул. Фрунзе, 40-річчя Жовтня, Сагайдачного, Л.Українки, Дзержинського, Серафимовича, ОСОБА_3, Черешнева, Жуковського, Залізнична, Лермонтова, Лінійна, Уральська, Печерська, Дачна, Газова, Капітальна в м. Боярка згідно із затвердженою проектно-кошторисною документацією станом момент розгляду даної справи № 911/2720/16 не погашено.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що розмір 3%, нарахованих на суму заборгованості відповідача за період з 04.04.2016 р. до 01.08.2016 р., було визначено позивачем в сумі 9580,00 грн.

Відповідно до пункту 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом встановлено, що визначену позивачем дату початку періоду нарахування 3% річних (04.04.2016 р.), нарахованих на суму основного боргу, було включено в розрахунок 3% річних у рішенні від 04.04.2016 р. у справі 911/616/16.

Таким чином, вірним початком періоду нарахування 3% річних є 05.04.2016 р.:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 777045.00 05.04.2016 - 01.09.2016 150 3 % 9580.01 Водночас, суд не вправі виходити за межі позовних вимог, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягає задоволенню повністю в заявленій позивачем сумі.

Інфляційні втрати заявлені до стягнення з відповідача у даній справі в сумі 38453,22 грн., нараховані за загальний період з 13.01.2016 р. по 01.08.2016 р. на суму заборгованості, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 221/15 від 16.11.2015 р., що встановлено рішенням господарського суду Київської області від 04.04.2016 р. у справі № 911/616/16. Розмір зазначених інфляційних втрат є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПП «Альянс 12» про стягнення 38453,22 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Приватного підприємства «Альянс 12» у повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат у даній справі, зокрема, в частині покладення на відповідача понесених позивачем витрат на правову допомогу, слід зазначити наступне.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України В«Про адвокатуру та адвокатську діяльністьВ» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

За приписами статті 30 Закону України В«Про адвокатуру та адвокатську діяльністьВ» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

В абзаці 4 пункту 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. В«Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» (зі змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 13), встановлено, що за змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України В«Про адвокатуру та адвокатську діяльністьВ» ), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом ОСОБА_1 підтверджуються договором № 7 від 18.12.2015 р. про надання правової допомоги адвокатом.

У відповідності зі Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 1583, виданим 25.01.2001 р., ОСОБА_1 має право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно з Актом приймання-передачі наданих послуг № 5 від 11.08.2016 р. до договору про надання правової допомоги адвокатом № 7 від 18.12.2015 р., адвокат надала клієнту в липні-серпні 2016 року правову допомогу по підготовці та подачі позовної заяви «про стягнення штрафних санкцій (інфляційних втрат, 3% річних), що виникла у зв'язку з невиконанням умов договору підряду № 221/15 на капітальний ремонт мереж вуличного освітлення від 16.11.2015 р.» та по підготовці і участі в судових засіданнях господарського суду Київської області у справі за позовом АПП «Альянс 12» до КП В«Боярське головне виробниче управління ЖКГВ» про стягнення штрафних санкцій (інфляційних втрат, 3% річних), що виникла у зв'язку з невиконанням умов договору підряду № 221/15 на капітальний ремонт мереж вуличного освітлення від 16.11.2015 р. Сторони погодили, що розмір оплати послуг адвоката за даним договором становить 2320,00 грн.

Сплата позивачем вартості адвокатських послуг за вказаним договором підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 94 від 12.08.2016 р. на суму 2320,00 грн. (копію долучено до матеріалів справи, оригінал оглянуто судом).

Пунктом 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, якому здійснено оплату, а також наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, господарський суд дійшов висновку про кваліфікацію зазначених ПП «Альянс 12» витрат по оплаті за договором про надання правової допомоги в сумі 2320,00 грн. в якості витрат на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 ГПК України.

З огляду на викладене, на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору та витрати на оплату послуг адвоката покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства В«Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської областіВ» (08154, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Петра Сагайдачного, буд. 30, код 34702930) на користь Приватного підприємства В«Альянс 12В» (02217, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 38213423) 38453 (тридцять вісім тисяч чотириста п'ятдесят три) грн. 22 коп. інфляційних втрат, 9580 (дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят) грн. 00 коп. 3% річних, 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору, 2320 (дві тисячі триста двадцять) грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 24.10.2016 р.

Суддя В.М. Бабкіна