Рішення від 27.10.2016 по справі 917/1264/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2016 р. Справа № 917/1264/16

за позовом Державної екологічної інспекції у Полтавській області, вул.Коцюбинського, 6, м.Полтава, 36039

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятинагроконсерв", вул.Червоноармійська, 163, м.Пирятин, Полтавська область, 37000

про стягнення 78 230,94 грн.

Суддя Киричук О.А.

Представники :

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 24/01-14/02-20 від 04.01.2016р.

від відповідача: ОСОБА_2, дов. від 11.02.2016р.

Рішення приймається після перерви, оголошеної в судовому засіданні 18.10.2016р.

Розглядається позов про стягнення 78 230,94 грн. збитків за наднормативний викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

В обгрунтування позову позивач посилається на те, що Держекоінспекцією в ході перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних та земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами встановлене здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу за період з 13.11.2012 по 28.08.2013р., чим заподіяно шкоду державі на загальну суму 78 230,94 грн.

Позивачем на виконання вимог суду надавалися пояснення, зокрема 14.09.2016р. за вх. № 11386, 25.10.2016р. за вх. № 13086, 26.10.2016р. за вх. № 13211.

23.08.2016р. відповідачем через канцелярію суду надане клопотання про призначення комісійної інженерно-екологічної судової експертизи.

Дане клопотання відповідача судом розглянуте та відхилене в судовому засіданні 18.10.2016р., що відображено в протоколі судового засідання, з підстав, наведених у мотивувальній частині рішення.

06.09.2016р. відповідачем надано відзив на позовну заяву (вх. № 4615 10981), в якому він проти позову заперечує.

Крім того, 06.09.2016р. до суду від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності (вх. № 10984).

Дана заява відповідача судом відхилена з підстав, наведених у мотивувальній частині рішення.

Відповідачем на виконання вимог суду надавалися пояснення, зокрема 15.09.2016р. за вх. № 11405, 11.10.2016р. за вх. № 12536, 18.10.2016р. за вх. № 12750.

27.10.2016р. відповідачем надані додакові докази для залучення до матеріалів справи (клопотання за вх. № 13242 від 27.10.2016р.).

Представник позивача в судовому засіданні 27.10.2016р. наполягає на задоволенні позовних вимог за обґрунтуванням, наведеним у позовній заяві та поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні 27.10.2016р. проти позову заперечує за обґрунтуванням, наведеним у відзиві та поясненнях.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, суд, встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, протягом 28.04.-21.05.2014 Держекоінспекцією здійснено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю «Пирятинагроконсерв» (далі - відповідач), за результатом якої складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних та земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами від 21.05.2014р. № 228//01-01-14.

З Акту перевірки Державної екологічної інспекції у Полтавській області від 21.05.2014р. № 228//01-01-14 вбачається, що відповідачем представлено дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 5323810100-79 від 29.08.2013 дійсний до 29.08.2018р. Відповідачем представлено попередній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря № 5323810100-2 від 12.11.2007 по 12.11.2012.

Таким чином, позивачем під час перевірки зроблено висновок, що в період з 13.11.2012 по 28.08.2013р. відповідачем здійснювались викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозволу.

Відомості про час роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря в період з 13.11.2012 по 28.08.2013р. відповідачем були повідомлені позивачу довідкою № 5 від 06.05.2014 р.

Відповідно до наданих відповідачем відомостей щодо часу роботи стаціонарних джерел (довідка № 5 від 06.05.2014 р.), інспектором Держекоінспекції здійснений розрахунок збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Нарахування збитків здійснено позивачем на підставі Методики з використанням даних відповідача щодо фактичного часу роботи стаціонарних джерел, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за період відсутності дозволу.

Держекоінспекцією на адресу відповідача було направлено претензію № 62/02-08 від 14.04.2016 та розрахунок до неї щодо відшкодування заподіяних державі збитків у розмірі 78 230,94 грн.

З наведеного позивачем розрахунку вбачається, що він проведений відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Мінприроди України від 10.12.2008 № 639, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.01.2009 № 48/16064.

З огляду на відсутність реагування з боку відповідача на вказану претензію, вважаючи права та інтереси держави порушеними, позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з даним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятинагроконсерв" 78 230,94 грн. збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища. В обґрунтування правових підстав позову позивач посилається на приписи Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Закону України "Про охорону атмосферного повітря" та ст. 1166 Цивільного кодексу України.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається, зокрема, на наступні обставини:

- Відповідач не здійснював використання джерела викиду та не здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а отже цивільно-правова відповідальність у вигляді відшкодування заподіяних ним збитків не настає, оскільки відсутні елементи складу цивільного правопорушення;

- Акт перевірки Державної екологічної Інспекції у Полтавській області № 228/01-01-14 від 21.05.2014р., на який Позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, не може бути доказом вчинення порушення природоохоронного законодавства, оскільки оформлений неналежним чином і не містить інформації, необхідної для висновку про здійснення Відповідачем наднормативних викидів забруднюючих речовин;

- Позивачем неправомірно застосовано розрахунковий метод за відсутності на момент проведення перевірки інформації щодо параметрів джерела викиду (джерела утворення), зафіксованих у відповідній документації суб'єкта господарювання, що є обов'язковою умовою для застосування цього методу;

- Невизначеність часу роботи джерела викиду унеможливлює встановити розмір шкоди, у зв"язку з чим позивачем не доведено розміру майнової шкоди, що унеможливлює застосування деліктної відповідальності;

- Позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Статтею 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання.

Згідно акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних та земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами від 21.05.2014р. № 228//01-01-14 в період з 13.11.2012 по 28.08.2013р. відповідач здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" особи, винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону, несуть відповідальність згідно з законом.

Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Як визначено ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Оскільки порядок відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища передбачається, зокрема, нормами Цивільного кодексу України, а саме: ст. 1166, то правовідносини між сторонами у даній справі виникли з приводу заподіяння шкоди, тобто з делікту. За загальним правилом, закріпленим у ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, для притягнення до цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді відшкодування заподіяних ним збитків є наявність складу правопорушення : протиправна поведінка особи, шкода, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 20.06.2011р. № 2/121-30/118, яка враховується судом при вирішенні даного спору відповідно до положень ст.111 28 ГПК України.

При цьому чинне законодавство передбачає принцип вини контрагента або особи, яка завдала шкоду як підставу для відшкодування заподіяних збитків (шкоди) : за приписами ст. п. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як досліджено судом, відповідач у період з 13.11.12р. по 28.08.13р. здійснював в процесі своєї діяльності викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу, тому у Товариства виникло зобов'язання з відшкодування, завданих державі збитків.

При цьому, судом відхиляються посилання Відповідача на те, що в 2012 та 2013 роках його підприємство не здійснювало та не могло здійснювати використання джерел викиду, й не здійснювало та не могло здійснювати викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря з наступних підстав.

Відповідач стверджує про відсутність складу порушення, посилаючись на договори оренди від 15.06.2013р. та 01.08.2013р.

Дійсно, в матеріали справи відповідачем надані копії вказаних договорів, зокрема від 15.06.2013р., що укладений між Відповідачем та ТОВ "ДОВІРА-2007", та від 01.08.2013р., що укладений між Відповідачем та ТОВ "АГРОКОН".

Згідно умов даних договорів відповідач, як орендодавець передав, а ТОВ "ДОВІРА-2007", пізніше - ТОВ "АГРОКОН", як орендарі, прийняли в строкове платне користування частину комплексу, зокрема: частину цеху зеленого горошку, котельню № 2, частину склоскладу (п.1.1 договорів). Відповідними актами приймання передачі також підтверджується факт передачі переліченого вище майна ТОВ "ДОВІРА-2007", а пізніше - ТОВ "АГРОКОН". При цьому, ні в договорах оренди, ні в актах приймання-передачі не вказується про оренду джерел викидів, на передачу яких вказує відповідач у своєму відзиві.

Вказане свідчить про необгрунтованість посилання відповідача на договори оренди від 15.06.2013р. та 01.08.2013р. в підтвердження відсутності складу правопорушення.

Крім того, з огляду на дати даних договорів - 15.06.2013р. та 01.08.2013р., вони не можуть свідчити про невикористання відповідачем джерел викиду в період з 13.11.2012р. (дата початку розрахунку заявлених до стягнення збитків).

Суд також критично оцінює посилання відповідача в підтвердження відсутності викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря у 2012 - 2013 роках на те, що його підприємство не здійснювало придбання та не було споживачем природного газу у 2012 - 2013 роках, яке необхідне для роботи котла ДКВР-6.5-13, заводський № 231, (А9-КВД «Печь Крапивина», в кількості 2 шт., за твердженням відповідача працюють від пару, який виробляє котел ДКВР-6.5-13, заводський № 231 ) з огляду на наступне.

Відповідач, вказуючи, що його підприємство не було споживачем газу, посилається на договір від 01.06.2012 № 23ПП-П, укладений між ПАТ «Лубнигаз» та ТОВ «Агрокон», про постачання природного газу за адресою: вул. Червоноармійська, 163, м. Пирятин, Полтавська обл., 37000. При цьому, як зазначалося вище, згідно наданих відповідачем доказів, ТОВ "АГРОКОН" орендувало частину приміщення відповідача за вказаною адресою лише з 01.08.2013р., що спростовує посилання відповідача про невикористання ним джерел викиду в період з 13.11.2012р. (дата початку розрахунку заявлених до стягнення збитків).

Крім того, договором від 01.06.2012 № 23ПП-П не передбачено, на яке саме газове обладнання здійснювалось постачання природного газу за адресою: вул. Червоноармійська, 163, м. Пирятин, Полтавська обл., 37000. При цьому під час перевірки встановлені наступні джерела, які здійснювали викиди, - котел ДКВР -6,5-1,3; А9-КВД «Печь Крапивная» у кількості 2 шт., які не передбачені договором від 01.06.2012 № 23ПП-П.

З викладених обставин вбачається, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження обставин, на які він посилається в обгрунтування заперечень проти позову.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо підтвердження факту нездійснення ним в 2012 та 2013 роках використання джерел викиду звітами про виробництво та реалізацію промислової продукції, оскільки форми даних звітів не передбачають подання даних щодо використання джерел викиду та обсяг викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Крім того, дані звітів формуються саме відповідачем і, за відсутності інших первинних документів, не можуть вважатись належним доказом в розумінні ст.33,34 ГПК України.

Також, суд приймає до уваги, що:

- відповідачем надано довідку № 5 від 06.05.2014 р. за підписом директора, в якій відображені дані про час роботи стаціонарних джерел викиду в спірному період з 13.11.2012р. по 28.08.2013р.,

- в акті перевірки від 21.05.2014 № 228/01-01-14 є посилання на наказ від 02.09.2013№ 10-г про зупинення виробничих процесів (виготовлення продукції) з 01.10.2013р. на невизначений строк, що спростовує твердження про відсутність виробничих процесів з жовтня 2012 року та повністю 2013 рік.

- в акті перевірки від 21.05.2014 № 228/01-01-14 є посилання на журнали обліку водоспоживання водовимірювальними приладами та обладнанням за формою ПОД-1.1, в яких зафіксовано забір та скид води. Зокрема, у листопаді-грудні 2012 року скинуто 906: м. куб. води; протягом січня-серпня 2013 року відповідачем забрано 25 107 м. куб. води, скинуто 24 425 м. куб. води, що підтверджує ведення відповідачем діяльності.

Відомості про відкликання, недостовірність чи скасування вказаних вище документів, зокрема, довідки № 5 від 06.05.2014 р., наказу від 02.09.2013№ 10-г, журналів обліку водоспоживання водовимірювальними приладами та обладнанням за формою ПОД-1.1 відповідачем не надані.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином не довів відсутності в його діях протиправної поведінки в підтвердження відсутності складу правопорушення.

Згідно ст. 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

На спірні правовідносини, пов'язані з нарахуванням позивачем збитків, завданих внаслідок наднормативних викидів відповідачем забруднюючих речовин в атмосферне повітря, поширюється дія Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 10.12.2008 №639 (далі - Методика №639).

Визначення наднормативних викидів наведене у п. 2.1 Методики, відповідно до якої наднормативними вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про охорону атмосферного повітря, джерело викиду - об'єкт (підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин.

Наведені норми свідчать про те, що для стягнення з відповідача збитків, заподіяних наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, необхідно встановити факт такого викиду. Встановлення факту порушення природоохоронного законодавства у вигляді наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря може мати місце при проведенні перевірки вимог природоохоронного законодавства.

Порядок проведення перевірок додержання вимог природоохоронного законодавства і оформлення результатів таких перевірок регулюється Порядком організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженим наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 р. № 464.

Відповідно до п. 4.13 Порядку № 464, за результатами проведеної перевірки складається акт перевірки вимог природоохоронного законодавства.

Згідно з п. 1.4 Порядку № 464 Акт перевірки - документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Відповідно до п. 2.2 Методики, факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами.

При визначенні розміру збитків позивачем використано розрахунковий метод.

Відповідно до п. 3.6 Методики, розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою N 2-ТП (повітря)), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

Згідно з п. 2.1.2 Методики наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

Розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, відповідно до п. 3.6. Методики, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою N 2-ТП (повітря), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

Підставою нарахування Держекоінспекцією завданих збитків став не сам факт понаднормового викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а здійснення таких викидів без відповідного дозволу. Вказана обставина правомірно розцінена контролюючим органом як понаднормові викиди.

Таким чином, дії відповідача є протиправними та вчинені з його вини (забруднення атмосферного повітря за відсутності відповідного дозволу), а між цими діями та заподіяними збитками наявний причинно-наслідковий зв'язок.

Викладені обставини свідчать про наявність всіх елементів складу правопорушення, що має наслідком відповідальність у вигляді стягнення збитків, а відтак свідчить про правомірність та обґрунтованість позовних вимог позивача.

Щодо розміру та періоду нарахування збитків, які підлягають до стягнення, та щодо заяви відповідача про застосування позовної давності, суд зазначає наступне.

Так, у ЦК позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.ст. 256, 257 ЦК).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК).

Порядок відліку позовної давності наведено у ст. 261 ЦК, зокрема відповідно до ч. 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Судом встановлено, що порушення відповідачем вимог Закону зафіксовано в акті перевірки № 228/01-01-14 від 21.05.2014р., перевірка здійснювалася протягом 28.04.-21.05.2014р. В акті також відображено, що під час перевірки відповідачем представлено дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 5323810100-79 від 29.08.2013 дійсний до 29.08.2018р., тобто порушення усунено відповідачем з дати отримання дозволу - 29.08.2013р. До суду із позовом позивач звернувся 09.08.2016р. Позовні вимоги про стягнення збитків у розмірі 78 230,94 грн. заявлено за період з 13.11.2012р. по 28.08.2013р.

Разом із тим відповідно до ст. 11 Закону (у редакції, чинній на час виявлення правопорушення) викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я. Шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених ст. 34 Закону.

На виконання вимог цього Закону затверджено Методику, за змістом п. 2.1.2 якої наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються, у тому числі, викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства (п. 2.1.2).

Розрахунок маси викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря здійснюється за встановленою Методикою формулою з урахуванням часу роботи джерела в режимі наднормативного викиду. Такий час визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу (п. 3.11). Факт усунення порушення може бути підтверджений, зокрема отриманням дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (п. 3.12). Розрахунок розмірів відшкодування збитків здійснюється за формулою з урахуванням часу роботи джерела в режимі наднормативного викиду (п. 4).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без відповідного дозволу є триваючим правопорушенням, а право на позов про стягнення шкоди, завданої таким правопорушенням, виникає кожен день з моменту виявлення до моменту його усунення.

Отже, момент виявлення порушення є початком перебігу строку позовної давності у таких спорах, що кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 261 ЦК.

Оскільки Державна екологічна інспекція в Полтавській області виявила порушення Закону 21.05.2014р. (дата складення акта), то твердження відповідача про те, що 13.08.2013р. Позивач міг довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а отже і перебіг позовної давності починається з 13.08.2013 року (вказана дата визначена відповідачем у додаткових письмових поясненнях), суперечить зазначеним вимогам Закону.

Судом критично оцінюється посилання відповідача на те, що дата початку перебігу позовної давності - 13.08.2013р. - має визначатися у відповідності до постанови КМУ від 19 березня 2008 р. № 212 «Про затвердження критеріїв розподілу суб'єктів господарювання за ступенем ризику їх господарської діяльності для навколишнього природного середовища та періодичності здійснення заходів державного нагляду (контролю)».

Зокрема, відповідач вказує, що з врахуванням положень постанови КМУ від 19 березня 2008 р. № 212 «Про затвердження критеріїв розподілу суб'єктів господарювання за ступенем ризику їх господарської діяльності для навколишнього природного середовища та періодичності здійснення заходів державного нагляду (контролю)» планові заходи державного нагляду (контролю) за діяльністю суб'єкта господарювання, а саме, його підприємства, повинні бути проведені через два роки.

Зважаючи на дату складання акту за попередньою перевіркою - 12.08.2011р., що зазначено в Акті № 228/01-01-14 перевірки дотримання природоохоронного законодавства шд 21.05.2014 p., відповідач робить висновок, що наступна перевірка повинна була бути здійснена в 2013р., а позивач з 13.08.2013 року міг та повинен був довідатися про закінчення дії попереднього дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 5323810100-2 від 12.11.2007р., про передачу ТОВ "ПИРЯТИНАГРОКОНСБРВ" джерел викидів в оренду, в складі невід'ємної частини орендованого майна, та про не використання ТОВ "ПИРЯТИНАГРОКОНСБРВ" джерел викидів в 2012 - 2013 роках.

Водночас, судом взято до уваги, що пунктами 1, 5 Постанови передбачено, що суб'єкти господарювання незалежно від форми власності розподіляються за високим, середнім та незначним ступенем ризику їх господарської діяльності для навколишнього природного середовища. Планові заходи державного нагляду (контролю) за діяльністю суб'єктів господарювання проводяться із середнім ступенем ризику - не частіше одного разу на два роки. Тобто, Постановою встановлені обмеження щодо періодичності проведення планового заходу, а не обов'язок проводити перевірку виключно один раз на два роки та не встановлює терміни для обов'язкової перевірки.

У відповідності до планів заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, затверджених головою Державної екологічної інспекції України проведення планового заходу відносно відповідача передбачено у 2014 році.

Оскільки попередня перевірка відповідача була здійснена 12.08.2011р, суд погоджується з твердженням позивача, що здійснюючи перевірку у 2014 році Держекоінспекцією дотримано вимоги Постанови, зокрема, проведено плановий захід не частіше одного разу на два роки.

З огляду на вказане, оскільки позовну заяву подано позивачем до суду 09.08.2016р., правопорушення позивачем виявлене 21.05.2016р. (дата складення Акту перевірки Державної екологічної інспекції у Полтавській області від 21.05.2014р. № 228//01-01-14), суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду в межах трирічного строку, а отже заява відповідача про застосування строку позовної давності судом відхиляється як необгрунтована.

За даних обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 78 230,94 грн. збитків за наднормативний викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами в період з 13.11.2012 по 28.08.2013р. є обгрунтованими, відповідачем не спростовані, а отже такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Як зазначалося вище, відповідачем 23.08.2016р. подане клопотання про призначення комісійної судової інженерно-екологічної експертизи.

В обґрунтування даного клопотання відповідач посилається на те, що наданий позивачем до позовної заяви розрахунок не підтверджує розмір заявленої суми до стягнення.

У своєму клопотанні відповідач просить на вирішення експерта поставити наступні питання:

- чи є причинний зв'язок між діями ТОВ "ПИРЯТИНАГРОКОНСЕРВ" зі збитками, які заявлені до стягнення в позовній заяві Державної екологічної інспекції у Полтавській області від 01.08.2016р. вих. № 28401 14/02-16?

- чи можливо встановити розмір збитків які заявлені до стягнення в позовній заяві Державної екологічної інспекції у Полтавській області від 01.08.2016р. вих. № 2840/01-14/02-16 до ТОВ "ПИРЯТИНАГРОКОНСЕРВ"

- чи підтверджується документально Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавств галузі охорони атмосферного повітря, водних та земельних ресурсів щодо поводження з відходами небезпечними хімічними речовинами № 228/01-01-14 від 21.05.2014р. Державної екологічної інспекції Полтавській області щодо порушень в галузі охорони атмосферного повітря? Якщо так, то в які саме?

- чи впливає на розмір збитків та наявність матеріальної шкоди, ті обставини, що ТОВ

"ПИРЯТИНАГРОКОНСЕРВ" сплачувало збір за забруднення навколишнього середовища (екологічний податок)?

- чи завдано збитки державі внаслідок викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонари джерелами ТОВ "ПИРЯТИНАГРОКОНСЕРВ"? Якщо так, то в якій сумі обчислюється розмір матеріали шкоди?

- чи правильно розраховано суму збитків зазначених в позовній заяві Державної екологічної інспекції Полтавській області від 01.08.2016р. вих. № 2840/01-14/02-16 до ТОВ "ПИРЯТИНАГРОКОНСЕРВ"?

Суд відхилив клопотання відповідача з наступних підстав.

Господарський суд призначає судову експертизу для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань (ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України).

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Суд зазначає, що зазначені питання мають правовий характер і виходять за межі спеціальних знань експерта, тобто вирішення питань, перелік яких визначений відповідачем, не потребують спеціальних знань, тому господарський суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про призначення судової експертизи.

Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пирятинагроконсерв» (вул. Червоноармійська, 163, м. Пирятин. Полтавська обл.. 37000, ідентифікаційний код 32021330) 78 230,94 грн. збитків і перерахувати їх на р/р 33116331700573, у УДКСУ Пирятинського району Полтавської області, код ЄДРПОУ 37958534 МФО 831019 для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 «Грошові стягнення за шкоду; заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності», символ звітності 331 в установі банку Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пирятинагроконсерв» (вул, Червоноармійська, 163, м. Пирятин, Полтавська обл., 37000: ідентифікаційний код 32021330) на користь Державної екологічної інспекції у Полтавській області (вул. Коцюбинського, 6, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 38019348) 1378 грн. витрат по сплаті судового збору і перерахувати їх на р/р 35214047080208 Державної екологічної інспекції - у Полтавській області: банк - Державна казначейська служба України; МФО 820172: призначення платежу: «Повернення судового збору на відновлення касових видатків КЕКВ 2800».

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 01.11.2016р.

Суддя Киричук О.А.