Постанова

від 19.01.2017 по справі 917/1264/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2017 р. Справа № 917/1264/16

Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В.

при секретарі Міракові Г.А.

за участю :

від позивача - ОСОБА_1 (довіреність № 04/08-84-14/02-19 від 03.01.17),

від відповідача - ОСОБА_2 (довіреність від 26.12.16),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача ТОВ "Пирятинагроконсерв" (вх. №3053 П) на рішення господарського суду Полтавської області від 27.10.16 у справі № 917/1264/16

за позовом Державної екологічної інспекції у Полтавській області

до ТОВ "Пирятинагроконсерв"

про Стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 78 230,94 грн збитків за викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без дозволу.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що Держекоінспекцією в ході перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних та земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами встановлено здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу за період з 13.11.2012 по 28.08.2013, чим заподіяно шкоду державі на загальну суму 78 230,94 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 27.10.2016 у справі № 917/1264/16 (суддя Киричук О.А.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятинагроконсерв" (вул. Червоноармійська, 163, м. Пирятин. Полтавська обл. 37000, ідентифікаційний код 32021330) 78 230,94 грн. збитків і перерахувати їх на р/р 33116331700573, у УДКСУ Пирятинського району Полтавської області, код ЄДРПОУ 37958534 МФО 831019 для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 "Грошові стягнення за шкоду; заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності", символ звітності 331 в установі банку Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятинагроконсерв" (вул, Червоноармійська, 163, м. Пирятин, Полтавська обл., 37000: ідентифікаційний код 32021330) на користь Державної екологічної інспекції у Полтавській області (вул. Коцюбинського, 6, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 38019348) 1378 грн. витрат по сплаті судового збору і перерахувати їх на р/р 35214047080208 Державної екологічної інспекції - у Полтавській області: банк - ОСОБА_3 казначейська служба України; МФО 820172: призначення платежу: "Повернення судового збору на відновлення касових видатків КЕКВ 2800".

Відповідач не погодився з прийнятим у справі рішенням та звернувся з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.11.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Позивач надав відзив (вх. 12191 від 02.12.2016) на апеляційну скаргу, в якому виклав свої заперечення на апеляційну скаргу та доводи на підтвердження своєї позиції у справі. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду.

Розгляд справи відкладався.

Від ТОВ "Пирятинагроконсерв" надійшло клопотання (вх. 58 від 04.01.2017), в якому просить долучити до матеріалів справи належним чином завірені копії дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря № 5323810100-2; № 5328810100-79.

Зазначені документи оглянуті колегією суддів та долучені до матеріалів справи.

Згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 18.01.2017 у зв'язку з знаходженням на лікарняному судді Плахова О.В. автоматизованою системою визначено наступний склад колегії для розгляду даної справи: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012 №6 встановлено, що в разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 ГПК строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

Враховуючи викладене, колегія суддів у новому складі розпочала розгляд апеляційної скарги з початку.

Судове засідання 19.01.2017 за клопотанням позивача проводиться в режимі відеоконференції з господарським судом Полтавської області.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

В судовому засіданні 19.01.2017 представник заявника апеляційної скарги оголосив суду її зміст та підтримав її вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що його підприємство не працювало у період, за який позивачем нарахована та заявлена до стягнення шкода за порушення законодавства про охорону атмосферного повітря. Зазначає, що приміщення, в яких розташовані джерела викиду, були передані в оренду третім особам та не використовувались відповідачем у виробничій діяльності. Вказує на те, що для роботи стаціонарних джерел викиду необхідний природний газ, який у період, за який нарахована шкода, не придбався відповідачем. Довідка № 5 про час роботи стаціонарних джерел, підписана директором підприємства, на підставі якої державна екологічна інспекція провела розрахунок шкоди, була відкликана.

В судовому засіданні 19.01.2017 представник позивача заперечував проти вимог та доводів апеляційної скарги. Зазначив, що договори оренди, на які посилається відповідач, укладені в інший період ніж той, за який нарахована шкода. Крім того, передача в оренду приміщень не означає, що джерела викидів також передані в оренду. А навіть, якщо вони були передані, не означає відсутність обов'язку отримання дозволів на викид забруднюючих речовин у повітря. Звертає увагу суду на те, що про відкликання довідки № 5 ТОВ "Пірятинагроконсерв" не повідомляв ОСОБА_3 екологічну інспекцію. Тому, вважає посилання відповідача про її відкликання безпідставними, необґрунтованими та не доведеними, оскільки не підтверджені належними доказами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи, викладені в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін та перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, в порядку ст. 101 ГПК України на підставі наявних у справі доказів, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та під час апеляційного провадження протягом 28.04.-21.05.2014 Держекоінспекцією здійснено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятинагроконсерв" (далі - відповідач), за результатом якої складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних та земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами від 21.05.2014 № 228//01-01-14.

З Акту перевірки Державної екологічної інспекції у Полтавській області від 21.05.2014 № 228//01-01-14 вбачається, що відповідачем представлено дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 5323810100-79 від 29.08.2013 дійсний до 29.08.2018. Відповідачем представлено попередній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря № 5323810100-2 від 12.11.2007 по 12.11.2012.

В матеріалах справи міститься належним чином засвідчена копія довідки № 5 від 06.05.2014 (а.с. 19), яка складена товариством з обмеженою відповідальністю "Пирятинагроконсерв" про час роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин.

Відповідно до наданих відповідачем відомостей щодо часу роботи стаціонарних джерел (довідка № 5 від 06.05.2014), інспектором Держекоінспекції здійснений розрахунок збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Нарахування збитків здійснено позивачем на підставі Методики з використанням даних відповідача щодо фактичного часу роботи стаціонарних джерел, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за період відсутності дозволу.

Держекоінспекцією на адресу відповідача було направлено претензію № 62/02-08 від 14.04.2016 та розрахунок до неї щодо відшкодування заподіяних державі збитків у розмірі 78 230,94 грн.

Приймаючи рішення про задоволенні позовних вимог та стягнення з відповідача 78230,94 грн. збитків (шкоди) на користь державного бюджету, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що факт викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин без наявності відповідного дозволу доведений, отже, тягне за собою відповідальність у вигляді обов'язку відшкодувати шкоду, завдану державі. Розмір та нарахування заявлених до стягнення збитків відповідають Методиці розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 10.12.2008 № 639.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає правомірними та обґрунтованими такі висновки місцевого господарського суду з огляду на таке.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи акту перевірки № 228/01-01-14 Державної екологічної інспекції перевірка проводилась посадовими особами інспекції в присутності та за участю уповноважених посадових осіб ТОВ "Пирятинагроконсерв" директора ОСОБА_4 та інженеру з охорони праці ОСОБА_5.

Товариством під час перевірки надано два дозволи на викид забруднюючих речовин, які охоплюють період з 11.2007 по 12.11.2012 та з 29.08.2013 до 29.08.2018.

Отже, в період з 13.11.2012 по 28.08.2013 у відповідача відсутній дозвіл на викид забруднюючих речовин.

В акті зазначено, що ТОВ "Пирятинагроконсерв" надало довідку № 5 про час роботи стаціонарних джерел з 13.11.2012 по 28.08.2013. Довідка підписана директором товариства та скріплена печаткою товариства.

В акті зазначено, що ТОВ "Пирятинагроконсерв" представлено витяг з наказу від 02.09.2013 № 10-г про зупинку виробничих процесів (виготовлення продукції) з 01.10.2013.

Стосовно посилання відповідача на укладені договори оренди з третіми особами про передачу приміщень, в яких встановлені джерела викидів, ТОВ "Довіра-2007" та ТОВ "Агрокон" та не здійснення виробничої діяльності відповідачем у період, за який нарахована шкода, судова колегія зазначає наступне.

Так, збитки за викид забруднюючих речовин у повітря без дозволу нараховані за період з 13.11.2012 по 28.08.2013 . Згідно з наявних в матеріалах справи копій договорів оренди вони укладені 15.06.2013 та 01.08.2013 . Отже, з 13.11.2012 по 15.06.2013 приміщення, в яких встановлені джерела викидів, не знаходились в оренді третіх осіб. Крім того, в договорах оренди відсутні посилання на те, що в оренду передавались джерела викидів. В судовому засіданні апеляційного господарського суду на запитання судової колегії представник відповідача відповів, що джерела викидів знаходились на балансі відповідача. Договори не містять пунктів щодо покладення на третіх осіб обов'язку отримувати дозвіл на викид забруднюючих речовин та можливість їх використання в своїй діяльності третіми особами. Тобто зазначений обов'язок лежить саме на ТОВ "Пирятинагроконсерв" як балансоутримувача джерел викидів. Враховуючи наведене, посилання відповідача в якості обґрунтування своїх заперечень щодо невикористання ним джерел викидів на зазначені договори оренди безпідставне.

Як зазначено вище, в акті перевірки вказано, що ТОВ "Пирятинагроконсерв" надано витяг з наказу про припинення діяльності товариства з 01.10.2013 .

При проведенні перевірки були присутні уповноважені посадові особи товариства директор, яким підписано і довідку № 5, на підставі якої нараховані збитки, і наказ про припинення діяльності. Отже, уповноважені особи товариства мали можливість надати пояснення чи заперечення щодо встановлених під час перевірки обставин та фактів. Однак, жодних заперечень чи зауважень при проведенні перевірки та встановлені під час неї обставин уповноваженими особами ТОВ "Пирятинагроконсерв" не надано.

Претензію про оплату на користь державного бюджету збитків за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин направлено на адресу відповідача ОСОБА_3 екологічною інспекцією 14.04.2016. Однак, відповідач не надав будь-яких пояснень чи заперечень на претензію. Лише під час розгляд справи в суді першої інстанції після спливу більше ніж двох років з моменту проведення перевірки навів заперечення щодо викладених в акті обставин.

Судова колегія критично ставиться до посилань відповідача на відкликання ним довідки № 5 від 06.05.2014. По-перше, в матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачем на адресу Державної екологічної інспекції заяв, листів тощо стосовно відкликання зазначеної довідки. В матеріалах справи до прийняття рішення (тобто під час розгляду справи місцевим господарським судом) відповідач також не надавав будь-яких письмових доказів, документів, які б свідчили про відкликання зазначеної довідки. Відповідач лише в апеляційній скарзі, тобто після прийняття рішення про стягнення з нього збитків посилається на те, що довідка № 5 не чинна та наводить припущення її надання під впливом. Однак, обґрунтованого підтвердження та пояснення зазначеним твердженням не надано. Також не надано пояснень ненадання зазначених доказів до суду першої інстанції та ОСОБА_3 екологічній інспекції.

Відповідно до положень статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання до суду першої інстанції.

Зважаючи на те, що відповідачем не надано доказів щодо відкликання довідки № 5 до суду першої інстанції та не обґрунтовано неможливість подання таких доказів до суду першої інстанції зазначені посилання в сили положень процесуального закону не розглядаються апеляційним господарським судом.

Апелянт вказує в апеляційній скарзі на те, що господарським судом першої інстанції не надано належної оцінки договором закупівлі природного газу з ТОВ "Агрокон". На думку відповідача наявність зазначених договорів з ТОВ "Агрокон" доводить відсутність використання ТОВ "Пирятинагроконсерв" котла ДКВР-6.5-13 без роботи якого неможливе використання А9-КВД "Печь Крапивина", отже джерело викидів не працювало та викиди не здійснювались.

Однак, судова колегія вважає, що наявність договорів на закупівлю природного газу з ТОВ "Агрокон" не доводять факту невикористання відповідачем джерела викиду в атмосферне повітря забруднюючих речовин, з огляду на наступне.

По-перше, згідно наданої відповідачем копії договору на постачання природного газу між ПАТ "Лубнигаз" та ТОВ "Агрокон" договір укладено 01.06.2012. Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців місцезнаходженням ТОВ "Агрокон" (код 32750228) є м. Пирятин, вул. Червоноармійська, 163. Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців місцезнаходженням ТОВ "Пирятинагроконсерв" (код 32021330) є м. Пирятин, вул. Червоноармійська, 163. Отже, наявність договору на постачання природного газу між ПАТ "Лубнигаз" та ТОВ "Агрокон" за вказаною адресою не доводить факту відсутності окремих договорів на постачання природного газу між газопостачальною організацією та ТОВ "Пирятинагроконсерв" та не споживанням підприємством відповідача природного газу і невикористання виробничого обладнання до складу якого входить джерела викиду.

Крім того, як вже встановлено вище приміщення, в яких розміщені джерела викидів передані ТОВ "Агрокон" відповідачем в оренду лише 01.08.2013. Отже наявність договору на постачання ПАТ "Лубнигаз" ТОВ "Агрокон" природного газу за адресою м. Пирятин, вул. Червоноармійська, 163 (за адресою його місця розташування, вказаною у державному реєстрі) у 2012 році (за рік до моменту прийняття в оренду приміщень відповідача) не може свідчити про те, що природний газ не споживався відповідачем. Враховуючи те, що ТОВ "Агрокон" та ТОВ "Пирятинагроконсерв" зареєстровані за однією адресою ТОВ "Агрокон" міг придбати газ за вказаним договором на власні потреби. Крім того, як встановлено вище, докази передання в оренду джерел викидів в матеріалах справи відсутні.

Також в акті перевірки від 21.05.2014 № 228/01-01-14 є посилання на журнали обліку водоспоживання водовимірювальними приладами та обладнанням за формою ПОД-1.1, в яких зафіксовано забір та скид води. Зокрема, у листопаді-грудні 2012 року скинуто 906: м. куб. води; протягом січня-серпня 2013 року відповідачем забрано 25 107 м. куб. води, скинуто 24 425 м. куб. води, що підтверджує ведення відповідачем діяльності.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що надані відповідачем статистичні звіти за 2012 - 2013 роки не є належним доказом нездійснення відповідачем виробничої діяльності, з огляду на наступне.

Так, в акті перевірки зазначено, що ТОВ "Пирятинагроконсерв" не надано статистичної звітності за формою 2-ТП.

Відповідно до Інструкції щодо заповнення форм державних статистичних спостережень про охорону атмосферного повітря 3 2-ТП (повітря) "Звіт про охорону атмосферного повітря" (річна) та № 2-ТП (повітря) "Звіт про охорону атмосферного повітря" (квартальна) затвердженої наказом Державного комітету Статистики України від 20.10.2008 № 396 Форми N 2-ТП (повітря) (річна) та N 2-ТП (повітря) (квартальна) подаються респондентами, узятими на державний облік за обсягами потенційних викидів забруднювальних речовин та парникових газів в атмосферу, органу державної статистики за місцем здійснення економічної діяльності.

У формах N 2-ТП (повітря) (річна) та N 2-ТП (повітря) (квартальна) відображаються дані про викиди забруднювальних речовин та парникових газів від стаціонарних джерел забруднення. Дані про викиди від пересувних джерел забруднення, уключаючи виробничу, сільськогосподарську та іншу техніку, а також автомобільний та інші види транспорту, у цих формах не враховуються.

Однак, як встановлено вище передбаченої Законом звітності ТОВ "Притятинагроконсерв" за формомю 2-ТП на момент проведення перевірки не надано.

Щодо наданої до суду першої інстанції відповідачем копії статистичної звітності за 2012-2013 рік, то зазначена звітність не містить доказів її надання до державного органу статистики за місцем здійснення економічної діяльності. Так, звіти не містять відмітки про її одержання органами статистики, а лише містять печатку підприємства відповідача.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає правомірним висновок господарського суду Полтавської області, що дані звітів формуються саме відповідачем і, за відсутності інших первинних документів, не можуть вважатись належним доказом в розумінні ст.33,34 ГПК України.

Зважаючи на наведене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо безпідставності та недоведеності тверджень відповідача про відсутність виробничої діяльності у період з 13.11.2012 по 28.08.2013.

Статтею 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання.

Згідно акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних та земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами від 21.05.2014 № 228//01-01-14 в період з 13.11.2012 по 28.08.2013р. відповідач здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" особи, винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону, несуть відповідальність згідно з законом.

Статтею 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Як визначено ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Оскільки порядок відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища передбачається, зокрема, нормами ЦК України, а саме: ст. 1166, то правовідносини між сторонами у даній справі виникли з приводу заподіяння шкоди, тобто з делікту. За загальним правилом, закріпленим у ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, для притягнення до цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді відшкодування заподіяних ним збитків є наявність складу правопорушення : протиправна поведінка особи, шкода, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

При цьому чинне законодавство передбачає принцип вини контрагента або особи, яка завдала шкоду як підставу для відшкодування заподіяних збитків (шкоди) : за приписами ст. п. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо недоведеності відповідачем належними та допустимими доказами факту відсутності вини у здійсненні викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без наявності відповідного дозволу.

На спірні правовідносини, пов'язані з нарахуванням позивачем збитків, завданих внаслідок наднормативних викидів відповідачем забруднюючих речовин в атмосферне повітря, поширюється дія Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 10.12.2008 №639 (далі - Методика №639).

Визначення наднормативних викидів наведене у п. 2.1 Методики, відповідно до якої наднормативними вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про охорону атмосферного повітря, джерело викиду - об'єкт (підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин.

Наведені норми свідчать про те, що для стягнення з відповідача збитків, заподіяних наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, необхідно встановити факт такого викиду. Встановлення факту порушення природоохоронного законодавства у вигляді наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря може мати місце при проведенні перевірки вимог природоохоронного законодавства.

Порядок проведення перевірок додержання вимог природоохоронного законодавства і оформлення результатів таких перевірок регулюється Порядком організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженим наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 № 464 .

Відповідно до п. 4.13 Порядку № 464, за результатами проведеної перевірки складається акт перевірки вимог природоохоронного законодавства.

Згідно з п. 1.4 Порядку № 464 Акт перевірки - документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Відповідно до п. 2.2 Методики, факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами.

При визначенні розміру збитків позивачем використано розрахунковий метод.

Відповідно до п. 3.6 Методики, розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою N 2-ТП (повітря)), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

Згідно з п. 2.1.2 Методики наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

Розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, відповідно до п. 3.6. Методики, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою N 2-ТП (повітря), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

Підставою нарахування Держекоінспекцією завданих збитків став не сам факт понаднормового викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а здійснення таких викидів без відповідного дозволу. Вказана обставина вірно розцінена контролюючим органом як понаднормові викиди.

Стосовно посилань апелянта на відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, судова колегія зазначає наступне.

Статтею 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватись після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання відповідним органом державної влади.

Згідно статті 10 зазначеного Закону підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог передбачених дозволами на викиди забруднюючих речовин.

Джерела викидів обліковуються на балансі відповідача.

Здійснення відповідачем виробничої діяльності з використанням джерел викидів встановлена господарським судом першої інстанції, під час апеляційної інстанції та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, усвідомлюючи обов'язок та необхідність отримання дозволу, відповідач вчинив протиправні дії, що виразилися в експлуатації стаціонарних джерел викидів без дозволу.

Оскільки, як правомірно встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, наявні всі складові елементи правопорушення, позовні вимоги законні та обґрунтовані.

В акті зазначено, що ТОВ "Пирятинагроконсерв" надано документи, в яких обґрунтовуються обсяги викидів та звіт по інвентаризації стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин у повітря. Отже, в акті перевірки вказані документи, зазначені п п. 3.6 Методики, що спростовують доводи відповідача про відсутність необхідної документації для застосування розрахункового методу.

Судова колегія вважає безпідставним твердження відповідача про не застосування судом першої інстанції позовної давності, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря підлягає відшкодуванню в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Положеннями статей 68 та 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачена цивільна відповідальність за порушення вимог природоохоронного законодавства.

У статті 257 Цивільного Кодексу України встановлена загальна позовна давність тривалістю в три роки.

Згідно статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналась або могла дізнатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на звернення до суду з позовом, тобто можливості реалізувати своє право в судовому порядку.

Зазначена правова позиція викладена в постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 22.04.2015 у справі № 6-48цс15.

Протягом 28.04.-21.05.2014 ОСОБА_3 екологічною інспекцією здійснено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства відповідачем. Під час перевірки встановлено порушення, а саме, здійснення відповідачем викидів в атмосферне повітря без відповідного дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря в період з 13.11.2012 по 28.08.2013.

За результатами проведеної перевірки ОСОБА_3 екологічною інспекцією складено акт від 21.05.2014.

Отже, момент виявлення порушення є моментом, з якого починається перебіг строку позовної давності, що кореспондується з положеннями ст. 261 ЦК України та правовою позицією Верховного Суду України.

Враховуючи наведене позовна давність відліковується від 21.05.2014 + 3 роки тобто до 21.05.2017.

Твердження відповідача про те, що ОСОБА_3 екологічна інспекція могла довідатися про порушення свого права 13.08.2013 є помилковим та не відповідає обставинам справи та положенням чинного законодавства.

Так, відповідач посилається на порушення ОСОБА_3 екологічною інспекцією термінів позовної давності з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 19.03.2008 № 212 "Про затвердження критеріїв розподілу суб'єктів господарювання за ступенем ризику їх господарської діяльності для навколишнього природного середовища та періодичності здійснення заходів державного нагляду (контролю)" та віднесенням відповідача до суб'єктів господарювання із середнім ступенем ризику.

Пунктами 1,5 зазначеної Постанови передбачено, що суб'єкти господарювання незалежно від форми власності розподіляються за високим, середнім та незначним ступенем ризику їх господарської діяльності для навколишнього природного середовища. Планові заходи державного нагляду (контролю) за діяльністю суб'єктів господарювання проводяться із середнім ступенем ризику не частіше одного разу на два роки.

Отже, законом встановлено обмеження періоду проведення перевірок планового заходу, а не встановлено обов'язок проводити перевірку один раз на два роки та не встановлено термін для обов'язкової перевірки.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності регламентовано Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Згідно ст. 5 вказаного Закону планові заходи здійснюються відповідно до річних або квартальних планів, які затверджуються органом державного нагляду (контролю) до 1 грудня року, що передує плановому, або до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому.

Відповідно до планів та заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, затверджених головою Державної екологічної інспекції України, проведення планового заходу відносно ТОВ "Пирятинагроконсерв" (відповідача) передбачено у 2014 році.

Попередня перевірка проведена у серпні 2011. Враховуючи наведене, вимог Постанови щодо проведення планового заходу не частіше одного разу на два роки ОСОБА_3 екологічною інспекцією не порушено.

З позовною заявою ОСОБА_3 екологічна інспекція звернулась до господарського суду Полтавської області 09.08.2016 тоді як правопорушення виявлено 21.05.2014, отже позов заявлено в межах строків позовної давіності.

Отже, з огляду на те, що доводи апелянта не знайшли підтвердження в ході апеляційного провадження, а також враховуючи наведені обставини справи та норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку про відповідність оскаржуваного рішення нормам чинного законодавства та матеріалам справи, на підставі чого вказане рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Зважаючи на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта щодо сплати судового збору відшкодуванню не підлягають.

Керуючись 49, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача ТОВ "Пирятинагроконсерв" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 27.10.16 у справі № 917/1264/16 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 23.01.2017.

Головуючий суддя Шутенко І.А.

Суддя Здоровко Л.М.

Суддя Лакіза В.В.