Постанова

від 31.10.2016 по справі 904/4233/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2016 року Справа № 904/4233/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Антонік С.Г. (доповідач)

суддів: Орєшкіна Е.В., Березкіна О.В.

при секретарі судового засідання: Погорєлова Ю.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Гріменков І.Є., представник, дов. № 64 від 21.04.2016р.

від відповідача: Стрельнікова-Ляшко А.В., адвокат, посвідчення № 0158 від 07.10.2014р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські системи енергомодернізації" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2016 р. у справі № 904/4233/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Макіївський завод металоконструкцій", м. Макіївка

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські системи енергомодернізації", м. Дніпродзержинськ

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2016р. ( суддя Мартинюк С.В.) позов задоволено.

Стягнуто з ТОВ "Українські системи енергомодернізації" на користь ПАТ "Макіївський завод металоконструкцій" заборгованість в розмірі 91 976 грн., 3% річних в розмірі 7333грн., інфляційні в розмірі 80003,27 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2689,69 грн.

В задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову - відмовлено.

Рішення суду мотивовано не виконанням відповідачем умов Договору № 13-02 від 01.02.2013р.

Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення від 04.07.2016р. та прийняти нове, яким визнати за ТОВ «Українські системи енергомодернизації» суму основного боргу у розмірі 76 976 грн. з можливістю сплачувати вказаний борг щомісячно у розмірі 7 697 грн. до повного його погашення. Просить розстрочити виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом 20 місяців згідно встановленого графіку, а саме з 30 вересня 2016 року по 30 квітня 2018 року платежами по 7 697 грн. та 30 травня 2018 року 7 040, 94 грн.

В апеляційній скарзі заявник зазначає, що усі умови договору № 13-02 від 01.02.2013 року виконувались відповідачем належним чином. Після початку антитерористичної операції у містах та районах бойових дій, з незалежних від відповідача форс мажорних обставин, відносини з позивачем змінилися. Відповідач визнає частину боргу на суму 76 976 грн. Відповідач має можливість сплатити борг частково, помісячно. Відповідачем сплачені кошти в розмірі 15 000 грн. ( платіжні доручення №177 від 04.07.2016 року, № 154 від 30.05.2016 року. Зазначена у рішенні першої інстанції сума стягнення у розмірі 91 976 грн. є безпідставно нарахованою. Розрахунки, надані позивачем є необґрунтованими. Суми заборгованості: 12100 грн. від 06.06.2013року погашена 31.01.2014; 23400 від 06.07.2013року - 10.04.2014 року; 9200 від 06.09.2013 року - 20.06.2014 року; 11150грн. від 06.10.2013 року - 20.06.2014 року; 13600грн. від 06.11.2013 року погашена частково у розмірі 6373, 60 грн., але в розрахунку суми заборгованості на них нараховано 3% річних та інфляційні втрати. Вважає правильним є стягнення - 3% річних у розмірі - 7276, 46 грн., інфляційні втрати в розмірі - 74031,08 грн. Сума основного боргу - 81976, 40 грн., про що складено «Акт звіряння розрахунків» станом на 08.06.2016 року, а в позові сума основного боргу вказано - 91976, 40 грн. Станом на 14.07.2016 року сума основного боргу - 76 976 грн. Крім того, в апеляційній скарзі йдеться про те, що позивачем не було повідомлено відповідача про зміну місцезнаходження позивача належним чином.

Відповідач у судовому засіданні підтримав доводи, що наведені в апеляційній скарзі. Просить апеляційну скаргу задовольнити.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні зазначили, що надані ПАТ "Макіївський завод металоконструкцій" розрахунки зроблено обґрунтовано, з урахуванням часткового погашення боргу у 2014 році та застосуванням поденного розрахунку. 10 000 грн. дійсно було перераховано до прийняття рішення по справі 30.05.2016р., а 5 000 грн. 04.07.2016 - удень прийняття рішення. Про це не було ні суду ні сторонам. На сьогоднішній день борг складає 66976,40 грн., так як відповідач перерахував 28.09.2016р. 5 000 грн. Просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, встановила наступне.

Між ПАТ "Макіївський завод металоконструкцій" (виконавець ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські системи енергомодернізації" (замовник) укладено договір №13-02 про надання послуг бані від 01.02.2013 року , згідно умов якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги бані, а замовник зобов'язується оплатити надані послуги ( п.1.1 договору).

Згідно п. 3.3. договору, оплата послуг здійснюється замовником до 5 числа місяця наступного за розрахунковим місяцем.

Пунктом 6.1. сторони погодили, що договір вступає в силу з 01.02.2013 року до 31.12.20136 року. В частині взаєморозрахунків між сторонами договір діє до повного виконання.

На виконання умов договору позивач в період з лютого 2013р. по червень 2014р. включно надав відповідачу відповідні послуги бані, що підтверджується актами прийому-передачі робіт, які містяться в матеріалах справи ( а.с.36-43). Послуги надані на загальну суму 227 100 грн.

На часткове погашення заборгованості сторонами підписані протоколи про залік взаємних вимог від 27.05.2013р. на суму 70 107,60 грн., 26.12.2013р. на 11 484 грн., 31.01.2014р. на 10 476 грн., 10.04.2014р. на 17 712 грн., 18.06.2014р. на 21 024 грн., 30.09.2014р. на 4 320 грн. ( а.с.27-31). Всього на суму 135 124 грн.

Сума непогашеної заборгованісті складає 91 976 грн.

Претензію №06/02 від 12.02.2016 року про вимагу сплатити суму заборгованості, відповідач залишив без відповіді.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 91 976 грн. заборгованості, 80 003,27 грн. інфляційних втрат за період з червня 2013 року по квітень 2016 року та 3% річних в розмірі 7 333 грн. за період з 06.06.2013 року по 15.05.2016року.

Відповідно до ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України (ст..ст.525, 526 ЦК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ст. 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково, погасивши до подання позову, шляхом взаємозаліку 135 124 грн., та сплативши, після порушення провадження по справі 10 000 грн. платіжним дорученням № 154 від 30.05.2016р.

В матеріалах справи міститься Акт звірки розрахунків за період з 01.02.2013р. по 31.05.2016р., підписаний сторонами (а.с.55). Згідно даного акту заборгованість складає 81 976 грн. Однак суд не звернув на це уваги та не дав цьому оцінку.

Таким чином сума боргу на час прийняття рішення складала 81 976 грн., яка й підлягала стягненню. А в частині 10 000 грн. провадження підлягало припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, за відсутністю предмета спору.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 80 003,27 грн. інфляційних втрат за період з червня 2013 року по квітень 2016 року та 3% річних в розмірі 7333 грн. за період з 06.06.2013 року по 15.05.2016року.

Перевіривши розрахунок, колегія суддів зазначає, що він зроблений правильно, з урахуванням щомісячної суми заборгованості, періоду заборгованості ( кількості днів) та правильно розраховано індекс інфляції.

Тому погоджується з рішенням суду, яким позовні вимоги в частині стягнення інфляційних та 3% річних задоволені повністю.

Що стосується контр-розрахунку відповідача, то він зроблений не правильно, оскільки інфляція та 3% річних повинні нараховуватися на кожну щомісячну суму заборгованості окремо за весь час прострочення.

Сума 5 000 грн., сплачена платіжним дорученням № 177 від 04.07.2016р., не приймається колегією суддів до уваги, так як колегія суддів вважає, що ця сума була сплачена хоч і в день прийняття рішення, але після його проголошення, оскільки про цю оплату сторони представників не знали і відповідач суд не повідомив.

Клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем не наведено обставин та не надано достатніх та допустимих доказів на підтвердження обставин, що ускладнюють або роблять не можливим виконання рішення і що даний випадок є випадковим.

Відповідач не позбавлений права звернутись до суду першої інстанції з заявою про розстрочку виконання рішення.

З урахуванням наведеного, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду частковому скасуванню, у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Витрати з судового збору за подання позову покласти на відповідача, так як часткове погашення відбулося після подачі позову. А витрати з судового збору за подання апеляційної скарги покласти на сторони пропорційно.

Відповідачем укладено договір про надання юридичних послуг № 05/09-16 від 05.09.2016р. з адвокатом ФОП ОСОБА_3, який має науковий ступінь кандидата юридичних наук та вчене звання доцента кафедри правознавства.

Адвокатом виконано письмове пояснення до апеляційної скарги, надані документи в підтвердження доводів апеляційної скарги, здійснено контр-розрахунок заборгованості, інфляційних та річних.

За послуги адвоката, відповідно до умов договору відповідачем платіжним дорученням № 232 від 06.09.2016р. сплачено 4 000 грн.

Відповідно до ч.3 ст.48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон), гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Колегія суддів вважає, що гонорар в 4 000 грн. є розумним, з урахуванням кваліфікації і досвіду адвоката, виконаної по справі роботи.

Згідно ст..44 ГПК України, оплата послуг адвоката відноситься до судових витрат.

Відповідно до ч.6 ст.49 ГПК України витрати на послуги адвоката покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.49, п.1.1 ч.1 ст.80, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські системи енергомодернізації" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2016 р. у справі № 904/4233/16 скасувати частково. Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські системи енергомодернізації" на користь Публічного акціонерного товариства "Макіївський завод металоконструкцій" заборгованість в розмірі 81 976 грн., 3% річних в розмірі 7333грн., інфляційні в розмірі 80003,27 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2689,69 грн.

В частині стягнення 10 000 грн. основного боргу провадження по справі припинити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Макіївський завод металоконструкцій" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські системи енергомодернізації" 1 678,28 грн. витрат з судового збору за подання апеляційної скарги та 2 496 грн. за оплату адвокатських послуг.

Видачу наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Повний текст постанови складено 03.11.2016р.

Головуючий:

---

С.Г.Антонік

Судді:

---

Е.В.Орєшкіна

---

О.В. Березкіна