Постанова

від 20.04.2007 по справі 8/107н-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/107н-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

20.04.07                                                                                 Справа № 8/107н-ад.

Суддя  господарського суду Луганської області Середа А.П.,  розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «ІнтерПромСервіс», місто Луганськ,

до Ленінської  міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську -          

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

при секретарі судових засідань  Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Калінін К.В., - паспорт ЕМ №498113, вид. Артемівським РВ ЛМУ УМВСУ в Луганській області 04.02.2000 року;

від відповідача –Болото О.О. –головний державний податковий інспектор, - довіреність №137/10 від 09.01.07 року, -   

встановив:

           суть спору: позивачем заявлено вимогу про скасування податкового повідомлення-рішення №0001792310/0, прийнятого Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у місті Луганську (далі –МДПІ, - відповідач) 15.06.06 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість (далі –ПДВ) у сумі 1.153.252,00 грн., у тому числі: основний платіж –576.626,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції –576626,00 грн.

          Підставами для звернення до суду з цим позовом є те, що МДПІ, на думку позивача,  безпідставно та незаконно винесено це податкове повідомлення-рішення.

          Попереднє судове засідання відповідно до ст. 111 Кодексу адміністративного судочинства призначене та фактично відбулося 13.03.07 року, за участю представників сторін.  

          На підставі ст. 150 КАСУ у судовому засіданні оголошено перерви:

           з 03 квітня до 17 квітня 2007 року та з 17 квітня до 20 квітня 2007 року –у зв'язку з необхідністю надати сторонам можливість подати до суду  додаткові докази.

          На вимогу представника відповідача судовий процес у повному обсязі зафіксовано технічними засобами.

          У судовому засіданні, яке відбулося 17.04.07 року, представник позивача подав заяву про зміну позовних вимог в порядку ст. 137 КАСУ, згідно якій просить визнати недійсними та скасувати  податкові повідомлення-рішення МДПІ №0001792310/0 від 15.06.06 року; №0001792310/1 від 23.08.06 року; №0001792310/2 від 03.11.06 року та №0001792310/3 від 24.01.007 року, оскільки, на його думку, непослідовність в діях та оцінках МДПІ по цьому спору дає йому підстави вважати, що твердження Державної податкової адміністрації у Луганській області та Державної податкової адміністрації України про те, що чинним є лише останнє податкове повідомлення-рішення, а всі інші вважаються відкликаними, - є сумнівними.

          Представник  відповідача не заперечує проти вимог, викладених у заяві.

          З урахуванням того, що вона відповідає вимогам ст.ст.49, 51 та 133 КАСУ, судом її долучено до матеріалів справи та враховано при прийнятті кінцевого рішення.

          У цьому ж судовому засіданні представник відповідача звернувся до суду з клопотанням  (вих. №12176/10 від 17.04.07 року), в якому просить суд  витребувати для долучення до матеріалів справи низку письмових доказів (договорів купівлі-продажу, укладених позивачем з контрагентами; первинних облікових документів (накладних, податкових накладних, актів приймання-передачі виконаних робіт; документів, що підтверджують здійснення оплати позивачем за цими первинними документами), - всього загальним числом  понад 237 документів.

          Представник позивача заперечив проти задоволення цього клопотання.

          З  урахуванням викладеного, керуючись ст.ст.49, 69, 70, 79, частиною 1 ст. 122 та ст. 133 КАСУ, суд відхилив це клопотання з огляду на те, що:

          1)кожен з цих документів фахівцями МДПІ було досліджено під час здійснення перевірки (акт №223/23-2/31674047 від 05.06.06 року, - який підписано як фахівцями МДПІ, так і представниками позивача);

2)сторони по цьому спору не ставлять під сумнів достовірність досліджених документів первинного бухгалтерського та податкового обліку, про які йдеться у згаданому акті та які повторно просить витребувати представник відповідача;

3)обставини, про які йдеться у двох попередніх пунктах, не дають суду підстав ставити під сумнів достовірність та якість дослідження МДПІ згаданих документів;

4)представник відповідача, заявляючи це клопотання, не послався на наявність будь-яких обставин, які б ставили під сумнів достовірність результатів дослідження цих документів фахівцями МДПІ та викликали б потребу у їх повторному дослідженні судом;

5)термін судового розгляду справи, встановлений частиною 1 ст.122 КАСУ, закінчується через 4 дні (21.04.07 року), що, на думку суду, унеможливлює своєчасне виконання цього клопотання.

У судовому засіданні, яке відбулося 20.04.07 року, представник позивача позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав, про що також зазначив у своєму відзиві на нього (вих. №7856/10 від 13.03.07 року), посилаючись на те, що МДПІ при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення керувалася чинним законодавством та не припустилася будь-яких його порушень.

Він також заявив клопотання (вих. №12830/10 від 20.04.07 року), в якому просить суд викликати та допитати у судовому засіданні 9 свідків –директорів підприємств, з якими ТОВ «ІнтерПромСервіс»були укладені господарські договори, - що дозволить, на його думку, підтвердити обставини підписання кожного з договорів та надасть суду можливість впевнитися у тому, чи дійсно позивачем було укладено договори з тими підприємствами, директори яких будуть допитані в якості свідків.

Представник позивача заперечує проти задоволення цього клопотання, посилаючись на те, що представник відповідача, будучи обізнаним з приводу того, що сьогодні (20.04.07 року) закінчується термін судового розгляду спору (оскільки 21.04.07 року - останній день строку –припадає на неробочий день), - зловживає своїм правом щодо заявлення клопотань, які,  з огляду на наведені  обставини, неможливо виконати.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 49,70, частиною 1 ст. 122 та ст. 133 КАСУ; ст.ст. 10 та 11 Закону України від 04.12.90 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»(далі –ЗУ №509-ХІІ); підпунктом  7.5.5 п. 7.5 ст. 7 Закону України від  03.04.97 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі –ЗУ «Про ПДВ»), суд відмовляє у його задоволенні, оскільки:

1)заявляючи це клопотання, відповідач фактично перекладає на суд виконання своїх прав та обов'язків щодо проведення якісної та достовірної виїзної планової  документальної перевірки платника податку (позивача) з питань дотримання ним ЗУ «Про ПДВ»та інших законів, - які він був зобов'язаний належним чином виконати та реалізувати під час перевірки, здійсненої ним в період з 28.04.06 року по 29.05.06 року;

2)заявляючи таке клопотання фактично у останній день судового розгляду спору, представник відповідача завідомо позбавив суд можливості його виконати, оскільки термін судового розгляду справи, встановлений ч. 1 ст. 122 КАСУ, закінчується 21.04.07 року.

          Заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи та додатково надані  матеріали,  суд  дійшов наступного.

          І.1. 03.10.2001 року Товариство з обмеженою відповідальністю  «ІнтерПромСервіс»(далі –ТОВ «ІПС», - позивач), ідентифікаційний код 31674047, виконавчим комітетом Луганської міської ради зареєстроване в якості суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особиё у зв'язку з чим вчинено реєстраційний запис №13821050001000589, який внесено до ЄДР.

           Факт державної реєстрації підтверджується відповідним свідоцтвом та довідкою Головного управління статистики у Луганській області №40889 від 18.10.04 року.

          Ленінською МДПІ підприємство взято на облік в якості платника податків (04.10.01 року, реєстраційний №6006), у тому числі –податку на додану вартість (свідоцтво №17321785 від 26.10.04 року).

          Як вбачається з матеріалів справи, позивач з моменту державної реєстрації та до цього часу надає до МДПІ податкову звітність, у т.ч. з податку на додану вартість.

          06.10.06 року господарським судом Луганської області порушено справу №22/70-б –за заявою боржника –ТОВ «ІПС»в особі ліквідаційної комісії –про порушення провадження у справі про банкрутство.

           З урахуванням того, що спірна перевірка мала місце у квітні-травні 2006 року, а спірне податкове повідомлення-рішення винесено 15.06.06 року, судом факт порушення вищеназваної справи просто взято до відома.

           2.МДПІ в період з 28.04.06 року по 29.05.06 року проведено виїзну планову документальну перевірку ТОВ «ІПС»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.10.03 року по 31.12.05 року», - за результатами якої складено одноіменний акт  №223/23-2/31674047.

          Згідно акту ТОВ «ІПС» припустилося порушень вимог підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про ПДВ», внаслідок чого занизило свої податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 576626,00 грн., у тому числі:

          у 2003 році (жовтень-грудень) –на суму 25741,00 грн.;

          у 2004 році (лютий-грудень) –на суму 373503,00 грн.;

          у 2005 році (січень-листопад) –на суму 177382,00 грн.

          (Виявлено низку інших порушень, які не є предметом спору по цій справі).

           05.06.06 року  керівник та головний бухгалтер ТОВ «ІПС»ознайомилися з актом, підписали його без заяв та застережень, а також  отримали його примірник.

          3.За результатами перевірки МДПІ встановлено, що ТОВ «ІПС»впродовж перевіряємого періоду З ПОРУШЕННЯМ ЧИННОГО ЗАКОНОДАВСТВА (підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами») отримало, включило до податкової звітності і визначило своє право на податковий кредит на підставі податкових накладних наступних юридичних осіб:

          1)малого приватного підприємства (далі –МПП) «Луганськспецтехніка», ідентифікаційний код 32278946, -  установчі документи якого рішенням Жовтневого районного суду міста Луганська від 22.04.04 року (справа №2-4285)  скасовано.

          ДПІ у Жовтневому районі міста Луганська свідоцтво платника ПДВ анульовано 31.12.04 року, акт №110;

          2)МПП «Тонікс-Буд», і.к. 32586067, -  установчі документи якого рішенням Жовтневого районного суду міста Луганська від 26.04.04 року (справа №2-0408/04) визнано нечинними.

          ДПІ у Жовтневому районі міста Луганська свідоцтво платника ПДВ анульовано 31.12.04 року, акт №108;

          3)МПП «Аріадна», і.к. 31531331, - установчі документи  якого рішенням Жовтневого районного суду міста Луганська від 18.12.02 року визнано недійсними.

           ДПІ у Жовтневому районі міста Луганська свідоцтво платника ПДВ анульовано 31.12.04 року, акт №98;

          4)товариства з обмеженою відповідальністю (далі –ТОВ) «Технопромсервіс», і.к. 30092284, - установчі документи якого рішенням Жовтневого районного суду міста Луганська від 26.06.02 року (справа №2-2338) визнано недійсними.

          ДПІ у Жовтневому районі міста Луганська свідоцтво платника ПДВ анульовано 31.12.04 року, акт №94;

          5)приватного підприємства (далі –ПП) «Софінком», і.к. 33181832, - запис про державну реєстрацію якого визнано недійсним та припинено як юридичну особу постановою Луганського апеляційного господарського суду від 07.12.05 року (справа №10/590ад);

          ДПІ у Артемівському районі міста Луганська свідоцтво платника ПДВ анульовано 22.12.05 року, акти №391/1 та №391/2;

          6)ПП «Авангард Інвест Компані», і.к. 33241257, - запис про державну реєстрацію якого визнано недійсним та припинено як юридичну особу постановою Луганського апеляційного господарського суду від 05.12.05 року (справа №9/611ад).

          ДПІ у Артемівському районі міста Луганська свідоцтво платника ПДВ анульовано 22.12.05 року, акт №394;

          7)ПП «КСВД», і.к. 33111723, - запис про державну реєстрацію якого визнано недійсним та припинено як юридичну особу постановою Луганського апеляційного господарського суду від 23.01.06 року (справа №12/442пн).

          Ленінською МДПІ у місті Луганську свідоцтво платника ПДВ анульовано 10.02.06 року, акт №03;

          8)ПП «Верона плюс», і.к. 32743300, - запис про державну реєстрацію якого визнано недійсним та державну реєстрацію скасовано постановою Луганського апеляційного господарського суду від 23.01.06 року (справа №12/441пн).

          Ленінською МДПІ у місті Луганську свідоцтво платника ПДВ анульовано 10.02.06 року, акт №02;

          9)ПП «Лугастарт», і.к. 32969075, -  запис про державну реєстрацію якого визнано недійсним та припинено як юридичну особу постановою Луганського апеляційного господарського суду від 23.01.06 року (справа №12/443пн).

          Ленінською МДПІ у місті Луганську свідоцтво платника ПДВ анульовано 10.02.06 року, акт №01;

         10)ПП «Квантум», і.к. 32691477, - установчі документи якого рішенням Артемівського районного суду міста Луганська від 04.08.04 року (справа №3682/2004) визнано недійсними, а  рішенням господарського суду Луганської області від 28.01.05 року (справа №11/28пн) його припинено як юридичну особу.

          Ленінською МДПІ у місті Луганську свідоцтво платника ПДВ анульовано 09.02.05 року, акт №2793;

         11)ПП «Моторекспо», і.к. 32598266, - установчі документи та державну реєстрацію якого  рішенням Краснолуцького міського суду Луганської області від 26.05.04 року (справа №2186) визнано недійсними та скасовано.

          ДПІ у місті Красний Луч Луганської області свідоцтво платника ПДВ анульовано 06.10.04 року, акт №б/н.

           3.1.Відповідачем не надано до суду жодного доказу того, що запис про припинення кожної з вищезазначених юридичних осіб внесено до ЄДР (ЄДРПОУ) за станом на час розгляду цього спору.

          ІІ.1.  Згідно цьому акту МДПІ 15.06.06 року  винесла податкове повідомлення-рішення №0001792310/0, відповідно до  якого:

          на підставі:

          підпункту «б»підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4; підпунктів 17.1.3 та 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі –ЗУ №2181-ІІІ); статтей 3, 6, 10 ЗУ «Про ПДВ»,

          за порушення вимог:

          підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ЗУ №2181-ІІІ, -

позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 1.153.252,00 грн., у тому числі: основний платіж – 576.626,00 грн., штрафні (фінансові) санкції –576.626,00 грн.

          Позивач не оспорює факт отримання спірного податкового повідомлення-рішення.

          2. З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ІПС»не погодилося з цим рішенням та розпочало процедуру його адміністративного оскарження.

          2.1.  08.06.06 року за вих. №24 ним на адресу МДПІ спрямовано заперечення на вищеназваний  акт перевірки, з посиланням на те, що чинне законодавство не надає платнику податків, у т.ч. платнику ПДВ, тих повноважень щодо своїх контрагентів за господарськими договорами, на реалізації яких наполягає МДПІ (згідно висновкам акту перевірки).  

          14.06.06 року за вих. №16813/23-2-303 МДПІ надала відповідь на заперечення, якою повністю відхилила доводи підприємства.

            2.2.   29.06.06 року за вих. №25 ТОВ «ІПС»спрямувало на адресу МДПІ скаргу на податкове повідомлення-рішення №0001793210/0 від 15.06.06 року, в якому стверджує, що у своїй господарській діяльності за період перевірки не порушувало вимог чинного податкового законодавства, а тому з прийнятим рішенням не згодне.

          МДПІ листом  від 17.07.06 року за вих. №21267/23-2-303 повідомила скаржника про продовження терміну розгляду цієї скарги до 25.08.06 року.

          Рішенням від 22.08.06 року за №25083/23-6-25 МДПІ  підтвердила свої висновки щодо порушення платником ПДВ вимог підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про ПДВ», викладені у спірному акті перевірки, та відмовила у задоволенні скарги.

          23.08.06 року МДПІ у зв'язку з відхиленням скарги винесла податкове повідомлення-рішення №0001792310/1, яким скаржнику визначила податкове зобов'язання з ПДВ  у такому ж розмірі, - тобто 1.153.252,00 грн.

          2.3.   Не погодившись з цим рішенням, підприємство 04.09.06 року за вих. №б/н звернулося до Державної податкової адміністрації у Луганській області (далі –ДПА) з повторною скаргою (вх. ДПА №1947/10 від 07.09.06 року).

          ДПА листом 20.09.06 року (вих. №13654/25-08) повідомила скаржника про прийняття нею рішення про продовження терміну розгляду цієї скарги до 05.11.06 року.

          01.11.06 року ДПА прийняла рішення №16445/25-08, яким скасувала податкове повідомлення-рішення Ленінської МДПІ №0001792310/0 (що не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки спірному податковому повідомленню-рішенню від 15.06.06 року надано №0001792310/0).

          З урахуванням цього рішення ДПА у Луганській області - 03.11.06 року Ленінська МДПІ прийняла податкове-повідомлення-рішення №0001792310/2, яким, з вищевикладених підстав, але з посиланням тільки на підпункт 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 ЗУ №2181-ІІІ,  визначила позивачу податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 864.939,00 грн., у тому числі: основний платіж –576.626,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції – 288.313,00 грн.

          2.4.  Позивач не погодився з таким рішенням та оскаржив його до Державної податкової адміністрації України (скарга  від 10.11.06 року за вих. №б/н), повторюючи в ній ті  ж самі свої доводи, що і у попередніх скаргах.

          ДПА України 12.01.07 року прийняла рішення №176/6/25-0515, яким повідомила скаржника, що вона «залишає без змін податкове повідомлення-рішення Ленінської МДПІ міста Луганська від 15.06.06 року за  №0001792310/0 (від 23.08.06 року за №0001792310/1) з урахуванням рішення ДПА у Луганській області від 1 листопада 2006 року за №16445/25-08, прийнятого за розглядом повторної скарги (податкове повідомлення-рішення від 3 листопада 2006 року №0001792310/2), а скаргу –без задоволення»; крім того, вона повідомила ТОВ «ІПС»про завершення стадії адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень-рішень.

          З урахуванням цього рішення ДПА України -  Ленінська МДПІ 24.01.07 року винесла податкове повідомлення-рішення №0001792310/3, яким:

          на підставі підпункту «б»підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4; підпункту 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 ЗУ №2181-ІІІ; ст.ст. 3, 6 та 10 ЗУ «Про ПДВ»,

          за порушення вимог підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про ПДВ», -

визначила йому податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 864.939,00 грн., у тому числі: основний платіж –576.626,00 грн. та пеня –288.313,00 грн.

          Як вбачається з наявних у справі доказів, саме податкове повідомлення-рішення №0001792310/3 від 24.01.07 року Є ПРЕДМЕТОМ СПОРУ по справі, оскільки всі інші (винесені МДПІ до нього, - тобто №0001792310/0 від 15.06.06 року; №0001792310/1 від 23.08.06 року та №0001792310/2 від 03.11.06 року), відповідно до чинного порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій всі інші податкові повідомлення-рішення ВВАЖАЮТЬСЯ ВІДКЛИКАНИМИ, тобто НЕДІЙСНИМИ (абзац а)частини 2 підпункту 5.3 п. 5 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.01 року №253 (в редакції наказу ДПАУ від 10.08.05 року), зареєстрованого в Мінюсті України 11.06.03 року за №467/7788).

          ТОВ «ІПС»не погодилося з цим податковим повідомленням-рішенням та звернулося з  позовом до суду.          

          ІІІ.Заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню ЧАСТКОВО з таких підстав.

          1.Ленінською МДПІ виїзну планову документальну перевірку ТОВ «ІПС»з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.10.03 року по 31.12.05 року проведено та за її результатами складено акт  №223/23-2/31674047 від 05.06.06 року з дотриманням вимог чинного законодавства, у тому числі –статтей 10, 11 та 11-1 ЗУ №509-ХІІ.

           В той же час спірне податкове повідомлення-рішення винесено частково всупереч фактичним матеріалам перевірки та з порушенням чинного законодавства.

Такого висновку суд дійшов з огляду на наступне.

            1.1.Кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (частина 1 статті 67 Конституції України).

            Аналогічний обов'язок закріплений у  пункті 3 частини 1 статті 1 Закону України від 25.06.1991 року №1251-ХІІ «Про систему оподаткування»(далі –ЗУ №1251-ХІІ), де сказано, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

           Стаття 9 цього Закону, в якій визначено перелік обов'язків платника податків,   не покладає на нього обов'язок при здійсненні своїх господарських повноважень ПЕРЕВІРЯТИ законність та обґрунтованість державної реєстрації  своїх партнерів за договорами, вимагати від них надання даних про їх господарські зв'язки і т.д.;

          А стаття 10 того ж Закону також не передбачає в числі прав платника податків таких, про які йдеться у попередньому абзаці.

          Такі функції відповідно до статтей 8, 9 та 10 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», - як здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, обліком платників податків, виявленням і веденням обліку надходжень податків, інших платежів і т.д. -  покладено не на суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, а на органи державної податкової служби України.

1.2.В той же час позивач довів суду (крім того,  це також підтверджується матеріалами справи), що  ним як суб'єктом підприємницької діяльності, при здійсненні останньої, у переважній більшості випадків вживалися заходи, спрямовані на виконання норми ст. 42 Господарського кодексу України, згідно якій підприємництво  - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Так, підпунктом 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 ЗУ «Про ПДВ»встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Позивач довів, що у переважній більшості випадків він вжив заходів до здійснення цієї діяльності у відповідності до вимог чинного законодавства.

З огляду на викладене суд лише частково приймає до уваги доводи відповідача з приводу того, що позивач безпідставно включив до своєї податкової звітності податкові накладні, видані на його ім'я вищепереліченими 11 юридичними особами, щодо яких маються судові рішення про визнання нечинними запису про їх державну реєстрацію або установчих документів, або припинення юридичної особи, - оскільки:

а) відповідач не надав до суду доказів:

виключення цих юридичних осіб з ЄДР (ЄДРПОУ) не тільки на час укладення спірних господарських угод, але і на час розгляду цієї справи;

що особи, на ім'я  яких зареєстровано ці підприємства, притягнуті до кримінальної відповідальності;

що підприємство кожним з них було зареєстровано з метою,  завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, у тому числі – з метою ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів);

що будь-яке з вищезгаданих 11 судових рішень було доведено до відома позивача під час виконання ним цих господарських договорів з  контрагентами.

б)спірне рішення МДПІ та доводи відповідача у судовому засіданні частково суперечать правилу статті 9  ЗУ «Про ПДВ».

Так,  згідно п.9.1 ст. 9 цього Закону центральний податковий орган веде реєстр  платників податку.

Будь-якій особі, яка реєструється як платник податку  на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку (п. 9.2 ст.9).

Особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 ст. 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання)… Дані з реєстру платників податку  підлягають оприлюдненню в порядку, визначеному центральним податковим органом (ч. 1 п.9.3 ст. 9).

Матеріалами справи доведено, що кожна з вищезгаданих 11 юридичних осіб на час укладення господарських договорів з позивачем по цій справі БУЛА зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності та як платник ПДВ, а тому, відповідно до вищецитованого правила підпункту 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 ЗУ «Про ПДВ», мала право складати, виписувати та  видавати своїм контрагентам податкові накладні.

в)Самі факти винесення вищезгаданих судових рішень, як сказано вище, ще не свідчать про фактичне виключення юридичної особи з числа суб'єктів підприємницької діяльності та ЄДР (ЄДРПОУ), а також платників ПДВ.

Цей висновок щодо статусу платника ПДВ прямо витікає з правила підпункту «б»пункту 9.8 ст. 9 ЗУ «Про ПДВ», яким встановлено, що реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду.   

Цілком аналогічно викладено правило  абзацу першого пункту 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України  від 01.03.2000 року №79, зареєстрованого у Мінюсті України 03.04.2000 року за №208/4429 (далі –Положення №79).

Згідно п. 25.3 Положення №79, за наявності підстав для анулювання реєстрації платника ПДВ орган державної податкової служби  здійснює таке анулювання:

на дату подання заяви або затвердження акту про анулювання реєстрації, якщо не визначений граничний термін дії свідоцтва або дата втрати особою статусу платника ПДВ, або коли є підстави для анулювання до закінчення терміну дії свідоцтва…

При анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання.

Як стаття 9 Закону, так і пункт 25 Положення №79 встановлюють, що у разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього  податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні.

Інших наслідків анулювання реєстрації свідоцтва платника ПДВ чинне законодавство НЕ встановлює.

Стаття 9 Закону  України «Про ПДВ»та п. 25 Положення №79 НЕ містять правила, згідно якому анулювання свідоцтва платника ПДВ є чинним не з дня складення відповідного акту про анулювання такого свідоцтва, а з будь-якого іншого дня (у тому числі –попереднього, - тобто так званим «заднім числом»).

1.3.Вищевикладене дає суду підстави дійти висновку про те, що позивач до дня складення акту про анулювання свідоцтва платника ПДВ щодо кожної з 11 юридичних осіб НЕ ЗНАВ та НЕ МІГ ЗНАТИ про те, що їх виключено з числа зареєстрованих платників ПДВ, - оскільки дані з реєстру платників податку  могли бути оприлюднені в порядку, визначеному центральним податковим органом, НЕ РАНІШЕ дня складення акту про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ (п. 9.3 ст. 9 ЗУ «Про ПДВ).

          Інше по цій справі не доведено.

З огляду на цю обставину суд вважає, що висновок МДПІ про повне виключення  податкових накладних, виданих на ім'я позивача 11 юридичними особами, щодо яких винесено рішення про скасування реєстраційного запису або про припинення юридичної особи, - з числа податкових документів, які надають ТОВ «ІПС»право на нарахування податкового кредиту у період з 01.10.03 року по 31.12.05 року, -  суперечить обставинам справи та чинному  законодавству.

У такий спосіб МДПІ покладає на позивача відповідальність за дії осіб, які не є йому підзвітними або підпорядкованими, а тому її дії суперечать вимогам наступних статтей Конституції України:

           частини 1 ст. 19, якою встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством;

          частини 2 ст. 61, згідно якій юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

З цих причин суд погоджується з висновками та рішенням МДПІ лише ЧАСТКОВО, а саме: позивач не мав права включати до податкової звітності та визначати своє право на податковий кредит на підставі податкових накладних, виданих його контрагентами, починаючи з дати складення вищепереліченими податковими інспекціями актів про анулювання свідоцтв про реєстрацію платника ПДВ кожної з 11 юридичних осіб.

          1.4.Таким чином, НЕ підлягають включенню до податкової звітності в якості  підстави для визначення податкового кредиту ТОВ «ІПС» податкові накладні, видані на його ім'я:

          1) МПП «Тонікс-Буд» - за період з 25.02.05 року до 31.12.05 року –на суму 4233,04 грн.;

           2)ПП «Софінком»- за період з 29.12.05 року до 31.12.05 року  – на суму 2109,13 грн.;

           3)ПП «Лугастарт»–за період з 08.07.05 року до 31.12.05 року – на суму 8884,63 грн.;

           4)ПП «Квантум»- за період з 18.02.05 року до 31.12.05 року –на суму 24691,67 грн.;

           5)ПП «Моторекспо», - за період з 03.11.04 року до 31.12.05 року –на суму 26954,48 грн., - а ВСЬОГО на суму  66872,95 грн.

          ІУ. Оцінюючи діяльність позивача як платника ПДВ при визначенні своїх податкових зобов'язань та  податкового кредиту з ПДВ, суд дійшов наступного.

           1.Згідно пункту 1.6 ст.1 Закону України «Про ПДВ»податкове зобов'язання –загальна сума податку, одержана  (нарахована) платником податку у звітному (податковому ) періоді, визначена згідно з цим Законом.

          Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

          або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові  грошові кошти –дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої –дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

          або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) –дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку (підпункт 7.3.1 п. 7.3  ст. 7 ЗУ №168/97-ВР).

           2. Законом України «Про ПДВ»  податковий кредит  визначено як суму, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит  звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у т.ч. інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарі (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності  платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися  в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно  зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги, основні фонди) вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни придбання (виготовлення, будівництва, спорудження) (підпункт 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 ЗУ №168/97-ВР).

А абзацом першим підпункту 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 того ж Закону встановлено, що:

якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням) , не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом  документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ЗУ №168/97-ВР).             

3.Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 ЗУ №168/97- ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

          4.Отже, виходячи з того, що:

           МДПІ не встановлено порушень з боку платника податку на додану вартість (ТОВ  «ІПС») щодо порядку визначення податкових зобов'язань впродовж перевіряємого періоду;

          в ході обох перевірок НЕ встановлено фактів несплати позивачем постачальникам вартості отриманих товарів, у т.ч ПДВ у складі ціни куплених товарів;

          належним чином доведено та документально підтверджено  факт завищення ним упродовж  періоду з 01.10.03 року по 31.12.05 року суми податкового кредиту лише у розмірі 66872,95 грн.  грн., -

         керуючись підпунктами 7.7.1 та 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 ЗУ №168/97-ВР, - суд встановив, що висновок МДПІ про те, що платник ПДВ завищив розмір податкового кредиту з  ПДВ за період з  01.10.03 року по 31.12.05 року на суму 576.626,00 грн., - не відповідає обставинам справи, оскільки сума завищення склала лише 66872,95 грн.  грн., а значить податковий кредит у сумі 509.753,05 грн. (576.626,00 грн. –66872,95 грн.) за вказаний період  платником ПДВ визначено  ЗАКОННО та ОБГРУНТОВАНО.

          Тобто, згідно наявним у справі доказам, позивач довів правомірність своїх дій щодо визначення податкового кредиту за період з 01.10.03 року до 31.12.05 року на загальну суму   509.753,05 грн., не довів –на суму 66.872,95 грн.

Звідси, - відповідачем законність свого рішення доведено лише частково: на загальну суму 100.309,42 грн., у т.ч. на суму 66.872,95 грн. основного платежу та  штрафних (фінансових) санкцій на суму 33.436,47 грн.

          5.Суд вважає, що розбіжності між позивачем та відповідачем виникли виключно з приводу  різного тлумачення вищецитованого підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 ЗУ «Про ПДВ».

          Керуючись цією нормою, позивач у спірних випадках правомірно включив до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 509.753,05 грн., сплачений ним у ціні придбання товарів (послуг) в період з 01.10.03 року по 31.12.05 року.

          Дослідження судом акту перевірки показало, що МДПІ в них не здійснено належний та всебічний виклад та аналіз (з посиланням у кожному такому випадку на відповідні документальні докази) підстав та причин для висновків про невірне визначення позивачем податкового кредиту з ПДВ впродовж спірного періоду.  

          6. З огляду на викладене у цій постанові, у суду є підстави дійти висновку про наступне.

          МДПІ, правомірно проводячи вищезгадану планову виїзну документальну перевірку ТОВ «ІПС», частково припустилася невірної оцінки її результатів.

          Обґрунтовано керуючись правилом підпункту «б»підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 ЗУ №2181-ІІІ, в якому сказано, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових  зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, - МДПІ  невірно визначила суму завищення податкового кредиту з ПДВ, якого припустився платник податку, а саме: замість визначення суми завищення податкового кредиту з ПДВ у розмірі 66872,95 грн., - визначила її у розмірі  576.626,00 грн., що потягнуло за собою  завищення суми штрафних (фінансових) санкцій, встановлених підпунктом 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 ЗУ №2181-ІІІ.

          Підпунктом 17.1.3 передбачено, що у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 п. 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми  податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів.

          Звідси виходить, що:

          сума донарахування податкового зобов'язання з ПДВ ТОВ «ІПС»ПОВИННА СКЛАДАТИ  -  66872,95 грн.;

           сума штрафних (фінансових) санкцій повинна складати  33.436, 47 грн.  (66872,95 грн. : 2), - а всього - 100309,42 грн.;

          спірне податкове повідомлення-рішення ПІДЛЯГАЄ СКАСУВАННЮ на загальну суму податкового зобов'язання у розмірі 764.629,58 грн. (864939,00 грн. -  100309,42 грн.), у тому числі: основний платіж –509.753,05 грн. та штрафні (фінансові) санкції –254.876,53 грн.

          7.Суд вважає, що ОДПІ, діючи у вищевикладений спосіб, частково порушила вимоги:

          а)ст. 19 Конституції України, згідно якій:

          правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

           Органи державної влади  та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

          б)статті 3 ЗУ №509-ХІІ, згідно якій:

          органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативними актами органів державної влади, а також рішеннями… органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень;

          в)вищецитованих підпунктів 7.2.4 п. 7.2, підпункту  7.4.5 п. 7.4. ст. 7 та ст. 9 ЗУ №168/97-ВР «Про ПДВ».

          МДПІ, будучи суб'єктом владних повноважень та відповідачем по справі, який заперечує проти позову, НЕ у повному обсязі виконала вимоги частини 2 ст. 71 КАСУ, - тобто НЕ у повному обсязі  довела правомірність своїх дій та рішень.

          За таких обставин позов підлягає задоволенню ЧАСТКОВО.

          Керуючись частиною 1 статті 94 КАСУ, суд стягує з Державного бюджету на користь позивача державне мито у сумі, пропорційній сумі задоволених позовних вимог, тобто:

           а)позов задоволено частково на суму 764.629,58 грн. (864939,00 грн. -  100309,42 грн.);

           б)ця сума (764.629,58 грн.) складає 88,4 % від суми позову;

           в)звідси - сума державного мита, яка підлягає відшкодуванню на користь позивача, становить 3,01 грн.  (3,40 грн. х 88,4%).

          На підставі викладеного, ст. 19 Конституції України;  п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п., 7.4.5 п. 7.4 ст. 7; ст. 9 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР „Про податок на додану вартість”; ст.ст.3 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»,  керуючись ст.ст. 89, 94, 158-163 та 167 КАС України,  суд

п о с т а н о в и в :

           1.Позов задовольнити частково.

          2.Податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську №0001792310/0 від 24.01.07 року, СКАСУВАТИ ЧАСТКОВО, а саме: на суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 764629 (сімсот шістдесят чотири тисячі шістсот двадцять дев'ять) грн. 58 коп., у тому числі: основний платіж –509753 грн. 05 коп., штрафні (фінансові) санкції - 254876,53 грн., - залишивши його чинним на загальну суму податкового зобов'язання  з податку на додану вартість у розмірі 100309 (сто тисяч триста дев'ять) грн. 42 коп., у тому числі: основний платіж - 66872,95 грн. та штрафні (фінансові) санкції  -  33436, 47 грн.  

          3.Стягнути з Державного бюджету України, р/р 31118095700006, код бюджетної класифікації доходів 22090200 «Державне мито, не віднесене до інших категорій», МФО 804013, банк: ГУ ДКУ у Луганській області, одержувач: УДК у місті Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, ОКПО одержувача: 24046582, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІнтерПромСервіс», ідентифікаційний код 31674047, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Курчатова,6, р/р 26005039900302 в АКІБ «Укрсиббанк», МФО 351005,  - державне мито у сумі 3 (три) грн. 01 коп.

          4.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

          Відповідно до частини 4 ст. 167 КАС України  за згодою представників сторін у судовому засіданні 20.04.2007 року оголошено тільки вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення  постанови у повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу - з  дня  складення  в  повному обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

          Постанову у повному обсязі складено та підписано 25.04.2007 року.

Суддя                                                                                                А.П.Середа