Постанова

від 25.10.2016 по справі 922/6440/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 року Справа № 922/6440/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Мачульського Г.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської міської ради на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 14.07.2016 у справі№ 922/6440/15 Господарського судуХарківської області за позовомХарківської міської ради доТовариства з обмеженою відповідальністю "Укрелектроконтакт" провнесення змін до договору оренди, за участю представників: позивачане з'явились відповідачане з'явились

ВСТАНОВИВ:

17.12.2015 Харківська міська рада звернулась до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрелектроконтакт" про внесення змін до договору оренди землі від 06.06.2005 № 8891/05, шляхом визнання укладеною додаткової угоди до вказаного договору у редакції позивача. Позов вмотивовано прийняттям міською радою рішення про затвердження нової нормативної грошової оцінки земель, відповідно до якої змінився розмір орендної плати, приписами статей 13, 144 Конституції України, статей 12, 93, 125, 126, 189 Земельного кодексу України та пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, статей 629, 651, 653, 654, Цивільного кодексу України, статей 15, 30 Закону України "Про оренду землі".

Відповідач проти позову заперечив, вказавши, що умови договору не передбачають зміни істотних умов договору без згоди сторін; відповідач не надав згоди на зміну ставки орендної плати з 4% до 5,6%; органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення та вносити до них зміни, які погіршують становище інших учасників відносин; позивач не мотивував підстави для внесення змін до договору в частині пунктів 13, 14, 28 додаткової угоди; у витязі № 461 від 30.10.2013 з технічної документації, яким визначено нормативну грошову оцінку орендованої земельної ділянки, застосовано невірний коефіцієнт функціонального використання, який не відповідає видам економічної діяльності відповідача та фактичному використанню земельної ділянки під поточне будівництво.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 29.03.2016 (суддя Светлічний Ю.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.07.2016 (судді Шевель О.В.- головуючий, Крестьянінов О.О., Фоміна В.О.) рішення господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій, позивач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати прийняті у справі рішення та постанову та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: суди в порушення статті 19 Земельного кодексу України, статей 20, 23 Закону України "Про оцінку земель", статей 652, 654 Цивільного кодексу України, статті 24 Закону України "Про оренду землі", статей 26, 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" не врахували, що розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки у витязі № 461 від 30.10.2013 виконано, враховуючи вид функціонального використання земельної ділянки, визначений на підставі довідки із статистичної звітності з кількісного обліку земель (6-зем) органами Держземагентства, як землі комерційного використання, та враховуючи види діяльності відповідача на час формування земельної ділянки в Державному земельному кадастрі; відсутні підстави для застосування коефіцієнта 0,5 при визначенні нормативної грошової оцінки, оскільки земельна ділянка не надавалась для будівництва, в матеріалах справи відсутні докази зміни цільового призначення земельної ділянки у встановленому законодавством порядку; внесення до договору пункту про сплату пені відповідає вимогам підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України; запропоновані позивачем зміни до договору в повному обсязі відповідають приписам законодавства; рішенням Господарського суду Харківської області від 26.07.2016 у справі № 922/1548/16 Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрелектроконтакт" відмовлено у внесенні змін до договору оренди земельної ділянки з визначенням нормативної грошової оцінки земельної ділянки, виходячи з коефіцієнту 1.2.

Сторони не скористались процесуальним правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції своїх представників; відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення 33 сесії Харківської міської ради 4 скликання від 22.02.2005 № 30/05 "Про припинення та надання у користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам" Харківська міська рада (позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрелектроконтакт" (відповідач) уклали договір оренди землі, зареєстрований 06.06.2005 за № 8891/05 у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", із додатками, що є його невід'ємною частиною (далі - договір), відповідно до умов якого позивач передав відповідачу в строкове платне користування до 01.03.2030 земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 20а (кадастровий номер 6310138800:02:013:0008). Відповідно до пункту 2 наведеного вище договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,1600 га, у тому числі: під забудову 0,0347га та інших угідь 0,1253 га. У пункті 3 договору зазначено, що на земельній ділянці знаходиться об'єкт нерухомого майна - нежитлова будівля літ. А-2, яка належить орендарю на праві колективної власності, а також інші об'єкти інфраструктури.

Згідно з пунктом 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з довідкою № 871/05 від 19.04.2005 становить 2457099,00 грн.

Пунктом 9 договору сторони встановили, що орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок Державного казначейства у Харківській області. Розмір орендної плати в місяць за земельну ділянку становить: на 2005 рік - 6060,84 грн.; на 2006 рік - 6961,78 грн.; з 2007 року - 8190,33 грн.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (пункт 10 Договору).

Згідно з пунктом 13 договору, розмір орендної плати переглядається у разі: а) зміни умов господарювання, передбачених договором; б) зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів; в) внаслідок інфляції - щорічно; г) погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; д) в інших випадках передбачених законом.

Відповідно до пункту 36 договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.

Суди також встановили, що відповідно до акта приймання-передачі земельної ділянки від 06.06.2005, орендарю (відповідачу) передано земельну ділянку в оренду строком до 01.03.2030, площею 0,1600 га, для експлуатації та обслуговування комплексу торгівельно-побутових павільйонів.

Рішенням Харківської міської ради від 29.12.2012 № 960/12 затверджений Порядок оформлення договорів оренди землі у місті Харкові, згідно з пунктом 16.4 якого зміни до договору оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформляються додатковою угодою до договору оренди землі. Розмір орендної плати, передбачений договором оренди землі, підлягає перегляду у випадку, зокрема зміни нормативної грошової оцінки землі.

Рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 № 1209/13 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013.

Відповідно до пункту 1.1 цього рішення затверджено базову вартість одного квадратного метра земель міста Харкова у сумі 291,18 грн., яка отримана на підставі витрат на освоєння і облаштування території міста станом на 01.01.2013 та підлягає в подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України.

Пунктом 2 рішення встановлено, що це рішення вводиться в дію з моменту оприлюднення в установленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2013 застосовується з 01.01.2014.

Рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 № 1269/13 "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станам на 01.01.2013" визначено (пункти 2, 3), що плата за землю на підставі даних "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013" вводиться в дію з 01.01.2014. Зміни до договорів оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформлюються додатковою угодою до договору оренди землі згідно з Порядком оформлення договорів оренди землі у місті Харкові. Пунктом 5 зазначеного рішення Департамент земельних відносин Харківської міської ради зобов'язано попередити всіх землекористувачів (орендарів) земельних ділянок, реєстрація яких у Державному земельному кадастрі не здійснена, про необхідність приведення розміру плати за землю відповідно до вимог чинного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується поясненнями представників сторін, всі наведені рішення Харківської міської ради є чинними, в адміністративному чи судовому порядку не скасовані, приписи прокурора на дані рішення не вносилися.

На виконання вказаних вище рішень Харківської міської ради Департамент земельних відносин Харківської міської ради одержав витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку за спірним договором, виконав розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку комунальної власності станом на 01.01.2013, одержав витяг № 461 від 30.10.2013 з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки .

13.12.2013 Департамент земельних відносин Харківської міської ради направив на адресу відповідача лист-пропозицію від № 4854/0/225-13 "Про зміну договору оренди земельної ділянки" з доданим проектом додаткової угоди до договору оренди землі від 06.06.2005 № 8891/05 та розрахунком орендної плати , проте у встановлений в листі двадцятиденний термін відповіді від орендаря не отримав, у зв'язку з чим Харківська міська рада звернулася з позовом про внесення змін до договору оренди землі від 06.06.2005 шляхом визнання укладеної додаткової угоди до вказаного договору оренди в запропонованій нею редакції.

Відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд дійшов висновку, що ні умовами спірного договору оренди землі, ні нормами чинного законодавства не передбачено такої підстави для внесення змін до договору, як зміна нормативної грошової оцінки земель, позивач не довів існування у відповідача обов'язку укласти спірну додаткову угоду; також суд вказав, що розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки складено із застосуванням іншого функціонального використання земельної ділянки, ніж те, що зазначено в договорі, докази віднесення рішенням органу місцевого самоврядування орендованої земельної ділянки до земель комерційного використання відсутні; позивач при розрахунку орендної плати не врахував вид основної діяльності відповідача, яким є переробна промисловість, та те, що земельна ділянка зайнята поточним будівництвом, у зв'язку з чим необхідно застосовувати коефіцієнт функціонального використання 0,5.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для внесення змін до договору у зв'язку зі зміною нормативної грошової оцінки земель, вказавши, що нормативно грошова оцінка земельних ділянок не залежить від волевиявлення сторін договору оренди землі, а є способом регулювання уповноваженими органами плати за користування землею та є основою для визначення розміру орендної плати і податку за земельні ділянки, у зв'язку з чим зміна нормативно грошової оцінки земельних ділянок є підставою для перегляду розміру орендної плати, а рішення міськради, яким внесено зміни до нормативно грошової оцінки не скасовано, що відповідає правовій позиції Верховного Суду України, наведеній у постановах від 07.10.2015 № 922/3871/14 від 02.03.2016 від № 922/538/14.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що позивач не довів обґрунтованості застосування при розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки та, відповідно, розміру орендної плати, коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки в розмірі 2,5; позивач не врахував видів економічної діяльності відповідача та не встановив, яким чином використовується земельна ділянка, надана відповідачу, що впливає на правильність застосування коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки .

Відмовляючи у внесенні змін до договору в частині пункту 2 додаткової угоди, суд апеляційної інстанції вказав на наявність кадастрового номеру у плані земельної ділянки, який є невід'ємною частиною договору; щодо пунктів 13, 14, 28 договору суд вказав, що позивач не довів в цій частині наявності правових підстав для внесення відповідних змін в договір.

Судова колегія зазначає, що згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Згідно з абзацом другим частини першої статті 15 цього Закону істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки). Розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам частини першої статті 15, статті 21 Закону України "Про оренду землі".

За підпунктом 9.1.10 статті 9, підпункту 14.1.147 статті 14 Податкового Кодексу України плата за землю це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Відповідно земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі податок для цілей розділу ХІІІ цього Кодексу); орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 статті 14 Податкового кодексу України).

За положеннями статті 21 Закону України "Про оренду землі" розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Згідно з пунктами 288.1, 288.4 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Згідно з пунктом 288.5., підпунктами 288.5.1., 288.5.2. статті 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки, не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

За змістом статті 1 та абзацу п'ятого статті 5 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок являє собою капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та, зокрема, орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Виходячи з аналізу зазначених законодавчих приписів, орендна плата за користування земельними ділянками державної та комунальної власності є регульованою ціною, яка розраховується від нормативної грошової оцінки земель, а її розмір, визначений відповідно до наведених вище приписів законодавства, встановлюється в договорі.

Згідно зі статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

У відповідності до положень статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території; згідно з пунктами 34, 35 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад.

За статтею 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту; умови та порядок внесення змін до договору оренди землі врегульовано статтею 30 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до наведених положень чинного законодавства нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, відтак висновки апеляційного господарського суду щодо наявних підстав для перегляду розміру орендної плати є цілком обґрунтованими.

За змістом частини першої статті 15 Закону України "Про оцінку земель" підставою для проведення оцінки земель є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Вимогами статті 18 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності; нормативна грошова оцінка земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Згідно з частиною першою статті 23 Закону України "Про оцінку землі" технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про оцінку земель" витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Механізм нормативної грошової оцінки земельних ділянок сільськогосподарського призначення та населених пунктів передбачений Порядком нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 № 18/15/21/11 (надалі - Порядок).

Як зазначено пунктом 3.2 Порядку нормативної грошової оцінки, нормативна грошова оцінка населених пунктів для всіх категорій земель та земельних ділянок (за винятком сільськогосподарських угідь) визначається згідно з формулою, наведеною в пункті 3.3 Порядку. При цьому вказана оцінка залежить, зокрема, від коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо).

Відповідно до пункту 3.5 Порядку коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (далі - Кф), ураховує відносну прибутковість видів економічної діяльності.

Додатком 1 до Порядку встановлено значення коефіцієнтів, які застосовуються при розрахунку нормативної грошової оцінки земельних ділянок та які характеризують функціональне використання земельної ділянки, зокрема, для земель комерційного використання застосовується Кф у розмірі 2,5.

Відповідно до частини першої статті 19 Земельного кодексу України землі за основним цільовим призначенням землі поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г)землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; є) землі лісового фонду; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії згідно з частиною першою статті 20 Земельного кодексу України здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Згідно з частиною п'ятою статті 20 Земельного кодексу України, види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

До земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель та споруд, інших об'єктів загального користування; використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм (статті 38, 39 Земельного кодексу України).

Водночас землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності (частина перша статті 65 Земельного кодексу України).

Населені пункти включають землі всіх категорій за основним цільовим призначенням, які розташовуються в їх адміністративних межах, а віднесення земель до категорії за функціональним використанням (на час надання витягу № 461 від 30.10.2013 з технічної документації) провадилося згідно з Інструкцією з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем), затвердженою наказом Держкомстату України від 05.11.1998 № 377, відповідно до кодів економічної діяльності, зазначених у довідках, що надають юридичним особам органи державної статистики.

За приписами статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані довести обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, належними та допустимими доказами.

За інформацією, що міститься у витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 22.11.2013 за загальними відомостями про земельну ділянку, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 20а (кадастровий номер 6310138800:02:013:0008) категорія земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови; вид використання земельної ділянки - для експлуатації та обслуговування комплексу торговельно-побутових павільйонів.

Згідно з витягом № 461 від 30.10.2013 з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки за місцезнаходженням: м. Харків, вул. Плеханівська, 20а, з кадастровим номером 6310138800:02:013:0008 вид функціонального використання - землі комерційного використання; за цільовим призначенням для експлуатації та обслуговування комплексу торговельно-побутових павільйонів.

Відповідно до розрахунку розміру орендної плати за земельну ділянку комунальної власності № 781/4 від 20.11.2013 обчислення коефіцієнту проведено на земельну ділянку з функціональним використанням - землі комерційного використання.

Відповідно до наявних у матеріалах справи доказів економічна діяльність відповідача (КВЕД) є, в тому числі, такою, що відноситься до виду комерційної діяльності.

Разом з тим, суди не з'ясували, чи відбулася зміна цільового призначення орендованої земельної ділянки у встановленому законодавством порядку, чи є цільове призначення орендованої земельної ділянки таким, що передбачає можливість її функціонального використання як земель промисловості; суди безпідставно в порушення правил розподілу обов'язку доказування між сторонами поклали на позивача обов'язок довести обставини, на які він не посилався.

Вказуючи на те, що на орендованій земельній ділянці ведеться будівництво, що, у свою чергу, дає підстави для визначення коефіцієнту у розмірі 0,5, суди не врахували правової позиції наведеної у постанові Верховного Суду України у справі № 21-6412а15, за якою зміна категорії земельної ділянки передбачає законодавчо визначену процедуру і прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування, яке є підставою для зміни юридичного статусу земельної ділянки і застосування нового коефіцієнту її функціонального використання, надання органом місцевого самоврядування дозволу на проектування та будівництво не змінює цільового призначення використання земельної ділянки і, відповідно, коефіцієнту її функціонального використання.

Також суди попередніх інстанцій не надали оцінки приписам статті 15 Закону України "Про оренду землі" щодо істотних умов, які мають міститися в договорі оренди землі.

Разом з тим, доводи касаційної скарги не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій щодо відсутності правових підстав для внесення змін до пунктів 13, 14, 28 договору оренди землі, підстав для скасування судових рішень у цій частині не вбачається.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду відповідно до поданої касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний та місцевий господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, не розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; не дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.07.2016 та рішення Господарського суду Харківської області від 29.03.2016 слід скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про внесення змін до договору оренди землі від 06.06.2005 №8891/05, шляхом визнання укладеними пунктів 2, 5, 9 додаткової угоди, справу в цій частині направити на новий розгляд.

Разом з тим, підстави для скасування судових рішень в частині відмови у задоволенні решти позовних вимог відсутні.

Під час нового розгляду справи, господарському суду слід врахувати вищенаведене, та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.

Керуючись статтями 43, 111 7 , пунктом 3 статті 111 9 , статтями 111 10 , 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківської міської ради задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.07.2016 у справі №922/6440/15 Господарського суду Харківської області та рішення Господарського суду Харківської області від 29.03.2016 скасувати в частині наслідків розгляду позову про визнання укладеними пунктів 2, 5, 9 додаткової угоди.

Справу в цій частині направити на новий розгляд до Господарського суду Харківської області

В решті постанову та рішення залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

Г. Мачульський