Рішення

від 13.10.2016 по справі 910/17304/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2016Справа №910/17304/16

За позовом Автопідприємства Господарсько-фінансового Департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України

До Постійного представництва Автономної Республіки Крим у столиці України місті Києві

про стягнення 94028,62 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача Руденко К.М. (за дов.)

від відповідача Підгорний І.О. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом Автопідприємство Господарсько-фінансового Департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України до Постійного представництва Автономної Республіки Крим у столиці України місті Києві про стягнення 94028,62 грн..

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати за надані послуги користування закритою та відкритою стоянками для автомобілів, послуги з мийки автомобілів, послуги щоденного контролю за технічним станом автомобілів. Дані послуги, як стверджує позивача, надавались ним у 2014 році за договором про користування закритою стоянкою для автомобілів № 57 віл 07.02.2014, договором про користування відкритою стоянкою для автомобілів № 57/1від 01.09.2014, договором про надання послуг з мийки автомобілів № 58 від 07.02.2014, договором на щоденний контроль за технічним станом автомобілів № 56 від 07.02.2014. У січні-жовтні 2015 році подавались послуги користування відкритою автостоянкою за договором про користування відкритою автостоянкою для автомобілів № 57/1 від 01.01.2015.

Суд своєю ухвалою суду від 21.09.2016 порушив провадження у справі № 910/17304/16.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, послався на таке.

Постійне представництво Автономної Республіки Крим у столиці України місті Києві утворено на підставі постанови Ради Міністрів Криму № 18 від 19.01.1993 «Про Постійне представництво Автономної Республіки Крим в столиці України місті Києві».

Постійне представництво Автономної Республіки Крим у столиці України місті Києві (далі - Постійне представництво) є юридичною особою та діє на підставі положення про Постійне представництво Автономної Республіки Крим у столиці України місті Києві, яке затверджене постановою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим № 9 від 17.07.2012 (далі - Положення).

Згідно з п.1 Положення Постійне представництво є органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим, підзвітним, підконтрольним і відповідальним перед Верховною Радою Автономної Республіки Крим і Радою міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до п. 10 Положення Постійне представництво утримується за рахунок коштів бюджету Автономної Республіки Крим.

Відповідач зазначає, що оскільки відповідно до Закону України №1207- VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (набув чинності 27.04.2014 та є чинним) (далі - Закон) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя є тимчасово окупованим територіями, з 20.02.2014 припинилося фінансування діяльності Постійного представництва з бюджету Автономної Республіки Крим.

Враховуючи складну правову колізію, що утворилася внаслідок описаних подій, Постійне представництво 29 квітня 2014 року звернулося з листом до Державної реєстраційної служби України щодо припинення юридичної особи (Постійного представництва). В свою чергу, державна реєстраційна служба України листом №378/12-14-42 від 16.05.2014, посилаючись на ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», не прийняла позитивного рішення щодо здійснення дій з ліквідації Постійного представництва.

Після цього, Постійне представництво неодноразово зверталося до Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) (листи від 07.04.2014 №03/48, від 25.07.2014 №03/79, від 08.09.2014 №03/92) щодо вирішення в юридичній площині питання подальшого існування Постійного представництва. На засіданні Урядового комітету з питань економічного розвитку та європейської інтеграції, яке відбулось лише 20.02.2015, було розглянуто дане питання. На виконання пункту 49 протоколу № 5 цього засідання, Мінекономрозвитку було доручено підготувати проект постанови КМУ «Деякі питання Постійного представництва АРК у столиці України м. Києві». Мінекономрозвитку відпрацювало проект вищезазначеної постанови і винесло її на розгляд Урядового комітету з питань економічного розвитку та європейської інтеграції.

Урядом було прийнято рішення в установленому порядку внести проект акту з визначенням джерел фінансування видатків на здійснення заходів, пов'язаних з ліквідацією Представництва для розгляду на черговому засіданні КМУ.

29 липня 2015 року на засіданні КМУ під час розгляду вказаного питання було прийнято рішення про відхилення проекту постанови КМУ «Деякі питання Постійного представництва Автономної Республіки Крим в столиці України місті Києві». Проект вказаної постанови передбачав ліквідацію Постійного представництва та виділення Мінекономрозвитку коштів з резервного фонду державного бюджету на погашення кредиторської заборгованості Представництва. Однак, Міністерство фінансів зауважило у своєму висновку до проекту постанови, що видатки на представницьку і виконавчу владу Автономної Республіки Крим належать до видатків, що здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів (ст. 90 Бюджетного кодексу України). З огляду на вказану мотивацію проект не був підтриманий.

Також відповідач зазначив, що на адресу Постійного представництва надійшла відповідь на звернення, адресоване Президентові України, за вих. №02-01/2859 від 27.09.2016, з якої слідує, що вказане звернення стосовно вирішення питання погашення кредиторської заборгованості та подальшого існування Постійного представництва Автономної Республіки Крим в умовах тимчасового припинення діяльності Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим було повторно скеровано до Кабінету Міністрів України з проханням розглянути, вжити невідкладних заходів щодо законодавчого врегулювання процедури ліквідації та погашення кредиторської заборгованості Постійного представництва Автономної Республіки Крим у столиці України місті Києві.

Таким чином, на сьогоднішній день досі запишається не вирішеним питання щодо подальшого існування в правовому полі законодавства України Постійного представництва, дана проблема потребує законодавчого врегулювання.

Крім того, відповідач послався на сертифікати Київської торгово-промислової палати від 13.04.2016 № 6188 та № 6189, згідно з якими тимчасова окупація Російською Федерацією території Автономної Республіки Крим є форс-мажорною обставиною (настала 20.02.2014), яка унеможливила Постійному представництву виконати зобов'язання за договором № 2 від 01.02.2014 та договором № 2-В від 01.02.2014.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Автопідприємство Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України (виконавець) та Постійне представництво Автономної республіки Крим у столиці України місті Києві (замовник) уклали такі договори: договір про користування закритою стоянкою для автомобілів № 57 від 07.02.2014; договір про користування відкритою стоянкою для автомобілів № 57/1 від 01.09.2014; договір про надання послуг з мийки автомобілів № 58 від 07.02.2014; договір на щоденний контроль за технічним станом автомобілів № 56 від 07.02.2014, договір про користування відкритою стоянкою для автомобілів № 57/1 від 01.01.2015.

За договором про користування закритою стоянкою для автомобілів № 57 від 07.02.2014 послуги надавались протягом січня-серпня 2014 року, за договором про надання послуг з мийки автомобілів № 58 від 07.02.2014 послуги надавались у лютому, березні 2014 року, за договором на щоденний контроль за технічним станом автомобілів № 56 від 07.02.2014 послуги надавались у лютому-грудні 2014 року, за договором про користування відкритою стоянкою для автомобілів № 57/1 від 01.09.2014 послуги надавались у вересні-грудні 2014 року, за договором про користування відкритою стоянкою для автомобілів № 57/1 від 01.01.2015 надавались у січні-жовтні 2015 року.

Всього за даними договорами було надано послуг на суму 94028,62 грн., що підтверджується актами приймання-здачі виконаних послуг, які підписані сторонами. Факт отримання послуг на дану суму відповідач визнає та не оспорює.

Згідно з п. 3.5. договорів замовник зобов'язаний не пізніше 10 числа поточного місяця перераховувати виконавцю плату за надані послуги за попередній місяць разом з ПДВ.

Відповідач за надані позивачем послуги не сплатив.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ст. 104 Цивільного кодексу України).

Наразі, відсутні дані про внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення Постійного представництва Автономної республіки Крим у столиці України місті Києві.

Станом на день розгляду справи відповідач 94028,62 грн. боргу не погасив.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Статті 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України.

Згідно з нормами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Факт порушення відповідачем зобов'язання на суму 94028,62 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Дана норма встановлює дві основні підстави звільнення особи, яка порушила зобов'язання, від відповідальності. Такими обставинами є випадок та непереборна сила. Доведення наявності випадку або непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Під випадком розуміються будь-які діяння, не викликані чиїмось наміром або необережністю, тобто відсутність вини порушника. Випадковою можна визнати обставину, яку не можна передбачити та попередити при застосуванні обов'язкової для боржника обачності, хоча вона могла б бути передбачена та попереджена, якщо б боржник віднісся до свого зобов'язання з більшою обачністю, ніж та, до якої він був зобов'язаний або якщо на місці боржника була б інша особа. Такий підхід щодо суб'єктивної неможливості передбачити, а отже і попередити діяння, що викликало невиконання або неналежне виконання зобов'язання, дозволяє відмежувати випадок від непереборної сили (форс-мажор).

Поняття та ознаки непереборної сили розкриваються у п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України. Непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Як підстава звільнення особи, що порушила зобов'язання, від відповідальності непереборна сила характеризується двома ознаками. По-перше, це зовнішня до діяльності сторін обставина, яку сторони, хоча б навіть і передбачили, але не могли попередити. До таких обставин, як правило, відносять стихійні лиха (землетрус, повінь, пожежі) та соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо). По-друге, ознакою непереборної сили є її надзвичайність, що означає, що це не рядова, звичайна обставина, яка хоча і може спричинити певні труднощі для сторін, але не виходить за рамки буденності, а екстраординарна подія, яка не є звичайною.

В силу статті 617 Цивільного кодексу України не вважається випадком, а отже не є підставою для звільнення особи, що порушила зобов'язання, від відповідальності:

- недодержання своїх обов'язків контрагентами боржника (кредитор не має нести негативні наслідки відносин між боржником та його контрагентами);

- відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання (вступаючи у договірні відносини, боржник несе відповідні ризики та має замінити відсутні товари на інші або вчиняти інші заходи щодо належного виконання зобов'язання);

- відсутність у боржника необхідних коштів. Отже незалежно від того, що стало причиною відсутності у боржника необхідної суми грошей (об'єктивні обставини чи суб'єктивна недбалість боржника), це не звільняє його від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

Надання послуг за договорами мало місце на території міста Києва і вони відповідачем отримувались як до тимчасової окупації Автономної Республіки Крим, так і після.

З огляду на викладене, визначення сухопутної території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішніх вод України цих територій тимчасово окупованими не перебуває у причинно-наслідковому зв'язку з виконанням зобов'язань, і не є форс-мажорною обставиною.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Постійного представництва Автономної Республіки Крим у столиці України місті Києві (вул. Кутузова, 8, каб. 318, м. Київ, 01011, код 22864304) на користь Автопідприємства Господарсько-фінансового Департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України (вул. Некрасівська,7, м. Київ, 04053, код 03538993) 94028,62 грн. боргу, 1410,43 грн. судового збору.

Рішення підписано 04.11.2016.

Суддя С. А. Ковтун