Постанова

від 01.11.2016 по справі 914/930/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2016 р. Справа № 914/930/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Хабіб М.І.

суддів Михалюк О.В.

ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання Карнидал Л.Ю.

та представників учасників судового процесу:

скаржника( третьої особи): ОСОБА_2 (довіреність №1438/1615/05 від 21.09.2015), ОСОБА_3 (довіреність №1580/1274/04 від 16.12.2013), ОСОБА_4 (довіреність №2775 від 23.12.2013);

позивача: ОСОБА_5 (довіреність №28-А від 01.11.2016)

відповідача: не з'явився (належно повідомлений)

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «³Ес БанкВ» №10-3/13614 від 02.07.2015

на рішення Господарського суду Львівської області від 23.04.2015

у справі № 914/930/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю В«Компанія з управління активами В«Оптіма-КапіталВ» , м. Львів

до відповідача: Приватного підприємства В«ШиваВ» , м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства «³Ес БанкВ» , м. Львів

про стягнення 500 000 грн заборгованості

ВСТАНОВИВ:

20 березня 2015 року ТОВ «Компанія з управління активами «Оптіма-Капітал» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до ПП «Шива» про стягнення 500 000грн заборгованості за договором процентної позики №2012/02-15 від 15.02.2012.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 15.02.2012 сторонами був укладений договір процентної позики №2012/02-15, відповідно до умов якого позивач (позикодавець) зобов'язується надати відповідачу (позичальнику) позику в сумі 4 000 000,00грн для будівництва об'єкту, який розташований за адресою вул. Зубрівська,38 у м. Львові, а відповідач зобов'язаний прийняти та повернути їх у визначений договором термін, а також сплачувати проценти у розмірі 1% річних за весь термін користування позикою. Згідно з п. 4.1 договору остаточною датою повернення позики є 03.06.2015. В подальшому в період з 29.12.2012 по 31.12.2014 сторони неодноразово вносили зміни до договору №2012/02-15, зокрема, змінювали розмір процентної ставки за користування позикою, збільшували суму позики, порядок повернення позики. Так, додатковою угодою від 31.12.2014 до договору позики сторони передбачили, що позичальник зобов'язаний достроково повернути позикодавцеві усю суму позики та процентів на письмову вимогу позикодавця упродовж 5-ти календарних днів з моменту отримання вимоги у разі, якщо за результатами господарської діяльності у 2014 році збитки позичальника будуть перевищувати 10 000 000грн. У зв'язку з тим, що згідно з балансом позичальника (звітом про фінансовий стан) за 2014 рік збитки відповідача становили 28 278 000грн, позивач надіслав відповідачу вимогу №53 від 24.02.2015 про погашення у строк до 05.03.2015 заборгованості за договором процентної позики на загальну суму 6 578 258,59грн, в т.ч. 6 126 407,64грн тіло позики та 451 850,95грн проценти за користування позикою.

Позивач вказує, що у відповідь на його претензію відповідач повідомив, що у зв'язку із складним фінансовим становищем він позбавлений можливості здійснити погашення суми заборгованості у повному обсязі, тому взяв на себе зобов'язання здійснити повернення суми заборгованості частинами та перерахувати 500 000грн до 15.03.2015. Однак відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань, не перерахував 500 000грн у вказаний ним строк, у зв'язку з чим позивач змушений захищати свої права в судовому порядку. Відтак просив стягнути з відповідача 500 000,00грн заборгованості за договором позики.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.04.2015 у справі №914/930/15 (суддя Цікало А.І.) позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 500 000грн боргу та 10 000грн судового збору.

Рішення мотивоване нормами ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 626 , 629, 1048, 1046, 1049 ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України та ст. 78 ГПК України. При задоволенні позову суд першої інстанції виходив того, що 31.12.2014 сторони уклали додаткову угоду від 31.12.2014 до договору процентної позики, якою передбачили, що позичальник зобов'язаний достроково повернути позикодавцеві усю суму позики та процентів на письмову вимогу позикодавця упродовж 5-ти календарних днів з моменту отримання вимоги у разі, якщо за результатами господарської діяльності у 2014 році збитки позичальника будуть перевищувати 10 000 000грн; що з лютого 2012 року по січень 2015року (останній платіж 26.01.2015) відповідач періодично сплачував позивачу кошти на повернення позики; що 24.02.2015 надіслав відповідачу претензію з вимогою сплатити суму боргу, у відповідь на яку відповідач повідомив про скрутне фінансове становище та відсутність можливості погасити суму боргу, просив розстрочити строк повернення боргу частинами на три місяці, зобов'язуючись перерахувати перший платіж у розмірі 500 000грн у строк до 15.03.2015. Проте відповідач не здійснив перерахунок першого платежу у зазначений ним строк. Відтак суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача на час вирішення спору становить 500 000,00грн, яка підлягає до задоволення.

Крім того, суд вказав, що відповідач подав до суду заяву вих. №59 від 22.04.2015, якою визнав позов повністю і у суду відсутні підстави вважати, що визнання позову відповідачем суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

У липні 2015 року ПАТ «ВіЕс Банк» ( далі - банк), яке не набрало участі у даній справі, оскаржило рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, просить його скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Скаржник зазначає, що 27.07.2012 ПАТ «ВіЕс Банк» та ПП «Шива» (відповідач) уклали кредитний договір №КU018029, на підставі якого відповідачу надано кредит у розмірі 2 630 000 дол. США з кінцевим строком погашення не пізніше 26.07.2019.

ПП «Шива» з лютого 2015 року не виконує своїх зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим йому надіслано вимогу від 02.04.2015 про дострокове повернення кредиту, яку відповідач отримав, однак залишив без відповіді та без виконання.

Апелянт вважає поданий ТОВ «КУА «Оптіма-капітал» позов до ПП «Шива» про стягнення 500 000грн заборгованості фіктивним, оскільки 45% статутного капіталу ПП «Шива» належить ТОВ «КУА «Оптіма-Капітал», відтак, стверджує, що на підставі рішення суду відповідач прагне уникнути виконання своїх зобов'язань перед ПАТ «ВіЕс Банк» за кредитним договором, передавши ТОВ «КУА «Оптіма-капітал» все наявне майно в рахунок погашення заборгованості. Вважає, що позивач і відповідач ввели суд в оману. Зазначає, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, оскільки сторонами не надано жодних банківських виписок про рух коштів на їх рахунках. Вказує, що відповідач подавав банку довідку про його заборгованість перед банками та наявність інших зобов'язань станом на 31.08.2013, відповідно до якої заборгованість відповідача за договором процентної позики №2012/02-15 від 15.02.2012 відсутня, що свідчить про виконання ПП «Шива» цього договору. Стверджує, що в порушення умов кредитного договору №КU018029 від 27.07.2012 ПП «Шива» не повідомляло банк про укладення інших додаткових угод та збільшення розміру заборгованості за договором процентної позики №2012/02-15 від 15.02.2012. Тому вважає, що заборгованість відповідача по вказаному договору процентної позики є сумнівною, а рішення Господарського суду Львівської області від 23.04.2015 у даній справі таким, що порушує права ПАТ «ВіЕс Банк» як кредитора ПП «Шива».

07.08.2015 ПАТ «ВіЕс Банк» (скаржник) подав уточнення до апеляційної скарги ( т.2, а.с. 42-44), в яких вказує, що 27.07.2012 ПАТ «ВіЕс Банк» , ПП» Шива та ТОВ «КУА «Оптіма-капітал» уклали угоду про врегулювання погашення заборгованостей за кредитним договором №КU018029 від 27.07.2012 та договором процентної позики №2012/02-15 від 15.02.2012, за умовами якої ПП «Шива» і ТОВ «Компанія з управління активами «Оптіма-Капітал» без жодних застережень погоджуються, що термін повернення позики за договором процентної позики №2012/02-15 від 15.02.2012 буде у будь-якому випадку пізнішою датою, ніж термін повернення кредиту за кредитним договором. ПП «Шива» взяло на себе зобов'язання здійснювати виконання зобов'язань як боржник за будь-якими договорами кредиту, позики, поруки тощо виключно після погодження з банком. Проте ПП «Шива» не сплатило боргу за кредитним договором та не погоджувало з банком виконання своїх зобов'язань перед ТОВ «КУА «Оптіма-капітал» за договором позики. Крім того, скаржник вважає всі додаткові угоди про внесення змін до договору процентної позики, які укладені після 27.07.2012, нікчемними, оскільки всупереч умовам 3-сторонньої угоди про врегулювання погашення заборгованостей від 27.07.2012 вони укладені без погодження з банком. Таким чином, банк вважає, що задоволення позову ТОВ «КУА «Оптіма-капітал» суперечить названій 3-х сторонній угоді та порушує права банку.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.11.2015 у справі №914/930/15 (колегія суддів у складі головуючого судді Марка Р.І., суддів Желіка М.Б., Костів Т.С.) рішення Господарського суду Львівської області від 23.04.2015 у даній справі залишено без змін, апеляційну скаргу ПАТ «ВіЕс Банк» без задоволення( т.2, а.с. 103-109).

Постановою Вищого господарського суду України від 20.01.2016 у справі №914/930/15 касаційну скаргу ПАТ «ВіЕс банк» задоволено частково. Скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.11.2015 у справі №914/930/15, справу направлено на новий розгляд до Львівського апеляційного господарського суду( т.2, а.с.190-194).

Скасовуючи постанову апеляційного суду, суд касаційної інстанції вказав, що апеляційна скарга ПАТ "ВіЕс Банк" мала б розглядатися судом апеляційної інстанції в межах доводів скаржника перш за все на предмет того, чи стосується рішення Господарського суду Львівської області від 23.04.2015 у справі № 914/930/15 прав і обов'язків вказаної особи. Водночас, прийнявши до провадження апеляційну скаргу ПАТ "ВіЕс Банк" та переглядаючи в повному обсязі рішення суду першої інстанції на підставі ст. 101 ГПК України, суд апеляційної інстанції встановив, що сторонами спору і скаржником було укладено угоду про врегулювання погашення заборгованостей від 27.07.2012, якою визначено терміни повернення позики за договором процентної позики № 2012/02-15 від 15.02.2012 та порядок виконання відповідачем зобов'язань за цим договором, проте, не з'ясував належним чином правової природи стягуваної заборгованості, не визначився із тим, чи стосується рішення Господарського суду Львівської області від 23.04.2015 прав і обов'язків скаржника, та не навів у прийнятій постанові висновків з вказаного питання.

За результатами нового розгляду апеляційної скарги ПАТ «ВіЕс Банк» Львівський апеляційний господарський суд прийняв ухвалу від 04.05.2016 у даній справі (колегія суддів у складі: головуючого судді Матущака О.І., суддів Гнатюк Г.М., Скрипчук О.С. ), відповідно до якої апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржуваним судовим рішенням права ПАТ «ВіЕс Банк» не порушені, питання про права та обов'язки банку судом першої інстанції не вирішувалися, тому провадження у справі за апеляційною скаргою банку підлягає припиненню на підставі п.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю суб'єкта апеляційного оскарження ( т.3, а.с. 69-73).

Постановою Вищого господарського суду України від 03.08.2016 у справі №914/930/15 скасовано ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 04.05.2016 у даній, справу направлено на новий розгляд до Львівського апеляційного господарського суду( т.3, а.с.147-153).

Скасовуючи ухвалу апеляційного суду, суд касаційної інстанції вказав, що зміст тристоронньої угоди про врегулювання погашення заборгованостей від 27.07.2012 та обставини справи дають підстави для висновку про те, що станом на дату звернення із позовом у цій справі, у позивача було відсутнє право вимоги погашення позики за договором процентної позики № 2012/02-15 від 15.02.2012, виникнення якого обумовлене виконанням відповідачем зобов'язань по сплаті заборгованості (тіло кредиту і проценти) за укладеним із ПАТ "ВіЕс Банк" кредитним договором або погодженням банку на здійснення відповідачем таких платежів.

Крім того, суд касаційної інстанції вказав, що скаржник є учасником спірних правовідносин, однак суд апеляційної інстанції не визначився із залученням його до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 26.08.2016 у даній справі ( колегія суддів у складі: головуючого судді Г.І. Мельник, суддів Михалюк О.В., Орищин Г.В.) апеляційну скаргу ПАТ "ВіЕс Банк" прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 11.10.2016( т.3, а.с. 156).

У зв'язку із звільненням (відставкою) головуючого судді Мельник Г.І. був призначений повторний автоматизований розподіл даної справи між суддями. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2016 визначено колегію суддів для розгляду даної справи у складі: головуючого судді Хабіб М.І.,суддів Михалюк О.В., Орищин Г.В ( т.3, а.с.160,161).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 у даній справі ( колегія суддів у складі: головуючого судді М.І. Хабіб, суддів Михайлюк О.В., Орищин Г.В.) ПАТ «ВіЕс Банк» (скаржника) залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, розгляд справи відкладено на 25.10.2016.

Ухвалою від 25.10.2016 розгляд справи відкладено на 01.11.2016.

У відзиві на апеляційну скаргу, поданому суду 05.10.2016, позивач заперечує проти доводів скаржника, вказує, зокрема, що умовами укладеної угоди про врегулювання погашення заборгованостей від 27.07.2012 відповідача не звільнено від обов'язку виконувати зобов'язання перед позивачем у справі та не обмежено право позивача у справі на часткове стягнення заборгованості у разі виникнення такої, тому вважає, що оскаржуване рішення не суперечить умовам названої угоди про врегулювання погашення заборгованостей. Стверджує, що стягнення заборгованості здійснювалося на виконання умов основного договору позики, тому визнання недійсними додаткових угод до договору позики постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.02.2016 не впливає на законність рішення суду першої інстанції. Також вказує, що 11.03.2015 ПП «Шива» сплатило 1 010 000,00грн відповідно до його листа-відповіді від 27.02.2015 на претензію позивача № 53 від 24.02.2015, в той час предметом спору є стягнення 500 000,00грн, які відповідач зобов'язався сплатити до 15.03.2015, але не сплатив.

20.10.2016 відповідач подав письмові пояснення на апеляційну скаргу, в яких вказує, що він належним чином виконував умови кредитного договору , сплатив банку 1 232 422,10 дол.США (майже 50% від суми отриманого кредиту), залишок заборгованості становить близько 1,85 млн. дол. США. З початку 2015 року велися переговори з банком щодо реструктуризації заборгованості у зв'язку з різкою девальвацією національної валюти. Однак 11.08.2015 представниками банку були вчинені дії щодо незаконного заволодіння майном ПП «Шива» - будівлею фізкультурно-оздоровчого комплексу на вул. Зубрівська, 38 у м. Львові, яке перебуває в іпотеці у банку. За заявами ПП «Шива» військова прокуратура Західного регіону України проводить досудове розслідування цих дій банку.

01.11.2016 позивач подав заяву № 384від 01.11.2016 про відвід головуючого судді Хабіб М.І., яка розглянута в судовому засіданні 01.11.2016 та відхилена з підстав, викладених в ухвалі суду.

В судовому засіданні 01.11.2016 представники скаржника підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та в уточненнях до апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача заперечив проти доводів скаржника з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, поданому суду 05.10.2016, просив залишити без змін рішення суду від 23.04.2015.

Відповідач не забезпечив явку свого представника в судові засідання апеляційного суду, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, Львівський апеляційний суд встановив наступне.

15.02.2012 ТОВ "Компанія з управління активами "Оптіма-Капітал", яке діє за рахунок та в інтересах Пайового недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду закритого типу « Професійний» ТОВ "Компанія з управління активами "Оптіма-Капітал" (позикодавець), та ПП "Шива" (позичальник) уклали договір процентної позики № 2012/02-15 (том 1, а.с. 10).

Відповідно п.1.1 договору позикодавець зобов'язується надати позичальнику грошові кошти для будівництва об'єкту за адресою м. Львів, вул. Зубрівська, 38, у розмірі, визначеному договором, а позичальник зобов'язується прийняти та повернути їх позикодавцю у визначений договором строк, а також сплатити проценти за весь термін користування позикою в розмірі та в строк, встановлені договором.

Згідно із пунктами 2.1, 2.2, 2.3 договору сума позики за договором становить 4 000 000,00 грн. Позикодавець може надавати суму позики в повному розмірі так і частинами. За договором позичальник зобов'язаний сплачувати проценти в розмірі 1% річних від суми фактично наданої позики або її частини з дня фактичного надання до дня фактичного повернення позики.

Сплата процентів за позикою здійснюється 1 раз на рік не пізніше 10 числа місяця наступного за роком, що минув. Позичальник зобов'язаний повернути проценти, нараховані згідно з п.2.2 цього договору, не пізніше строку повернення позики, вказаного у п.4.1 договору ( п.2.7 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору остаточною датою повернення позики є 03.06.2015.

Згідно із п. 5.1 договору позичальник зобов'язаний повернути суму позики (або неповернену її частину в разі дострокового погашення частини позики) в останній день строку, встановленого в п. 4.1 договору.

Сума позики підлягає поверненню шляхом її перерахування на поточний рахунок позикодавця (п.5.2 договору).

27.07.2012 ПАТ "Фольксбанк", правонаступником якого є ПАТ "ВіЕс Банк" згідно із статутом, зареєстрованим 16.12.2013( т.2, а.с.37-38), та ПП "Шива" укладено кредитний договір № KU018029( т.2, а.с.14-23), за умовами якого розмір кредиту становить 2 630 000, 00 доларів США. Кредит надається з таким цільовим призначенням: 2 335 000дол. США - на фінансування 51% вартості будівництва фізкультурно- оздоровчого комплексу з вбудованим підприємством торгівлі на вул. Зубрівській,38 у м. Львові, 295 000дол. США - на погашення заборгованості по кредиту, наданого на підставі договору № KU017896 від 09.07.2012 ( п.п. 1.2, 1.4).

Строк користування кредитом становить 84 місяці, кінцева дата повного виконання боргових зобов'язань - 26 липня 2019 року( п.п.1.5,1.6).

Відповідно до п.1.9.1 договору розмір процентів становить 8% +3М LIBOR, які сплачуються щомісячно з 1-го до 10-го числа наступного місяця протягом строку дії договору.

Додатком № 1 до договору від 27.07.2012 є погоджений сторонами графік погашення кредиту, згідно з яким кредит має погашатися в період з червня 2013 року по липень 2019 року шляхом сплати щомісячно( крім липня 2019 року) по 35 540,00 дол.США, а в липні 2019 року -не пізніше 26.07.2019 - 35 580дол.США (т.2, а.с. 24-25).

27.07.2012 ПАТ "Фольксбанк", правонаступником якого є ПАТ "ВіЕс Банк", ПП "Шива" та ТОВ «КУА «Оптіма-Капітал» уклали угоду про врегулювання погашення заборгованостей за кредитним договором KU018029 від 27.07.2012та за договором процентної позики № 2012/02-15 від 15.02.2012 (том 2, а.с. 44).

Відповідно до п. 2 угоди ПП «Шива» та ТОВ «КУА «Оптіма-Капітал» без жодних застережень погоджуються, що термін повернення позики за договором процентної позики № 2012/02-15 від 15.02.2012 буде у будь-якому випадку пізнішою датою, ніж термін повернення кредиту за кредитним договором KU018029 від 27.07.2012.

Пунктом 2.1 угоди встановлено, що у будь-якому випадку ПП "Шива" виконає свої зобов'язання перед ТОВ "Компанія з управління активами "Оптіма-Капітал", а ТОВ "Компанія з управління активами "Оптіма-Капітал" прийме таке виконання зобов'язання лише після того, як Приватне підприємство "Шива" виконає усі свої зобов'язання перед банком за кредитним договором.

ПП «Шива» та ТОВ «КУА «Оптіма-Капітал» зобов'язуються погоджувати з банком будь-які зміни, які вони бажають внести до умов договору процентної позики (п.2.2).

Пунктом 2.3 встановлено обов'язок ПП «Шива» протягом дії цієї угоди здійснювати виконання зобов'язань як боржник за будь-якими договорами кредиту, позики, поруки, застави (іпотеки) та гарантії виключно після погодження з ПАТ «ВіЕс Банк» .

Упродовж 2012-2014років ПП «Шива» та ТОВ «КУА «Оптіма-Капітал» без погодження з ПАТ "ВіЕс Банк" уклали додаткові угоди про внесення змін і доповнень до договору позики № 2012/02-15 від 15.02.2012, а саме:

- додатковою угодою від 29.12.2012 внесені зміни до п. 2.2 договору та викладено його в наступній редакції: " За цим договором позичальник зобов'язаний з 01.01.2013 сплачувати проценти в розмірі 25% річних від суми фактично наданої позики (або її частини, з урахуванням п.2.3 договору) з дня фактичного надання до дня фактичного повернення позики. День фактичного повернення позики (її частини) визначається згідно п. 5.3 договору)" (том 1, а.с. 11);

- додатковою угодою від 27.06.2013 внесені зміни до п. 2.1 договору та викладено його в наступній редакції: "Сума позики за договором становить 6 000 000,00 грн. Позикодавець може надавати суму позики в повному розмірі так і частинами" (том 1.а.с. 12);

- додатковою угодою від 24.07.2013 змінено п. 2.1 договору та викладено його в наступній редакції: "Сума позики за договором становить 8 000 000,00 грн. Позикодавець може надавати суму позики в повному розмірі так і частинами" (том 1,а.с. 13);

- додатковою угодою від 01.12.2013 викладено новій редакції п. 2.2 договору, а саме: " За цим договором позичальник зобов'язаний з 06.11.2013 сплачувати проценти в розмірі 27 % річних від суми фактично наданої позики (або її частини, з урахуванням п. 2.3 договору) з дня фактичного надання до дня фактичного повернення позики. День фактичного повернення позики (її частини) визначається згідно п. 5.3 договору)» ( том 1, а.с. 14);

- додатковою угодою від 01.08.2014 сторони погоди змінити п. 2.2 договору та викласти його в наступній редакції: " За цим договором позичальник зобов'язаний з 06.11.2013 сплачувати проценти в розмірі 1% річних від суми фактично наданої позики (або її частини, з урахуванням п. 2.3 договору) з дня фактичного надання до дня фактичного повернення позики. День фактичного повернення позики (її частини) визначається згідно п.5.3 договору)" (том 1,а.с. 15);

- додатковою угодою від 31.12.2014 до договору позики сторони виклали у новій редакції розділ 5 договору позики «Порядок повернення суми позики», зокрема, доповнили цей розділ пунктом 5.5 наступного змісту: "Позичальник зобов'язаний достроково повернути позикодавцю усю суму позики (або залишок несплаченої суми позики), а також усю суму процентів за користування позикою на письмову вимогу позикодавця протягом п'яти календарних днів з моменту отримання від позикодавця такої письмової вимоги у разі, якщо за результатами господарської діяльності у 2014 році збитки позичальника будуть перевищувати 10 000 000,00 грн. Сторони домовились, що визнання розміру збитків позичальника відбувається шляхом аналізу позикодавцем балансу (звіту про фінансовий стан) позичальника за результатами його господарської діяльності у 2014 році, завірену копію якого позичальник зобов'язаний надати позикодавцю не пізніше 23.02.2015" (том 1,а.с. 16).

На підставі п.5.5 додаткової угоди від 31.12.2014 до договору позики № 2012/02-15 ТОВ «КУА «Оптіма-Капітал» звернулося до ПП «Шива» з претензією № 53 від 24.02.2015, в якій вказало, що в результаті аналізу балансу( звіту про фінансовий стан) ПП «Шива» за 2014 рік встановлено наявність збитків у позичальника (ПП «Шива») на суму 28 278 000,00грн, у зв'язку з чим вимагало дострокового повернення до 05.03.2015 всієї суми позики за договором позики, а саме: 6 126 407,64грн тіла позики, 451 850,95грн процентів за користування позикою (том 1,а.с. 32-33).

У відповідь на вказану претензію ПП «Шива» листом від 27.02.2015 повідомило ТОВ «КУА «Оптіма-Капітал», що у зв'язку з скрутним матеріальним становищем підприємство не має можливості здійснити повне погашення заборгованості за договором позики та зазначило про можливість повернення до 12.03.2015 лише 1 010 000грн, з яких 452 700грн нараховані проценти за користування позикою та 557 300грн тіла позики(т. 2, а.с. 183).

Випискою ПАТ «Кредобанк» з рахунку ПП «Шива» за період з 01.03.2015 по 14.12.2015 (т.2, а.с.143-153) підтверджено, що ПП «Шива» перерахувало ТОВ «КУА «Оптіма-Капітал» 11.03.2015 кошти в сумі 1 010 000,00грн (557 300,00 грн та 452 700,00грн) за договором позики.

Поряд з тим в листі - відповіді від 02.03.2015 на вказану вище претензію ТОВ «КУА «Оптіма-Капітал» № 53 від 24.02.2015 ПП «Шива» просило розстрочити повернення боргу за договором позики частинами строком на три місяці та зобов'язалося перерахувати перший платіж у розмірі 500 000,00 грн у строк до 15.03.2015 (том 1,а.с. 34).

Названою випискою ПАТ «Кредобанк» з рахунку ПП «Шива» за період з 01.03.2015 по 14.12.2015 (т.2, а.с.143-153) підтверджено, що крім сплачених 11.03.2015 коштів в сумі 1 010 000,00грн ( 557 300,00 грн та 452 700,00грн), ПП «Шива» перерахувало ТОВ «КУА «Оптіма-Капітал» на момент його звернення з позовом до суду ( 20.03.2015) за договором позики:

17.03.2015 - 300 000,00 грн;

18.03.2015 - 300 000,00грн та 283 800,00грн;

19.03.2015 - 200 000,00грн;

20.03.2015 - 146 377,00грн та 136 180,00грн.

20.03.2015 ТОВ «КУА «Оптіма-Капітал» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до ПП «Шива» про стягнення 500 000грн заборгованості за договором позики.

До позовної заяви ТОВ «КУА «Оптіма-Капітал» додало, зокрема, картку рахунку 183, журнали проводок за період з 01.01.2012 по 28.02.2015 щодо надання та повернення позики, а також нарахування і повернення процентів за договором позики. В подальшому 22.04.2015 позивач подав суду акт звірки розрахунків станом на 23.03.2015.

Згідно з журналами проводок ПНВІФЗТ «Професійний» за період з 01.01.2012 по 28.02.2015 (надання та повернення позики) по контрагенту ПП «Шива» за договором позики № 2012/02-15 від 15.02.2012, ПНВІФЗТ «Професійний» ТОВ «КУА «Оптіма-Капітал» надав ПП «Шива» за період з 28.02.2012 по 26.01.2015 позику в сумі 11 927 854,24грн, яку ПП «Шива» повернуло за період з 20.09.2013 по 17.02 2015 в сумі 5 801 446,60грн ( т.1, а.с.23-28).

Відповідно до картки рахунку 183 ПНВІФЗТ «Професійний» по контрагенту ПП «Шива» за період з 01.01.2012 по 28.02.2015 за договором позики № 2012/02-15 від 15.02.2012 за користування позикою нараховані проценти за період з 29.02.2012 по 28.02.2015 в сумі 2 112 738,42грн, які були сплачені частково за період з 02.08.2013 по 29.08.2014 в сумі 1 660 048,24грн, заборгованість станом на 28.02.2015по процентах становить 452 690,18грн ( т.1, а.с.17-22).

Згідно з актом звірки взаєморозрахунків від 22.04.2015 за договором позики № 2012/02-15 від 15.02.2012, підписаним ТОВ «КУА «Оптіма-Капітал» та ПП «Шива», заборгованість ПП «Шива» станом на 23.03.2015 по позиці становить 3 750 050, 64грн, а по процентах -455 979,07грн( т.1, а.с.44-45).

22.04.2015 ПП «Шива» подало до суду першої інстанції заяву про визнання цього позову (том 1, а.с. 203).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.04.2015 у справі №914/930/15 (суддя Цікало А.І.) позов задоволено. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 500 000грн боргу та 10 000грн судового збору.

На підставі вказаного судового рішення ТОВ «КУА «Оптіма-Капітал» звернулося до Господарського суду Львівської області із заявою про порушення справи про банкрутство ПП «Шива» , яка була прийнята судом до розгляду згідно з ухвалою від 16.12.2015 у справі № 914/4284/15. Ухвалою від 22.12.2015 у даній справі порушено провадження у справі про банкрутство ПП «Шива» , визнано вимоги кредитора ТОВ «КУА «Оптіма-Капітал» на суму 510 000,00грн, введено мораторій на зволення вимог кредиторів та введено процедуру розпорядження майном ПП «Шива»( т.2, а.с 173-177).

Постановою від 09.06.2016 у справі № 914/4284/15 припинено процедуру розпорядження майном ПП «Шива», визнано ПП «Шива» банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру( т.4, а.с. 43-51).

Разом з тим матеріалами справи підтверджено, що ПАТ «ВіЕс Банк» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом від 11.09.2015 до ПП «Шива» та ТОВ «КУА «Оптіма-Капітал» про визнання недійсними додаткових угод від 01.12.2013, 01.08.2014 та 31.12.2014 до договору процентної позики №2012/02-15 від 15.02.2012 (том 2,а.с. 74-75).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.11.2015 у справі № 914/3389/15 у задоволенні позову було відмовлено. Проте постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.02.2016 скасоване рішення господарського суду від 23.11.2015, прийнято нове рішення, яким позов ПАТ «ВіЕс Банк» задоволено повністю, визнано недійсними додаткові угоди від 01.12.2013, 01.08.2014 та 31.12.2014 до договору процентної позики №2012/02-15 від 15.02.2012, укладені ТОВ « КУА «Оптіма-Капітал»та ПП «Шива» ( т.2, а.с.207-234).

Постановою Вищого господарського суду України від 18.05.2016 у справі № 914/3389/15 залишено без змін постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.02.2016 у даній справі( т.3, а.с. 141-144).

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, на підставі кредитного договору № KU018029 банк надав ПП "Шива" кредит в сумі 2 630 000, 00 доларів США. З матеріалів справи вбачається, що ПП "Шива" з лютого 2015 року не виконувало умов кредитного договору № KU018029, у зв'язку з чим банк надіслав ПП "Шива" повідомлення- вимогу від 02.04.2015 № 09-4/6846 про дострокове повне повернення кредиту,а саме:1 848 120,00дол. США - основного боргу, 8 659,49 - простроченого боргу, 11 759,79 дол. США - простроченої заборгованості по процентах. ПП "Шива"отримало це повідомлення 10.04.2015, що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення( т.2, а.с.33,34), проте не виконало вимоги банку, не повернуло кредитних коштів та не сплатило процентів, у зв'язку з чим банк звернувся до суду з позовом до ПП « Шива» про стягнення заборгованості.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.03.2016 у справі № 914/2464/15, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.06.2016, задоволено позов ПАТ "ВіЕс Банк" до ПП « Шива» про стягнення заборгованості за кредитним договором № KU018029 від 27.07.2012, присуджено до стягнення з ПП « Шива» на користь банку 1 916 498,39дол. США заборгованості, що в гривневому еквіваленті становить 42 224 549,33 грн, 148 293,40грн пені та 73 080,00грн судового збору ( т.3 , а.с.203-215).

Дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників скаржника та позивача, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно із ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором( ч.1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 ст.1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджено, що15.02.2012 позивачем та відповідачем був укладений договір процентної позики № 2012/02-15, за умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачу позику в сумі 4 000 000,00 грн, а відповідач зобов'язався повернути позику не пізніше 03.06.2015 та сплачувати 1 раз на рік не пізніше 10 числа місяця наступного за роком, що минув, проценти за користування позикою у розмірі1% річних.

Також матеріалами справи підтверджено, що відповідач ( ПП « Шива) уклав з ПАТ "Фольксбанк", правонаступником якого є ПАТ "ВіЕс Банк", кредитний договір № KU018029 від 27.07.2012 на суму 2 630 000, 00 доларів США, за умовами якого кредит мав погашатися в період з червня 2013 року по липень 2019 року шляхом сплати щомісячно ( крім липня 2019 року) по 35 540,00 дол.США, а в липні 2019 року -не пізніше 26.07.2019 - 35 580дол.США. Проценти за користування кредитом встановлені у розмірі 8% +3М LIBOR, які сплачуються щомісячно з 1-го до 10-го числа наступного місяця протягом строку дії договору. Кінцева дата повного виконання боргових зобов'язань за договором - 26 липня 2019 року.

В день укладення кредитного договору 27.07.2012 ПАТ"Фольксбанк", правонаступником якого є ПАТ "ВіЕс Банк", ПП "Шива" та ТОВ «КУА «Оптіма-Капітал» уклали угоду про врегулювання погашення заборгованостей за кредитним договором KU018029 від 27.07.2012 та за договором процентної позики № 2012/02-15 від 15.02.2012, якою встановили, що термін повернення позики за договором процентної позики буде у будь-якому випадку пізнішою датою, ніж термін повернення кредиту за кредитним договором ; що ПП "Шива" виконає свої зобов'язання перед ТОВ "Компанія з управління активами "Оптіма-Капітал", а ТОВ "Компанія з управління активами "Оптіма-Капітал" прийме таке виконання зобов'язання лише після того, як ПП "Шива" виконає усі свої зобов'язання перед банком за кредитним договором. ПП «Шива» та ТОВ «КУА «Оптіма-Капітал» також зобов'язалися погоджувати з банком будь-які зміни, які вони бажають внести до умов договору процентної позики. ПП «Шива» зобов'язалося протягом дії цієї угоди здійснювати виконання зобов'язань як боржник за будь-якими договорами кредиту, позики тощо виключно після погодження з банком.

Після укладення угоди про врегулювання погашення заборгованостей від 27.07.2012 в порушення її умов позивач і відповідач без погодження з банком внесли зміни до договору процентної позики шляхом укладення додаткових угод, якими збільшили розмір позики, змінили розмір процентів за користування позикою та порядок повернення позики. Так, додатковою угодою від 31.12.2014 до договору позики вони встановили обов'язок позичальника достроково повернути позикодавцю усю суму позики (або залишок несплаченої суми позики), а також усю суму процентів за користування позикою на письмову вимогу позикодавця протягом п'яти календарних днів з моменту отримання від позикодавця письмової вимоги у разі, якщо за результатами господарської діяльності у 2014 році збитки позичальника будуть перевищувати 10 000 000,00 грн.

Саме на підставі п.5.5 договору позики в редакції названої додаткової угоди від 31.12.2014 позивач звернувся до відповідача з претензією № 53 від 24.02.2015, в якій вимагав дострокового повернення позики та процентів за договором позики, та в подальшому 20.03.2015 позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення 500 000грн, які згідно з листом -відповіддю від 02.03.2015 на вказану претензію позивача відповідач зобов'язувався сплатити до 15.03.2015.

При цьому, зі змісту позовної заяви, рішення суду першої інстанції та з матеріалів справи вбачається, що позивач і відповідач не повідомили суд першої інстанції про укладення ними та банком угоди про врегулювання погашення заборгованостей від 27.07.2012, такої угоди суду не надали.

Відтак, суд погоджується з доводами скаржника про те, що позивач і відповідач ввели суд в оману щодо обставин справи.

Водночас, матеріалами справи підтверджено, що з лютого 2015 року відповідач не виконував належним чином свої зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим банк звернувся до відповідача з вимогою від 02.04.2015 № 09-4/6846 про дострокове повне повернення кредиту, а саме:1 848 120,00дол. США - основного боргу, 8 659,49дол. США - простроченого боргу, 11 759,79 дол. США - простроченої заборгованості по процентах.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 531 ЦК України встановлено, що боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Отже, враховуючи те, що умовами договору позики не встановлено обов'язку відповідача повертати позику частинами, а встановлено строк повернення всієї позики не пізніше 03.06.2015, який на момент звернення позивача до суду ( 20.03.2015) та момент прийняття судом першої інстанції оспорюваного рішення ( 23.04.2015) ще не настав, не можна вважати додаткову угоду від 31.12.2014 до договору позики належним та допустимим доказом виникнення у позивача права вимагати у відповідача дострокового повернення позики та процентів за користування позикою та, відповідно, виникнення у відповідача обов'язку їх дострокового повернення, оскільки додаткова угода від 31.12.2014, яка укладена позивачем і відповідачем без згоди банку, суперечить умовам угоди про врегулювання погашення заборгованостей від 27.07.2012 та вимогам закону та порушує права банку.

Слід зазначити, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.02.2016 у справі № 914/3389/15, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 18.05.2016, визнано недійсними додаткові угоди від 01.12.2013, 01.08.2014 та 31.12.2014 до договору процентної позики №2012/02-15 від 15.02.2012, укладені ТОВ « КУА «Оптіма-Капітал»та ПП «Шива».

Крім того, у позовній заяві як на підставу позовних вимог про стягнення з відповідача 500 000,00грн в рахунок дострокового часткового погашення позики позивач посилався на лист- відповідь відповідача від 02.03.2015, в якому відповідач зобов'язався сплатити ці кошти до 15.03.2015.

Однак, на момент подання позову (20.03.2015) про стягнення з відповідача названих 500 000,00грн, ці кошти були сплачені відповідачем навіть у більшій сумі, а саме: 17.03.2015- 300 000,00 грн,18.03.2015 - 300 000,00грн та 283 800,00грн;19.03.2015 - 200 000,00грн, що підтверджено випискою ПАТ «Кредобанк» з рахунку ПП «Шива» за період з 01.03.2015 по 14.12.2015 та актом звірки взаєморозрахунків від 22.04.2015 за договором позики № 2012/02-15 від 15.02.2012, підписаним ТОВ «КУА «Оптіма-Капітал» та ПП «Шива». Акт звірки був наданий суду першої інстанції 22.04.2015 до прийняття рішення ( т.1, а.с.42-45).

Відтак, не було жодних правових підстав для задоволення позову.

Таким чином, апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи позивача, погоджується з доводами скаржника та вважає рішення суду першої інстанції про задоволення позову неправомірним.

При цьому колегія суддів не бере до уваги пояснення відповідача, оскільки ці пояснення стосуються незаконних, на думку відповідача, дій банку щодо заволодіння майном ПП «Шива» - будівлею фізкультурно-оздоровчого комплексу на вул. Зубрівська, 38 у м. Львові, яке не є предметом даного спору.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що внаслідок неповного з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позову та наявність підстав для його задоволення. Відтак рішення суду першої інстанції належить скасувати, прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Судовий збір, сплачений скаржником при поданні апеляційної скарги, покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 35, 43, 49, 91, 99, 101, 103, 104, 105, ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1 . Апеляційну скаргу ПАТ "ВіЕс Банк" задоволити.

Рішення Господарського суду Львівської області від 23.04.2015 у справі № 914/930/15 скасувати, прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Компанія з управління активами В«Оптіма-КапіталВ» , ідентифікаційний код 32800975, місцезнаходження: 79060, м. Львів, вул. Наукова, 7 А, на користь Публічного акціонерного товариства «³Ес БанкВ» , ідентифікаційний код 19358632, місцезнаходження: 79000,м. Львів, вул.Грабовського,11, - 5 000,00грн в повернення судового збору.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 04.11.2016

Головуючий суддя М.І. Хабіб

Судді О.В. Михалюк

ОСОБА_1