Ухвала

від 17.10.2016 по справі 805/2741/15-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2016 року м. Київ К/800/18938/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: ГоловуючогоНечитайла О.М. СуддівБухтіярової І.О. Маринчак І.О. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Волноваської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2016 року

у справі № 805/2741/15-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Великоанадольський вогнетривкий комбінат»

до Волноваської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Волноваської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 17 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2016 року, адміністративний позов задовольнив. Скасував податкове повідомлення-рішення від 02 липня 2015 року №0007842201.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Позивач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

Уповноважені особи контролюючого органу провели позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентами за період травень, червень, серпень, вересень, листопад, грудень 2014 року, про що склали акт від 01 липня 2015 року №436/05-33-22-00/00191721, яким вставили порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість у розмірі 1 617 998,39 грн.

За результатами перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 02 липня 2015 року №0007842201, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 135 086,74 грн., з яких основний платіж - 1 423 391,16 грн., штрафні (фінансові) санкції - 711 695,58 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість вартості товарів (робіт, послуг), отриманих від ТОВ «Дюк-Україна», ТОВ «Рейвік ЛТД», ТОВ «Бізнес-Гарантія+», ТОВ «Глобал-Транс Сервіс», ПАТ «Красноармійський динасовий завод» та ТОВ «ВТС-Укрінвест» за нікчемними правочинами.

При проведенні перевірки контролюючим органом було використано акти перевірки контрагентів позивача, за результатами дослідження яких відповідач дійшов висновку про те, що діяльність вказаних контрагентів була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди переважно з контрагентами-посередниками, які не виконували своїх податкових зобов'язань. Відповідно до баз даних ДПС, податкової звітності та інших джерел інформації, одержаних у ході перевірки, встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування податкового кредиту.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з відсутності порушень у діях позивача вимог податкового законодавства при формуванні складу податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським операціям з придбання товарів (робіт, послуг) у зазначених контрагентів.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємий період між позивачем та ТОВ «Дюк-Україна» укладено договір від 25 квітня 2014 року №Юр-171/14 купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей (сировина і деталі пресформ для виготовлення вогнетривких виробів), про фактичне виконання якого свідчать наявні у матеріалах справи копії специфікації на постачання ТМЦ, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, вимог на матеріали, банківських виписок, актів списання товарно-матеріальних цінностей, звіту по банківській виписці, акту заліку, акту приймання-передачі векселів.

Крім того, позивач у вказаний період мав господарські відносини з ТОВ «Рейвик ЛТД» на підставі договору 27 травня 2014 року №Юр-197/14.

Фактичне виконання вказаних господарських відносин підтверджується наявними у матеріалах справи копіями специфікації на постачання, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних на перевезення ТМЦ, податкових накладних, складських вимог, накладних на сировину взяту зі складу у червні 2014 року, банківських виписок, звітів по банківській виписці по контрагенту ТОВ «Рейвик ЛТД», акту заліку про погашення взаємних заборгованостей, акту приймання-передачі векселів.

На підставі договору від 26 травня 2014 року №Юр-205/14 ТОВ «Бізнес-Гарантія+» поставило позивачу товарно-матеріальні цінності, про фактичне виконання якого свідчать копії специфікації на постачання товарно-матеріальних цінностей у червні 2014 року, видаткових накладних за червень, товарно-транспортних накладних на перевезення товарно-матеріальних цінностей, податкових накладних, складських вимог, актів списання товарно-матеріальних цінностей отриманих у червні 2014 році деталей пресформ для використання у виробництві вогнетривів, банківських виписок, звітів по банківській виписці по контрагенту ТОВ «Бізнес-Гарантія+», акту заліку про погашення взаємних заборгованостей, акту приймання-передачі векселів.

У зазначених угодах, було передбачено, що оплата товару здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця або іншими способами не забороненими чинним законодавством України.

Також, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Глобал-Транс Сервіс» укладено договір перевезення вантажу (товару) від 31 липня 2014 року №Юр-342, на виконання якого виписано специфікації до договору перевезення за червень-листопад 2014 року, акти надання послуг перевезення, товарно-транспортні накладні на перевезення вантажу, податкові накладні, копії банківських виписок, звітів по банківській виписці по контрагенту.

Крім того, позивач уклав з ПАТ «Красноармійський динасовий завод» договір поставки від 18 липня 2013 року №Юр-289/13-09/148/2013, про фактичне виконання якого свідчать копії специфікації до договору поставки, видаткових накладних за грудень 2014 року, залізничних накладних, рахунків-фактур, податкових накладних, платіжних вимог-доручень, складських накладних на сировину, банківських виписок, звітів по банківській виписці по контрагенту.

На підставі договору поставки від 16 грудня 2014 року №076 ТОВ «ВТС-Укрінвест» поставило позивачу товар, про що свідчать: специфікація до договору поставки, видаткові накладні за грудень 2014 року, товарно-транспортні накладні, податкові накладні за грудень 2014 року, складська накладна за грудень 2014 року, банківські виписки, звіти по банківській виписці по контрагенту ТОВ «ВТС-Укрінвест».

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами господарської діяльності з вказаними контрагентами за спірний період, виходячи з наступного.

У відповідності до приписів підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу .

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, достатніми підставами для виникнення у платника податку права на податковий кредит є наявність податкових накладних, виданих йому підприємством-контрагентом, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, встановлення судом реальності та товарності господарської операції.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

З огляду на наведені приписи податкового законодавства, судами попередніх інстанції обґрунтовано зазначено, що включення позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у ціні отриманого товару на підставі податкових накладних, оформлених у відповідності до вимог законодавства, свідчить про правомірність формування податкового кредиту спірного періоду.

З наявних у матеріалах справі доказів вбачається реальність вчинення господарських взаємовідносин позивача з зазначеними контрагентами на підставі належним чином складених первинних бухгалтерських документів.

Натомість, відповідачем не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту спірної суми податку по господарським операціям із зазначеними контрагентами.

Крім того, не заслуговують на увагу доводи податкового органу про те, що порушення контрагентами позивача норм податкового законодавства при формуванні своїх податкових зобов'язань, свідчать про відсутність у останнього права на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, оскільки чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Висновки податкового органу, які стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, ґрунтуються на підставі лише тих даних, які містяться в інформаційних базах відповідача, без врахування первинних документів, що підтверджують фактичне здійснення операцій позивача із зазначеними контрагентами.

Крім того, укладені договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними, інших відомостей, які б свідчили, зокрема, про необґрунтоване завищення позивачем суми податкового кредиту, відповідачем до суду не надано, а судами попередніх інстанцій таких обставин не встановлено.

Зважаючи на встановлення судами попередніх інстанцій факту документального підтвердження формування позивачем податкового кредиту за результатом здійснення господарської діяльності з вказаними контрагентами, а також використання придбаного товару підприємством у власній господарській діяльності, контролюючим органом безпідставно донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

За встановлених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Волноваської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2016 року у справі №805/2741/15-а залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Бухтіярова І.О. Маринчак Н.Є.