Ухвала

від 19.10.2016 по справі 802/30/15-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" жовтня 2016 р. м. Київ К/800/13595/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Швеця В.В.,

Рецебуринського Ю.Й.,

Штульман І.В.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці до Підприємства облспоживспілки «Вінницька обласна універсальна торгова база» про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 6 лютого 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У січні 2015 року Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці (далі - Управління ПФУ) звернулося з позовом до Підприємства облспоживспілки «Вінницька обласна універсальна торгова база» (далі - Підприємство), в якому просило стягнути заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах працівникам з підстав, передбачених пунктами «б»-«з» статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - № 1788-ХІІ), у розмірі 15 537,52 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 6 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі Управління ПФУ посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування прийнятих ними рішень та ухвалення нової постанови про задоволення позовних вимог.

Відповідач своїм правом, як сторони у справі, не скористався та заперечень на касаційну скаргу не подав.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами встановлено, що Підприємство перебуває на обліку в Управлінні ПФУ як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і має заборгованість зі сплати спірних витрат в розмірі 15 537,52 грн., що утворилась внаслідок виплати пільгової пенсії ОСОБА_4 та ОСОБА_5

За перевіркою матеріалів справи, громадянин ОСОБА_4 має право на пільгову пенсію за Списком № 2 у відповідності з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII, оскільки у період з 10 липня 1979 року по 4 березня 1994 року працював електрозварником на Підприємстві (стаж складає - 13 років 1 місяць 11 днів), а з 14 березня 1994 року по 23 червня 2003 року в Публічному акціонерному товаристві «Івано-Франківськ Вінницям'ясо» (стаж складає - 9 років 3 місяці 9 днів).

При цьому, фактично спір сторін зводиться за своєю суттю до визначення належного платника спірних витрат, оскільки, як стверджує у своїх доводах Підприємство воно не має відшкодовувати Управлінню ПФУ 100 % цих витрат, оскільки згідно пункту 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (далі - Інструкція № 21-1) спірні виплати мають покриватися з врахуванням пропорційності відпрацьованого стажу на декількох підприємствах.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що Управління ПФУ неправильно обрахувало спірні витрати та не надало відповідного розрахунку.

Відповідно до пункту 6 Інструкції № 21-1, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Процедура відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначена в Інструкції № 21-1.

За приписами підпункту 6.1. пункту 6 Інструкції № 21-1 з роботодавців (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), підлягають відшкодуванню 100 % фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідно до підпункту 6.2. пункту 6 Інструкції № 21-1 витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи з урахуванням вимог абзацу третього підпункту 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

При цьому стаж роботи на останньому підприємстві враховується у повному розмірі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу, необхідного для призначення пенсій на пільгових умовах. Наприклад, громадянину для призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць необхідно мати стаж роботи 12,5 роки при загальному стажі 25 років. Фактично він має стаж роботи, що дає йому право на пільгову пенсію, 22 роки, з них на підприємствах: № 1 - 8 років (останнє місце роботи); № 2 - 2 роки (попереднє місце роботи); № 3 - 12 років. Для визначення частки плати враховується стаж на підприємствах: № 1 - 8 років; № 2 - 2 роки; № 3 - 2,5 року. При визначенні частки сплати окремого підприємства стаж ураховується в місяцях (шляхом переведення років у місяці).

Якщо пенсія на пільгових умовах призначена із взаємним зарахуванням періодів роботи, передбачених статтями 13, 14 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», які дали право на цю пільгову пенсію, то відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку цих пенсій здійснюється тими підприємствами, на яких цей стаж було вироблено у розмірах, передбачених частиною 2 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Суди попередніх інстанцій не з'ясували можливість застосування до спірних відносин пропорційного порядку обрахування стажу з огляду на наведені положення чинного законодавства та не визначили пропорційну частку відповідача у зобов'язаннях з відшкодування спірних витрат.

При цьому, враховуючи наведене колегія суддів звертає увагу, що за наявності такого спору, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів сторін, суд мав виходити також з положень статті 52 КАС України. Так, суд мав з'ясувати можливість притягнення до участі у справі інше підприємство, на якому відпрацьовано зазначений пільговий стаж ОСОБА_4, зокрема, Публічне акціонерне товариство «Івано-Франківськ Вінницям'ясо», з урахуванням того чи врахований такий стаж для призначення пільгової пенсії, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1058-ІV.

Отже, неповне з'ясування судами дійсних обставин справи призвело до ухвалення судових рішень, які не відповідають вимогам статті 159 КАС України щодо законності і обґрунтованості.

Зазначене, відповідно до вимог частини другої статті 227 КАС України, є підставою для скасування рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки суд касаційної інстанції не може встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судових рішеннях.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та, дотримуючись норм процесуального права, вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 222, 227, 231 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 6 лютого 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2015 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Судді В.В. Швець

Ю.Й. Рецебуринський

І.В. Штульман