Постанова

від 31.10.2016 по справі 2а-5542/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 жовтня 2016 року № 2а-5542/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства "Санданс" відкритого акціонерного товариства "Експерементально-консервний завод "Лебедянський" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство "Санданс" відкритого акціонерного товариства "Експерементально-консервний завод "Лебедянський" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 000082320 від 24.01.2012, № 0000072320 від 24.01.2012, № 0000432230 від 17.04.2012 та №0000422230 від 17.04.2012.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.07.2012, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 відмовлено в задоволенні позову Дочірнього підприємства "Сандас" ВАТ "Експерементально-консервний завод "Лебедянський" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Проте ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.11.2015 скасовано вказані вище постанову та ухвалу, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Судом відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Ухвалою від 25.11.2015 справу прийнято до провадження та призначено до вирішення судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позову, представник відповідача заперечував проти задоволення позову.

Ухвалами від 21.12.2015 та 03.02.2016 було зупинено провадження у справі №2а-5542/12/2670 за клопотання позивача для надання доказів по справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва проведена документальна позапланова виїзна перевірка Дочірнього підприємства "Санданс" Відкритого акціонерного товариства "Експериментально-консервний завод «Лебедянський» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 29.12.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 29.12.2011, за результатом якої складено акт від 05.01.2012 р. № 6/2-23-20-32105499 (далі - акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що висновок про порушення позивачем вимог: підпункту 12.1.2 пункту 12.1, підпункту 12.3.6 пункту 12.3 статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пункту 5 підрозділу 4 Розділу ХХ, підпунктів 159.1.1, 159.1.2 статті 159 Податкового кодексу України, статей 21, 54 Закону України "Про господарські товариства", статей 176, 126, частини восьмої статті 63 Господарського кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за ІІ-ІІІ квартали 2011 року на суму 9 917 876 грн.; пункту 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у ІІ-ІІІ кварталах 2011 року на суму 11 943 026 грн.

17.04.2012 на підставі акту перевірки № 6/2-23-20-32105499 від 05.01.2012 та рішення про результати розгляду первинної скарги № 1907/10/12-114 від 05.04.2012 податковим органом винесено податкові повідомлення -рішення, в яких Дочірньому підприємству "Санданс" Відкритого акціонерного товариства "Експериментально-консервний завод "Лебедянський":

- № 000043223, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ -ІІІ квартали 2011 року на суму 11 888 992 грн.

- № 0000422230 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток за основним платежем на загальну суму 9917876 грн.

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень позивачем податкового законодавства слугували наступні обставини відображені в акті, а саме:

- на розрахунковий рахунок ДП "Санданс"у 3-4 кварталах 2008 року надійшли кошти у розмірі 42363446 грн., як внесок в статутний фонд ДП "Санданс", дата внесення змін до статуту - 30.07.2008. В бухгалтерському обліку відображено проводками: Дт 46 Кт 40; Дт 31 Кт 46.

На момент перевірки за даними бухгалтерського обліку існує кредиторська заборгованість перед засновником -ВАТ "Експериментально-консервний завод "Лебедянський", частка у статутному капіталі ДП "Санданс" становить 100%, у розмірі 42 363 446 грн.

З огляду на зазначене, а також враховуючи зобов'язальність відносин між ВАТ "Експериментально-консервний завод "Лебединський"та ДП "Санданс", що підтверджується даними бухгалтерського обліку (наявність кредиторської заборгованості перед засновником), податковий орган дійшов висновку про те що на порушення вимог чинного законодавства, станом на момент перевірки, Дочірнім підприємством "Санданс" не повернуто внески до статутного фонду своїх власників (учасників) на загальну суму 42 363 446,00 грн.

- за даними бухгалтерського обліку станом на момент перевірки існує дебіторська заборгованість по рахунку 36 у розмірі 757 755,72 грн. Зазначена заборгованість у сумі 757 755,72 грн., визнана згідно чинного законодавства, як безнадійна заборгованість, актом ліквідаційної комісії ДП "Санданс" від 24.05.2010. В бухгалтерському обліку зроблено проводки: ДТ "Адміністративні витрати"Кт 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками" в сумі 757755,72 грн.; Кт 92 "Адміністративні витрати" Дт 79 "Фінансові результати", тобто віднесено на збитки підприємства.

З урахуванням наведеного податковий орган дійшов висновку про те, що ДП "Санданс" занижено валові доходи за 2-3 квартали 2011 року на загальну суму 43 121 202 грн.

ДП "Санданс" декларувало про відсутність фінансово-господарської діяльності.

За результатами попереднього акту перевірки № 634/1-23-03-32105499 від 26.10.2009 встановлено порушення підпункту 7.3.3 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за півріччя 2009 року на загальну суму 1 632 736,00 грн. та дану суму порушення не відсторновано у декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2009 року та 2009 рік , по рядку 06 Декларації "Скориговані валові витрати".

У зв'язку із набранням 01.04.2011 чинності розділу IІІ Податкового кодексу України, та відсутністю у ньому посилання на врахування у другому кварталі 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, окрім того, що виник за результатами діяльності у першому кварталі 2011 року, від'ємне значення об'єкту оподаткування 2010 року, що увійшло до першого кварталу 2011 року у відповідності до пункту 22.4 статті 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу від'ємного значення другого кварталу 2011 року не включається, з огляду на що "Санданс" в порушення пункту З підрозділу 4 Розділу XX Податкового кодексу України завищено валові витрати у 2-3 кварталах 2011 року на суму 10310290 грн.

З урахуванням наведеного податковий орган дійшов висновку про те, що Дочірнім підприємством "Санданс" Відкритого акціонерного товариства "Експериментально-консервний завод "Лебединський" допущено заниження податку на прибуток за 2-3 квартали 2011 року на суму 9 917 876 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток всього на суму 11 888 9921 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Так, абзац другий пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України передбачає право платника податку на прибуток відобразити у складі витрат другого кварталу 2011 року суму від'ємного значення, що є результатом розрахунку об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу 2011 року.

Водночас розрахунок об'єкта оподаткування за перший квартал

2011 року здійснювався на підставі чинних до 1 квітня 2011 року норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Пунктом 6.1 статті 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" було визначено, що якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році зазначена норма застосовувалася з урахуванням пункту 22.4 статті 22 цього Закону.

Особливості, встановлені пунктом 22.4 статті 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", полягали в обмеженні врахування у складі валових витрат у порядку статті 6 цього Закону сум від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. До складу валових витрат платника податку на прибуток за перший квартал 2010 року підлягало включенню лише 20 відсотків від'ємного значення, що утворилося станом на 1 січня 2010 року.

Водночас, як передбачено абзацом другим пункту 22.4 статті 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом. Отже, у 2011 році встановлені пунктом 22.4 статті 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" обмеження щодо можливості врахування всієї суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у складі валових витрат не застосовувалися. При цьому прямо передбачалося право врахувати у складі валових витрат першого кварталу 2011 року всю суму від'ємного значення об'єкта оподаткування, що виникло у 2010 році.

Таким чином, відповідно до зазначених законодавчих норм до складу валових витрат першого кварталу 2011 року підлягали включенню всі суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток - як ті, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, так і ті суми від'ємного значення, що виникли протягом 2010 року.

Отже, розрахунок об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року повинен був здійснюватися з урахуванням у складі валових витрат цього податкового періоду всіх сум від'ємного значення, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, а також протягом 2010 року.

Включення від'ємного значення об'єкту оподаткування за підсумками першого кварталу 2011 року до витрат другого, а не першого кварталу звітного податкового року, становить особливість застосування у 2011 році норми пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України.

За загальним правилом, установленим нормою пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України, у разі, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Відповідно до пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України в разі, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Ці особливості зумовлені тим, що розділ ІІІ Податкового кодексу України набув чинності з 1 квітня 2011 року, тобто починаючи з другого кварталу 2011 року. Включення від'ємного значення попередніх податкових періодів до складу витрат не першого, а другого кварталу звітного року, має місце лише у 2011 році, у зв'язку з чим законодавцем було передбачено відповідні особливості нормативного регулювання цієї ситуації.

Таким чином, до складу валових витрат другого календарного кварталу 2011 року підлягає включенню сума від'ємного значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року, яка, у свою чергу, розраховується з урахуванням у складі валових витрат першого календарного кварталу 2011 року сум від'ємного значення, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, а також тих, що виникли протягом 2010 року.

Відсутні підстави вважати, що поняття "від'ємне значення, отримане в першому кварталі 2011 року" у розумінні абзацу третього пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України охоплює лише ті суми від'ємного значення, які утворилися як результат господарської діяльності лише за перший квартал 2011 року. Зазначене пояснюється тим, що значення об'єкта оподаткування розраховувалося в першому кварталі 2011 року з урахуванням усіх сум, що включалися до валових витрат цього податкового періоду, а не лише валових витрат, сформованих за результатами господарських операцій тільки першого кварталу 2011 року. Правомірно сформоване від'ємне значення об'єкта оподаткування за попередні податкові періоди без будь-яких обмежень включалося до валових витрат першого кварталу 2011 року і враховувалося при визначенні об'єкта оподаткування за цей період, значення якого могло бути як позитивним, так і від'ємним.

Судом встановлено, що на обґрунтування правомірності прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень податковий орган посилався також на недостовірність даних податкового обліку позивача щодо формування від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток.

Так, в ухвалі від 04.11.2015 Вищий адміністративний суд України скасовуючи судові рішення у справі №2а-5542/12/2670 зазначив, зокрема, що нормативними актами податкового законодавства не передбачено обов'язку суб'єктів господарювання здійснювати коригування валових доходів або валових витрат звітного періоду на показники відхилень, визначених податковим органом в акті перевірки одного з попередніх періодів. Таке коригування може бути здійснене лише за результатами процедури узгодження відповідних сум, однак такі обставини судами попередніх інстанцій не досліджувались взагалі.

Відповідно до ч. 5 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Судом встановлено, що співробітниками ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток ДП "Санданс" ВАТ "Експерементально-консервний завод "Лебедянський" за звітний період ІІ квартал 2011 року, за результатами якої складено акт від 03.11.2011 за № 3683/15-127/32105499.

З акту перевірки вбачається, що підприємством порушено розділ ІІІ, п. 3 розділу 4 XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування на прибуток в розмірі 11 943 026, 00 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми "П" № 0033201510 від 17.11.2011, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року в сумі 11 943 026, 00 грн.

Судом встановлено, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2013 по справі 826/216/13-а відмовлено у задоволенні позовних вимог дочірнього підприємства "Санданс" відкритого акціонерного товариства "Експерементально-консервний завод "Лебедянський" до ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0033201510 від 17.11.2011.

Так, зі змісту постанови від 27.08.2013 вбачається, що судом встановлено наступне: за результатами акту перевірки № 634/1-23-03-32105499 від 26.10.2009 встановлено порушення ДП "Санданс" ВАТ "Експериментально-консервний завод "Лебединський" пп. 7.3.3 п.7.3 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за півріччя 2009 року на загальну суму 1 632 736 грн.

Крім того, ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП "Санданс" ВАТ "Експериментально-консервний завод "Лебедянський" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 29.12.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 29.12.2011, за результатами якої прийнято акт від 05.01.2012 № 6/2-23-20-32105499 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 000082320 від 24.01.2012 - про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в частині 11 943 026 грн. (за ІІ-ІІІ квартал 2011 року);

- № 000072320 від 24.01.2012 - про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 9 917 877 грн.

За результатами адміністративного оскарження було прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000432230 від 17.04.2012 - про зменшення суми від'ємного значення; об'єкта оподаткування податком на прибуток в частині 11 888 992 грн.;

- № 0000422230 від 17.04.2012 - про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 9 917 876 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.07.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 по справі № 2а-5542/12/2670, у задоволенні позовних вимог про скасування вище перелічених податкових повідомлень-рішень ДП "Санданс" ВАТ "Експериментально-консервний завод "Лебединський" відмовлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року розраховано з порушенням, що підтверджується двома актами документальних перевірок позивача, а тому податкове повідомлення-рішення № 0033201510 від 17.11.2011 прийняте відповідачем правомірно.

З огляду на викладене вище, з урахуванням ч. 1 ст. 72 КАС України обставини щодо неправомірності формування позивачем від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року не потребує повторного доказування.

Крім того, на сторінці 9 акту перевірки № 6/2-23-20-32105499 від 05.01.2012 зазначено про те, що на розрахунковий рахунок ДП "Санданс"у 3-4 кварталах 2008 року надійшли кошти у розмірі 42363446 грн., як внесок в статутний фонд ДП "Санданс", які були внесені засновником -ВАТ "Експериментально-консервніий завод "Лебедянський", частка якого у статутному капіталі ДП "Санданс"становить 100%, та в бухгалтерському обліку зазначена операція була відображена проводками: Дт 46 Кт 40; Дт 31 Кт 46. Вказані кошти на момент проведення перевірки ВАТ "Експериментально-консервний завод "Лебедянський" не повернуті.

Зазначене позивачем не заперечується.

Відповідно до частини восьмої статті 63 Господарського кодексу України у випадках існування залежності від іншого підприємства, передбачених статтею 126 цього Кодексу, підприємство визнається дочірнім.

Згідно з частиною першою статті 126 Господарського кодексу України асоційовані підприємства (господарські організації) - це група суб'єктів господарювання - юридичних осіб, пов'язаних між собою відносинами економічної та/або організаційної залежності у формі участі в статутному капіталі та/або управлінні. Залежність між асоційованими підприємствами може бути простою і вирішальною.

Частиною третьою статті 126 Господарського кодексу України встановлено, що вирішальна залежність між асоційованими підприємствами виникає у разі якщо між підприємствами встановлюються відносини контролю-підпорядкування за рахунок переважної участі контролюючого підприємства в статутному капіталі та/або загальних зборах чи інших органах управління іншого (дочірнього) підприємства, зокрема володіння контрольним пакетом акцій. Відносини вирішальної залежності можуть встановлюватися за умови отримання згоди відповідних органів Антимонопольного комітету України.

Згідно з частинами першою та другою статті 176 Господарського кодексу України організаційно-господарськими визнаються господарські зобов'язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб'єктом господарювання та суб'єктом організаційно-господарських повноважень, в силу яких зобов'язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Організаційно-господарські зобов'язання можуть виникати між суб'єктами господарювання, зокрема, у разі якщо один з них є щодо іншого дочірнім підприємством.

Статтею 21 Закону України "Про господарські товариства", встановлено, що у разі припинення платоспроможного товариства вимоги його кредиторів задовольняються у порядку черговості, встановленої Цивільним кодексом України. У разі визнання товариства банкрутом, вимоги його кредиторів задовольняються у порядку черговості, встановленої Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до статті 54 зазначеного Закону при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Таким чином суб'єкт організаційно-господарських повноважень, засновник, має право вимагати від суб'єкта господарювання, дочірнього підприємства, вчинення на його користь певних управлінсько-господарських (організаційних) дій, зокрема у випадку припинення платоспроможного дочірнього товариства, воно має виплатити засновнику вартість частини майна пропорційно його частці у статутному капіталі, а засновник має право вимагати від дочірнього підприємства виконання зазначено обов'язку.

Відповідно до пп. 14.1.90 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом і статутними документами.

У податковому обліку операції з внесення коштів або майна до статутного фонду у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, не є об'єктом оподаткування (пп. 136.1.3 п. 136.1 ст. 136 Податкового кодексу).

Згідно з пп. 136.1.13 вищезазначеного пункту не є об'єктом оподаткування також кошти або майно, які повертаються власнику корпоративних прав, емітованих юридичною особою, після повної і кінцевої ліквідації такої юридичної особи - емітента або у разі зменшення розміру статутного фонду такої особи, але не вище вартості придбання акцій, часток, паїв.

Проте, як зазначено вище, позивачем кошти засновнику не повернуто.

Враховуючи, що частка учасника перейшла до товариства (позивача). Такий «перехід» розглядається як безоплатне набуття майна товариством і тому, відповідно до вимог Податкового кодексу України, його вартість включається до складу інших доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств (п.?135.5.4 ст.?135 ПК України).

Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, встановлено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що оскільки позивачем не було повернуто засновнику - ВАТ "Експериментально-консервний завод "Лебедянський", його частку в статутному капіталі, що позивачем не заперечується то він повинен був включити зазначені кошти до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

З матеріалів справи вбачається, що на сторінці 11 акту перевірки податковим органом зазначено, що за даними бухгалтерського обліку станом на момент перевірки існує дебіторська заборгованість по рахунку 36 у розмірі 757 755,72 грн., яка актом ліквідаційної комісії ДП "Санданс" від 24.05.2010 була визнана безнадійною заборгованістю та в бухгалтерському обліку зазначене відображено проводками: ДТ "Адміністративні витрати" Кт 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками" в сумі 757755,72 грн.; Кт 92 "Адміністративні витрати" Дт 79 "Фінансові результати".

Відповідно до акту ліквідаційної комісії позивача від 24.05.2010 комісією було неодноразово проведені переговори з боржниками, щодо повернення сум заборгованості, але боржники відмовляються повергати заборгованість, в зв'язку з чим ліквідаційна комісія визначила, що стягнення заборгованості з боржників в примусовому порядку в досить тривалими та потребують додаткових витрат та вирішила списати заборгованість на загальну суму 757 855,72 грн.

Позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження того, що заборгованість не була віднесена до складу адміністративних витрат та в подальшому до складу валових витрат, про що свідчить відображення операцій щодо списання дебіторської заборгованості за допомогою проводок ДТ "Адміністративні витрати" Кт 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками"в сумі 757755,72 грн.; Кт 92 "Адміністративні витрати" Дт 79 "Фінансові результати".

Відповідно до підпункту 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку - продавець зобов'язаний збільшити валовий дохід відповідного податкового періоду на суму заборгованості (її частини), попередньо віднесеної ним до складу валових витрат згідно з підпунктом 12.1.1 цього пункту або відшкодованої за рахунок страхового резерву згідно із пунктом 12.3 цієї статті, у разі коли протягом такого податкового періоду відбувається будь-яка з таких подій: суд не задовольняє позов (заяву) продавця або задовольняє його частково чи не приймає позов (заяву) до провадження (розгляду) або задовольняє позов (заяву) покупця про визнання недійсними вимог щодо погашення цієї заборгованості або її частини; сторони договору у досудовому порядку досягають згоди щодо продовження строків погашення заборгованості чи списання всієї суми заборгованості або її частини (крім випадків укладення мирової угоди в межах процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, визначених законом); продавець, який не отримав відповіді на претензію протягом строків, визначених законодавством, або отримав від покупця відповідь про визнання наданої претензії, але не отримує оплати (інших видів компенсацій у рахунок погашення заборгованості) протягом визначених у такій претензії строків, та при цьому протягом наступних 90 днів не звертається до суду (господарського суду) із заявою про стягнення заборгованості або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна. Якщо у майбутньому (з урахуванням строку позовної давності) такий продавець звертається до суду, то він має право збільшити валові витрати на суму оскаржуваної заборгованості.

Підпунктом 12.3.6 пункту 12.3 статті 12 зазначеного Закону встановлено, що прострочена заборгованість підприємств, установ і організацій, на майно яких не може бути звернено стягнення (або тих, що не підлягають приватизації) згідно із законодавством України, відшкодовується за рахунок страхового резерву кредитора у разі, якщо протягом 30 календарних днів з моменту виникнення прострочення зазначена заборгованість не була відшкодована коштами Державного бюджету України чи відповідних місцевих бюджетів або компенсована в будь-який інший спосіб. При цьому кредитор у строки, передбачені законодавством, зобов'язаний звернутися до суду з позовом щодо відшкодування збитків, отриманих у зв'язку з таким кредитуванням. У разі коли кредитор не звертається до суду протягом визначених законодавством строків або у разі коли суд відмовляє у позові або залишає позовну заяву без розгляду, кредитор зобов'язаний збільшити валові доходи на суму безнадійної заборгованості у відповідний податковий період.

Згідно з пунктом 159.1.1 пункту 159.1 статті 159 Податкового кодексу України платник податку - продавець товарів, робіт, послуг має право зменшити суму доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг у поточному або попередніх звітних податкових періодах у разі, якщо покупець таких товарів, робіт, послуг затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсації їх вартості). Таке право на зменшення суми доходу виникає, якщо протягом звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій: платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна; за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу). Платник податку - продавець, який зменшив суму доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг, відповідно до абзацу першого цього підпункту зобов'язаний одночасно зменшити суму витрат цього звітного періоду на собівартість таких товарів, робіт, послуг.

Відповідно до підпункту 159.1.2 пункту 159.1 статті 159 Податкового кодексу України платник податку - покупець зобов'язаний зменшити витрати на вартість заборгованості, визнану судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає день набрання законної сили рішення суду про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису. Платник податку - продавець у разі якщо суд не задовольняє позов (заяву) такого продавця або задовольняє його частково чи не приймає позов (заяву) до провадження (розгляду) або задовольняє позов (заяву) покупця про визнання недійсними вимог щодо погашення заборгованості або її частини (крім припинення судом провадження у справі повністю або частково, у зв'язку з погашенням покупцем заборгованості або її частини після подання продавцем позову (заяви)), зобов'язаний збільшити: дохід відповідного податкового періоду на суму заборгованості (її частини), попередньо віднесеної ним до зменшення доходу згідно з підпунктом 159.1.1 цього пункту; витрати відповідного податкового періоду на собівартість (її частину, визначену пропорційно сумі заборгованості, включеної до доходу відповідно до цього підпункту) товарів, робіт, послуг, за якими виникла така заборгованість, попередньо віднесену ним до зменшення витрат згідно з підпунктом 159.1.1 цього пункту.

Згідно з пунктом 5 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України норми пункту 159.1 статті 159 цього Кодексу не поширюються на заборгованість, що виникла у зв'язку із затримкою в оплаті товарів, виконаних робіт, наданих послуг, якщо заходи щодо стягнення таких боргів здійснювалися до набрання чинності розділом III цього Кодексу. З метою оподаткування відображення в обліку продавця та покупця такої заборгованості здійснюється до повного погашення чи визнання такої заборгованості безнадійною у такому порядку: порядок урегулювання сумнівної заборгованості, щодо якої заходи із стягнення розпочато до набрання чинності розділом III цього Кодексу. Платник податку - продавець зобов'язаний збільшити дохід відповідного податкового періоду на суму заборгованості (її частини), попередньо віднесеної ним до складу витрат або відшкодованої за рахунок страхового резерву і у разі, якщо протягом такого податкового періоду відбувається будь-яка з таких подій: суд не задовольняє позову (заяви) продавця або задовольняє його частково чи не приймає позову (заяви) до провадження (розгляду) або задовольняє позов (заяву) покупця про визнання недійсними вимог щодо погашення цієї заборгованості або її частини; сторони договору досягають згоди щодо продовження строків погашення заборгованості чи списання всієї суми заборгованості або її частини (крім випадків укладення мирової угоди в межах процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, визначених законом); продавець, який не отримав відповіді на претензію протягом строків, визначених законом, або отримав від покупця відповідь про визнання наданої претензії, але не отримує оплати (інших видів компенсацій у рахунок погашення заборгованості) протягом визначених у такій претензії строків та при цьому протягом наступних 90 днів не звертається до суду (господарського суду) із заявою про стягнення заборгованості або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна. Якщо в майбутньому (з урахуванням строку позовної давності) такий продавець звертається до суду, то він має право збільшити витрати на суму оскаржуваної заборгованості; у разі якщо платник податку оскаржує рішення суду в порядку, встановленому законом, збільшення доходу, передбачене цим пунктом, не відбувається до моменту прийняття остаточного рішення відповідним судом; платник податку - покупець зобов'язаний збільшити доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: або 90-й календарний день з дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором, або визнаної претензією; або 30-й календарний день від дня ухвалення рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису. Строки, визначені абзацом "а" цього пункту, поширюються також на випадки, коли покупець не надав відповіді на претензію, надіслану продавцем, у строки, визначені законом. Строки, визначені абзацом "б" цього пункту, застосовуються незалежно від того, розпочав державний виконавець або особа, прирівняна до нього згідно із законом, заходи з примусового стягнення боргу чи ні. Зазначене в цьому підпункті збільшення доходу покупця не здійснюється стосовно заборгованості (її частини), яка погашається таким покупцем до настання строків, визначених абзацами "а" чи "б" цього підпункту. Якщо у наступних податкових періодах покупець погашає суму визнаної заборгованості або її частину (самостійно чи за процедурою примусового стягнення), такий покупець збільшує витрати на суму такої заборгованості (її частини) за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення. Заборгованість, попередньо віднесена до складу витрат або відшкодована за рахунок страхового резерву, яка визнається безнадійною внаслідок недостатності активів покупця, визнаного банкрутом у встановленому порядку або внаслідок її списання згідно з умовами мирової угоди, укладеної відповідно до законодавства з питань банкрутства, не змінює податкових зобов'язань як покупця, так і продавця у зв'язку з таким визнанням.

Таким чином як нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" так і нормами Податкового кодексу України передбачено, що платник податку - продавець зобов'язаний збільшити валовий дохід відповідного податкового періоду на суму заборгованості (її частини), попередньо віднесеної ним до складу валових витрат у разі якщо протягом такого податкового періоду відбудеться одна з подій, яка свідчить про те, що погашення дебіторської заборгованості не відбудеться, зокрема, у випадку, якщо продавець не отримав відповідь на претензію у строки встановлені чинним законодавством або отримав відповідь, однак не отримав оплати, та не звернувся у встановлені строки до суду із заявою про стягнення заборгованості .

Таким чином, оскільки позивачем сума дебіторської заборгованості 757755,72 грн. була віднесена до складу адміністративних витрат та в подальшому до складу валових витрат, що позивачем не спростовано, а також враховуючи те, що позивачем не вживалось жодних дій спрямованих на повернення зазначеної дебіторської заборгованості, то позивач повинен був включити зазначену суму дебіторської заборгованості до складу валового доходу.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134. статті 134 податкового кодексу встановлено, що у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 150.1 статті 150 Податкового кодексу встановлено, що основна ставка податку становить 16 відсотків.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 54.3.2 статті 54.3 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

З огляду на викладене суд дійшов висновок податкового органу порушення позивачем підпункту 12.1.2 пункту 12.1, підпункту 12.3.6 пункту 12.3 статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пункту 5 підрозділу 4 Розділу ХХ, підпунктів 159.1.1, 159.1.2 статті 159, пункту 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Податкового кодексу України є обґрунтованим та знайшло підтвердження під час вирішення справи, що вказує на правомірність та обґрунтованість прийнятих на підставі таких висновків оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 70 Кодексу адміністративного України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

З огляду на викладене, докази надані позивачем, які не стосуються порушень вказаних в акті перевірки та не є предметом доказування даної справи не досліджуються судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили у відповідності зі ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда