Постанова

від 03.11.2016 по справі 826/8080/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 листопада 2016 року № 826/8080/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кепітал Девелопмент Трейдінг» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.03.2016 № 0122615137, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Кепітал Девелопмент Трейдінг» (надалі - позивач або ТОВ «Кепітал Девелопмент Трейдінг») з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.03.2016 № 0122615137.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «Кепітал Девелопмент Трейдінг» правомірно сформувало суми витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом-постачальником товарів ТОВ «ЗМ-Консалтинг», а висновки наведені в акті перевірки від 09.02.2016 № 9/26-15-14-07-02-10/37486227 стосовно порушення товариством норм п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.2, 198.3 і 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого нібито було занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ), спростовуються нормами чинного законодавства та наявною у позивача належним чином оформленою первинною документацією.

Представник позивача у призначене судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, та подав до канцелярії суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження за відсутності представника ТОВ «Кепітал Девелопмент Трейдінг» та на підставі наявних у справі доказах.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, в яких зазначено про правомірність висновків акта перевірки та законність винесеного за її наслідками податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з неявкою представника позивача у судове засідання суд, керуючись ч. 6 ст. 128 КАС України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідачем протягом січня-лютого 2016 року проведено позапланову виїзну перевірку позивача, за результатами якої 09.02.2016 складено акт № 9/26-15-14-07-02-10/37486227 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства під час проведення фінансово-господарських операцій з ТОВ «ЗМ-Консалтинг» (код ЄДРПОУ 37871477) за період з 01.02.2014 по 28.02.2014 (далі - акт перевірки), згідно з висновками якого, позивачем в порушення вимог норм:

- пп. 20.1.2, 20.1.8 п. 20.1 ст. 20, п.п. 138.2, 138.4, пп. 138.10.3 п. 138.100, п. 138.11 ст. 138, пп. 139.1.1 і 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік на суму 36 960 грн.;

- п. 44.1 ст. 44, п.п. 198.1, 198.3 і 198.6 ст. 198 ПК України, внаслідок чого занижено ПДВ за звітний період лютий 2014 року на суму 41 067 грн.

Перелік використаних під час проведеної перевірки документів та відомостей (в тому числі оригіналів первинних документів позивача по взаємовідносинам з ТОВ «ЗМ-Консалтинг» за період з 01.02.2014 по 28.02.2014, наданих позивачем) наведений на стор. 3 - 4 акта перевірки.

Так, у ході розгляду справи судом з'ясовано, що висновок працівника ГУ ДФС у м. Києві про завищення позивачем задекларованих показників витрат (205 335 грн.) і податкового кредиту з ПДВ (41 067 грн.) за перевіряємі періоди за наслідками господарських операцій з контрагентом-постачальником товарів ТОВ «ЗМ-Консалтинг» згідно договору поставки від 03.02.2014 №227 ґрунтується на відомостях наведених в текстах: постанови слідчого першого відділу кримінальних розслідувань СУ ФР ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області лейтенанта податкової міліції Мамчика Д.О. від 23.05.2015 про призначення документальної позапланової перевірки ТОВ «Кепітал Девелопмент Трейдінг» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ЗМ-Консалтинг» за весь період фінансово-господарських взаємовідносин, винесеної в рамках кримінального провадження № 32014110200000023, що було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.04.2014 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч. 1, 2 і 3 ст. 212 Кримінального кодексу України; доданого до такої постанови слідчого від 23.05.2015 рапорту старшого о/у відділу ОСА ПДВ ОУ ГУ Міндоходів у Київській області капітана податкової міліції Бойко М.С. від 14.05.2014; висновку експерта від 04.06.2014 № 478, складеного працівником Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України у Київській області за результатами проведеної судово-почеркознавчої експертизи в рамках кримінального провадження № 32014110200000023, а також за результатами аналізу даних про контрагента позивача отриманих з автоматизованих баз даних контролюючого органу.

Зокрема, за результатами перевірки з'ясовано наступне: за адресою місцезнаходження (м. Бровари, вул. Некрасова, буд. 12) суб'єкта господарської діяльності ТОВ «ЗМ-Консалтинг» та його посадових осіб не встановлено. Станом на дату складання акта перевірки ТОВ «ЗМ-Консалтинг» перебувало на обліку у Броварській ОДПІ (м. Бровари) ГУ ДФС у Київській області, свідоцтво платника ПДВ від 27.09.2013 за №200143075 анульоване 29.05.2014 (з підстав внесення до ЄДР запису про відсутність підтвердження відомостей). Директором, головним бухгалтером та засновником ТОВ «ЗМ-Консалтинг» значиться ОСОБА_3 (іпн. НОМЕР_1), відомості щодо в'їзду якої на територію України компетентними органами не підтверджено. Інформація про наявність у ТОВ «ЗМ-Консалтинг» основних фондів відсутня, фінансовий звіт за 2014 рік товариством не подавався. За даними поданого податкового розрахунку форми № 1ДФ на товаристві задекларована кількість працюючих становить 1 особу (в тому числі директор). За результатами проведеної почеркознавчої експертизи реєстраційних та установчих документів ТОВ «ЗМ-Консалтинг» встановлено, що підписи від імені ОСОБА_3 на певних документах виконані іншою невідомою особою.

Крім того, з метою отримання необхідних для проведення перевірки документів, ревізором-інспектором головному бухгалтеру ТОВ «Кепітал Девелопмент Трейдінг» був вручений письмовий запит про надання документів від 27.01.2016, згідно якого запитувалися до надання перевіряючому в строк до 29.01.2016 первинні, банківські та інші документи по фінансово-господарським відносинам перевіряємого товариства з ТОВ «ЗМ-Консалтинг» за весь період фінансово-господарської діяльності. До перевірки не були надані документи на підтвердження транспортування товарів, придбаних у ТОВ «ЗМ-Консалтинг», сертифікатів відповідності, паспортів якості та інших документів, що підтверджують якість та відповідність придбаних товарів вимогам державних стандартів і технічних умов, гарантує їх безпечність.

На підставі цього акта перевірки відповідачем 01.03.2016 прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення форми «Р» за № 0122615137, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 46 200 грн., в тому числі за основним платежем - 36 960 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 9 240 грн.

За результатами процедури адміністративного оскарження в порядку ст. 56 ПК України, податкове повідомлення-рішення від 01.03.2016 № 0122615137 залишене без змін згідно рішення Державної фіскальної служби України від 05.04.2016 № 7404/6/99-99-10-01-01-25.

Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення від 01.03.2016 протиправним, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся із даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

У відповідності до норми пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України «витрати» - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Об'єкт оподаткування цим податком визначений у ст. 134 ПК України.

Згідно п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в ст. 138 зазначеного Кодексу. Зокрема, за нормою пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають в себе собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Одночасно нормою абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Між тим, у своєму листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин, далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтер-ському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин)(надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

В свою чергу, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку (ч. 3 ст. 9 цього Закону).

При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 14.01.2015 К/9991/72258/12, від 21.10.2014 №К/800/6170/14 та від 26.08.2014 №К/800/6501/14, «податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим, відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента».

Судом встановлено, що 03.02.2014 між ТОВ «Кепітал Девелопмент Трейдінг» (в особі директора ОСОБА_4), як покупцем, і ТОВ «ЗМ-Консалтинг» (в особі директора ОСОБА_3), як постачальником, був укладений договір поставки № 227. За умовами цього договору постачальник зобов'язується поставляти і передавати у власність покупцю визначений цим договором товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату. Найменування, одиниця виміру, ціна за одиницю товару, його асортимент (номенклатура) та загальна вартість визначаються видатковими накладними, які є невід'ємними частинами цього договору. Якість товару, що поставляється за цим договором, має відповідати ТУ та ГОСТ, що затверджені в установленому діючим законом порядку. Поставка товару здійснюється у строк до 10 календарних днів з дати надання усної заявки покупця (така заявка надається з використанням телефонного/електронного зв'язку). Товар відвантажується покупцю за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1). Перехід права власності на товар від постачальника до покупця відбувається в момент підписання видаткової накладної. Покупець оплачує поставлений постачальником товар за цінами, що визначені у видаткових накладних. Оплата здійснюється шляхом переказу покупцем коштів на поточний рахунок постачальника, що визначається у цьому договорі, у термін не більше ніж 180 банківських днів з дня підписання видаткової накладної.

На підтвердження правомірності формування сум витрат за вказаним договором поставки позивач додав до матеріалів позову копії наступних документів: видаткових накладних № 170 від 04.02.2014 на суму 56 994 грн. (з ПДВ), № 155 від 05.02.2014 на суму 51 540 грн. (з ПДВ), № 156 від 07.02.2014 на суму 57 600 грн. (з ПДВ), № 157 від 28.02.2014 на суму 80 268 грн. (з ПДВ), складених на підставі рахунків на оплату. Згідно цих видаткових накладних ТОВ «ЗМ-Консалтинг» предметом поставок були кабель (в асортименті), провід та інше електротехнічне обладнання; податкових накладних № 170 від 04.02.2014, № 155 від 05.02.2014 і № 157 від 28.02.2014 на загальну суму 188 802 грн. (в т.ч. ПДВ - 31 467 грн.); витягу з реєстру отриманих податкових накладних, та на підтвердження проведення взаєморозрахунку з контрагентом позивач надав до матеріалів справи роздруківки оборотно-сальдової відомості та картки бухгалтерського рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за період з 01.01.2013 по 29.01.2016 по контрагенту ТОВ «ЗМ-Консалтинг» і роздруківки електронних платіжних доручень №1369835538 від 03.03.2014 і № 1219 від 04.03.2014 на загальну суму 246 402 грн.

Як вбачається з текстів листа ТОВ «Кепітал Девелопмент Трейдінг» від 29.01.2016 № 3, наданого ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві, та акта перевірки, жодних інших документів по взаємовідносинам з ТОВ «ЗМ-Консалтинг» позивач до контролюючих органів не подавав.

За результатами дослідження наданих позивачем до матеріалів справи документів суд встановив, що в текстах видаткових накладних відсутні відомості про посаду та П.І.П. особи, відповідальної від імені покупця за прийняття від ТОВ «ЗМ-Консалтинг» товарно-матеріальних цінностей та підписання таких накладних, натомість наявні лише підписи скріплені печаткою ТОВ «Кепітал Девелопмент Трейдінг», що в свою чергу не дають можливість ідентифікувати таку особу.

До матеріалів справи позивачем без жодного на те обґрунтування не були додані копії товарно-транспортних накладних на підтвердження руху товарів від постачальника до покупця (ТОВ «Кепітал Девелопмент Трейдінг»). Між тим, у відповідності до розд. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) товарно-транспортна накладна (далі - ТТН) - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Абзацом 1 п. 11.1 розд. 11 цих Правил визначалося, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. (п. 11.3 розд. 11 Правил).

Дані положення Правил відповідали чинним нормам ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», згідно якої одним із документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, які повинні завжди бути у водія автомобіля при перевезенні вантажу, визначалася товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Крім того, обов'язкова наявність ТТН встановлювалась також Переліком документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 25.09.2009 № 207, а саме у випадку, якщо водій юридичної особи або фізичної особи-підприємця здійснював вантажні перевезення на договірних умовах.

Відповідно до регламентованої у п. 11.4 - 11.10 Правил процедури оформлення перевізних документів, товарно-транспортну накладну виписує замовник (вантажовідправник). ТТН виписується в кількості не менше чотирьох екземплярів, і кожен з цих екземплярів засвідчується підписом і при необхідності печаткою (штампом) вантажовідправника. Після прийняття вантажу всі екземпляри ТТН підписує водій (експедитор). Перший екземпляр ТТН (з підписом водія) залишається у вантажовідправника, другий передається водієм вантажоодержувачу, а третій і четвертий, засвідчені підписом, а в разі потреби також печаткою або штампом, вантажоодержувача, передаються перевізнику (транспортній організації чи фізичній особі-суб'єкту господарювання). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Таким чином, за змістом наведених положень ТТН повинні у всякому разі бути в наявності як у покупця, так і у продавця, безвідносно до умов договору поставки про зобов'язану сторону щодо доставки товару. При цьому, ТТН повинні містити всю інформацію, яка б давала можливість здійснити облік, зокрема товару, який перевозився, його якісних та кількісних характеристик (маса, кількість, найменування тощо).

Дані висновки суду відповідають правовій позиції Вищого адміністративного суду України, що наведена в його ухвалах від 15.06.2016 №К/800/62231/13, від 08.06.2016 №К/9991/66917/11.

Усні або письмові пояснення з питань порядку та способу транспортування вантажів (придбаних товарів) з урахуванням віддаленості пункту доставки за спірним договором поставки (м. Київ, вул. Магнітогрська, 1) та офісу позивача (м. Київ, вул. Олевська, 3), документального оформлення факту перевезення вантажів позивач до суду не надав.

В силу приписів ч. 3 ст. 9 Закону №996-ХІV, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

У відповідності до положень Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за №893/4186, інформація щодо обліку руху товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство з метою продажу узагальнюється на рахунку 28 «Товари». Цей рахунок використовують в основному збутові, торгові та заготівельні підприємства і організації, а також підприємства громадського харчування.

Зокрема, для обліку руху і наявності товарів, що знаходяться на складі підприємства використовується субрахунок 281 «Товари на складі». По дебету даного рахунку відображується надходження товарів на склад, а по кредиту їх вибуття зі складу.

Позивачем до матеріалів справи не надано оборотно-сальдову відомість та картку рахунку 28 «Товари», які б засвідчували рух товарно-матеріальних цінностей від контрагента (з урахуванням того, що згідно ЄДРПОУ основним видом господарської діяльності ТОВ «Кепітал Девелопмент Трейдінг» є оптова торгівля).

Також суд встановив, що відомості бухгалтерського обліку позивача (а саме дані оборотно-сальдової відомості та картки рахунку 631) про проведенні з ТОВ «ЗМ-Консалтинг» розрахунки за товари в повному обсязі не підтверджуються відповідними розрахунковими документами. А саме в наданих позивачем роздруківках електронних платіжних доручень №1369835538 від 03.03.2014 і №1219 від 04.03.2014 відсутні відмітки банку про прийняття до виконання та проведення платежів за такими платіжними документами. Жодних інших розрахункових документів, виписок банку за відповідні дати, актів звірення взаєморозрахунків між ТОВ «Кепітал Девелопмент Трейдінг» і ТОВ «ЗМ-Консалтинг» представник позивача до суду не подав та про причини відсутності таких документів не повідомив.

Пояснення щодо критеріїв, якими керувалося ТОВ «Кепітал Девелопмент Трейдінг», та обставин вибору ТОВ «ЗМ-Консалтинг» в якості постачальника товарів позивач до суду не надав, документально факти отримання комерційних пропозицій від ТОВ «ЗМ-Консалтинг» та проведення попередніх переговорів не підтвердив.

Суд, оцінюючи значимість наданих позивачем первинних та інших документів на обґрунтування реальності господарських операцій з ТОВ «ЗМ-Консалтинг», в контексті наведених вище положень законодавства з питань податкового і бухгалтерського обліку, звертає увагу на наступні правові позиції Вищого адміністративного суду України. Так, своїй у постанові від 07.07.2011 № К-25801/08 Вищий адміністративний суд України зазначив, що, згідно з частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Правило належності доказів, як зазначає Вищий адміністративний суд України, не підміняє вимоги щодо достовірності та достатності доказів. Умовою достовірності доказів, як вбачається із зазначеного рішення, щодо придбання (послуг/товарів), вартість яких врахована позивачем в податковому обліку з метою зменшення податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість, зв'язку цих послуг з власною господарською діяльність позивача є, перш за все, конкретизація змісту, обсягу (операцій, товарів, робіт, послуг ).

В інших ухвалах від 14.01.2015 року К/9991/72258/12, від 21.10.2014 року №К/800/6170/14 та від 26.08.2014 року №К/800/6501/14 суд касаційної інстанції вказує на те, що: «податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників .

Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок довести обставини, що слугували підставою для прийняття оспорюваного акта індивідуальної дії, покладається на податкову інспекцією як на суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, дане правило не виключає обов'язку платника довести обґрунтованість сформованих ним податкового кредиту по операціям з придбання товарів (робіт, послуг)» та «…правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника , та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах , а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податків.».

Виходячи з вищенаведених правових позицій Вищого адміністративного суду України, та встановлених у справі обставин Окружний адміністративний суд м. Києва оцінює надані позивачем документи (видаткові та податкові накладні, платіжні доручення, відомості бухгалтерського обліку), як такі, що не пов'язані з рухом активів (в даному результаті товарів), зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідно такі, що не підтверджують належним чином реальність виконаних господарських операцій.

Таким чином, суд погоджується з висновками контролюючого органу про завищення позивачем показників витрат за 2014 рік в частині витрат по господарських операціях з ТОВ «ЗМ-Консалтинг», та відповідно вважає їх обґрунтованими та правомірними, а тому як наслідок не вбачає правових підстав для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 01.03.2016 № 0122615137.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представника позивача стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Кепітал Девелопмент Трейдінг» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов