Постанова

від 25.10.2016 по справі 822/1786/16

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 822/1786/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участі:представників сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Дживальдіс" до Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкових-повідомлень рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області, в якому з урахуванням заяви про уточнення до позовних вимог просив скасувати податкові повідомлення - рішення №0000042201 від 05.04.2016 року та №0000032201 від 05.04.2016 року в частині донарахування податку на прибуток із штрафними санкціями в сумі 537469,00 грн. та податку на додану вартість із штрафними санкціями в сумі 597188,00 грн. по операціях, проведених в грудні 2014 року з ПП "Фірма "Юнікс".

Позовні вимоги вмотивовані тим, що посадовими особами Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області проведено документальну планову виїзну перевірку Приватного підприємства "Дживальдіс", код за ЄДРПОУ 37971230, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи за період з 01.07.2012 року по 31.12.2014 року, правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 07.12.2011 р. по 21.12.2014 р. За результатами перевірки складено акт № 185/22-09-14-00/37971230 від 24.03.2016 року. На підставі вказаного акту перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення - рішення №0000042201 та №0000032201 від 05.04.2016 року. Позивач не погоджується з винесеними відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх протиправними, вказує на відсутність підстав прийняття рішень та просить суд їх скасувати.

Представники позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримали, з підстав викладених в позовній заяві просили позов задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача проти позову заперечили, з підстав викладених в письмовому запереченні просили в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Позивач - Приватне підприємство "Дживальдіс" є юридичною особою, код ЄДРПОУ 37971230.

Судом встановлено, що в період з 04 лютого 2016 року по 17 березня 2016 року посадовими особами відповідача проведена документальна планова виїзна перевірка Приватного підприємства "Дживальдіс", код за ЄДРПОУ 37971230, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи за період з 01.07.2012 року по 31.12.2014 року, правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 07.12.2011 р. по 21.12.2014 р. За результатами перевірки складено акт № 185/22-09-14-00/37971230 від 24.03.2016 року.

Проведеною перевіркою встановлено порушення ПП "Дживальдіс" вимог п. 135.2, пп.135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п. 137.1, п. 137.4 ст. 137, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. "а" п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, пп. 1, пп. 3 п. 1 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-IV (із змінами та доповненнями), пп. 163.1.2. п. 163.1 ст. 163, пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, пп. "а" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-IV (із змінами та доповненнями), п. 3.2, п. 3.3, п. 3.5 розділу 3 "Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку," затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 року № 1020, п. 3.2, п. 3.3, п. 3.5 розділу 3 "Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку," затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 року № 49, ст. 51, п. 176.2 ст. 176, п. 288.1, п. 288.2, п. 288.3, п. 288.4, п. 288.7 ст. 288, п. 285.1, п. 285.2 ст. 285, п. 286.2, п. 286.4 ст. 286, п. 287.1, п. 287.4 ст. 287, п. 323.1 ст. 323, п. 324.1 ст. 324, п. 326.1, п. 326.2 ст. 326, п. 328.1, п. 328.2, 328.3, 328.6, ст. 328, пп. 263.1.1 п. 263.1, пп. 263.2.1 (з 01.04.2014 р. в редакції Закону № 1166-VII від 27.03.2014 р.), п. 263, пп. 263.5.1, пп. 263.5.3 (в редакції до 01.04.2014 р.) п. 263.5, пп. 263.7.1, пп. 263.7.2 п. 263.7 (з 01.04.2014 р. в редакції Закону № 1166-VII від 27.03.2014 р.), пп. 263.9.1 (з 01.04.2014 р. в редакції Закону № 1166-VII від 27.03.2014 р.) п. 263.9 ст. 263, пп. 263.11.1, пп. 263.11.3 п. 263.11 ст. 263 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-IV (із змінами та доповненнями).

На підставі акту № 185/22-09-14-00/37971230 від 24.03.2016 року відповідачем винесено податкові повідомлення - рішення №0000042201 та №0000032201 від 05.04.2016 року.

Позивач, не погодившись із винесеними податковим органом податковими повідомленнями - рішеннями оскаржив їх до Головного управління ДФС у Хмельницькій області та Державної фіскальної служби України. За результатами розгляду скарг податкові повідомлення - рішення №0000042201 та №0000032201 від 05.04.2016 року залишено без змін.

Враховуючи вищезазначене, Приватне підприємство "Дживальдіс" звернулося до суду із позовними вимогами про скасування податкових повідомлень - рішень №0000042201 та №0000032201 від 05.04.2016 року.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Приватне підприємство "Дживальдіс" в перевіряємий період мало взаємовідносини із ПП "Фірма"Юнікс" код ЄДРПОУ 31673567, відсутність фактичних правовідносин з яким, як визначено матеріалами перевірки, стало підставою для прийняття оскаржуваних рішень.

Перевіряючи реальність здійснення правовідносин позивача із ПП "Фірма"Юнікс" код ЄДРПОУ 31673567 судом встановлено.

21.12.2014 року між ПП "Дживальдіс" та ПП "Фірма"Юнікс" укладено договір поставки товару б/н, згідно якого ПП "Дживальдіс" - Покупець, ПП "Фірма"Юнікс" - Постачальник. Предметом даного договору є зобов'язання Постачальника в порядку та на умовах визначених цим Договором, поставити і передати масло "Селянське 73%" (далі -Товар) у власність Покупця, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах визначених цим Договором прийняти та оплатити Товар. Постачальник передає Покупцю Товар для подальшої реалізації на території України (далі - Територія). Покупець зобов'язується не поставляти Товар третім особам, розташованим за межами Території. Найменування, асортимент та кількість Товару визначаються у відповідності до заявок Покупця та вказуються в накладних, згідно яких здійснюється приймання-передача. Якість Товару має відповідати нормам і стандартам, встановленим для товарів такого виду. Підтвердженням якості Товару є копії Сертифікату відповідності та якісного посвідчення. Ціна Товару вказується в накладних, окремо на кожну партію Товару. Загальна сума Договору складається з сум Товару за всіма накладними. Розрахунки за Товар здійснюються Покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок або внесенням коштів до каси Постачальника. Поставка Товару здійснюється на підставі усних або письмових заявок Покупця, здійснених не пізніше ніж за три робочих дні до дати поставки. Поставка Товару здійснюється зі складу Постачальника на умовах EXW (згідно ІНКОТЕРМС 2000). За домовленістю сторін доставка здійснюється транспортом Постачальника.

На підтвердження здійснення господарських операцій по вищезазначеному Договору позивачем надано до суду копії наступних документів: копію Договору поставки товару від 21.12.2014 року б/н, платіжні доручення № 1479 від 25.12.2014 р. на суму 1000000,00 грн., № 1480 від 30.12.2014 року на суму 185000,00 грн., № 1 від 08.01.2015 року на суму 1681500,03 грн., видаткові накладні № 2401 від 24.12.2014 року, № 2402 від 24.12.2014 року, № 2403 від 24.12.2014 року виписані ПП "Фірма"Юнікс", податкові накладні № 2401, № 2402, № 2403 від 24.12.2014 року виписані ПП "Дживальдіс".

На підтвердження якості та походження товару надані посвідчення про якість № 95, № 96, № 97 від 21.12.2014 року, видані ПАТ "Старобільський молокозавод".

Факт здійснення транспортування (доставки) масла селянського із складу ПП "Фірма"Юнікс" у м. Вінниця підтверджується наданими до суду товарно - транспортними накладними № РН2401 від 24.12.2014 року, № РН2402 від 24.12.2014 року, № РН2403 від 24.12.2014 року, в яких зазначені усі істотні умови товарно-транспортної накладної, що передбаченні чинним законодавством України, а саме номер та дата ТТН, автомобільний перевізник, ПІБ водія, автомобіль та причеп їх державні номера, замовник, вантажовідправник, вантажоодержувач, пункт навантаження, пункт навантаження, пункт розвантаження, відомості про вантаж, вантаж здав, вантаж прийняв.

Замовником (платником) автомобільних перевезень згідно Договору поставки товару б/н від 24.12.2014 року виступало ПП "Фірма"Юнікс", а перевізниками були ФОП ОСОБА_3 (автомобіль НОМЕР_1, НОМЕР_2, ТТН № РН2401 від 24.12.2014 року), ФОП ОСОБА_4 (автомобіль НОМЕР_3, НОМЕР_4, ТТН № РН2402 від 24.12.2014 року), ФОП ОСОБА_5 (автомобіль НОМЕР_3, НОМЕР_5, ТТН № РН2403 від 24.12.2014 року).

Досліджуючи вищезазначені товарно - транспортні накладні, суд приходить до висновку, що посилання відповідача про невідповідність ТТН № РН2401 від 24.12.2014 року, № РН2402 від 24.12.2014 року, № РН2403 від 24.12.2014 року вимогам чинного законодавства є безпідставними та необґрунтованими, оскільки ТТН складені в порядку та у відповідності до вимог наказу Міністерства інфраструктури України від 05.12.2013 року № 983, яким затверджено зміни до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Також судом досліджено надані позивачем до суду податкові та видаткові накладні, якими оформлені господарські операції з виконання умов договору, укладеного між позивачем та його контрагентом. Вищезазначені накладні підписані відповідальними особами та скріплені печатками, а тому суд приходить до висновку, що останні складені відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Як вбачається із виписаних податкових та видаткових накладних позивачем у грудні 2014 року оприбутковано масло "Крестьянское 73%" в кількості 63000 кг. на склад (матеріально - відповідальна особа ОСОБА_6В.) та згідно накладної № 2 від 24.12.2014 року передано в маслоцех (матеріально - відповідальна особа ОСОБА_7В.) на переробку. Вартість масла селянського в сумі 2388750,03 грн. віднесена до собівартості виготовленої та реалізованої продукції в грудні 2014 року.

Відповідно до п.2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 року, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з п.1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Поняття господарської операції визначено в ст. 1 вищевказаного Закону, це - дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 та ч.2 статті 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704.

Згідно п.2.4 даного Положення (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.16 даного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

З 1 січня 2011 року з набранням чинності Податковим кодексом України відносини, що виникають у сфері справляння податку на прибуток та податку на додану вартість регулюються відповідно розділами ІІІ та V цього Кодексу.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п.152.1. ст.152 Податкового кодексу України податок на прибуток нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі ст.149 цього кодексу. Згідно ст.149 кодексу, податковою базою для цілей цього розділу визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього кодексу, з урахуванням положень ст.ст.135-137 та 138-143 цього кодексу.

Згідно п. п. 134.1.1. п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст.135-137 цього кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст.138-143 цього кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст.152 цього кодексу.

Склад витрат та порядок їх визнання передбачений ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку визначені ст.139 кодексу.

Так, відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг...

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку (п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138).

Відповідно до п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються: 138.10.3. витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг:

а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції;

б) витрати на ремонт тари;

в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів;

ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;

є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства;

з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

Податковий кредит, у відповідності до п.14.1.181 ст.14 ПК України, визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п. 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.180.1 ст. 180 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

- особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

- особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

Згідно п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Досліджуючи матеріали справи суд не погоджується з позицією відповідача, щодо відсутності фактичності здійснення операцій позивача із зазначеним вище контрагентом.

Суд зазначає, що фактичність операцій позивача із ПП "Фірма"Юнікс" підтверджено документами, які засвідчують реальний характер укладеного позивачем правочину та здійснення оплати, транспортування та переміщення товару за договором, зокрема, податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, оформленими у відповідності до вимог чинного законодавства.

При цьому суд зазначає, що окремі недоліки первинних бухгалтерських документів не можуть слугувати доказами відсутності господарських операцій.

З врахуванням вищезазначеного суд вважає, що господарські операції із ПП "Фірма"Юнікс" код ЄДРПОУ 31673567, фактично здійснювались, оскільки позивачем надані належні докази на підтвердження здійснення господарської діяльності з останнім.

Крім того, реальність господарських операцій позивача із зазначеним контрагентом підтверджується наданими представником позивача до суду доказами придбання ПП "Фірма"Юнікс" товару (масло "Крестьянское 73%") у ПАТ "Старобільський молокозавод" та подальшої його реалізації ПП "Дживальдіс", а саме наявними у матеріалах справи накладною № 2 від 24.12.2014 року, посвідченнями про якість № 95, № 96, № 97 ПАТ "Старобільський молокозавод" (як виробника масла "Крестьянское 73%"), висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 14.09.2012 р. про відповідність ДСТУ масла, яке виготовляє ПАТ "Старобільський молокозавод", Сертифікатом відповідності на виготовлене ПАТ "Старобільський молокозавод" масло з 26 листопада 2013 року по 25 листопада 2014 року та додатком до Сертифікату відповідності.

Суд критично оцінює посилання відповідача на той факт, що основним видом діяльності ПП "Фірма "Юнікс" є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, оскільки чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в т.ч. дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Статтею 198 ПК України не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Судом також відхиляються твердження представника відповідача, щодо того, що ПП "Дживальдіс" не надано ветеринарних свідоцтв форми № 2 на транспортування (переміщення) масла селянського, які згідно чинного законодавства, є обов'язковими документами при переміщенні продукції тваринного походження за межі областей, районів, міст на території України, з обставин наведених нижче.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 32 Закону України "Про ветеринарну медицину" від 25 червня 1992 року N 2498-XII, об'єкти державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, крім випадків, встановлених цим Законом, супроводжуються такими ветеринарними документами: ветеринарні документи: ветеринарні свідоцтва (для України - форми N 1, N 2) - при переміщенні за межі території Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, районів, міст (крім харчових продуктів тваринного та рослинного походження для споживання людиною.

Порядок видачі ветеринарних документів, затверджений наказом Державного комітету ветеринарної медицини України від 13.04.2009 р. № 85 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.06.2009 р. за № 519/16535 - втратив чинність на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 288 від 01.08.2014 року, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 3 жовтня 2014 року за № 1202/25979.

Відповідно до ст. 5 Цивільного кодексу України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Отже, порушення позивачем норм законодавства, на які посилається відповідач у акті перевірки втратили чинність у зв'язку з прийняттям наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 288 від 01.08.2014 року, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 3 жовтня 2014 року за № 1202/25979, а тому відповідно до ст. 5 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані до ПП "Дживальдіс".

Окрім того, згідно п. 4.2, 4.3 розділу IV наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 288 від 01.08.2014 року, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 3 жовтня 2014 року за № 1202/25979 Про затвердження Правил заповнення, зберігання, списання ветеринарних документів та вимог до їх обліку, ветеринарні свідоцтва, видані фізичним та юридичним особам, зберігаються протягом періоду реалізації харчових продуктів. Після доставки харчового продукту ветеринарні документи зберігаються у власника (реалізатора) або у справах офіційного лікаря ветеринарної медицини, а при реалізації на агропродовольчих ринках - у державних лабораторіях ветеринарно-санітарної експертизи.

Також, суд не бере до уваги той факт, який зазначає відповідач, що місцем складання ТТН (а отже і місцем здійснення господарської операції), є місто Луганськ, яке станом на 24.12.2014 року перебувало на тимчасово неконтрольованій території України, що унеможливлювало здійснення господарських операцій та складання первинних документів, що їх фіксують та підтверджують саме у зазначеному місці, оскільки господарські операції між ПП "Дживальдіс", ПП "Фірма "Юнікс" та ПАТ "Старобільський молокозавод" є реальними, підтверджуються первинними документами, а ПП "Фірма "Юнікс" є діюче підприємство, яке звітувало у 2014 р. та на початку 2015 р. (проведені операції задекларовано) до Ленінської ОДПІ м. Луганська, яка була розташована в м. Лисичанськ на території контрольованою владою України. Також, представником відповідача не наведено жодного нормативно-правового акту, який би забороняв діяльність суб'єктів господарювання на території України чи визнавав її недійсною, які були зареєстровані в м. Луганськ чи іншій території на якій проводилась АТО.

Крім того, реальність господарських операцій позивача із зазначеним контрагентом підтверджується наданими представником позивача доказами подальшої реалізації (у 2014 р. та у січні - лютому 2015 р.) придбаного в 2014 році у ПП "Фірма "Юнікс" масла, а саме наявними у матеріалах справи звітом про виробництво та реалізацію промислової продукції за 2014 рік, терміновим звітом про виробництво промислової продукції (товарів, послуг) за видами за лютий 2015 року та терміновим звітом про виробництво промислової продукції (товарів, послуг) за видами за січень 2015 року, Розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту (Додаток 5): - за грудень 2014 року обсяг реалізації молочної продукції в тому числі масла селянського складає 5998 тис. грн. більше 30 покупцям (великі покупці ТОВ Еко-маркет" - 810 тис. грн. та ТОВ "Фоззі-фуд" - 2205 тис. грн.); - за січень 2015 року обсяг реалізації молочної продукції в тому числі масла селянського складає 8276 тис. грн. (великі покупці ТОВ Еко-маркет" - 824 тис. грн. та ТОВ "Фоззі-фуд" - 5260 тис. грн.), з яких вбачається, що позивач реалізовував придбану продукцію іншим суб'єктам господарювання.

З врахуванням вищезазначеного суд вважає, що господарські операції із зазначеним вище контрагентом, фактично здійснювались, оскільки позивачем надані належні докази на підтвердження придбання, оплати, оприбуткування та використання в господарській діяльності придбаної продукції, а тому податкові повідомлення - рішення №0000042201 від 05.04.2016 року та №0000032201 від 05.04.2016 року в частині донарахування податку на прибуток із штрафними санкціями в сумі 537469,0 грн. та податку на додану вартість із штрафними санкціями в сумі 597188,0 грн. по операціях, проведених в грудні 2014 року з ПП "Фірма "Юнікс", підлягають скасуванню.

Аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до переконання про безпідставність висновків податкового органу.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що позовні вимоги позивача відповідають вимогам закону, відповідно підлягають задоволенню в повному обсязі, а відповідачем безпідставно встановлено зазначені в матеріалах документальної планової виїзної перевірки порушення, що є підставою для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області №0000042201 від 05.04.2016 року та №0000032201 від 05.04.2016 року в частині донарахування податку на прибуток із штрафними санкціями в сумі 537469,0 грн. та податку на додану вартість із штрафними санкціями в сумі 597188,0 грн. по операціях, проведених в грудні 2014 року з ПП "Фірма "Юнікс".

Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення №0000042201 від 05.04.2016 року та №0000032201 від 05.04.2016 року в частині донарахування податку на прибуток із штрафними санкціями в сумі 537469,0 грн. та податку на додану вартість із штрафними санкціями в сумі 597188,0 грн. по операціях, проведених в грудні 2014 року з ПП "Фірма "Юнікс".

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 28 жовтня 2016 року

Суддя /підпис/ОСОБА_1 "Згідно з оригіналом" Суддя ОСОБА_1