Постанова

від 16.06.2016 по справі 810/1040/16

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2016 року 810/1040/16

Суддя Київського окружного адміністративного суду Басай О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маргоніка" до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Маргоніка" з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 06.06.2016, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.02.2016 №0000392210 (далі - оскаржуване рішення).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вважає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, незаконним та протиправним, оскільки відповідач при проведенні фактичної перевірки позивача не дотримався порядку її проведення, що потягнуло за собою встановлення недостовірних фактів та висновків, які стали підставою для винесення такого рішення. У зв'язку із чим просить суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Заперечення відповідача мотивовані тим, що за результатами фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Маргоніка" був складений акт від 28.01.2016, який зареєстрований у ГУ ДФС у Київській області в журналі реєстрації актів перевірки від 29.01.2016 № 0100/1000/22/38892176 (далі - Акт перевірки), в якому було встановлено здійснення позивачем реалізації товару, який не обліковувався у встановленому законом порядку, чим порушено пункт 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 295/95-ВР (далі - Закон №295/95-ВР ). Вказав, що зазначене порушення стало підставою для винесення оскаржуваного рішення, тому просить суд вважати його законним, обґрунтованим та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 07.06.2016 представник позивача заявив клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Представник відповідача поклався на розсуд суду з приводу заявленого клопотання.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Працівниками ГУ ДФС у Київській області, згідно направлень від 28.01.2016 №197, 198 та у відповідності до наказу ГУ ДФС у Київській області від 14.01.2016 року №27 "Про проведення фактичних перевірок", була проведена фактична перевірка з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими для виконання при здійснення оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами магазину за адресою: Бориспільський район, с. Проців, вул. Пасічна, 1-а суб'єкта господарської діяльності - Товариства з обмеженою відповідальністю "Маргоніка".

Перед початком фактичної перевірки на підставі пп.20.1.11 п.20 статті 20 та п.80.4 статті 80 Податкового кодексу України була проведена контрольна розрахункова операція, а саме було придбано пляшку пива "мінське Жигулівське" 0,5 літра по ціні 12,70 грн., при цьому розрахункова операція була проведена продавцем ОСОБА_1В без застосування реєстратора розрахункових операцій на повну суму купівлі та без видачі відповідного розрахункового документа встановленої форми.

Після проведення перевірки контрольної розрахункової операції перевіряючим було пред'явлено направлення на перевірку продавцю ОСОБА_1

ОСОБА_1 ознайомилася з направленнями від 28.01.2016 №197, 198 та копією наказу від 14.01.2016 року №27 про проведення фактичної перевірки, однак скориставшись своїм правом, передбаченим п.81.1 статті 81 Податкового кодексу України, відмовила у допуску посадових осіб до проведення перевірки.

Працівниками ГУ ДФС у Київській області було складено акти від 28.01.2016 про відмову від підписання розписки про ознайомлення з направленням на проведення перевірки та продовжено проведення перевірки.

За результатами проведення вказаної перевірки відповідачем складено Акт перевірки, в якому зазначено порушення позивачем п.12 статті 3 Закону № 295/95-ВР. До такого висновку відповідач дійшов у зв'язку із здійсненням позивачем реалізації товару, який не облікований у встановленому у порядку за місцем реалізації та зберігання на загальну суму 4197, 80 грн., а саме: до перевірки не надано накладні, ТТН, роздруковані документи з програмного забезпечення та інші первинні облікові документи або їх копії, що підтверджують рух ТМЦ за місцем їх реалізації та зберігання.

Оскільки позивач відмовився від отримання копії Акту перевірки та його підписання, перевіряючими був складений акт №3 від 28.01.2016 про відмову позивач від підписання матеріалів перевірки.

На підставі вказаних висновків Акту перевірки відповідачем винесено оскаржуване рішення, яким до позивача, за порушення п. 1 абз. 3 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання готівки", застосована штрафна санкція у розмірі 8395,60 гривень.

Подані позивачем до контролюючого органу заперечення від 10.02.2016 на акт фактичної перевірки, з копіями первинних документів, які підтверджують облік товарів, що реалізуються товариством, були залишені без уваги.

Непогоджуючись із оскаржуваним рішенням, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом, що стало предметом розгляду цієї справи.

Суд, надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами спору, вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно пп.75.1.3 п.75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (п.80.1 статті 80 Податкового кодексу України).

Статтею 86 Податкового кодексу України визначено, що відмова платника податків або його законних представників чи особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта перевірки або отримання його примірника, не звільняє платника податків від обов'язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов'язання.

Так, у разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта, посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт надсилається платнику податків. У таких випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті про результати перевірки.

Відповідно до п.12 статті 3 Закону № 295/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Водночас, п. 1 абз. 3 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання готівки" встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Таким чином, суд приходить до висновку про безпідставність оскаржуваного рішення, оскільки в Акті перевірки встановлено порушення позивачем п.12 статті 3 Закону №295/95-ВР, однак в оскаржуваному рішенні вказано підставу для застосування штрафних санкцій за порушення позивачем п. 1 абз. 3 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання готівки".

До того ж, слід зазначити, що під час проведення перевірки позивачем не надавались жодні документи, з яких працівники ГУ ДФС у Київській області могли встановити, що товар, який реалізувався позивачем, не обліковувався в порядку, встановленому Законом.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 71 цього Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене та недоведеність відповідачем, який заперечував проти позову, правомірності винесення оскаржуваного рішення, суд дійшов висновку про необґрунтованість, безпідставність та незаконність такого рішення, а тому вважає його таким, що підлягає скасуванню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа (частина 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України). Отже, понесені позивачем судові витрати підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Позивач за подання позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 1378,00 грн., доказів понесення інших судових витрат суду не надав, тому, судові витрати щодо сплати судового збору в зазначеній сумі підлягають присудженню на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 19.02.2016 №0000392210.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на користьТовариства з обмеженою відповідальністю "Маргоніка" (ідентифікаційний код 38892176) судовий збір у розмірі 1378,00 грн. (тисячу триста сімдесят вісім грн. 00 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Басай О.В.