Ухвала

від 06.03.2017 по справі 810/1040/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/1040/16                                                                   У Х В А Л А 06 березня 2017 року                                                                                       м. Київ Київський апеляційний адміністративний суд у складі судді Степанюка А.Г., перевіривши матеріали апеляційної скарги Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Маргоніка» до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В: У березні 2016 товариство з обмеженою відповідальністю «Маргоніка» (далі – Позивач, ТОВ «Маргоніка») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі – Відповідач, Бориспільська ОДПІ) в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.02.2016 року №0000392210. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16.06.2016 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Перевіривши апеляційну скаргу, суд ухвалою від 30.01.2017 року залишив її без руху, оскільки вона не відповідала вимогам статей 186, 189 КАС України, а саме: Апелянтом було пропущено десятиденний строк апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції, а викладені у клопотанні про поновлення цього строку причини поважними визнані не були. Як вбачається з матеріалів справи, копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху Бориспільською ОДПІ отримано 01.02.2017 року, про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення. На виконання викладених в ухвалі від 30.01.2017 року вимог Відповідачем до канцелярії Київського апеляційного адміністративного суду 28.02.2017 року було подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що підставою для пропуску вказаного процесуального строку було недостатнє бюджетне фінансування потреб Бориспільської ОДПІ. Разом з тим, суд апеляційної інстанції такі доводи Апелянта щодо поважності пропуску останнім процесуального строку оцінює критично з огляду на таке. Відповідно до ч. 2 ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Як було встановлено в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, копію оскаржуваної постанови від 15.11.2016 року отримано уповноваженою особою Бориспільської ОДПІ 15.11.2016 року, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 194). Отже, останнім днем подання апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції було 25.11.2016 року. Проте апеляційну скаргу подано до канцелярії суду першої інстанції 28.12.2016 року, тобто поза межами встановленого приписами КАС України процесуального строку. Твердження Апелянта про те, що несвоєчасне оскарження рішення суду першої інстанції було зумовлено недостатнім бюджетним фінансуванням у 2016 році потреб контролюючих органів у коштах на сплату судового збору, а тому, оскільки на момент подання апеляційної скарги судовий збір сплачено, наявні правові підстави для поновлення процесуального строку, судом оцінюється критично з огляду на те, що Відповідачем не подано доказів на підтвердження відсутності коштів для сплати судового збору з часу отримання копії оскаржуваного рішення до часу подання апеляційної скарги та вчинення дій щодо отримання коштів для оплати судового збору. При цьому суд зауважує, що про необхідність подання вказаних документів було зазначено в ухвалі від 30.01.2017 року про залишення апеляційної скарги без руху. Аналогічні висновки узгоджуються з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною, зокрема, в ухвалах від 24.01.2017 року у справі №815/1055/15 та від 24.02.2017 року у справі №814/3/15. Крім того, суд вважає за необхідне підкреслити, що судовий збір згідно платіжного доручення від 20.12.2016 року №705 сплачено 21.12.2016 року, проте апеляційну скаргу подано лише 28.12.2016 року. У контексті наведеного суд вважає за необхідне підкреслити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»). Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Таким чином, зважаючи на викладене та з огляду на відхилення поданих Апелянтом доказів поважності причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження. Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 189 КАС України якщо заяву не буде подано особою у встановлений абз. 1 ч. 4 ст. 189 КАС України строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження. Підсумовуючи наведене та керуючись приписами Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для визнання поважними причини пропуску строку на подання апеляційної скарги, а тому вважає за необхідне у відкритті апеляційного провадження відмовити та повернути апеляційну скаргу Апелянту. Керуючись ст.ст. 186, 189, 212 КАС України, суд, – У Х В А Л И В: У задоволенні клопотання Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про поновлення строків на апеляційне оскарження постанови Київського окружного адміністративного суду від 16 червня 2016 року - відмовити. У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Маргоніка» до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення – відмовити. Повернути Апелянту матеріали апеляційної скарги. Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. ст. 211, 212 КАС України.           Суддя                                                                                 А.Г. Степанюк