Рішення

від 17.10.2016 по справі 911/1754/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2016 р. Справа № 911/1754/16

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Христенко О.О.

при секретарі Литовці А.С.

розглянувши справу № 911/1754/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маслозавод «Заріг»,

с. Заріг, Оржицький район, Полтавська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермерське молоко»,

м. Біла Церква

про стягнення 52 122,18 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 1-15-06-16 від 15.06.2016;

від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність від 14.06.2016

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Маслозавод «Заріг» (надалі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом (вх. № суду 1808/16 від 27.05.2016) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермерське молоко» (надалі - відповідач) про стягнення 52 122,18 грн. заборгованості за Договором № 151 від 28.07.2014, в тому числі 32 722,66 грн. основного боргу, 18 017,10 грн. інфляційних втрат, 1 382,42 грн. 3% річних та судові витрати (судовій збір 1 378,00 грн. та 7 818,00 грн. за послуги адвоката).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору № 151 від 28.07.2014 позивачем відповідачу було поставлено товар всього на суму 389 679,76 грн., який відповідач оплатив частково, у зв`язку з чим за відповідачем утворилась прострочена заборгованість, яку позивач просить суд стягнути з відповідача в судовому порядку з врахуванням передбачених законодавством 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.05.2016 порушено провадження у справі № 911/1754/16 та призначено її до розгляду в судовому засіданні 15.06.2016 об 11 год. 20 хв.

В судовому засіданні 15.06.2016 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов з пістав у ньому викладених.

Відповідач через канцелярію суду (вх. № 12614/16 від 15.06.2016) надав заяву про відкладення судового засідання, яку підтримав в судовому засіданні 15.06.2016.

Ухвалою суду від 15.06.2016 відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 06.07.2016 о 10 год. 40 хв.

Через канцелярію суду (вх. № 13960/16 від 06.07.2016) відповідач надав клопотання про витребування у позивача довіреностей на отримання матеріальних цінностей, виданих відповідачем, на підтвердження поставок зазначених позивачем у позовній заяві.

В судовому засіданні 06.07.2016 відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві, а саме, що позивач не надав первинних документів, оформлених відповідно до вимог чинного законодавства, на підтвердження здійснення поставки товару позивачем та отримання товару відповідачем; надані позивачем видаткові накладні підписані невстановленими особами без наявності необхідного обсягу повноважень.

Ухвалою суду від 06.07.2016 задоволено клопотання відповідача в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України про витребування доказів та у зв`язку з цим розгляд справи відкладено на 20.07.2016 об 11 год. 50 хв.

Через канцелярію суду (вх. № 14987/16 від 20.07.2016) позивач надав письмові пояснення на відзив відповідача, в яких просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Через канцелярію суду надійшли письмові пояснення працівників позивача, а саме завідувача складу матеріалів та готової продукції ОСОБА_3 (вх. № суду 14989/16 від 20.07.2016) та начальника відділу маркетингу та збуту ОСОБА_4 (вх. № 14990/16 від 20.07.2016).

В судовому засіданні 20.07.2016 відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 27.07.2016 о 12 год. 50 хв.

В судових засіданнях позивач надавав клопотання про надсилання матеріалів справи № 911/1754/16 на перевірку до органу досудового розслідування - Оржицького ВП Лубенського відділу поліції ГУНП в Полтавській області та про зупинення провадження у справі № 911/1754/16 до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку кримінального судочинства (додано витяг з кримінального провадження, яке внесено до ЄРДР 16.07.2016).

Зазначені клопотання позивача судом відхилено, оскільки відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави. Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування.

Доказів того, що справа за результатами кримінального провадження розглядається судом, або є вирок суду у такій справі, до суду не надано. Тобто, відсутні підстави для зупинення провадження у справі № 911/1754/16.

В судовому засіданні 27.07.2016 відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 10.08.2016 о 12 год. 50 хв.

Через канцелярію суду позивач надав письмові пояснення по справі (вх. № 16562/16 від 10.08.2016) та клопотання про витребування доказів (вх. № 16563/16 від 10.08.2016).

Ухвалою суду від 10.08.2016 задоволено клопотання позивача про витребування доказів та у зв`язку з цим відкладено розгляд справи на 19.09.2016 об 11 год. 30 хв.

В судовому засіданні 19.09.2016 представником позивача повторно заявлено клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 19.09.2016 задоволено клопотання позивача про витребування доказів та у зв`язку з цим відкладено розгляд справи на 03.10.2016 об 11 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 03.10.2016 розгляд справи відкладався на 17.10.2016 о 10 год. 30 хв.

В судових засіданнях представник позивача просив суд задовольнити позов з підстав, викладених у позовній заяві та у додаткових письмових поясненнях.

В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні господарським судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судових засіданнях, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

28 липня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маслозавод «Заріг» («постачальник», надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фермерське молоко» («покупець», надалі - відповідач) укладено Договір № 151 відповідно до п. 1.1 якого, позивач зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність відповідача молочну продукцію, визначену у п. 2.3 цього Договору, а відповідач зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити продукцію.

Згідно п. 2.1 Договору поставка продукції здійснюється окремими партіями згідно попереднього замовлення відповідальної особи відповідача, направленого не пізніше, ніж за 48 годин до дати поставки в електронному вигляді або факсимільним зв`язком.

Позивач підтверджує в електронному вигляді отримання і подальше виконання замовлення в повному обсязі і асортименті (п. 2.2 Договору).

Кількість та асортимент продукції остаточно погоджується сторонами під час виписки товарно-транспортних накладних (п. 2.3 Договору).

Завантаження продукції на автомашину та перевезення здійснюється силами позивача (п. 2.4 Договору).

Відповідно до п. 3.2 Договору відповідач сплачує вартість отриманої продукції шляхом перерахування грошових коштів згідно товарно-транспортної накладної на розрахунковий рахунок позивача протягом чотирнадцяти календарних діб.

Згідно п. 5.3 Договору приймання продукції за кількістю та якістю здійснюється під час розвантаження автомашини в складі відповідача відповідальною особою за участю представника позивача.

Право власності на продукцію переходить від позивача до відповідача в момент передачі продукції повноважному представнику відповідача за накладними (п. 5.4 Договору).

Відповідно до п. 8.2 Договору Договір діє до 31 грудня 2014 року.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору ним було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 389 679,76 грн. на підставі накладних за період з 01.08.2014 по 09.12.2014, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Як зазначає позивач, відповідач за поставлену продукцію розрахувався частково на суму 356 957,10 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень у період з 27.08.2014 по 23.12.2014. У призначенні платежу усіх платіжних доручень зазначено : «За молокопродукти згідно Договору № 151 від 28.07.2014».

Таким чином, заборгованість відповідача, як зазначає позивач, становить 389 679,76 грн. - 356 957,10 грн. = 32 722,66 грн.

Позивач не зазначив, які саме накладні не оплачені, а тому враховуючи порядок черговості погашення заборгованості, суд розглядає останні у часі накладні на поставку продукції на суму 32 722,66 грн. (накладні за грудень 2014 року).

У всіх цих накладних зазначено, що поставляється товар - сир кисломолочний (ваговий), м. Київ, вул. Заболотного, 28 (Феофанівський ринок), мережа «Фермерське молоко», міститься підпис у графі «отримав», у графі «за довіреністю № від» інформація відсутня.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 зазначеного Закону (в редакції, яка діяла на момент видачі спірних накладних) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції .

Згідно п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318 (яка діяла на момент видачі спірних накладних) сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів .

Відповідно до п. 13 зазначеної вище Інструкції довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. В цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно довіреності, а також для проведення розрахунків з одержувачем. Після закінчення відпуску цінностей служби, що здійснювали їх відпуск, здають довіреність разом з документами на відпуск останньої партії цінностей працівникам, на яких покладено обов'язки з ведення бухгалтерського обліку.

Тобто, довіреність на отримання матеріальних цінностей у період до 01.01.2015 року (дата з якої припинила дію зазначена вище Інструкція) була документом, який фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної особи одержати для підприємства певну кількість цінностей, зазначених згідно з переліком.

Факт передачі позивачем сира кисломолочного нежирного (вагового) на суму 32 722,66 грн. за накладними за грудень 2016 року не підтверджується наявністю у нього довіреності на одержання цінностей, виданої відповідачем.

У своїй постанові від 29.04.2015 у справі № 903/679/14 Верховний Суд України зазначив, що відсутність довіреності за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію. Первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити, встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Як вже зазначалось, накладні за грудень 2014 року підписані з боку відповідача (покупця) невідомою особою (не зазначено прізвище та ім`я особи, її посада). Печатка або штампи відповідача на зазначених накладних відсутні.

Тобто, за вказаними накладними відсутня можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції з боку відповідача. Представник позивача у судових засіданнях також не зміг зазначити осіб, яки приймали продукцію з боку відповідача від позивача.

Як зазначалось вище, згідно п. 2.1 Договору поставка продукції здійснюється окремими партіями згідно попереднього замовлення відповідальної особи відповідача, направленого не пізніше, ніж за 48 годин до дати поставки в електронному вигляді або факсимільним зв`язком. Позивач підтверджує в електронному вигляді отримання і подальше виконання замовлення в повному обсязі і асортименті (п. 2.2 Договору).

Доказів отримання від позивача замовлень на поставку товару відповідно до умов Договору позивачем до суду не надано.

Також, згідно п. 2.4 Договору завантаження продукції на автомашину та перевезення здійснюється силами позивача. Приймання продукції за кількістю та якістю здійснюється під час розвантаження автомашини в складі відповідача відповідальною особою за участю представника позивача (п. 5.3 Договору).

Тобто, із с. Заріг Оржицького району Полтавської області (місцезнаходження позивача, яке зазначене у накладних) продукцію відповідно до умов Договору позивач своїми силами повинен був доставляти відповідачу у м. Київ, вул. Заболотного, 28 (Феофанівський ринок), мережа «Фермерське молоко» (адреса зазначена в накладних).

Доказів на підтвердження здійснення перевезення продукції з місцезнаходження позивача до адреси відповідача, зазначеної у накладних, а саме товарно-транспортних накладних, подорожніх листів тощо, позивачем до суду не надано. Хоча згідно п. 3.2 Договору відповідач сплачує вартість отриманої продукції згідно товарно-транспортних накладних протягом чотирнадцяти календарних діб.

Відповідно до ст. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

З наведених вище підстав суд критично ставиться до письмових пояснень працівників позивача, а саме завідувача складу матеріалів та готової продукції ОСОБА_3 та начальника відділу маркетингу та збуту ОСОБА_4, які зазначили, що за період з 01.08.2014 по 09.12.2014 працівниками позивача на підставі видаткових накладних здійснювалось відвантаження представникам відповідача молочної продукції згідно Договору, останні посвідчували факт отримання молочної продукції власноручним підписом у видаткових накладних. Начальник відділу маркетингу та збуту позивача у своїх письмових поясненнях також ще зазначив, що ним в телефонному режимі приймалися замовлення від представників відповідача на поставку молочної продукції.

Однак, зазначені вище працівники позивача у своїх письмових поясненнях не зазначили осіб, які отримували продукції з боку відповідача та не зазначили, якими документами підтверджується, що особи, які нібито отримували продукцію, були уповноважені відповідачем, як юридичною особою. Отримання позивачем замовлень на продукцію від відповідача в телефонному режимі не відповідає вимогам п.п. 2.1, 2.2 Договору, відповідно до якого попереднє замовлення відповідальної особи відповідача здійснюється в електронному вигляді або факсимільним зв`язком, а позивач підтверджує в електронному вигляді отримання і подальше виконання замовлення в повному обсязі і асортименті.

Наданні позивачем зареєстровані та направлені податкові накладні свідчать про облік податкових зобов`язань позивача.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Позивачем всупереч вимогам ч. 1 ст. 33 ГПК України не доведено тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, оскільки не надано суду належних доказів, які підтверджують отримання відповідачем продукції за накладними у грудні 2014 року. Факт передачі позивачем сиру кисломолочного нежирного (вагового) на суму 32 722,66 грн. відповідачу не підтверджується наявністю у позивача довіреності на одержання матеріальних цінностей, виданої відповідачем. При цьому, в накладних за грудень 2014 року всупереч вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відсутні дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції з боку відповідача. Належним чином оформлених товарно-транспортних накладних з підписом та печаткою відповідача матеріали справи також не містять.

Враховуючи викладене, позовна вимога про стягнення 32 722,66 грн. основної заборгованості задоволенню не підлягає.

Оскільки позовні вимоги про стягнення 18 017,10 грн. інфляційних втрат та 1 382,42 грн. 3% річних за період з 24.12.2014 по 20.05.2016 є похідними від позовної вимоги про стягнення основного боргу, у задоволенні якої відмовлено, вони також задоволенню не підлягають.

Судові витрати (судовий збір та витрати за послуги адвоката) відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладається судом на позивача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено: 04.11.2016.

Суддя О.О. Христенко