Постанова

від 02.11.2016 по справі 910/6432/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2016 р. Справа№ 910/6432/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Гаврилюка О.М.

при секретарі судового засідання - Куценко К.Л.;

за участю представників сторін:

від позивача: Кагарлик Ю.В. - представник за довіреністю № 95 від 24.10.2016,

від відповідача: Данилова Л.А. - представник за довіреністю б/н від 10.05.2016,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Комплексний захист»

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2016

у справі № 910/6432/16 (суддя: Пінчук В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Айленд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Комплексний захист»

про стягнення 78 961,20 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Айленд" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробнича фірма "Комплексний захист" (надалі - відповідач) 78 961,20 грн., з яких: 50 832,98 грн. матеріальні збитки та 28 128,22 грн. втрачена вигода.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.07.2016 (повний текст складено 15.07.2016) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Науково-виробнича фірма «Комплексний захист» на користь ТОВ «Айленд» 50 832,12 грн. збитків та 887,12 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 10.08.2016 (згідно відбитку вхідного штемпеля Господарського суду міста Києва) звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2016 апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 11.10.2016.

Розгляд справи відкладався.

У зв'язку з перебуванням судді Гончарова С.А., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці та відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 02.11.2016, для розгляду апеляційної скарги у даній справі було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді - Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М., вказана судова колегія прийняла апеляційну скаргу до свого провадження та розпочала її розгляд спочатку.

17.10.2016 через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення, в яких останній зазначив, що ТОВ «Айленд» не повідомляло відповідача про проведення інвентаризації у зв'язку з крадіжкою алкогольних напоїв у письмовій формі, лише в усній, а тому жодних доказів такого повідомлення позивач надати не може.

25.10.2016 через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від апелянта надійшли додаткові пояснення, в яких останній пояснив, що відповідно до п. 5.2.9 договору замовник зобов'язується своєчасно, але не пізніше ніж за три години до початку, письмово повідомити про дату та час проведення інвентаризації майна на об'єкті та визначення розміру збитків. А з урахуванням того, що позивач письмово не повідомляв відповідача про проведення інвентаризації, у останнього відсутній обов'язок відшкодовувати завдані збитки.

В судовому засіданні 02.11.2016 представник відповідача апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні 02.11.2016 проти апеляційної скарги заперечила, просила рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Зазначила, що відсутність письмового повідомлення відповідача про дату та час проведення інвентаризації майна не є підставою для звільнення останнього від відшкодування збитків, оскільки відповідачем визнається неналежне виконання договору.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши надані оригінали, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно було з'ясовано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 15.06.2011 між позивачем (як замовником) та відповідачем (як виконавцем) був укладений договір на спостереження охоронної сигналізації № 204 (надалі - договір).

Відповідно до умов вказаного договору відповідач зобов'язався здійснювати охорону майна позивача на об'єкті та обслуговування сигналізації на цьому об'єкті, а позивач, в свою чергу, - своєчасно і в повному обсязі здійснювати оплату вказаних послуг.

Періодом охорони майна на об'єкті вважається час з моменту прийняття відповідачем сигналізації, якою обладнаний об'єкт, під спостереження до зняття її з - під спостереження позивачем у відповідності до інструкції з користування сигналізацією. ( п. 2.2 договору ).

Пунктом 6.1.1 договору (в редакції протоколу розбіжностей) передбачено, що виконавець несе майнову відповідальність за збитки, що завдані замовнику третіми особами внаслідок невиконання або неналежного виконання виконавцем своїх договірних зобов'язань в межах суми прямої дійсної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 16.12.2015 о 3 год. 24 хв. в офісному приміщенні позивача (за адресою: м. Київ, вул. Вільнюська, 33 ), що знаходилось під сигналізацією та охоронною відповідача невідомими особами було вкрадено 57 пляшок алкогольних напоїв з виставкової вітрини на загальну суму 50 832,98 грн., згідно протоколу інвентаризації комісії від 16.12.2015. А тому просив стягнути з відповідача 50 832,98 грн. матеріальних збитків, а також втрачену вигоду в розмірі 28 128,22 грн.

На підставі заяви позивача було відкрите кримінальне провадження № 12015100040019088.

17.12.2015 позивач направив відповідачу лист № 83 з вимогою надання пояснень з приводу невиконання умов договору № 204 від 15.06.2011.

Відповідач у відповідь на зазначений лист повідомив позивача про те, що по факту виїзду групи затримання на спрацювання сигналізації, що мав місце 16.12.2015 було проведено внутрішнє розслідування, яким встановлено, що 16.12.2015 на ПЦС ТОВ НВФ "Комплексний захист" о 3 год. 24 хв. надійшов сигнал "тривога " по зоні № 4 з об'єкту ТОВ "Айленд", а саме офісні приміщення 2-й поверх, який розташований за адресою: вул. Вільнюська, 33.

При цьому, відповідач в листі № 57 від 22.12.2015 зазначив, що у зв'язку з тим, що протягом останніх тижнів (04.12.2015, 06.12.2015, 07.12.2015, 09.12.2015 та 12.12.2015) з вказаного об'єкту, а саме: ТОВ "Айленд" (складські та офісні приміщення) постійно надходили хибні спрацювання охоронної сигналізації оператор пульту централізованого спостереження (ЦПС) направила групу реагування на тривогу тільки після спрацювання іншої зони блокування об'єкту, а саме: о 4 год. 12 хв. надійшли спрацювання зони № 15 та № 2.

Ознайомившись з поясненнями відповідача, позивач направив останньому претензію (вих. № 3 від 18.01.2016) про відшкодування завданих збитків у розмірі 50 832,98 грн.

Відповідач у відповіді на зазначену претензію відмовив останньому у відшкодуванні вказаних збитків, посилаючись на те, що представники ТОВ НВФ "Комплексний захист" не брали участі в інвентаризаційній комісії для зняття залишків.

Суд першої інстанції при розгляді даної справи дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 50 832,98 грн. матеріальних збитків є такими, що підлягають задоволенню. Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок суду першої інстанції передчасним, з урахуванням наступного.

Згідно зі ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання ( неналежне виконання ). ( ст. 610 ЦК України )

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Разом з цим, відповідно до п. 6.1.4 договору відшкодування збитків замовнику здійснюється на підставі наданих виконавцю наступних документів:

- заява замовника до виконавця про відшкодування понесених збитків з зазначенням переліку викраденого майна, його вартості у національній валюті, переліку пошкодженого майна та розміру зниження його у ціні, а також суми викрадених грошових коштів;

- акт інвентаризації майна на об'єкті, проведеної за участю представників виконавця;

- звіряльна відомість, складена за результатами проведеної інвентаризації;

- документ, що підтверджує зниження у ціні пошкодженого майна;

- довідка територіального органу внутрішніх справ про порушення кримінальної справи за фактом викрадення майна з об'єкту, знищення або пошкодження майна на об'єкті із зазначенням розміру заподіяних замовнику збитків.

Згідно п. 7.3 договору виконавець звільняється від обов'язку відшкодувати збитки замовнику, зокрема, розмір яких визначено замовником самостійно без уповноважених представників виконавця, окрім випадків, коли виконавець був повідомлений про час та дату проведення інвентаризації майна на об'єкті та визначення розміру збитків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не заперечується та обставина, що відповідача не було письмово повідомлено про дату та час проведення інвентаризації майна.

Стаття 627 ЦК України унормовує, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 цього ж Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. При цьому, сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов'язковість положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами.

У зв'язку з викладеним, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недотримання саме позивачем умов договору (а саме: п.п. 6.1.4 та 7.3) що унеможливлює покладання на відповідача відшкодування збитків, оскільки у вказаних пунктах сторони погодили, що відшкодування збитків замовнику здійснюється на підставі наданих виконавцю, зокрема, акту інвентаризації майна на об'єкті, проведеної за участю представників виконавця, та що виконавець звільняється від обов'язку відшкодувати збитки замовнику, зокрема, розмір яких визначено замовником самостійно без уповноважених представників виконавця, окрім випадків, коли виконавець був повідомлений про час та дату проведення інвентаризації майна на об'єкті та визначення розміру збитків.

Згідно з частиною 1 статті 14 та статтею 204 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо договір не визнано недійсним в судовому порядку, він має такі ж правові наслідки, як і будь-який дійсний договір, зокрема, є обов'язковим для виконання його сторонами (ст. 629 ЦК України).

З матеріалів справи не вбачається доказів визнання недійсним вказаного договору повністю, або окремих його пунктів, зокрема, а тому з урахуванням недотримання вказаних пунктів договору, позивач, не вправі вимагати відшкодування отриманих збитків, оскільки, при проведенні інвентаризації майна без уповноваженого представника виконавця, останній, фактично, позбавлений можливості перевірити достовірність визначеного розміру збитків.

Частиною 1 ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) збитків;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками;

4) вини та ступеня вини у розумінні ст. 1193 ЦК України.

Отже, заявником позову має бути доведено наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення. (Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Вищого господарського суду України від 19.10.2016 у справі № 904/5500/14).

Так, позивач не довів, що розмір збитків заявлених останнім для відшкодування відповідає фактично наявним збиткам та їх розміру.

Щодо відмови місцевим господарським судом в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача втраченої вигоди в розмірі 28 128,22 грн., суд апеляційної інстанції вважає такий висновок суду першої інстанції правомірним з огляду на наступне.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

При цьому, законодавець покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані.

А з урахуванням того, що упущена вигода є похідною від розміру збитків викраденого майна (в задоволенні яких суд апеляційної інстанції відмовляє) позовні вимоги про стягнення упущеної вигоди (розмір якої позивачем також не був доведений) правомірно не задоволені судом першої інстанції. В цій частині рішення підлягає залишенню без змін, але з урахуванням мотивів, викладених в постанові.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилкових висновків про обґрунтованість позовних вимог про стягнення 50 832,98 грн. з відповідача.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, з ухваленням нового рішення в частині стягнення 50 832,98 грн. про відмову в позові в цій частині.

З огляду на наведене, рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню на підставі пунктів 1, 4 частини 1 статті 104 ГПК України, з прийняттям нового рішення у вказаній частині про відмову в задоволенні позовних вимог відповідно до пункту 2 частини 1 статті 103 ГПК України, з покладанням на позивача судових витрат за розгляд справи як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Комплексний захист» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2016 у справі № 910/6432/16 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2016 у справі № 910/6432/16 - скасувати в частині стягнення з відповідача 50 832,98 грн., з прийняттям нового рішення в цій частині про відмову в задоволенні позову.

3. В решті рішення (в частині відмови в позові) Господарського суду міста Києва від 07.07.2016 у справі № 910/6432/16 - залишити без змін.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Айленд" (02105, м. Київ, проспект Ю. Гагаріна, 9, кв. 24, код 31748637) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробнича фірма "Комплексний захист" (03126, м. Київ, проспект Відрадний, 36-Б, код 31723921) 1 515 (одну тисячу п'ятсот п'ятнадцять) грн. 80 коп. судового збору за розгляд справи суді апеляційної інстанції;

5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 910/6432/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у встановленому чинними законодавством порядку.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді А.Г. Майданевич

О.М. Гаврилюк