Постанова

від 25.10.2016 по справі 805/2312/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2016 р. Справа №805/2312/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 15:25

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голошивця І.О., при секретарі Белікові Д.Л., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області та Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Донецькій області про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та стягнення середнього заробітку за затримку розрахунків при звільненні, -

за участю:

позивача - ОСОБА_1 - особисто,

представника відповідача 1 - Голуб П.А. - за довіреністю.

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Донецькій області та Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Донецькій області про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в сумі 5517,65 грн. та стягнення середнього заробітку за затримку розрахунків при звільненні за період з 25 лютого 2016 року по день винесення судом рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 31 березня 2015 року по 24 лютого 2016 року вона працювала у Територіальному управлінні Держгірпромнагляду у Донецькій області на посаді начальника відділу бухгалтерського обліку та господарської діяльності. Позивач зазначає, що на підставі заяви від 11 лютого 2016 року про звільнення її з займаної посади за угодою сторін, на підставі наказу № 6-к від 22 лютого 2016 року вона була звільнення з посади за угодою сторін з 24 лютого 2016 року. Також позивач звертає увагу на те, що законодавством передбачено, що роботодавець повинен провести розрахунок із позивачем в день його звільнення з займаної посади, але на час звернення з позовною заявою до суду, відповідачами не здійснено зазначеного розрахунку. Крім того позивач зазначає, що вона неодноразово зверталась з листами до голови Держпраці України та в.о. начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області, якими просила сприяти виплатити заборгованості по заробітній платі, але ніяких відповідей позивачу не було надано, заробітна плата не виплачувалась за відсутності фінансування. В зв'язку з чим позивач просила суд стягнути нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 5 517,65 грн. та стягнути середній заробіток за затримку розрахункових грошових сум за період з 25 лютого 2016 року по день розгляду справи.

Позивач у судовому засіданні надала клопотання відповідно до якого зазначила, що в зв'язку з ліквідацією Територіального управління Держгірпром нагляду у Донецькій області усі заявлені позовні вимоги просила пред'явити Головному управлінню Держпраці у Донецькій області та просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача надав суду заперечення на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначив, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року № 1021-р "Питання державної служби праці" функції і повноваження Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки, що припиняється, покладені на Державну службу з питань праці. В зв'язку з чим, на час розгляду справи комісією з реорганізації Територіального управління Держгірпромнагляду та управління Держпраці підписаний передавальний акт від 29 червня 2016 року, в якому відсутня будь-яка інформація стосовно існуючої на даний час кредиторської заборгованості по заробітній платі станом на 01 січня 2016 року та на 01 квітня 2016 року. Також, відповідач посилається на те, що за дорученням першого заступника Голови Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України від 21 жовтня 2015 року були встановлені читки терміни завершення реорганізації, а саме до 01 листопада 2015 року - термін завершення процедури переведення (звільнення) всіх працівників до 01 грудня 2015 року - термін вжиття заходів щодо припинення юридичної особи відповідно до постанови № 1074. Крім того, у наданих до суду запереченнях відповідач ставить під сумнів законність наданих позивачем до суду довідок від 24 лютого 2016 року № 5 та № 6, які були надані на підтвердження заборгованості із заробітної плати перед ОСОБА_1 з боку Територіального управління Дердгірпромнагляду у Донецькій області за січень - лютий 2016 року, тому що відсутні докази звідки та на підставі чого бралися суми зазначені у цих довідках, оскільки не було затверджено видатків по програмі 2502010 "Керівництво та управління у сфері промислової безпеки", кошторису на 2016 рік, штатного розпису на 2016 рік, плану асигнувань загального фонду бюджету на 2016 рік, окладів на кожного з працівників управління, а також не здійснювалось будь яке фінансування Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області.

Також, відповідач зазначає, що позивач не перебувала з Управлінням Держпраці у Донецькій області у трудових відносинах. Пропозицією в.о. начальника управління Держпраці позивачу була запропонована посада головного бухгалтера - начальника відділу бухгалтерського обліку та фінансового забезпечення Управління Держпраці, з якою вона була ознайомлена 15 липня 2015 року. Позивачем була надана згода разом з особистою заявою, у якій просить зберегти зазначену у пропозиції посаду за нею до закінчення реорганізації Територіального управління. В подальшому позивач не звертався до управління Держпраці з проханням про працевлаштування.

Крім того, відповідач посилається на те, що відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутня інформація стосовно припинення юридичної особи Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Донецькій області.

В зв'язку з чим відповідач зазначав, що в Управління Держпраці відсутні законні підстави для нарахування заробітної плати ОСОБА_1 за січень - лютий 2016 року. Посилання позивача на статтю 47 Кодексу законів про працю України є необґрунтованим через те, що управління Держпраці не було роботодавцем, тим власником або уповноваженим органом, який зобов'язаний в день звільнення видати працівникові, а саме ОСОБА_1 належно оформлену трудову книжку і провести з нею розрахунок у строки, зазначені в статті 116 Кодексу законів про працю України. Також недоцільним є посилання позивача і на статтю 117 Кодексу законів про працю України, оскільки ОСОБА_1 ніколи не перебувала в трудових відносинах з Управлінням Держпраці у Донецькій області, і як наслідок відсутня вина з боку відповідача у тому, що позивачу не виплачена заробітна плата.

Представник відповідача 1 у судовому засідання підтримав заперечення та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача 2 у судове засідання не з'являвся у судові засідання, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача 1, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -

В С Т А Н О В И В

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується паспортом громадянина України серія НОМЕР_2 (а.с. 6-7).

Як вбачається з трудової книжки НОМЕР_3, копія якої наявна в матеріалах справи (а.с. 83-91) позивач - ОСОБА_1 31 березня 2015 року була призначена на посаду начальника відділу бухгалтерського обліку та господарської діяльності - головного бухгалтера, як таку, що успішно пройшла за конкурсом, присвоєно 10 ранг державного службовця, відповідно до наказу Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області № 177-к від 31 березня 2015 року.

Наказом Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області № 6-к від 22 лютого 2016 року "Про звільнення ОСОБА_1 зазначено: звільнити ОСОБА_1 24 лютого 2016 року з посади начальника відділу бухгалтерського обліку та господарської діяльності - головного бухгалтера за угодою сторін, відповідно до пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України. Виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 28 календарних днів невикористаної основної щорічної відпустки за період роботи з 31 березня 2015 року по 24 лютого 2016 року, підстава - заява ОСОБА_1 (а.с. 69).

Відповідач - Територіальне управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Донецькій області (далі по тексту - Територіальне управління Держгірпромнагляду у Донецькій області (код ЄДРПОУ 37968280), зареєстрований як юридична особа 12 грудня 2011 року, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесений запис за номером 1 266 102 0000 040311.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 100 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" винесено рішення утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань праці за переліком згідно з додатком, реорганізувавши шляхом злиття територіальні органи Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці.

Відповідно до зазначеної Постанови установлено, що територіальні органи, які утворюються згідно з пунктом 1 цієї постанови, є правонаступниками прав та обов'язків територіальних органів Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці, що реорганізуються; територіальні органи Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці, що реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної служби з питань праці.

Згідно додатку до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 100 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" Територіальне управління Держгірпромнагляду у Донецькій області та промислової безпеки України у Донецькій області реорганізована у Головне управління Держпраці у Донецькій області.

На час розгляду адміністративного позову до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 05 вересня 2016 року внесено запис про припинення юридичної особи Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Донецькій області за номером 1 259 112 0011 000753 (а.с. 78-80).

В зв'язку з чим, суд зазначає, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів від 11 лютого 2016 року № 100 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" Головне управління Держпраці у Донецькій області є правонаступником Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Донецькій області, тому суд враховує клопотання позивача про те, що позовні вимоги повинні бути направлені до Головного управління Держпраці у Донецькій області.

На підставі вищевикладеного суд не приймає посилання відповідача 1 на те, що в нього немає повноважень бути відповідачем по справі.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з тим, що позивачеві при звільненні не була виплачена нарахована заробітна плата за січень - лютий 2016 року у розмірі 6 700,16 грн., що підтверджується довідками від 24 лютого 2016 року № 5, 6 виданими Територіальним управлінням Держгірпромнагляду у Донецькій області.

Відповідно до довідки від 24 лютого 2016 року № 5 позивачу нарахована заробітна плата за 2016 рік на загальну суму 6 700,16 грн. (з урахуванням податків, зборів (обов'язкових платежів) у сумі 5 517,65 грн.), а саме за січень 2016 року нарахована у сумі 1 926,25 грн. (з урахуванням податків, зборів (обов'язкових платежів) у сумі 1 674,65 грн.), за лютий 2016 року - 4 773,91 грн. (з урахуванням податків, зборів (обов'язкових платежів) у сумі 3 843,00 грн.).

Довідкою від 24 лютого 2016 року № 6 визначена заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 у загальному розмірі 6 700, 16 грн. (з урахуванням податків, зборів (обов'язкових платежів) у розмірі 5 517,65 грн.).

Листом від 06 червня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Голови комісії з реорганізації теруправління Держгірпромнагляду у Донецькій області Кішканю М.О. з заявою про проведення здійснення розрахунку та виплати належних коштів. Зазначений лист був отриманий управлінням Держпраці у Донецькій області 09 червня 2016 року, що підтверджується наявним у справі рекомендованим повідомленням (а.с. 10).

Приписами частини 6 статті 43 Конституції України передбачено: право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно до ст. 24 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу законів про працю (далі по тексту - КЗпП України) визначено право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.

Приписами частини 1 статті 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Судом встановлено, що відповідачем не здійснено розрахунок при звільнення з позивачем, відповідно до довідки від 24 лютого 2016 року № 5 про нарахування заробітної плати за січень - лютий 2016 року ОСОБА_1.

Представник відповідача у наданих до суду запереченнях ставів під сумнів законність наданих суду довідок від 24 лютого 2016 року № 5, 6 підписаних начальником Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області Королем Вячеславом Івановичем, оскільки не зрозумілі підстави нарахування зазначених сум, а саме звідки та на підставі чого бралися суми зазначені у цих довідках, адже ні фінансування Територіального управління на 2016 рік, ані штатного розпису на 2016 рік не було.

З матеріалів справи вбачається, що Король Вячеслав Іванович був начальником Територіального управління, що підтверджується наданими до суду: Наказом від 31 березня 2015 року № 127 "Про зміни до наказу від 25 березня 2015 року № 116 "Про утворення комісії з реорганізації теруправління Держгірпромнагляду у Донецькій області", підписаний начальником управління Королем Вячеславом Івановичем. (а.с. 29) Також, до суду надані листи за підписом начальника Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області Короля В.І. до В.О. начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області Кущинської С.М. від 11 лютого 2016 року № 27/05-32 та до Голови Держпраці України Чернегі Р.Т. від 11 лютого 2016 року № 26/09-32, про надання асигнувань на виплату працівникам теруправління заробітної плати. (а.с.10об, 11об)

Крім того, наказ Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області від 22 лютого 2016 року № 6-к про звільнення ОСОБА_1 був підписаний начальником територіального управління Королем Вячеславом Івановичем, наказ оскаржений не був, факт звільнення позивача відповідачем не заперечується.

Крім того, надані до суду довідки про нарахування заробітної плати № 5 від 24 лютого 2016 року та довідки про заборгованість по заробітній платі № 6 від 24 лютого 2016 року підписані начальником Теруправління Королем Вячеславом Івановичем та ОСОБА_1, яка виконувала обов'язки головного бухгалтера - начальника відділу бухгалтерського обліку та господарської діяльності.

Також суд звертає увагу на те, що відповідачем не надано суду доказів щодо не відповідності наданих довідок від 24 лютого 2016 року № 5,6 чинному законодавству, тому суд зазначає, що вказані довідки є дійсними.

ОСОБА_1 відповідно до позовної заяви просила суд стягнути з відповідача на її користь нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 5 517,65 грн.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» визначено: задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Так, відповідно до наданої до суду довідки від 24 лютого 2016 року № 5 про нарахування заробітної плати ОСОБА_1 за січень - лютий 2016 року, загальна сума нарахованої заробітної плати, що підлягає виплаті при звільненні позивачу становить 6 700,16 грн., з вирахуванням податків - 5 517,65 грн. (а.с. 9)

Відповідно до ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії; зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача коштів; тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Тому, на підставі викладеного та з урахуванням висновків Постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд встановив, що належним способом захисту прав позивача є саме стягнення з Головного управління Держпраці у Донецькій області нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за січень - лютий 2016 року в розмірі 6 700,65 грн.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 25 лютого 2016 року по день проголошення рішення суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Кодексу законів про працю України, вказаний Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України (далі по тексту - КЗпП України), при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що згідно зі статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Верховний Суд України висловив таку правову позицію у рішенні від 27 квітня 2016 року по справі № 6-113цс16: "У разі непроведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи."

Крім того, зазначена правова позиція викладена також у постанові Верховного суду України від 21 листопада 2011 року по справі № б-60цс11, відповідно до якої зазначено, що встановивши, що працівникові в день звільнення не були сплачені всі належні від підприємства суми, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на його користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутність у цьому своєї вини.

Крім того, ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип Верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини "Меньшаков проти України" від 04 жовтня 2010 року (Заява № 377/02) компенсація за затримку виплати заробітної плати відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю може вимагатися лише за період до присудження заборгованості із заробітної плати. З прийняттям судових рішень статті 116 та 117 Кодексу законів про працю більше не застосовуються, а зобов'язання колишніх роботодавців виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов'язання виконати судові рішення на користь позивача, що не регулюється матеріальними нормами трудового права.

Оскільки на момент звернення з позовом сума заробітної плати за січень - лютий 2016 року ОСОБА_1 не була сплачена, крім того, позивач неодноразово зверталась до підприємства щодо виплати належних їй сум заробітної плати, що підтверджується, зокрема, листом від 06 червня 2016 року (а.с. 10), тому суд вважає правомірним розрахунок суми, яка підлягає до сплати позивачеві з застосуванням норм Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 та з урахуванням приписів ст. 116-117 КЗпП України.

В адміністративному позові з урахуванням остаточних уточнень позивач просила суд: стягнути з Головного управління Держпраці у Донецькій області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за затримку розрахункових грошових сум за період з 25 лютого 2016 року по день проголошення рішення суду.

Щодо періоду за який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача середньомісячна заробітна плата за час затримки розрахунку при звільненні, то суд вважає, що його слід обмежити наступними датами з 25 лютого 2016 року (наступний день після фактичного звільнення) по день винесення рішення судом (оскільки до вирішення справи по суті відповідач не здійснив перерахунок заробітної плати за січень - лютий 2016 року).

При визначенні розміру середнього грошового забезпечення суд враховує приписи Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі по тексту - Порядок № 100).

Згідно абз. 1, 3 Порядок № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Частиною 8 цього Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Так, з наданих до суду довідок від 24 лютого 2016 року № 5, 6 (а.с. 9), довідки від 27 січня 2016 року № 2 про нарахування заробітної плати за 2015 рік (а.с. 66), розрахунково - платіжних відомостей № 10 за жовтень 2015 року, № 11 за листопад 2015 року, № 17 за грудень 2015 року (а.с. 65, 67, 68), вбачається, що у грудні 2016 року ОСОБА_1 нараховане грошове забезпечення у розмірі 5 742,74 грн. (за 23 робочі дні), у січні 2016 року - 1 926,25 грн. (за 19 робочих днів). Таким чином, середня заробітна плата позивача становить 182,60 грн., виходячи з розрахунку: 5 742,74 грн. + 1 926,25 грн. = 7 668,99 грн. : 42 = 182,60 грн.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 09 вересня 2014 року №10196/0/14-14/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік", листа Міністерства соціальної політики України від 20 липня 2015 року №10846/0/14-15/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік" та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 1155-р, яким рекомендовано графік перенесення робочих днів у 2016 році з урахуванням встановлених законом святкових і неробочих днів в Україні, кількість робочих днів в період з 25 лютого 2016 року по день винесення судом рішення - 25 жовтня 2016 року, становить 166 робочих днів.

Таким чином, сума середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день винесення судового рішення, що підлягає стягненню на користь позивача, становить 182,60 грн. * 166 днів = 30 311,60 грн.

З урахуванням викладеного суд вважає за необхідне саме стягнути з відповідача 1 на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25 лютого 2016 року по 25 жовтня 2016 року в сумі 30 311,60 грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач за звернення до суду з даним адміністративним позовом сплатив судовий збір у сумі 551,20 грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням від 09 липня 2016 року № 87, наявним в матеріалах справи (а.с. 3), тому на користь позивача, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Донецькій області, підлягає стягненню сума сплаченого судового збору в сумі 551,20 грн.

Повний текст постанови складений 31 жовтня 2016 року.

Керуючись ст. ст. 8 - 11, 94, 158-163, 185, 186 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області та Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Донецькій області про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та стягнення середнього заробітку за затримку розрахунків при звільненні - задовольнити повністю.

Стягнути з Головного управління Держпраці у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39790445, юридична адреса: 85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Прокоф'єва, буд. 82) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 адреса реєстрації: АДРЕСА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату при звільненні в сумі 6 700 (шість тисяч сімсот) гривень 16 копійок (з вирахуванням податків, зборів (обов'язкових платежів).

Стягнути з Головного управління Держпраці у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39790445, юридична адреса: 85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Прокоф'єва, буд. 82) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25 лютого 2016 року по 25 жовтня 2016 року в сумі 30 311 (тридцять тисяч триста одинадцять) гривень 60 копійок.

Стягнути з Головного управління Держпраці у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39790445, юридична адреса: 85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Прокоф'єва, буд. 82) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 судовий збір в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 21 копійка.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені у судовому засіданні 25 жовтня 2016 року в присутності позивача та представника відповідача.

Повний текст постанови складається у відповідності до ст. 160 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, складеної в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Голошивець І.О.