Постанова

від 07.11.2016 по справі 810/3111/16

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2016 року 810/3111/16

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АГС 1" доКиєво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області провизнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГС 1" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними дій щодо проведення перевірки та складення Акту від 23.08.2016 №66/14-01/37361090 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "АГС1" з питань перевірки обсягів операцій, що оподатковуються податком на додану вартість та сум акцизного податку з роздрібного продажу до задекларованих за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.09.2016 №0000511405, №0000501405.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, не відповідають дійсності, є надуманими, не підтверджуються доказами, зроблені без дослідження первинних документів та не містять обґрунтованих доказів щодо порушення товариством вимог податкового законодавства. Вказав на порушення відповідачем Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання вимог податкового законодавства, оскільки в Акті перевірки не викладено зміст порушень податкового законодавства з посиланням на первинні документи та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що виявлені у ході перевірки порушення належним чином відображені в Акті і є достатньою підставою для прийняття оскаржуваних рішень.

У судове засідання, призначене на 28.10.2016, з'явився представник позивача.

Відповідач, належно повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, явку свого представника до судового засідання не забезпечив, із клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що відповідач був повідомлений про розгляд справи не пізніш як за три дні до судового засідання, як визначено ч. 3 ст. 35 КАС України, що підтверджується розпискою від 24.10.2016, та суд вважає, що у відповідача було достатньо часу для підготовки та надання до суду доказів по справі.

Згідно ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відтак, неможливість прибуття у судове засідання представника відповідача не є підставою для відкладення розгляду справи.

Частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та доказами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГС 1" (код ЄДРПОУ 37361090) зареєстровано в якості юридичної особи Обухівською районною державною адміністрацією Київської області 25.10.2010, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 №560838.

Позивач взятий на податковий облік в Києво-Святошинській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області та з 22.11.2010 зареєстрований в якості платника податку на додану вартість за №100310979.

В серпні 2016 року посадовими особами Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на підставі направлень від 08.08.2016 №99/10-13-14-05, №100/10-13-14-01, згідно п.п.20.1.6 п. 20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75, п.п.78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України та відповідно до наказів від03.08.2016 №154, від 15.08.2016 №158 проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "АГС 1" з питань перевірки обсягів операцій, що оподатковуються податком на додану вартість та сум акцизного податку з роздрібного продажу до задекларованих за період з 01.01.2015 по 31.12.2015.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 23.08.2016 №66/14-01/37361090 (далі - Акт перевірки), згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог п.п.14.1.156 п. 14.1 ст. 14, п. 187.1 ст. 187, п.п.202.1 ст. 202 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього у розмірі 3217395 грн., у т.ч. по періодах: вересень 2015 року у сумі 914347 грн., жовтень 2015 року у сумі 309314 грн., листопад 2015 року у сумі 391651 грн., грудень 2015 року у сумі 1602083 грн., та завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 825650 грн., у т.ч. по періодах: квітень 2015 року у сумі 128459 грн., червень 2015 року у сумі 212324 грн., грудень 2015 року у сумі 484867 грн.

На підставі висновків акту перевірки Києво-Святошинською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийняті наступні рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 20.09.2016 №0000501405, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" у розмірі 4826093 грн., з яких: 3217395 грн. - за основним платежем; 1608698 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення-рішення від 20.09.2016 №0000511405, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення по податку на додану вартість у розмірі 825650 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 48487 грн.

Однак, вважаючи висновки податкового органу необґрунтованими, а прийняті на їх підставі оскаржувані рішення протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог про визнання неправомірними та скасування прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень, суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту Акту перевірки, проведеною перевіркою відображення показника за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 в сумі 23238508,00 грн., у т.ч. по періодах: за січень 2015 року у сумі 1250714,00 грн., за лютий 2015 року у сумі 967610,00 грн., за березень 2015 року у сумі 590096,00 грн., за квітень 2015 року у сумі 1481711,00 грн., за травень 2015 року у сумі 1737942,00 грн., за червень 2013 року у сумі 1957439,00 грн., за липень 2015 року у сумі 2619218,00 грн., за серпень 2015 року у сумі 1943427,00 грн., за вересень 2015 року у сумі 1914796,00 грн., за жовтень 2015 року у сумі 2294065,00 грн., за листопад 2015 року у сумі 2300248,00 грн., за грудень 2015 року у сумі 3181242,00 грн., відповідачем було встановлено заниження задекларованих ТОВ "АГС1" показників у рядку 1 Декларації "Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою крім ввезення товарів на митну територію України" всього у сумі ПДВ 4075834 грн., у т.ч. по періодах: квітень 2015 року у сумі 128459 грн.; червень 2015 року у сумі 212324 грн.; вересень 2015 року у сумі 1844247 грн.; грудень 2015 року у сумі 1890804 грн.

При цьому, в Акті перевірки зазначено, що такі порушення були виявлені на підставі документів: бухгалтерських рахунків №30 "Каса", №311 "Поточні рахунки в національній валюті", №361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями", №702 "Дохід від реалізацій товарів", №703 "Дохід від реалізації робіт і послуг", №704 "Вирахування з доходу", №643 "Податкові зобов'язання", реєстрів виданих податкових накладних, податкові накладні, виписки банку з додатками та інших первинних документах.

Відтак, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог п.п.14.1.156 п. 14.1 ст. 14, п. 187.1 ст. 187, п.п.202.1 ст. 202 Податкового кодексу України.

Однак, слід зазначити, що висновок податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість всього у розмірі 3217395 грн. та завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 825650 грн. є суб'єктивним, нічим не обґрунтованим та документально не підтвердженим, адже, з Акта перевірки взагалі неможливо встановити, яким чином посадові особи, які проводили перевірку вирахували вищезазначену суму розбіжностей та на підставі яких даних вони робили подібні розрахунки, оскільки такі розрахунки в Акті відсутні, як і посилання на конкретні документи при дослідженні яких податковий орган дійшов таких висновків.

Згідно пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Правила фіксування результатів документальних перевірок платників податків - юридичних осіб передбачені Порядком оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерством фінансів України від 20.08.2015 №727 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за №1300/27745 (далі - Порядок №727).

Відповідно до п. 2 Розділу І Порядку №727 акт документальної перевірки - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи

Розділом ІІ Порядку №727 визначено основні вимоги до оформлення документальних перевірок.

Так, зокрема, пунктами 3, 4, 5 Розділу ІІ Порядку №727 визначено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Підпунктом 2 пункту 4 Розділу ІІІ Порядку №727 чітко визначено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів;

у разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для їх отримання, а також переліку цих документів;

у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові посадової особи платника податків, уповноваженої здійснювати від його імені юридичні дії (його законного представника), та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт складання такого акта відображається в акті (довідці) документальної перевірки;

у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим особам контролюючого органу письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти надання таких пояснень необхідно відобразити в акті документальної перевірки, а факт відсутності або порушення правильності ведення податкового та/або бухгалтерського обліку фіксується в описовій частині акта документальної перевірки.

Відповідно до п.п.3 п. 4 Розділу ІІІ Порядку №727 виявлені факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, групуються у відомості або таблиці, що додаються до акта документальної перевірки. Зазначені відомості або таблиці повинні містити повний перелік однотипних порушень податкового законодавства із зазначенням звітного періоду, до якого вони належать (назва, дата і номер документа, відповідно до якого здійснено операцію, суть операції). Зазначені додатки повинні бути підписані посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, а також посадовими особами платника податків або його законними представниками.

Між тим, з описової частини Акту перевірки від 23.08.2016 №66/14-01/37361090 вбачається, що зміст встановлених у ході перевірки позивача порушень податкового законодавства зводиться лише до табличного відображення даних платника податків, самостійно задекларованих ним у податкових деклараціях та даних, встановлених у ході перевірки із зазначенням певних розбіжностей. Будь-яких розрахунків виявлених розбіжностей податковим органом не наведено, як і не наведено посилання на певні господарські операції та відповідні первинно-бухгалтерські документи.

Крім того, відповідачем в Акті перевірки від 23.08.2016 №66/14-01/37361090 не вказані первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, які в свою чергу підтверджують наявність порушень та докази, що підтверджують наявність факту порушення, а саме заниження позивачем податку на додану вартість та завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, також не наведено жодних розрахунків, на підставі яких зроблено такий виносок.

Також, в Акті перевірки відсутні посилання на конкретні первинні документи із зазначенням їх реквізитів та дат їх складання. Відсутня чіткість та системність викладу обставин порушення податкового законодавства.

На думку суду, наведене вказує на порушення норм чинного законодавства при складанні акту перевірки, оскільки викладені в ньому факти не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського обліку, що є суб'єктивним припущенням перевіряючих та порушенням відповідачем встановленого законодавством порядку проведення перевірки, а викладені відповідачем висновки в акті позивача зроблено без дослідження належних документів.

В той же час, згідно п.п.20.1.6 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 39.5.2.3 пункту 39.5 статті 39 Податкового кодексу України передбачено, що надання платником податків документів відбувається згідно з вимогами пунктів 85.2 і 85.3 статті 85 цього Кодексу протягом 10 днів з дати початку перевірки.

У разі необхідності отримання додаткових документів, що підтверджують здійснення фінансово-господарських операцій під час проведення перевірки, вони надаються платником податків протягом 15 днів з дати отримання запиту контролюючого органу.

Згідно п. 73.1 ст. 73 Податкового кодексу України інформація, визначена у статті 72 цього Кодексу, безоплатно надається контролюючим органам періодично або на окремий письмовий запит контролюючого органу у терміни, визначені пунктом 73.2 цього Кодексу.

Пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Відповідно до п. 85.4 ст. 85 Податкового кодексу України при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Пунктом 85.7 статті 85 Податкового кодексу України передбачено, що отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису.

Однак будь-яких доказів, що відповідач при проведенні перевірки позивача скористався цим правом і вимагав від позивача належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, матеріали справи не містять.

При цьому, слід зазначити, що відповідач в Акті перевірки зазначив, що висновки про наявність податкових недоїмок було здійснено на підставі первинних документів та чеків тощо.

Разом з тим, слід звернути увагу на те, що первинними документами для підприємств, що здійснюють реалізацію товару через мережу оптової та/або роздрібної торгівлі є в тому числі касові чеки та книги касових операцій.

Товарні операції з роздрібного та/або роздрібної реалізації скрапленого газу здійснюються безпосередньо на автогазових заправках - у місці безпосереднього відпуску скрапленого газу.

Пунктом 1 Розділу II підрозділу 1 Наказу Міністерства доходів і зборів України 28.08.2013 №417 "Про Порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій", який був чинний на момент здійснення господарських операцій у період, що перевірявся, (далі - Порядок №417) передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані зареєструвати книги обліку розрахункових операцій (далі - книга ОРО).

Відповідно до пункту 2 Розділу II підрозділу 1 Порядку №417 реєстрація книг ОРО здійснюється в органі доходів і зборів за основним місцем обліку суб'єкта господарювання як платника податків. Книга ОРО реєструється на кожний РРО або, якщо згідно із законодавством розрахунки можуть проводитися без застосування РРО, на окрему господарську одиницю. Кількість книг ОРО, що реєструються одночасно, не обмежується.

Пунктами 1, 2, 5 Розділу II підрозділу 4 Порядку №417 визначено, що суб'єкт господарювання повинен забезпечити використання книги ОРО у тій господарській одиниці, що зазначена на титульній сторінці книги при її реєстрації/перереєстрації, або з тим РРО, до якого така книга зареєстрована. Суб'єкт господарювання повинен забезпечити зберігання в господарській одиниці останньої належним чином закінченої книги ОРО.

Використання книги ОРО, зареєстрованої на господарську одиницю, передбачає: наявність книги ОРО в господарській одиниці, на яку ця книга зареєстрована, або на місці проведення розрахунків; здійснення записів про реквізити розрахункових квитанцій до початку використання розрахункової книжки та безпосередньо після закінчення її використання у межах робочого дня чи зміни.

Таким чином, з наведеного слідує, що касові книги із первинними документами знаходяться безпосередньо у місцях здійснення господарських операцій позивача, а саме у місті Дніпропетровськ, що підтверджується документами про реєстрацію касових апаратів та касових книг відповідно.

Відтак, за місцем реєстрації позивача вказані документи знаходитись не могли, у зв'язку з чим посадові особи податкового органу не могли посилатись на первинні документи, зокрема, на касові чеки, касові книги.

Однак, відповідач не надав суду доказів того, що з метою ознайомлення із первинною документацією ним були здійсненні відповідні заходи.

При цьому, слід зазначити, що суд не наділений повноваженнями замість податкового органу проводити перевірку показників бухгалтерської та податкової звітності суб'єктів господарської діяльності та в ході судового розгляду фактично проводити перевірку. Такі функції належать виключно відповідачу як суб'єкту владних повноважень та фіскальному органу.

Таким чином, суд вважає, що висновки податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість у розмірі 3217395 грн. та завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 825650 грн. є безпідставними та такими, що не підтверджуються документально, а відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 20.09.2016 №0000511405, №0000501405 підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій щодо проведення перевірки та складення Акту від 23.08.2016 №66/14-01/37361090 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "АГС1" з питань перевірки обсягів операцій, що оподатковуються податком на додану вартість та сум акцизного податку з роздрібного продажу до задекларованих за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, суд зазначає наступне.

Контролюючі органи у силу приписів підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з абзацом першим пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою, відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Вичерпний перелік обставин, за наявності яких у контролюючого органу виникає право на здійснення документальної позапланової перевірки, закріплено у статті 78 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України передбачено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Цим же пунктом передбачено, що непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Отже, документальна позапланова виїзна перевірка платника податків проводиться виключно у випадку наявності принаймні однієї з підстав, визначених у статті 78 Податкового кодексу України, та за умови пред'явлення посадовими особами контролюючого органу направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки

Натомість недотримання контролюючим органом будь-якої з вказаних умов призначення та проведення перевірки зумовлює виникнення у платника податків права не допустити посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної перевірки.

У цьому контексті суд зазначає, що згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 24.12.2010 у справі №21-25а10, платник податку який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковим органом.

Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе.

Водночас допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Суд також зауважує, що вимоги про скасування актів індивідуальної дії можуть стосуватися виключно діючих актів, адже задоволення такого позову має наслідком позбавлення його юридичної сили.

З урахуванням викладеного, вимоги платника податків про визнання протиправними дій щодо проведення перевірки можуть бути задоволені лише у тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки.

Беручи до уваги, що позивач не скористався наданим йому правом не допустити посадову особу контролюючого органу до перевірки та враховуючи те, що під час розгляду справи позивачем не було надано суду жодних доказів, які б свідчили про те, що контролюючим органом було протиправно проведено перевірку позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій щодо проведення перевірки задоволенню не підлягають.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ст. 17 Кодексу адміністративного кодексу України предметом розгляду по суті в порядку адміністративного судочинства є не будь-які рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а лише ті, що породжують права та обов'язки учасників спірних відносин.

Тобто, звернення особи з відповідними позовними вимогами повинно бути направлено на відновлення порушеного права.

В свою чергу, дії по складанню акта, висновки, викладені в акті податкового органу, складеного за результатом перевірки, не є предметом оскарження в адміністративному суді, оскільки не є обов'язковими ані для платника податків, ані для керівника контролюючого органу. Останній оцінює викладені в акті або довідці доводи і в разі наявності податкових порушень приймає податкове повідомлення-рішення, яке і визначає грошові зобов'язання платникові податків.

У відповідності до п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Згідно п. 58.1 ст. 58 та п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.

Отже, сам по собі акт перевірки, який є носієм доказової інформації про виявлені порушення під час проведення перевірки, не може бути предметом оскарження, а правові наслідки для позивача можуть створювати лише відповідні рішення контролюючого органу, прийняті на підставі вказаного акту перевірки.

Оскільки за результатами проведеної перевірки відповідачем вже прийнято податкові повідомлення-рішення, які оскаржені в судовому порядку, саме вони повинні бути предметом оскарження з метою захисту порушеного права.

Виходячи з вищевикладеного, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій щодо проведення перевірки та складення Акту від 23.08.2016 №66/14-01/37361090 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "АГС1" з питань перевірки обсягів операцій, що оподатковуються податком на додану вартість та сум акцизного податку з роздрібного продажу до задекларованих за період з 01.01.2015 по 31.12.2015.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В силу частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

У даному випадку відповідач не довів суду, що при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

На підставі викладеного та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про часткову правомірність заявлених позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.

Згідно ч. 1 ст. 97 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки позивач не звертався до суду з клопотанням про відшкодування судових витрат, вони стягненню на його користь не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 69-71, 97, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АГС 1" - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 20.09.2016 №0000511405 та №0000501405.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.