Постанова

від 01.11.2016 по справі 914/761/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2016 року Справа № 914/761/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Малетича М.М.

суддів: Могил С.К.,

Кондратової І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 року у справі № 914/761/16 господарського суду Львівської області за позовом Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія Джинс Кофіс Львів" про стягнення 52723,03 грн.,

за участю представників:

Позивача: не з'явився,

Відповідача: не з'явився.

В с т а н о в и в :

Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (далі - Управління, Позивач) звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія Джинс Кофіс Львів" (далі - ТОВ "Глорія Джинс Кофіс Львів", Відповідач) про стягнення 52723,03 грн. заборгованості з орендної плати.

Рішенням господарського суду Львівської області від 17.05.2016 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 року, у задоволенні позову Управління, відмовлено.

У поданій касаційній скарзі, Управління, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст. 526, 627, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 42, 43 Господарського процесуального кодексу України, просить скасувати судові рішення у даній справі та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 31.10.2016 року, у зв'язку з відпусткою судді Грека Б.М., здійснено зміну складу колегії суддів для розгляду вказаної касаційної скарги у складі: Малетича М.М. - головуючий (доповідач), Могил С.К. та Кондратової І.Д.

Сторони не скористались своїм правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.

Вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Як вказувалось, вимогами Управління у даній справі, з посиланням на положення ст.ст. 11, 509, 526, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 193, 283, 287 Госпоадсркього кодексу України, є стягнення з ТОВ "Глорія Джинс Кофіс Львів" заборгованості з орендної плати за період з 09.04.2014 року по 24.07.2014 року у розмірі 52723,03 грн., через донарахування, у зв'язку із порушенням Відповідачем умов договору оренди № Г-55-14(П) від 24.04.2014 року, що пов'язане із збільшенням площі конструктивного елементу благоустрою комунальної власності - відкритого літнього майданчика, за адресою: м. Львів, пл. А.Міцкевича, 1.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний господарський суд, з посиланням на ст.ст. 6, 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 179, 193, 283 Господарського кодексу України, умови договору оренди № Г-55-14(П) від 24.04.2014 року, та представлені матеріали справи, які на його думку свідчать про те, що Галицька районна адміністрація, здійснюючи відповідну перевірку, не залучила до такої, відповідно до Порядку отримання дозволів на встановлення відкритих літніх майданчиків у м. Львові біля об'єктів ресторанного господарства для здійснення підприємницької діяльності, затв. ухвалою Львівської міської ради № 245 від 05.03.2009 року, як районного архітектора, так і самого представника орендаря - ТОВ "Глорія Джинс Кофіс Львів", а відповідні акти за наслідками такої перевірки, на підставі яких і було здійснено донарахування суми орендної плати, складалися в односторонньому порядку тільки працівниками цієї районної адміністрації, без направлення їх орендарю, тоді як будь-яких доказів про порушення Відповідачем правил розміщення літнього майданчика у відповідності до погодженого проекту, представлено суду не було, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного позову.

Проте, з такими висновками судів попередніх інстанцій у повній мірі погодитись не можна, оскільки такі, в порушення вимог ст. 43 Господарського кодексу України, були прийняті при неповному встановлені обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, з огляду на таке.

Згідно частини 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

При цьому, згідно вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст.ст. 188, 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Водночас, згідно ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, є господарський договір.

Відповідно до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Також, частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Крім того, статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а статтею 599 цього ж Кодексу встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України, що кореспондує зі статтею 283 Господарського кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Так, частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 24.04.2014 року між Управлінням (Орендодавець) і ТОВ "Глорія Джинс Кофіс Львів" (Орендар) було укладено договір № Г-55-14(П) на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення об'єктів соціально-культурного, торгівельного та іншого призначення (далі - Договір № Г-55-14(П), відповідно до умов якого (п. 1.) предметом цього договору є надання Орендодавцем Орендареві права на тимчасове користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення (далі - Об'єкт) на умовах оренди на терміни відповідно до виданого паспорту на розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення у межах м. Львова. Невід'ємною частиною цього договору є паспорт на розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення, розмір орендованої площі.

Відповідно до п. 2.1.1. Договору № Г-55-14(П), Орендодавець зобов'язувався надати у тимчасову оренду конструктивний елемент благоустрою комунальної власності площею 105,20 кв.м. (тротуар, газон, тощо) за адресою: м. Львів, пл. Міцкевича, 1.

У свою чергу, відповідно до п. 2.2.2. Договору № Г-55-14(П) Орендар зобов'язувався своєчасно та в повному обсязі сплачувати Орендодавцю вартість оренди окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності за діючими на день сплати розрахунковими ставками, визначеними згідно з Положенням про оренду окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення об'єктів соціально-культурного, торгівельного та іншого призначення.

Крім того, згідно п. 3.2. Договору № Г-55-14(П), Орендар зобов'язувався сплачувати Орендодавцеві плату за користування Об'єктом площею 105,20 кв. м. щомісячно до 25 числа поточного місяця у розмірі 1503,14 грн., у тому числі ПДВ 250,53 грн.

Також, сторони погодили, зокрема (п. 3.3. Договору № Г-55-14(П), що ставка плати за користування Об'єктом та розміри орендованої площі встановлюються при укладенні цього договору і не можуть бути нижчими від розрахункових ставок та розмірів площі, визначених у пункті 3.2. цього договору. Розрахункові ставки орендної плати щорічно на кожен наступний рік визначаються шляхом коригування розміру розрахункової ставки попереднього року на рівень інфляції за цей рік. Конкретні розміри орендованої площі встановлюються при видачі (перереєстрації) паспорта на розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення відповідно до пункту 2 Положення про оренду окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення на підставі представленої і погодженої у встановленому порядку проектної документації.

При цьому, умовами Договору № Г-55-14(П) сторони передбачали (п. 4.2.), що при невідповідності встановленого об'єкта соціально-культурного, торговельного та іншого призначення погодженому проекту ставка орендної плати збільшується у десять разів на період до усунення відхилень від проекту до часу його демонтажу або отримання дозволу на його розміщення.

Згідно п. 7 Договору № Г-55-14(П), термін його дії встановлюється: з 01.04.2014 року по 31.10.2014 року.

Судами також встановлено, що ухвалою Львівської міської ради №2452 від 05.03.2009 року було затверджено Порядок отримання дозволів на встановлення відкритих літніх майданчиків у м. Львові біля об'єктів ресторанного господарства для здійснення підприємницької діяльності (далі - Порядок), в пункті 4.2.1. якого передбачено, що районні адміністрації здійснюють контроль відповідності фактично встановлених літніх майданчиків погодженим проектам.

Відповідно до пункту 4.2.2. Порядку районні адміністрації звертаються до суб'єктів підприємницької діяльності з вимогою, щодо усунення порушень у визначений термін, а у разі невиконання цієї вимоги - вносять подання управлінню архітектури департаменту містобудування про скасування дозволу.

Також, згідно пункту 4.2.9. цього ж Порядку, у разі встановлення невідповідності об'єкта погодженому проекту (про що складається відповідний акт з переліком всіх відхилень) дія дозволу на встановлення відкритого літнього майданчика призупиняється на термін до 1 місяця. Протягом цього терміну суб'єкт господарювання зобов'язаний усунути всі відхилення від погодженого проекту. У разі не приведення об'єкта у відповідність до погодженого проекту продовж терміну призупинення дозволу, він анулюється.

При цьому, пунктом 4.2.4. Порядку передбачено, що всі приписи і повідомлення про усунення порушень цього Порядку направляються суб'єктам підприємницької діяльності у письмовій формі поштою або подаються уповноваженим представником особисто і реєструються у відповідному журналі.

Разом з тим, як вбачається з Акту проведення обстеження від 09.04.2014 року відкритий літній майданчик, за адресою: м. Львів, пл. Міцкевича, 1, не відповідає погодженому проекту в частині використання площі: фактична площа відкритого літнього майданчика 136,3 кв. м., а згідно паспорта № 55 (№ 2401-2вих-349 від 01.04.2014 року) - 105,2 кв. м., у зв'язку з чим, Позивач у приписі № 31-1061 від 23.04.2014 року звернувся до Відповідача з вимогою у термін до 08.05.2014 року привести літній майданчик у відповідність до погодженого проекту.

В наступному, 12.05.2014 року було проведено повторне обстеження вказаного об'єкта та складено відповідний Акт, за результатами якого комісія у приписі № 31-вих-1007 від 08.07.2014 року знову вимагала у Відповідача привести відкритий літній майданчик, за адресою: пл. Міцкевича, 1, у м. Львові, у відповідність до погодженого проекту.

При обстеженні 24.07.2014 року відкритого літнього майданчику, за адресою: пл. Міцкевича, 1, у м. Львові, комісією було встановлено, що цей об'єкт був приведений у відповідність до погодженого проекту.

У зв'язку з цим, комісією з розгляду нарахувань та заборгованості по оплаті за використанням нежитлових приміщень територіальної громади міста Львова Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, на підставі вищезгаданих актів обстежень було вирішено провести донарахування орендної плати по Договору № Г-55-14(П), у розмірі 52723,03 грн., а саме: за Актом № 173 від 26.12.2014 року за період з 09.04.2014 року по 11.05.2014 року - у розмірі 16356,74 грн., за Актом № 162 від 18.11.2014 року за період з 12.05.2014 року по 24.07.2014 року - у розмірі 36366,29 грн.

Вказана нарахована сума орендної плати у розмірі 52723,03 грн. Відповідачем сплачена не була.

Розглядаючи та вирішуючи даний спір, місцевий господарський суд фактично не врахував у повній мірі, як вищезазначених норм матеріального права, зокрема, вимог статей 627-629 Цивільного кодексу України, так і не застосував їх належним чином до спірних правовідносин, з урахуванням умов Договору № Г-55-14(П) та конкретних обставин справи.

Так, відмовляючи в задоволенні позовних вимог Управління про стягнення з ТОВ "Глорія Джинс Кофіс Львів" 52723,03 грн. донарахованої орендної плати, суд першої інстанції не врахував, зокрема, того, що нарахування такої суми (в десятикратному розмірі) орендної плати було здійснено саме відповідно до умов укладеного між сторонами договору № Г-55-14(П) на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення, в пункті 4.2. якого сторони передбачили відповідальність сторін при невідповідності встановленого об'єкта соціально-культурного, торговельного та іншого призначення погодженому проекту у вигляді збільшеної ставки орендної плати - у десять разів, на період до усунення відхилень від проекту до часу його демонтажу або отримання дозволу на його розміщення.

Також, приймаючи рішення про відмову в даному позові, суд посилався і на відсутність в матеріалах справи доказів надсилання Відповідачу (чи вручення їх особисто), як відповідних приписів про усунення порушень від 23.04.2014 року та від 08.07.2014 року, складених Галицькою районною державною адміністрацією міста Львова, так і актів від 09.04.2014 року та від 12.05.2014 року, якими було зафіксовано невідповідність орендованої площі конструктивного елемента, його паспорту № 55 (№ 2401-2вих-349 від 01.04.2014 року).

При цьому, суд першої інстанції не прийняв до уваги тієї обставини, що відсутність доказів надіслання Відповідачу приписів про усунення виявлених порушень не спростовувало зафіксованих в Актах від 09.04.2014 року та від 12.05.2014 року фактів невідповідності проекту в частині використання площі об'єкта оренди погодженому в Договорі № Г-55-14(П) та паспорту № 55 (№ 2401-2вих-349 від 01.04.2014 року) - 105,2 кв. м., його фактичній площі на момент перевірки - 136,3 кв. м., а також того, що об'єкт оренди, після здійснених перевірок, таки був приведений у відповідність до погодженого проекту 24.07.2014 року, що було підтверджено відповідним Актом.

Тобто, фактично, суд першої інстанції встановивши наявність невідповідності площі орендованого майна (в сторону збільшення), обумовленої умовами Договору № Г-55-14(П), за яке умовами цієї угоди (пункт 4.2.) передбачалося збільшення орендної плати у десять разів, дійшов передчасних та невірних висновків про відсутність правових підстав для задоволення даного позову.

Водночас, суд апеляційної інстанції, який відповідно до положень ст.ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України під час перегляду судових рішень в апеляційному порядку користується правами, наданими суду першої інстанції та здійснює за наявними у справі і додатково поданими доказами повторний розгляд справи, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, всупереч ч. 1 ст. 47 цього ж Кодексу щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи, також не приділив у повній мірі уваги вищезазначеним обставинам справи, вимогам норм матеріального права та умовам Договору № Г-55-14(П), визначеним сторонами, зокрема, у його пункті 4.2., припустившись цим самим тих же порушень, що і суд першої інстанції, та дійшов передчасних висновків про відмову в такому позові.

Між тим, згідно ч. 1 ст. 111 10 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Водночас, визначення належності та допустимості доказів, на підставі яких судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позову, фактично стосується переоцінки доказів у справі, що виходить за межі встановлених статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України, повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, прийняті у справі судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, а тому, постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції підлягають скасуванню, а справа - її направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, витребувати належні докази по справі, встановити фактичні обставини справи, з'ясувати підстави, предмет виникнення спору та дійсні права і обов'язки сторін у даній справі, і в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради задовольнити частково.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 року та рішення господарського суду Львівської області від 17.05.2016 року у справі № 914/761/16 скасувати повністю, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області в іншому складі суду.

Головуючий - суддя Малетич М.М.

Судді Могил С.К.

Кондратова І.Д.