Постанова

від 01.11.2016 по справі 925/395/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2016 року Справа № 925/395/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючого), Куровського С.В., Ткаченко Н.Г. розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову та рішенняКиївського апеляційного господарського суду від 12.09.2016 року Господарського суду Черкаської області від 19.05.2016 року у справі Господарського суду№ 925/395/16 Черкаської області за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до ТОВ "Юридичний Радник-Прометей" про витребування з незаконного володіння майна та визнання права власності за відсутності явки в судове засідання представників сторін,

В С Т А Н О В И В :

21.04.2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_5 в особі ліквідатора Іванюка О.М. (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до ТОВ "Юридичний Радник-Прометей" (далі - відповідача) про витребування з незаконного володіння відповідача на користь позивача нерухомого майна - нежилого приміщення 1-го поверху (літ.А-10), а саме: приміщення №163а-5, №163а-6, №163а-7, №163а-8, №163а-9, 163а-10, №163а-11, №163а-12, №163а-13, №163а-14, загальною площею 111,6 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та визнання за позивачем права власності на зазначене нерухоме майно; витребування з незаконного володіння відповідача на користь позивача нежилого приміщення 1-го поверху (літ.А-10), а саме: приміщення №163-1, №163-2, №163-3, №163-4, загальною площею 381,1 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та визнання за позивачем права власності на зазначене нерухоме майно на підставі статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) ; судові витрати покласти на відповідача (том 1, а.с. 4 - 27).

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 25.04.2016 року порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду у судовому засіданні на 12.05.2016 року, яке ухвалою суду від 12.05.2016 року відкладено на 19.05.2016 року (том 1, а.с. 2 - 3, 48 - 49).

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 19.05.2016 року (суддя Довгань К.І.) позов задоволено, витребувано з незаконного володіння ТОВ "Юридичний Радник-Прометей" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 нерухоме майно - нежиле приміщення 1-го поверху (літ. А-10), а саме: приміщення №163а-5, №163а-6, №163а-7, №163а-8, №163а-9, 163а-10, №163а-11, №163а-12, №163а-13, №163а-14, загальною площею 111,6 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та визнано за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 право власності на зазначене нерухоме майно; витребувано з незаконного володіння ТОВ "Юридичний Радник-Прометей" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 нежиле приміщення 1-го поверху (літ. А-10), а саме: приміщення №163-1, №163-2, №163-3, №163-4, загальною площею 381,1 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та визнано за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 право власності на зазначене нерухоме майно (том 1, а.с. 55 - 59).

11.07.2016 року ОСОБА_4 (далі - скаржник) , вважаючи, що рішення місцевого господарського суду про витребування нерухомого майна у відповідача може вплинути на його права та обов'язки, як відчужувача спірних об'єктів нерухомості за договором купівлі-продажу, до якого відповідач-покупець може пред'явити в порядку статті 661 ЦК України вимогу про відшкодування збитків, завданих вилученням у нього спірного майна за оскаржуваним судовим рішенням, звернувся до Київського апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд з апеляційною скаргою (з урахуванням доповнення до неї від 16.08.2016 року), в якій просив залучити його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, скасувати рішення суду першої інстанції від 19.05.2016 року та відмовити у задоволенні позову (том 1, а.с. 81-88, 98-99). Скаржник зазначив про порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та неповноту з'ясування обставин справи на предмет наявності у володінні відповідача нерухомого майна, щодо якого позивачем заявлено вимогу про його витребування на підставі статті 388 ЦК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2016 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Пономаренка Є.Ю., суддів: Зеленіна В.О., Дідиченко М.А.) апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 19.05.2016 року у даній справі - без змін (том 1, а.с. 107 - 115).

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову апеляційного суду від 12.09.2016 року та рішення суду першої інстанції від 19.05.2016 року, у задоволенні позову відмовити, обґрунтовуючи порушенням судами попередніх інстанцій положень статей 387, 388, 392, 660 ЦК України та статей 4, 27 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) , що полягало у розгляді справи без залучення ОСОБА_4 в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, як набувача спірного майна позивача з аукціону, результати якого визнано судом недійсними, та його відчужувача на користь відповідача за цивільно-правовим договором, та неналежній оцінці обставин відсутності у володінні відповідача спірного майна, що виключає можливість його витребування у відповідача, як добросовісного набувача, та визнання за позивачем права власності на таке майно.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 12.09.2016 року та рішення суду першої інстанції від 19.05.2016 року на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання.

Відповідно до статей 12, 15, 16, 20 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права, в тому числі право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права, на власний розсуд. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до частин 1, 3 статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Отже, у разі, якщо відчуження майна мало місце два і більше разів після укладення правочину, який в подальшому визнано недійсним, таке майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, як від добросовісного набувача, шляхом подання віндикаційного позову на підставі частини 1 статті 388 ЦК України, при цьому, чинне законодавство не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами наявності у відчужувача за останнім договором у ряді цивільно-правових договорів, які укладалися щодо спірного майна, права на його відчуження; визнання результатів торгів (аукціону) недійсними є підставою для витребування власником майна від добросовісного набувача в порядку статті 388 ЦК України.

Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України згідно Постанови від 03.10.2011 року у справі №51/232 та Постанови від 17.10.2011 року у справі №5002-8/5447-2010.

Положеннями статті 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою .

Отже, подання власником позову про визнання за ним права власності на майно можливе за умови наявності сумнівів щодо належності йому цього майна в інших осіб, які не перебувають з власником у зобов'язальних правовідносинах, про що дійшов висновку Верховний Суд України у Постанові від 23.12.2014 року у справі №5011-74/9393-2012.

Згідно з частиною 3 статті 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, ухвалою Господарського суду Черкаської області від 18.11.2011 року порушено провадження у справі №10/5026/2631/2011 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_5; постановою місцевого господарського суду від 29.11.2011 року боржника визнано банкрутом та введено щодо нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Іванюка О.М. (том 1, а.с. 9).

Судами встановлено, що під час здійснення щодо позивача ліквідаційної процедури у справі про банкрутство №10/5026/2631/2011 ліквідатором Іванюком О.М. виявлено та включено до складу ліквідаційної маси належне банкруту майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що перебувало в заставі ПАТ "Райффайзен Банк Аваль".

Суди встановили обставини проведення залученим ліквідатором організатором аукціону 05.03.2014 року другого повторного аукціону у формі електронних торгів з продажу нерухомого майна банкрута - фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, а саме: частини нежитлових приміщень 1-го поверху літ. "А-10", з №163-1 по 163-4 площею 381,1 кв.м. та частини нежитлових приміщень 1-го поверху літ. "А-10", з №163а-5 по 163а-14 площею 111,6 кв.м., що по АДРЕСА_1; переможцем аукціону визнано громадянина ОСОБА_4, про що складено протоколи №1022/1 та №1022/2 про проведення аукціону Товарною біржею "Електронні торги України", Черкаська філія від 05.03.2014 року; приватним нотаріусом видано свідоцтва про право власності на нерухоме майно, придбане з аукціону за №428 та №434 від 11.03.2014 року (том 1, а.с. 22, 23).

Судами встановлено, що в подальшому громадянин ОСОБА_4 відчужив придбані з аукціону від 05.03.2014 року нежитлові приміщення на користь ТОВ "Юридичний Радник-Прометей" (відповідача у даній справі, засновником якого є ОСОБА_4.), за яким зареєстровано право власності на спірне нерухоме майно, що підтверджується даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно відповідно до Інформаційної довідки станом на 27.09.2015 року (том 1, а.с. 26).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, в межах провадження у справі №10/5026/2631/2011 про банкрутство позивача ухвалою місцевого господарського суду від 16.03.2015 року у зв'язку з порушенням порядку проведення другого повторного аукціону з продажу майна в ліквідаційній процедурі, визнано недійсними результати аукціону з продажу майна банкрута - фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, проведеного 05.03.2014 року Товарною біржею "Електронні торги України", Черкаська філія; визнано недійсним протокол №1022/1 про проведення аукціону Товарною біржею "Електронні торги України", Черкаська філія в особі директора Носенко О.Ю. від 05.03.2014 року з продажу частини нежитлового приміщення 1-го поверху: літ. А-10, з №163-1 по 163-4, загальною площею 381,1 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1; визнано недійсним протокол №1022/2 про проведення аукціону Товарною біржею "Електронні торги України", Черкаська філія в особі директора Носенко О.Ю. від 05.03.2014 року з продажу частини нежитлових приміщень 1-го поверху: літ. А-10, з №163а-5 по 163а-14, загальною площею 111,6 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1; визнано недійсними договори купівлі-продажу нерухомого майна, які укладено за результатами аукціону з продажу майна боржника, проведеного 05.03.2014 року Товарною біржею "Електронні торги України", Черкаська філія в особі директора Носенко О.Ю., між ліквідатором банкрута Іванюком О.М. та громадянином ОСОБА_4 з продажу частини нежитлового приміщення 1-го поверху: літ. А-10, з №163-1 по 163-4, загальною площею 381,1 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1; визнано недійсними договори купівлі-продажу нерухомого майна, які укладено за результатами аукціону з продажу майна боржника, проведеного 05.03.2014 року Товарною біржею "Електронні торги України", Черкаська філія в особі директора Носенко О.Ю., між ліквідатором банкрута Іванюком О.М. та громадянином ОСОБА_4 з продажу частини нежитлових приміщень 1-го поверху: літ. А-10, з №163а-5 по 163а-14, загальною площею 111,6 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (том 1, а.с. 13 - 19).

Зазначене рішення (ухвала) суду набрало законної сили, а встановлені ним обставини є преюдиційними при розгляді справи №925/395/16 за позовом боржника в особі ліквідатора Іванюка О.М. про витребування нерухомого майна з незаконного володіння відповідача та визнання за позивачем права власності на спірне майно.

Матеріалами справи підтверджується та судами встановлено, що на виконання вимог статті 25 Закону про банкрутство щодо вжиття заходів з повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, 13.11.2015 року ліквідатор Іванюк О.М. направив відповідачу ТОВ "Юридичний Радник-Прометей" письмову вимогу щодо повернення банкруту (позивачу) нерухомого майна, однак, відповідач відмовився від її виконання, про що зазначив у листі до ліквідатора від 15.12.2015 року (том 1, а.с. 24).

Зазначене стало підставою для звернення 21.04.2016 року ліквідатора Іванюка О.М. до місцевого господарського суду з позовом про витребування з незаконного володіння відповідача, як добросовісного набувача, на користь позивача нерухомого майна - нежилого приміщення 1-го поверху (літ.А-10), а саме: приміщення №163а-5, №163а-6, №163а-7, №163а-8, №163а-9, 163а-10, №163а-11, №163а-12, №163а-13, №163а-14, загальною площею 111,6 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та нежилого приміщення 1-го поверху (літ.А-10), а саме: приміщення №163-1, №163-2, №163-3, №163-4, загальною площею 381,1 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно (том 1, а.с. 4 - 27).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із встановлених ухвалою суду від 16.03.2015 року у справі №10/5026/2631/2011 про банкрутство позивача обставин реалізації спірного нерухомого майна з аукціону з порушенням вимог законодавства про банкрутство, у зв'язку з чим його результати визнано судом недійсними, що свідчить про вибуття спірного майна з володіння позивача з порушенням закону та є підставою для його витребування з володіння відповідача, як добросовісного набувача, та визнання за позивачем права власності на спірні нежитлові приміщення, зважаючи на наявність у відповідача сумнівів щодо їх належності позивачу.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції за змістом оскаржуваного рішення від 19.05.2016 року та не знайшов правових підстав для його зміни чи скасування.

Апеляційним судом відхилено доводи заявника апеляційної скарги про те, що спірне майно не перебуває у володінні відповідача як такі, що спростовуються за даними Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна станом на 27.09.2015 року, згідно якої відповідач ТОВ "Юридичний Радник-Прометей" є власником спірних нежилих приміщень першого поверху (літ. А-10) №163а-5, №163а-6, №163а-7, №163а-8, №163а-9, 163а-10, №163а-11, №163а-12, №163а-13, №163а-14, загальною площею 111,6 кв.м., та нежилих приміщень першого поверху (літ. А-10) №163-1, №163-2, №163-3, №163-4, загальною площею 381,1 кв.м., що знаходяться у АДРЕСА_1 (том 1, а.с. 26).

При цьому, судом апеляційної інстанції зазначено про необґрунтованість доводів скаржника про відсутність у володінні відповідача спірного майна з посиланням на відомості з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна станом на 04.05.2016 року з огляду на встановлені обставини відсутності у зазначеній довідці будь-якої інформації щодо спірних нежитлових приміщень та відображення у ній даних про інше нерухоме майно позивача, що розташоване у АДРЕСА_1; подану відповідачем бухгалтерську довідку №11/05 від 11.05.2016 року відхилено апеляційним судом, як доказ відсутності у його володінні спірного нерухомого майна, оскільки її видано самим відповідачем (том 1, а.с. 30 - 40).

Також, апеляційний суд відхилив, як необґрунтовані, доводи апеляційної скарги про безпідставність вимог ліквідатора Іванюка О.М. про визнання за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 права власності на спірні нежитлові приміщення, зважаючи на наявність у відповідача сумнівів щодо належності спірного майна позивачу.

Колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій за змістом оскаржуваних судових рішень, а доводи скаржника про неналежну оцінку обставин справи на предмет наявності у володінні відповідача спірного нерухомого майна та можливості його витребування в порядку статті 388 ЦК України, з посиланням на докази, прийняті до уваги та спростовані судами першої та апеляційної інстанцій, зводяться до намагання переконати касаційний суд здійснити переоцінку доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції відповідно до статті 111 7 ГПК України, а отже, такі доводи є необґрунтованими.

Доводи ОСОБА_4 про розгляд судами попередніх інстанцій спору по суті без його залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, чим було порушено його процесуальне право на участь у справі як особи, чиїх прав та обов'язків можуть стосуватися прийняті у справі рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України відхиляє, оскільки ОСОБА_4 було допущено до участі у даній справі на стадії апеляційного провадження шляхом прийняття до провадження та розгляду по суті його апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду від 19.05.2016 року про задоволення позову, в якій скаржником висловлено свою правову позицію щодо позовних вимог та заявлено про відмову у їх задоволенні.

Доводи касаційної скарги про безпідставність заявлення позову в частині визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно з посиланням на практику згідно постанови Вищого господарського суду України від 18.11.2015 у справі №122/14б-06/11 колегія суддів касаційного суду вважає необґрунтованими, оскільки висновок суду касаційної інстанції у цій справі стосувався відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння з огляду на їх заявлення з пропуском позовної давності, тобто зроблений з урахуванням інших обставин у справі, які не є подібними із тими обставинами, що встановлені судами першої та апеляційної інстанцій у справі №925/395/16 за змістом оскаржуваних судових рішень.

З огляду на таке, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2016 року та рішення Господарського суду Черкаської області від 19.05.2016 року у даній справі прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому правові підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2016 року та рішення Господарського суду Черкаської області від 19.05.2016 року у справі №925/395/16 залишити без змін.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді С.В. Куровський

Н.Г. Ткаченко