Рішення

від 31.10.2016 по справі 908/5707/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/177/15-12/84/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2016 Справа № 908/5707/15

Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,

За участю секретаря судового засідання Бамбизова М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/5707/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю В«УкраїнаВ» , с. Успенівка

до відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, м. Запоріжжя

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Гуляйпільської районної державної адміністрації, м. Гуляйполе

про визнання договору оренди землі від 08.02.2010 року поновленим та визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 08.02.2010 року

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 2 від 12.01.2016 року

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 7 від 04.01.2016 року

від третьої особи - не з'явився

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.01.2016 року за клопотанням представника відповідача строк розгляду справи був продовжений на підставі ст. 69 ГПК України на п'ятнадцять календарних днів до 01.02.2016 року.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справи між суддями від 29.08.2016 року справу № 908/5707/15 передано для розгляду судді Смірнову О.Г.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю В«УкраїнаВ» звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, в якій просить:

- визнати договір оренди землі, укладений 08.02.2010 року між Гуляйпільською районною державною адміністрацією як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю В«УкраїнаВ» як орендарем, зареєстрований Гуляйпільським районним відділом Запорізької регіональної філії «ДП «Центр ДЗК» 09.08.2010 року про що в Державному реєстрі земель зроблено запис № 041026900053, загальною площею 28,6000 га з кадастровим номером 2321887500:18:005:0016, у тому числі ріллі 28,6000 га, на території Успенівської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області, поновленим на 5 років на тих самих умовах, які були передбачені договором;

- визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 08.02.2015 року, зареєстрованого Гуляйпільським районним відділом Запорізької регіональної філії «ДП «Центр ДЗК» 09.08.2010 року про що в Державному реєстрі земель зроблено запис № 041026900053, що поновлює договір строком на 5 (п'ять) років та діє до 09 серпня 2020 року.

Ухвалою господарського суду від 17.11.2015 року на підставі приписів ст. 27 ГПК України залучено до участі у справі Гуляйпільську районну державну адміністрацію у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.01.2016 року у справі № 908/5707/15 позовні Товариства з обмеженою відповідальністю В«УкраїнаВ» до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області задоволено частково, визнано договір оренди землі від 08.02.2010 року, укладений між Гуляйпільською районною державною адміністрацією, як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю В«УкраїнаВ» , як орендарем, зареєстрований Гуляйпільським районним відділом Запорізької регіональної філії «ДП «Центр ДЗК» 09.08.2010 року про що в Державному реєстрі земель зроблено запис № 041026900053, загальною площею 28,6000 га з кадастровим номером 2321887500:18:005:0016, у тому числі ріллі 28,6000 га, на території Успенівської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області, поновленим на 5 (п'ять) років, на тих самих умовах, які були передбачені договором оренди землі від 08.02.2010 року, укладеним між Гуляйпільською районною державною адміністрацією, як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю В«УкраїнаВ» , як орендарем.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.05.2016 року зазначене рішення скасовано, прийнято нове рішення, за яким у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю В«УкраїнаВ» до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання поновленим договору оренди землі від 08.02.2010 року на 5 (п'ять) років, на тих самих умовах, які були передбачені договором оренди землі - відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.07.2016 року постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.05.2016 року та рішення господарського суду Запорізької області від 26.01.2016 року у справі № 908/5707/15 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Судом прийнято до уваги, що вказівки які містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи відповідно до вимог статті 111-12 ГПК України. Скасовуючи рішення господарського суду Запорізької області від 26.01.2016 року у справі № 908/5707/15 Вищий господарський суд України зазначив, що місцевий господарський суд не з'ясував чи уклали сторони спору додаткову угоду до договору, як це визначено приписами законодавства, та не перевірив зміст порушеного права, на захист якого звернувся позивач відповідно до заявлених ним позовних вимог.

Відповідач у справі - Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, 09.12.2015 року надав суду в порядку ст. 59 ГПК України, відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує, мотивуючи свою позицію наступним:

- положення ст. 33 Закону України «Про оренду землі» щодо переважного права орендаря перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк не можуть бути примусом для власника земельної ділянки і передбачають право, а не обов'язок на переукладення договору оренди, враховуючи при цьому ст. ст. 6, 203, 316, 317, 319, 321, 651 ЦК України щодо свободи договору, укладення його за наявності вільного волевиявлення особи, непорушності права власності та здійснення цього права власником відповідно до закону на власний розсуд, за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, необхідності згоди обох сторін при укладенні чи зміні договору;

- у разі задоволення позовних вимог в частині визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі суд першої інстанції візьме на себе невластиві йому функції суб'єкта владних повноважень та порушить норми матеріального права, а саме ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України;

- позивач запропонував продовжити термін дії договору оренди до 2029 року, що по суті є внесенням змін до умов договору оренди землі в частині зміни строку оренди землі, адже згідно ст. 15 Закону України «Про оренду землі» однією з істотних умов договору оренди землі є строк дії договору оренди землі;

- між Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області та ТОВ «Україна» не досягнуто домовленості щодо зміни істотних умов договору, у зв'язку з чим позивачу було надано відповідь від 17.07.2015 року № 27-08-04-808/25-15, якою відмовлено в зміні істотних умов договору оренди землі;

- з моменту недосягнення домовленості щодо зміни істотних умов договору за приписами ч. 4 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» переважне право орендаря (ТОВ «Україна») на укладення договору оренди землі припинилося;

- станом на момент розгляду Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області повторного листа - повідомлення ТОВ «Україна» від 04.08.2015 року переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) - припинилося;

- для застосування ч. 1 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити серед іншого факт належного виконання орендарем своїх обов'язків за умовами договору, втім позивач як орендар не надав відповідачу як орендодавцю жодних доказів належного виконання своїх обов'язків за умовами договору;

- позивач не виконав свій процесуальний обов'язок в частині доведення обставини належного виконання ним своїх обов'язків за умовами договору, а відтак не довів своє переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.

09.12.2015 року на адресу суду від відповідача в порядку приписів ст. 38 ГПК України надійшло клопотання про витребування доказів, за змістом якого останній просить витребувати у позивача докази, якими підтверджується належне виконання обов'язків за умовами договору оренди землі. Мотивуючи подане клопотання відповідач вказує, що наразі не в змозі самостійно надати вищевказані докази з причини їх ненадання Головному управлінню Держгеокадастру ТОВ «Україна» під час звернення з клопотанням про поновлення договору оренди землі. При цьому вказує, що зазначені докази можуть підтвердити наявність у ТОВ «Україна» переважного права на поновлення договору оренди землі.

Розглянувши клопотання відповідача суд відмовляє в його задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, що перешкоджають його наданню;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація;

4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

Втім, всупереч вимог зазначеної статті відповідач не довів суду неможливість самостійно отримати докази від позивача, не надав докази звернення до позивача з цього питання, а відтак зазначене клопотання не підлягає задоволенню.

13.01.2016 року до суду від позивача надійшло клопотання, в якому останній просить при прийнятті рішення у справі, у випадку необхідності захисту прав і законних інтересів ТОВ «Україна», виходити за межі позовних вимог.

Разом з тим 13.01.2016 року на адресу суду від позивача надійшла заява про виправлення описки в порядку ст. 22 ГПК України, в якій останній у зв'язку з допущенням технічної описки просить в пункті 2 прохальної частини позовної заяви замість дати 08.02.2015 року читати дату 08.02.2010 року.

13.01.2016 року на адресу суду від позивача надійшла довідка № 7 від 11.01.2016 року, в якій зазначено, що згідно договору оренди землі від 08.02.2010 року ТОВ «Україна» по теперішній час користується земельною ділянкою загальною площею 28,6000 га за кадастровим номером 2321887500:18:005:0016, у тому числі ріллі 28,6000 га на території Успенівської сільської ради Гуляйпільського району. Зокрема вказує, що використовує земельну ділянку за цільовим призначенням, при використанні земельної ділянки не порушуються права власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуються правила добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон, зберігаються геодезичні знаки, ТОВ «Україна» сплачувало і продовжує сплачувати орендну плату за землю, надає відповідним органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом.

Ухвалою господарського суду від 13.01.2016 року на підставі приписів ст. 89 ГПК України виправлено описки, допущені в ухвалі господарського суду Запорізької області від 17.11.2015 року про порушення провадження у справі, протоколі судового засідання від 09.12.2015 року та ухвалі суду від 09.12.2015 року про відкладення розгляду справи.

До прийняття рішення у справі, 26.01.2016 року позивач звернувся до суду, згідно ст. 22 ГПК України, із заявою про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд розглядати спір в уточненій редакції, а саме: визнати договір оренди землі, укладений 08.02.2010 року між Гуляйпільською районною державною адміністрацією як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю В«УкраїнаВ» як орендарем, зареєстрований Гуляйпільським районним відділом Запорізької регіональної філії ДП «Центр ДЗК» 09.08.2010 року про що в Державному реєстрі земель зроблено запис № 041026900053, загальною площею 28,6000 га з кадастровим номером 2321887500:18:005:0016, у тому числі ріллі 28,6000 га, на території Успенівської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області, поновленим на 5 років на тих самих умовах, які були передбачені договором.

15.09.2016 року на адресу суду від відповідача надійшли пояснення, в яких останній зазначає наступне:

- причиною для помилкового застосування апеляційним судом до спірних правовідносин у справі № 908/5707/15 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про оренду землі» слугувала обставина наявності в цій нормі буквального припису, що договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, та відсутності аналогічного, буквального припису в частинах 1 та 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»;

- при передачі в оренду земельних ділянок для визначених законодавством певних видів використання строк договору не може бути меншим 7-ми років;

- поновлення договору оренди землі відбувається на той самий строк, окрім випадків, коли сторона або сторони правочину зажадали внести зміни в умови договору, які можуть бути реалізовані лише за згодою сторін, зазначені строки жодним чином законодавчо не пов'язані між собою;

- Вищим господарським судом України чітко висловлено позицію, що норми ч. 3 ст. 19 Закону України «Про оренду землі» не можуть бути підставою для незастосування до спірних правовідносин ч. 6 ст. 33 цього закону, оскільки в силу ч. 4 ст. 33 згаданого закону переважне право орендаря на поновлення припинилося у зв'язку з недосягненням домовленості щодо зміни істотних умов договору, тому подальша реалізація вказаного переважного права є неможливою;

- посилається на постанову Вищого господарського суду України від 19.07.2016 року у справі № 908/5694/15 з аналогічним предметом спору та сторонами, якою встановлено, що до спірних правовідносин не може бути застосовано ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки за наслідками звернення позивача за реалізацією свого переважного права сторони спору не дійшли згоди щодо зміни строку дії і відповідач повідомив позивача про своє рішення про припинення договірних правовідносин щодо оренди землі як до, так і після припинення строку дії договору. Також вказує, що наполягає на обставинах, викладених у відзиві на позов.

03.10.2016 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване неможливістю забезпечення участі його представників в судовому засіданні 04.10.2016 року через зайнятість в цей день у судових засіданнях в іншому суді.

Вказане клопотання було задоволено судом про що свідчить винесена ухвала від 04.10.2016 року, якою відкладений розгляд справи на 11.10.2016 року о 14:15.

04.10.2016 року до суду від позивача надійшли письмові пояснення згідно ст. 22 ГПК України, в яких останній зазначає наступне:

- у судових засіданнях було доведено незаконність дій відповідача як при реалізації переважного права на поновлення строку дії договору у порядку, передбаченому ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»,так і в порядку ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»;

- висновок Вищого господарського суду України у постанові від 26.07.2016 року про те, що позивач не оскаржував дії чи бездіяльність орендодавця стосовно реалізації позивачем переважного права та позовні вимоги ґрунтуються на приписах ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» не ґрунтуються на дійсних обставинах справи, оскільки і в позовній заяві, і в відзиві на апеляційну скаргу і в судових засіданнях позивач обґрунтовував свою позицію саме безпідставністю та необґрунтованістю відмови відповідача в реалізації позивачем переважного права на поновлення договору;

- закон не містить вимоги щодо направлення орендодавцю будь-яких «обґрунтувань збільшення строку дії договору» чи будь-яких інших документів, окрім листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі та проекту додаткової угоди;

- вважає, що у відповідача не було перешкод у направленні ТОВ «Україна» зауважень, протоколу розбіжностей чи своїх пропозицій про внесення окремих доповнень до договору;

- відповідач незаконно фактично відмовився від договору, проігнорувавши переважне право позивача;

- позивач в межах встановлених строків (п. 8 договору та ч. 2 ст. 33 Закону України «Про оренду землі») звернувся до відповідача із листом-повідомленням, до якого був доданий проект додаткової угоди про поновлення договору, в той же час продовжує користуватися земельною ділянкою, переданою йому в оренду за договором після закінчення строку дії договору, даний факт сторонами не заперечується, докази повернення земельної ділянки орендарем орендодавцю після закінчення строку договору в матеріалах справи відсутні;

- відповідач доказів протиправної поведінки позивача під час дії договору оренди землі, в тому числі і щодо неналежного використання земельних ресурсів суду не надав, позицію позивача щодо добросовісного виконання зобов'язань за договором не спростував, відтак позивач належно виконував свої зобов'язання землекористувача за договором та як, наслідок у нього виникло переважне право на продовження дії договору оренди землі. Просить задовольнити позовні вимоги.

11.10.2016 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копій постанов Донецького апеляційного господарського суду від 26.09.2016 року у справах № 908/5698/15 та № 908/5714/15 з посиланням на те, що вказані документи дають можливість встановити обставину про відсутність у Головного управління Держгеокадастру правових підстав для поновлення договору оренди з ТОВ «Україна».

Безпосередньо в судовому засіданні 31.10.2016 року представник позивача усно пояснив, що згідно поданої до суду заяви про уточнення позовних вимог він відмовляється від позову в частині вимог про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі від 08.02.2010 року, що зазначено в протоколі судового засідання. Вказані дії позивача узгоджуються з п. 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції». При цьому представник позивача повідомив, що наслідки відмови від позову йому відомі та зрозумілі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заява про уточнення позовних вимог є заявою про часткову відмову від позову.

Приписами ч. 1, 2 ст. 78 ГПК України встановлено, що відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Вказана заява підписана представником Товариства з обмеженою відповідальністю В«УкраїнаВ» ОСОБА_1 на підставі довіреності № 1 від 12.01.2016 року, якою передбачене право повністю або частково відмовлятися від позовних вимог (том 1, а.с. 98). Відтак заяву про відмову від позову підписано уповноваженою особою позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 ГПК України, про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Припинення провадження у справі - це форма завершення судової процедури, за якою рішення по суті не виноситься. Господарським судом перевірено заяву на предмет відповідності її чинному законодавству, в тому числі чи не порушує така відмова інтереси інших осіб.

Оскільки подана заява про часткову відмову від позову є волевиявленням позивача, не суперечить законодавству та не порушує права і охоронювані законом інтереси інших осіб, - вона прийнята судом. Тому провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 4 статті 80 ГПК України, оскільки позивач частково відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

За таких обставин провадження у справі № 908/5707/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«УкраїнаВ» до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 08.02.2010 року, зареєстрованого Гуляйпільським районним відділом Запорізької регіональної філії «ДП «Центр ДЗК» 09.08.2010 року про що в Державному реєстрі земель зроблено запис № 041026900053, що поновлює договір строком на 5 (п'ять) років та діє до 09 серпня 2020 року, слід припинити.

Разом з тим представник позивача підтримав позов в частині вимог про визнання договору оренди землі, укладеного 08.02.2010 року між Гуляйпільською районною державною адміністрацією як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю В«УкраїнаВ» як орендарем, зареєстрованого Гуляйпільським районним відділом Запорізької регіональної філії «ДП «Центр ДЗК» 09.08.2010 року про що в Державному реєстрі земель зроблено запис № 041026900053, загальною площею 28,6000 га з кадастровим номером 2321887500:18:005:0016, у тому числі ріллі 28,6000 га, на території Успенівської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області, поновленим на 5 років на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, з урахуванням викладеного господарським судом розглядаються в даній справі вимоги про визнання договору оренди землі, укладеного 08.02.2010 року між Гуляйпільською районною державною адміністрацією як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю В«УкраїнаВ» як орендарем, зареєстрованого Гуляйпільським районним відділом Запорізької регіональної філії ДП «Центр ДЗК» 09.08.2010 року про що в Державному реєстрі земель зроблено запис № 041026900053, загальною площею 28,6000 га з кадастровим номером 2321887500:18:005:0016, у тому числі ріллі 28,6000 га, на території Успенівської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області, поновленим на 5 років на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Представник відповідача в судовому засіданні 31.10.2016 року проти позову заперечив.

Представник третьої особи в судове засідання 31.10.2016 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, заперечення відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 08.02.2010 року між Гуляйпільською районною державною адміністрацією, далі Орендодавець (третя особа у справі), та Товариством з обмеженою відповідальністю В«УкраїнаВ» , далі Орендар, був укладений договір оренди землі, далі - Договір, за умовами якого (п. п. 1, 2, 4) Орендодавець, згідно розпорядження голови Гуляйпільської районної державної адміністрації від 19.01.2010 року № 9 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Успенівської сільської ради за межами населених пунктів, Гуляйпільського району Запорізької області. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 28,6000 гектарів, у тому числі ріллі - 28,6000 га. Земельна ділянка передається в оренду без передачі в оренду об'єктів нерухомого майна.

Умовами п. 15 Договору сторони визначили, що земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до п. 18, 20, 21 Договору передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення. Підставою для розроблення проекту відведення земельної ділянки є: зміна цільового призначення земельної ділянки. Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі. Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Згідно з п. 43 Договору цей Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір зареєстровано у Гуляйпільському районному відділі Запорізької регіональної філії «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09.08.2010 року за № 041026900053, а отже, Договір набрав чинності з 09.08.2010 року.

Як свідчать матеріали справи, за актом прийому-передачі Орендодавець згідно умов договору передав, а відповідач прийняв у строкову платну оренду земельну ділянку (кадастровий номер: 2321887500:18:005:0016) загальною площею 28,6000 га, у тому числі (по угіддям) ріллі - 28,6000 га, яка знаходиться за межами території Успенівської сільської ради, Гуляйпільського району Запорізької області.

Умовами п. 8 Договору сторони дійшли згоди, що договір укладено на 5 років. Після закінчення строку Договору Орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

У зв'язку з наближенням терміну закінчення строку дії даного Договору, та з метою реалізації свого переважного права на укладення Договору оренди землі на новий строк, позивач звернувся до Головного управління Держземагенства у Запорізькій області листом-повідомленням № 145 від 18.06.2015 року про поновлення договору оренди землі, долучивши до нього проекти додаткової угоди, які отримані відповідачем 26.06.2015 року.

Листом-відповіддю № 27-8-0.4-808/25-15 від 17.07.2015 року Головне управління Держземагенства у Запорізькій області повідомило про втрату ТОВ «Україна» переважного права на поновлення договору у зв'язку з відсутністю «обґрунтування» збільшення строку дії договору оренди землі, запропонованого в проекті додаткової угоди, та недосягненням домовленості щодо строку дії договору.

В подальшому позивач листами від 04.08.2015 року та від 11.09.2015 року направив адресу відповідача повідомлення з проханням приведення умов договору у відповідність до діючого законодавства, шляхом внесення змін до п. 8 Договору змінивши строк його дії, про що надав проекти додаткової угоди. В листі-відповіді від 30.09.2015 року відповідач зазначив про втрату позивачем переважного права на поновлення (продовження) договору, припинення правовідносин за договором оренди та необхідність повернення земельної ділянки орендодавцю після закінчення строку дії договору. Втім відповідачем жодна додаткова угода не була підписана.

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, вказує, що станом на даний час продовжує фактично користуватися земельною ділянкою, здійснює оплату орендної плати за нею, рішення орендодавця - Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про заперечення у поновленні договору оренди землі наразі відсутнє, відтак вважає, що договір оренди земельної ділянки підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах.

Надавши правову кваліфікацію правовідносинам сторін, оцінивши та дослідивши надані до матеріалів справи докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

З 01.01.2013 року набрав чинності Закону України В«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власностіВ» № 5245-VI від 06.09.2012 року, відповідно до якого райдержадміністрації не наділено повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів. Вищезазначені повноваження передано до центральних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів. На території Запорізької області дані функції передано Головному управлінню Держземагенства у Запорізькій області.

Наказом № 40 від 25.01.2013 року Міністерство аграрної політики України затвердило зміни до Положення про Головні управління Держземагенства в областях, згідно з п. 4.32 якого Головні управління Держземагенства в областях наділені повноваженнями передавати відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб в межах областей.

Відповідно до п. 2 та п. 5 ч. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 року № 442 В«Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої владиВ» Державне агентство земельних ресурсів України реорганізоване шляхом перетворення в Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру. Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру є правонаступником Державного агентства земельних ресурсів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 5 від 14.01.2015 року В«Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадаструВ» утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, у тому числі і Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області; реорганізовані територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, у тому числі і Головне управління Держземагенства у Запорізькій області шляхом його приєднання до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області. Встановлено, що територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України № 294-р від 31.03.2015 року В«Питання Державної служби з питань геодезії, картографії та кадаструВ» функції та повноваження Державного агентства земельних ресурсів у зв'язку з розформуванням покладено на Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.

За таких обставин з набранням чинності зазначеного вище закону розпорядником земель за договором оренди землі від 08.02.2010 року слід вважати Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області (відповідач у справі), відповідно до п. 4 пп. 13 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін. Так, за своєю правовою природою між сторонами укладений договір оренди землі, тому до спірних правовідносин слід застосувати спеціальні норми права, які передбачені Законом України В«Про оренду земліВ» № 161-XIV від 06.10.1998 року далі Закон. Сторони у справі досягли всіх суттєвих умов передбачених законом для договорів даного виду: зокрема щодо предмету оренди, за його індивідуально - визначеними ознаками, ціни, строку його дії, а тому він вважається укладеним згідно вимог ст. ст. 13-16 Закону, п. п. 1, 2 ст. 180, п. 1 ст. 181, ст. 283 ГК України та ст. ст. 627, 628, 638, 759 ЦК України.

Нормою ст. 1 Закону України В«Про оренду земліВ» визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частинами 1, 2 ст. 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Відповідно до ст. 13 Закону України В«Про оренду земліВ» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з приписами ст. 15 Закону України В«Про оренду земліВ» істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є строк дії договору оренди.

Частиною 1 ст. 19 Закону України В«Про оренду земліВ» встановлено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Як зазначено вище, пунктом 8 Договору встановлено, що договір укладено на 5 років. Після закінчення строку Договору Орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

Предметом спору в даній справі є вимоги позивача про визнання договору оренди землі, укладеного 08.02.2010 року між Гуляйпільською районною державною адміністрацією як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю В«УкраїнаВ» як орендарем, зареєстрованого Гуляйпільським районним відділом Запорізької регіональної філії ДП «Центр ДЗК» 09.08.2010 року про що в Державному реєстрі земель зроблено запис № 041026900053, поновленим на 5 років на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Умови та порядок поновлення договору оренди землі врегульовані приписами ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Нормою вказаної статті Закону встановлено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді. У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

З вищевикладеної норми вбачається, що стаття 33 Закону України В«Про оренду земліВ» фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди: 1) внаслідок використання орендарем свого переважного права на поновлення строку дії договору, та 2) у разі продовження орендарем користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди.

Матеріали справи свідчать, що з метою поновлення строку дії договору оренди землі на новий строк позивачем на адресу відповідача з дотриманням строку, передбаченого ст. 33 Закону України В«Про оренду земліВ» , був направлений лист-повідомлення № 145 від 18.06.2015 року про поновлення договору оренди землі строком на 14 років та збільшення орендної плати з 3% до 4 % нормативно-грошової оцінки землі разом з проектом додаткової угоди. Вказаний лист був отриманий відповідачем 26.06.2015 року про що свідчить штамп відповідача на листі-повідомленні про отримання.

Листом № 27-8-0.4-802/25-15 від 17.07.2015 року відповідач повідомив позивачу про втрату переважного права на поновлення договору у зв'язку з відсутністю В«обґрунтуванняВ» збільшення строку дії договору оренди землі. Зокрема зазначив, що у зв'язку з недосягненням домовленостей щодо строку дії Договору переважне право на поновлення (продовження) Договору вважається припиненим, у зв'язку з чим Договір буде вважатися припиненим 10.08.2015 року. Також попередив про необхідність виконання обов'язку щодо повернення об'єкта оренди відповідно до ст. 34 Закону України В«Про оренду земліВ» .

В подальшому позивач повторно 04.08.2015 року направив на адресу відповідача лист-повідомлення про поновлення договору оренди з проектом додаткової угоди, яка передбачає поновлення договору строком на 7 років та збільшення орендної плати з 3% до 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Разом з тим направив відповідачу лист-повідомлення про поновлення договору оренди з проектом додаткової угоди, яка передбачає поновлення договору строком на 10 років. Зазначені листи-повідомлення були отримані представником відповідача 06.08.2015 року, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень (том 1, а.с. 26).

Втім додаткова угода про поновлення строку дії договору між сторонами не була підписана.

У відповідь на вказані звернення відповідач листом № 27-8-0.4-2236/25-15 від 18.08.2015 року повідомив позивачу про втрату переважного права на поновлення договору оренди та необхідність повернення земельної ділянки орендодавцю. Разом з тим зауважив, що у разі невиконання обов'язку щодо повернення об'єкта оренди, орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Приписами ч. 4 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Матеріали справи свідчать, що сторони не досягли згоди щодо укладання договору на новий строк в запропонованих орендарем (позивачем) редакціях, відтак в силу приписів ч. 4 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» переважне право орендаря, передбачене ч.1-5 ст. 33 Закону України В«Про оренду земліВ» , припинилось, разом з тим з 10.08.2015 року припинилась дія Договору оренди землі у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.

З матеріалів справи вбачається, що після закінчення строку дії договору, позивач не повернув відповідачу земельну ділянку, проте 11.09.2015 року втретє звернувся до відповідача з повідомленням про намір у подальшому орендувати земельну ділянку, про що додав проект додаткової угоди про поновлення (продовження) договору оренди землі на той же строк та на тих же умовах відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України В«Про оренду земліВ» . Вказане повідомлення було отримане представником відповідача 15.09.2015 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (том 1, а.с. 30).

За наслідками розгляду вказаного повідомлення відповідач листом № 32-8-0.4-4070/25-15 від 30.09.2015 року зауважив, що правовідносини сторін за договором оренди землі від 08.02.2010 року припинені та додатково роз'яснив, що порядок отримання земельних ділянок в користування врегульований ст. ст. 123, 124, 134 Земельного кодексу України.

Частиною шостою статті 33 Закону України В«Про оренду земліВ» передбачена інша підстава поновлення договору оренди: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином відповідно до вимог ч. 6 ст. 33 Закону України В«Про оренду земліВ» необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором, відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди, сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

При цьому згідно з ч. 8, 9 ст. 33 Закону України В«Про оренду земліВ» додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Відповідно до п. 2.17. постанови пленуму Вищого господарського суду Запорізької області № 6 від 17.05.2011 року В«Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносинВ» у вирішенні спорів, пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, судам слід враховувати положення статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", який набрав чинності з 12.03.2011). Частиною шостою зазначеної статті передбачено, що договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою і за відсутності протягом місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі. Відтак господарським судам у вирішенні відповідних спорів необхідно з'ясовувати, зокрема, чи повідомляв орендар орендодавця у встановленому порядку про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та чи заперечував орендодавець у строк, визначений законом, проти поновлення договору.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин приписів ч. 6 статті 33 Закону України В«Про оренду земліВ» , оскільки в даному випадку позивач скористався своїм переважним правом на поновлення дії Договору на новий строк, проте сторони не досягли згоди щодо зміни строку дії Договору внаслідок чого позивач втратив вказане переважне право, між сторонами не укладена додаткова угода про поновлення строку дії договору та відповідач повідомив про своє рішення щодо припинення договірних відносин з позивачем за договором оренди.

Як свідчать матеріали справи про припинення правовідносин за Договором оренди землі відповідач повідомляв позивачу неодноразово як до закінчення строку дії договору так і після закінчення строку дії Договору листами від 17.07.2015 року та від 30.09.2015 року. Таким чином, вказаними листами відповідач (орендодавець) фактично висловив відмову в поновленні Договору оренди, отже існує письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні Договору оренди, що виключає можливість поновити Договір на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України В«Про оренду земліВ» . Аналогічна правова позиція викладена в постановах Донецького апеляційного господарського суду від 26.09.2016 року у справах № 908/5698/15 та № 908/5714/15 та постанові Вищого господарського суду України від 19.07.2016 року у справі № 908/5694/15.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем не доведено наявність передбачених чинним законодавством України підстав для поновлення строку дії договору оренди землі від 08.02.2010 року.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю В«УкраїнаВ» до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання договору оренди землі від 08.02.2010 року, укладеного між Гуляйпільською районною державною адміністрацією як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю В«УкраїнаВ» як орендарем, зареєстрованого Гуляйпільським районним відділом Запорізької регіональної філії ДП «Центр ДЗК» 09.08.2010 року за № 041026900053, поновленим на 5 років на тих самих умовах, які були передбачені договором, слід відмовити.

Стосовно клопотання позивача про вихід за межі позовних вимог суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Розглянувши вказане клопотання та мотиви його подання суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Приписами п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України передбачено право господарського суду при прийнятті рішення виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

З вказаної норми вбачається, що господарський суд вправі виходити за межі позовних вимог за одночасної наявності двох умов: по-перше, якщо це потрібно для захисту прав і законних інтересів позивача або третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору і, по-друге, за наявності клопотання заінтересованої сторони.

Наявність першої умови виникає у разі порушення прав і законних інтересів позивача (або третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору). Втім в даній справі позивачем не доведено порушення його права на поновлення строку дії договору оренди землі від 08.02.2010 року, а отже і необхідність захисту вказаного права шляхом виходу за межі позовних вимог, тому відсутні підстави для задоволення вказаного клопотання.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 2436,00 грн. покладаються на позивача у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю В«УкраїнаВ» , згідно вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 31.10.2016 року згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4 2 , 4 3 , 33, 34, ч. 3 ст. 35, 43, 44, 49, 75, п. 4 ст. 80, 82-84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Провадження у справі № 908/5707/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«УкраїнаВ» до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 08.02.2010 року, зареєстрованого Гуляйпільським районним відділом Запорізької регіональної філії «ДП «Центр ДЗК» 09.08.2010 року про що в Державному реєстрі земель зроблено запис № 041026900053, що поновлює договір строком на 5 (п'ять) років та діє до 09 серпня 2020 року, - припинити.

2. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю В«УкраїнаВ» до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання договору оренди землі від 08.02.2010 року, укладеного між Гуляйпільською районною державною адміністрацією як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю В«УкраїнаВ» як орендарем, зареєстрованого Гуляйпільським районним відділом Запорізької регіональної філії ДП «Центр ДЗК» 09.08.2010 року про що в Державному реєстрі земель зроблено запис № 041026900053, загальною площею 28,6000 га з кадастровим номером 2321887500:18:005:0016, у тому числі ріллі 28,6000 га, на території Успенівської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області, поновленим на 5 років на тих самих умовах, які були передбачені договором, відмовити.

3. Витрати по сплаті судового збору в сумі 2436,00 грн. покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю В«УкраїнаВ» .

Повне рішення складено - 03.11.2016 року

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.