Постанова

від 02.11.2016 по справі 924/256/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2016 р. Справа № 924/256/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Василишин А.Р.

судді Філіпова Т.Л. ,

судді Бучинська Г.Б.

при секретарі Першко А.А.

розглянувши апеляційну скаргу Позивача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Хмельницької області від 14 липня 2016 року у справі № 924/256/16 ( головуюча суддя - Кочергіна В.О., суддя Муха М.Є., суддя Танасюк О.Є.)

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Управління соціального захисту населення Полонської районної державної адміністрації

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління державної казначейської служби України у Полонському районі Хмельницької області

про стягнення 85 827 грн 68 коп.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

третьої особи - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі - Позивач), звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовом до Управління соціального захисту населення Полонської районної державної адміністрації (надалі - Відповідач) про стягення (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, том 1, а.с. 143) 85 827 грн 68 коп. заборгованості по відшкодуванню витрат на перевезення пільгових категорій пасажирів, з яких: 52 622 грн 26 коп - заборгованість за 2013 рік; 33 205 грн 42 коп. - заборгованість за 2014 рік. В справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача, брало участь Управління державної казначейської служби України у Полонському районі Хмельницької області.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 14 липня 2016 року, з підстав, вказаних у даному рішенні, в позові відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з винесеним рішенням суду першої інстанції, звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та винести нове, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник посилається на той факт, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що з урахуванням бюджетних видатків на соціальні програми, до Закону України "Про автомобільний транспорт" не було внесено змін щодо перевезення пільгової категорії громадян. Також скаржник зазначає, що вимоги статті 22 Конституції України чітко зазначають, що при прийнятті нових Законів або внесення змін до чинних Законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Таким чином, на думку скаржника, стає очевидним, що умисне невиконання умов пункту 6 Постанови КМ України № 256 від 04 березня 2002 року, а саме зобов'язання розпорядника коштів на подання уточненої інформації про фактичні витрати на перевезення пасажирів пільгової категорії, з метою додаткового виділення з бюджету коштів на вказані цілі - стало причиною недофінансування витрат на перевезення пільгової категорії громадян.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 01 вересня 2016 року апеляційну скаргу прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 924/256/16 у складі: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Юрчук М.І., суддя Бучинська Г.Б..

Розпорядженням керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду - Турович Н.С. від 11 жовтня 2016 року, в справі № 924/256/16 у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Юрчука М.І., та відповідно до п.2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, призначено автоматичну заміну складу колегії суддів.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів автоматизованою системою документообігу суду внесено зміни до її складу та визначено новий склад: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б..

Ухвалою суду від 11 жовтня 2016 року апеляційну скаргу прийнято до провадження в новому складі суду.

26 вересня 2016 року від Відповідача на поштову адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (том 2, а.с. 184-188), в якому з підстав, вказаних в ньому, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа, вимог суду, викладених в ухвалі від 01 вересня 2016 року не виконала.

Ухвалою суду від 12 жовтня2016 року, з підстав, вскзаних в ній, розгляд справи було відкладено на 02 листопада 2016 року на 14:30 год.

01 листопада 2016 року від Позивача на електронну адресу суду надішло клопотання (а.с. 205-206) про розгляд справи без участі представника. Крім того, Позивач також просить задоволити вимоги, викладені в апеляційній скарзі.

Водночас, 01 листопада 2016 року від Відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника. Разом з тим, Відповідач підтримує свою правову позицію та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

В судове засідання від 12 жовтня 2016 року та 02 листопада 2016 року представники Позивача, Відповідача та Третьої особи не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.

Враховуючи клопотання представників Позивача та Відповідача, а також положення статті 102 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що в її задоволенні слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін. При цьому колегія виходила з наступного.

Як встановлено апеляційним судом, 29 грудня 2012 року між Відповідачем та Позивачем укладено договір №6 про порядок здійснення компенсаційних виплат перевізникам за пільговий проїзд окремих категорій громадян на пасажирських маршрутах міського сполучення район (міста) (надалі - Договір 1).

За умовами Договору Позивач зобов'язався здійснювати перевезення пільгових категорій громадян на міських маршрутах: Автостанція - Залізничний вокзал - Автостанція; Автостанція - Залізничний вокзал (Горошки) - Автостанція (пункт 2.1.3 Договору 1) та забезпечити безкоштовний проїзд окремих категорій громадян згідно з чинним законодавством України, при наявності у пасажирів відповідного посвідчення, що підтверджує право на пільгу, як передбачено пунктом 2.1.4 Договору 1.

Компенсаційні виплати Позивачу за надані послуги по перевезенню пільгових категорій громадян, відповідно до пункту 2.2.2 Договору 1, здійснюються за рахунок та в межах субвенції з державного бюджету, передбаченої на зазначені цілі у відповідному бюджетному році, пропорційно зобов'язанням, по мірі надходження коштів.

В силу дії пункту 5 Договору 1, строк дії Договору триває з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року. Договір 1 підписано представниками та скріплено відтисками печаток сторін.

Судом також встановлено, що 30 грудня 2013 року між Відповідачем та Позивачем укладено договір №4 про порядок здійснення компенсаційних виплат перевізникам за пільговий проїзд окремих категорій громадян на пасажирських маршрутах міського сполучення район (міста) (надалі - Договір 2).

За умовами Договору 2, Позивач зобов'язався здійснювати перевезення пільгових категорій громадян на міських маршрутах: Автостанція - Залізничний вокзал - Автостанція; Автостанція - Залізничний вокзал - Автостанція (пункт 2.1.3 Договору 2) та забезпечити безкоштовний проїзд окремих категорій громадян згідно з чинним законодавством України, при наявності у пасажирів відповідного посвідчення, що підтверджує право на пільгу, відповідно до приписів пункту 2.1.4 Договору 2.

Відповідно до пункту 2.2.2 Договору 2, компенсаційні виплати Позивачу за надані послуги по перевезенню пільгових категорій громадян здійснюються за рахунок та в межах субвенції з державного бюджету, передбаченої на зазначені цілі у відповідному бюджетному році, пропорційно зобов'язанням, по мірі надходження коштів.

В силу дії пункту 5 Договору 2, строк дії договору з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року. Договір підписано представниками та скріплено відтисками печаток сторін.

На виконання умов укладених Договорів 1 та 2, між сторонами складено акти звіряння розрахунків по пільговому перевезенню за період з січня місяця 2013 року по січень місяць 2015 року (том 1, а.с. 18-42).

Суд констатує, що згідно кошторисів на 2013 та 2014 роки Відповідача, по коду видатків 170102, на компенсаційні виплати на пільговий проїзд автомобільним транспортом окремими категоріями громадян передбачено: 491 400 грн у 2013 році; 467 183 грн у 2014 році.

Згідно плану асигнувань на 2013 рік, по коду видатків 170102 - компенсаційні виплати на пільговий проїзд автомобільним транспортом окремими категоріям громадян на рік становлять 491 400 грн, які розподілені окремими сумами на кожний місяць : січень - 42 537 грн; лютий - 37 163 грн; березень - 37 400 грн; квітень - 37 400 грн; травень - 37 400 грн; червень - 37 400 грн; липень - 40 200 грн; серпень - 40 200 грн; вересень - 45 200 грн; жовтень - 45 200 грн; листопад - 44 500 грн; грудень - 46 800 грн.

Відповідно до звіту Відповідача про надходження та використання коштів загального фонду за 2013 рік, по коду видатків 170102 - компенсаційні виплати на пільговий проїзд автомобільним транспортом окремими категоріям громадян затверджено на звітний рік - 491 400 грн; надійшло коштів за звітний період 233 199 грн. 01 коп..

Згідно звіту Відповідача про заборгованість за бюджетними коштами станом на 01 січня 2014 року, по коду видатків 170102 - компенсаційні виплати на пільговий проїзд автомобільним транспортом окремими категоріям громадян зареєстровані бюджетні фінансові зобов'язання на кінець звітного періоду складають 258 200 грн 99 коп..

Відповідно до довідки Відповідача по нарахуванню, фінансуванню та заборгованості по пільговому перевезенню, приватними перевізниками за 2013 рік фактично перевезено на суму 685 545 грн 73 коп. (в т.ч. Позивачем - 193 101 грн); взято зобов'язань за пільгові перевезення в межах річного кошторису на суму 491 400 грн (в т.ч. Позивачем - 140 479 грн 34 коп.); профінансовано з початку року в межах річного кошторису - 233 199 грн 01 коп. (в т.ч. Позивача - 60 232 грн 44 коп.); заборгованість на 01 січня 2014 року становить 258 200 грн 99 коп. (в т.ч. перед Позивачем- 80 246 грн 90коп.).

Відповідно до довідки Відповідача по нарахуванню, фінансуванню та заборгованості по пільговому перевезенню приватними перевізниками за 2014 рік, заборгованість станом на 01 січня 2014 року становила 258 200 грн 99 коп. (в т.ч. перед Позивачем - 80 246 грн 90 коп.); фактично перевезено на суму 6 299 333 грн 36 коп. (в т.ч. Позивачем - 109 463 грн); взято зобов'язань за пільгові перевезення в межах річного кошторису на суму 208 962 грн 01коп. (в т.ч. Позивачем - 76 257 грн 58коп.); профінансовано з початку року в межах річного кошторису - 467 163 грн (в т.ч. Позивача - 156 504 грн 48коп.. Заборгованість на 01 січня 2015 року відсутня.

Згідно плану асигнувань на 2014 рік, по коду видатків 170102 - компенсаційні виплати на пільговий проїзд автомобільним транспортом окремими категоріям громадян на рік становлять 467 163 грн з розбивкою по місяцях: січень - 12 934 грн; лютий - 50 796 грн; березень - 17 457 грн; квітень - 31 743 грн; травень - 31 743 грн; червень - 42 586 грн; липень - 46 743 грн; серпень - 46 743 грн; вересень - 46 743 грн; жовтень - 48 743 грн; листопад - 46 743 грн; грудень - 44 189 грн.

Відповідно до довідки Відповідача по нарахуванню, фінансуванню та заборгованості по пільговому перевезенню приватними перевізниками за 2015 рік, заборгованість станом на 01 січня 2015 рік - відсутня; фактично перевезено на суму 272 307 грн 86 коп. (в т.ч. Позивачем - 132 501 грн); взято зобов'язань за пільгові перевезення в межах річного кошторису на суму 273 307 грн 86 коп. (в т.ч. Позивачем - 132 501 грн); профінансовано з початку року в межах річного кошторису - 249 183 грн 62 коп. (в т.ч. Позивача - 123 146 грн 65коп.); заборгованість станом на 01 січня 2016 року - 23 124 грн 24 коп. (в т.ч. перед Позивачем - 9 354 грн 35 коп.).

Рівненський апеляційний господарський суд констатує, що статтею 31 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов'язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під'їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати. Відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування приміських та міжміських, які виходять за межі території області (міжобласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються дозволом органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на обслуговування автобусних маршрутів, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування (рейсів), які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника.

Відповідно до статті 37 Закону України "Про автомобільний транспорт" пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

Відповідно до підпункту "б" пункту 4 частини 1 статті 89, частин 1 та 5 статті 102 Бюджетного кодексу України: до видатків, що здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян. Видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, зокрема, здійснюються компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема, щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, визначається Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року за №256.

Приписами пункту 3 вказаного Порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів Рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Пунктом 2 Порядку №256 визначено, що фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі.

Розпорядники бюджетних коштів, згідно з приписами частини 1 статті 48 Бюджетного кодексу України, беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань встановлених кошторисам, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість (частина 3 статті 48 Бюджетного кодексу У країни).

З огляду на викладене, компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян проводяться розпорядниками бюджетних коштів в межах виділених бюджетних асигнувань.

Статтею 2 Бюджетного кодексу України визначено, що бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження.

Водночас, як встановлено апеляційним судом, Позивачем заявлено до стягення заборгованість нараховану за Договором 1 та Договором 2 (відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог - 85 827 грн 68 коп.), а саме: за 2013 рік - 52 622 грн 26 коп.; за 2014 рік - 33 205 грн 42 коп..

За 2015 рік, як вказано в заяві Позивача за 2015 рік розрахунки Відповідачем проведені повністю. При цьому суд констатує, що в матеріалах справи відсутні докази того, що Позивач звернувся про стягення коштів за інший період і за іншим договором (в позовній заяві та інших матеріалах справи такі вимоги відсутні). Відтак, до предмету позову входить оплата послуг за період з 1 січня 2013 року.

Колегія апеляційного суду, перевіривши акти звіряння розрахунків по пільговому перевезенню за 2013-2015 роки, прийшла до висновку, що фактично за звітний період надано послу на суму 332 027 грн 50 коп.

Також судом було досліджено звіти про дебетові і кредитові операції по рахунку Позивача НОМЕР_1, які були здійснені Відповідачем (том 1, а.с.68-93). Відповідно до даних звітів з 15 березня 2013 року по 30 грудня 2015 року Відповідачем було перераховано на рахунок Позивача 339 883 грн 57 коп., з призначенням платежу, котрий вказує на те, що оплата здійснена за послуги надані з 01 січня 2013 року по Договору 1 та 2.

Крім того, судом встановлено, що згідно підпунту 2.2.2 укладених між сторонами Договорів 1 та 2, компенсаційні виплати Позивачу за надані послуги по перевезенню пільгових категорій громадян здійснюються за рахунок та в межах субвенції з державного бюджету, передбаченої на зазначені цілі у відповідному бюджетному році, пропорційно зобов'язанням, по мірі надходження коштів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Відповідач виконав свої зобов'язання перед Позивачем за Договорами 1 та 2 про порядок здійснення компенсаційних виплат перевізникам за пільговий проїзд окремих категорій громадян на пасажирських маршрутах міського сполучення район (міста) в повному обсязі.

При цьому суд звертає увагу суду на те, що за звітний період Відповідачем сплачено кошти, що перевищують заборгованість за спірний період на суму 7 856 грн 07 коп.

Разом з тим, при дослідженні акту станом на 01 січня 2013 року (том 1, а.с. 18), судом встановлено, що в ньому визначено заборгованість, що не входила в предмет спору і виникла до січня місяця 2013 року, а саме 194 136 грн.

Відтак суд констатує, що переплата за даний період за погодженням сторін може бути зарахована в рахунок поточної заборгованості за попередні періоди, котрі не увійшли до даного позову, але котра вбачається з описаного вище акту (том 1, а.с.18).

За даних обставин суд констатує відстуність підстав для задоволення позову щодо стягнення компенсаційних витрат за Договором 1 та Договором 2, в зв'язку з відсутністю заборгованості за спірний період. З огляду на це, Рівненський апеляційний господарський суд відмовляє Позивачу в задоволенні даного позову. Суд першої інстанції не звернув увагу на факт відсутності зоборгованості по спірних Договорах 1 та 2, але все ж таки прийшов до того ж висновку - щодо відмови в задоволенні позову.

Відтак, апеляційний господарський суд залишає без змін оспорюване судове рішення місцевого господарського суду.

Водночас, щодо поданої Відповідачем заяви про застосування строків позовної давності судом враховується, що за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

У пункті 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29 тарвня 2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" (із змінами і доповненнями) роз'яснено, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у позові з підстав його необґрунтованості.

Враховуючи те, що апеляційний суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог (та відмовив в задоволенні позову щодо основного боргу по суті), заява про застосування строків позовної давності судом не розглядається.

Водночас, суд констатує, що у випадку пред'явлення позову Позивачем (з відповідними доказами і договорами) у цій справі щодо стягення заборгованості, що виникла до січня 2013 року, Позивачу всерівно було б відмовлено у його задоволенні з огляду на подання Відповідачем заяви про застосування строку позовної давності, оскільки строк позовної давності за цими вимогами сплив.

З огляду на все вищевказане у даній судовій постанові, доводи Позивача, висвітлені в апеляційній скарзі, є безпідставними, спростовуються усім вищеописаним в даній судовій постанові, а тому Рівненський апеляційний господарський суд не бере їх до уваги.

Водночас, як вказано вище у даній судові постанові, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Хмельницької області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Позивача - без задоволення.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає за Позивачем.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Хмельницької області від 14 липня 2016 року у справі №924/256/16 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 14 липня 2016 року у справі №924/256/16 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

5. Справу №924/256/16 повернути господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.