Постанова

від 07.11.2016 по справі 826/4655/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 листопада 2016 року № 826/4655/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., суддів: Кобилянського К.М., Мазур А.С., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Громадської організації "Мережа громадських ініціатив "Баста"

до Державного агентства України з питань кіно

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Україна"

про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі Громадської організації "Мережа громадських ініціатив "Баста" (надалі - позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державного агентства України з питань кіно (надалі - відповідач), третя особа без самостійних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Україна" (надалі - третя особа), в якому просить: визнати бездіяльності Державного агентства з питань кіно щодо анулювання державного посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільму "ІНФОРМАЦІЯ_1" (режисер-постановник - ОСОБА_1) виробництва Кінокомпанії "Русское" - протиправною; зобов'язати Державне агентство з питань кіно анулювати державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування ТОВ "ТРК "Україна" російського фільму "ІНФОРМАЦІЯ_1" режисер-постановник - ОСОБА_1) виробництва Кінокомпанії "Русское"; зобов'язати Державне агентство з питань кіно скасувати державну реєстрацію "ІНФОРМАЦІЯ_1" (режисер-постановник - ОСОБА_1) виробництва Кінокомпанії "Русское"; зобов'язати Державне агентство з питань кіно прийняти рішення про віднесення фільму "ІНФОРМАЦІЯ_1" (режисер-постановник - ОСОБА_1) виробництва Кінокомпанії "Русское" до заборонених до розповсюдження і демонстрування на території України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що художній фільм «ІНФОРМАЦІЯ_1» містить ознаки такого, що містить популяризацію або пропаганду органів держави-агресора та їхніх окремих дій, що створює позитивний образ працівників держави-агресора у розумінні статті 15-13акону України «Про кінематографію». Крім того, позивач зазначає, що законодавство покладає саме на Держкіно, як на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері кіно, обов'язки щодо здійснення нагляду у сфері кінематографії та відповідного реагування у випадку порушення умов розповсюдження і демонстрування фільмів на території України, зокрема анулювання державного посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів та скасування державної реєстрації фільмів, які підлягають забороні відповідно до положень ст. 15-1 Закону України «Про кінематографію», проте всупереч вимогам законодавства відповідачем не вчинено жодних дій щодо розповсюдження (демонстрування) художній фільм «ІНФОРМАЦІЯ_1».

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував в повному обсязі та надав суду усні пояснення.

Представник третьої особи проти позовних вимог заперечує в повному обсязі та надав суду письмові пояснення.

В обґрунтування пояснень третя особа зазначає, що демонстрація художнього фільму «ІНФОРМАЦІЯ_1» на час розгляду справи вже закінчено, а тому в даному випадку відсутній предмет спору.

У відповідності до ч. 4 ст. 122 КАС України, Особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.

Судом встановлено, що 28 квітня 2015 року Держкіно було видане державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів (прокатне посвідчення), державний реєстраційний номер НОМЕР_1 фільму «ІНФОРМАЦІЯ_1» (ІНФОРМАЦІЯ_1), виробництво «Олімп», Росія, 2013, режисер-постановник ОСОБА_1 (надалі - посвідчення).

З посвідчення вбачається, що відповідні права на фільм на території України належать ТОВ «ТРК «Україна» м. Київ (ексклюзив без права передачі прав 3 особам - TV нац., TV каб., TV суп.), із терміном дії прав на фільм до 01 квітня 2018 року.

На телеканалі «Україна» 15 серпня 2015 року з 22:16 год. по 24:11 год. та 16 серпня 2015 року з 15:05 год. по 17:01 год. відбувся телевізійний показ російського художнього фільму «ІНФОРМАЦІЯ_1» (режисер-постановник - ОСОБА_1) виробництва Кінокомпанії «Русское».

За сюжетом, дія фільму «ІНФОРМАЦІЯ_1» відбувається в місті Москва, Російська Федерація, позитивним головним героєм в якому виступає капітан поліції Російської Федерації.

В позовній заяві зазначено, що вказаний фільм вироблений Кінокомпанією «Русское», яка зареєстрована за адресою: 119607, Російська Федерація, місто Москва, вулиця Раменки, будинок 14, корпус 1, у 2015 році.

ГО «МГІ «Баста» 10 лютого 2016 року звернулась до Держкіно із листом № 10/02/16-в (отримане 10 лютого 2016 року вх. № 28511-16) про анулювання державного посвідчення ТОВ «ТРК «Україна» на право розповсюдження та демонстрування фільму «ІНФОРМАЦІЯ_1» як такого, що порушує положення Закону України «Про кінематографію» та загрожує національній безпеці України.

Держкіно, в свою чергу, листом від 09 березня 2016 року № 338/4-2/11-16 підтвердило факт оформлення державного посвідчення на право розповсюдження та демонстрування телевізійного серіалу «ІНФОРМАЦІЯ_1» (реж. ОСОБА_1, 2013р., Росія, ст. «Олімп») та повідомило позивача про те, що на підставі листа Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 20 серпня 2015 року № 17/2335 з приводу т/с «ІНФОРМАЦІЯ_1», в якому зазначено що копірайт в прикінцевих титрах відрізняється від вказаного у відритих джерелах, Держкіно листом від 20 серпня 2015 року № 843/4-2/11-15, звернулося до ТОВ «ТРК «Україна», з проханням надати носії із записом т/с «ІНФОРМАЦІЯ_1» з вихідними даними (титрами) для ідентифікації та перевірки на відповідність до вимог чинного законодавства України, а також будь-які документи , що підтверджують дату виробництва т/с «ІНФОРМАЦІЯ_1».

У відповідь ТОВ «ТРК «Україна» листом від 11 вересня 2015 року № К-1079 на підтвердження дати виробництва надало копії договорів з компаніями-виробниками зазначеного т/с.

Держкіно листом від 27 жовтня 2015 року № 1416/4-2/11-15 повідомило Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення, що ТОВ «ТРК «Україна» надало запитувані документи на підтвердження дати виробництва т/с «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Крім того, відповідач в своєму листі від 09 березня 2016 року № 338/4-2/11-16 повідомив ГО «МГІ «Баста» про те, що інформація одержана з мережі Інтернет та з інших відкритих джерел, не може бути підставою для вчинення будь-яких юридичних дій, оскільки така інформація не може бути кваліфікована як достовірна та має бути підтверджена відповідними документами.

Відповідно до п. 6 Положення про державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 року № 1315, відповідальність про достовірність даних, поданих до Держкіно для одержання державного посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів, несе власник прав на фільм.

Отже, враховуючи наведене, Держкіно не має повноважень та механізмів для перевірки достовірності інформації, наведеної в документах поданих для оформлення державних посвідчень на право розповсюдження і демонстрування фільмів.

Бездіяльність відповідача, що полягає у невчиненні жодних дій, передбачених чинним законодавством щодо заборони розповсюдження і демонстрування фільму «ІНФОРМАЦІЯ_1» обумовила позивача на звернення до суду із відповідним позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про часткове обґрунтування позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України (тут і далі по тексту всі нормативно-правові акти наведені у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 1 Положення про Державне агентство України з питань кіно, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2014 р. № 277 (далі також - Положення), Державне агентство України з питань кіно (Держкіно) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра культури і який реалізує державну політику у сфері кінематографії.

Відповідно до п. 3 Положення, основними завданнями Держкіно є: 1) реалізація державної політики у сфері кінематографії; 2) внесення на розгляд Міністра культури пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сфері кінематографії; 3) здійснення державного нагляду (контролю) у сфері кінематографії.

У відповідності до ч. 1 статті 5 Закону України «Про кінематографію» (надалі - Закон), право на розповсюдження і демонстрування національних та іноземних фільмів на всіх видах носіїв зображення надається суб'єктам кінематографії центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії. Документом, який засвідчує це право та визначає умови розповсюдження і демонстрування, є державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів. Фільми, на які видані державні посвідчення на право розповсюдження і демонстрування, вносяться до державного реєстру фільмів. Положення про державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Положення про державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 р. № 1315 (надалі - Положення № 1315) передбачено, що державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів (далі - прокатне посвідчення) запроваджено з метою регулювання розповсюдження і демонстрування на території України всіх видів вітчизняних та іноземних фільмі.

Згідно п. 4 Положення № 1315, прокатне посвідчення дає право розповсюджувати і демонструвати на території України всі види фільмів, вироблених в Україні та за її межами, розповсюджувачам (дистриб'юторам, прокатникам), кіновидовищним закладам, прокатним пунктам відеокасет, торговельним підприємствам, підприємствам з тиражування, а також телеорганізаціям, у тому числі кабельному телебаченню (далі - відеотелезаклади), незалежно від форми власності.

Згідно абз. 5 ч. 3 статті 15 Закону, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, відмовляє у видачі державного посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів, зокрема, за наявності обставин, передбачених частинами першою, другою та третьою статті 15-1 цього Закону.

Відповідно до ч. 1-3 статті 15-1 Закону, в Україні забороняється розповсюдження і демонстрування фільмів, що містять популяризацію або пропаганду органів держави-агресора та їхніх окремих дій, що створюють позитивний образ працівників держави-агресора, працівників радянських органів державної безпеки, виправдовують чи визнають правомірною окупацію території України, а також забороняється трансляція (демонстрування шляхом показу каналами мовлення) фільмів, вироблених фізичними та юридичними особами держави-агресора.

Передбачена частиною першою цієї статті заборона розповсюдження і демонстрування фільмів, що містять популяризацію або пропаганду органів держави-агресора та їхніх окремих дій поширюється на розповсюдження та демонстрування будь-яких фільмів незалежно від країни походження, виробництва після 1 серпня 1991 року. Заборона трансляції фільмів, вироблених фізичними та юридичними особами держави-агресора, які не містять популяризації або пропаганди, передбачених попереднім реченням органів та дій, поширюється на фільми, вироблені після 1 січня 2014 року.

Фільм вважається таким, що містить популяризацію або пропаганду органів держави-агресора та їхніх окремих дій, що створює позитивний образ працівників держави-агресора, працівників радянських органів державної безпеки, виправдовує чи визнає правомірною окупацію території України, якщо в ньому наявна принаймні одна з таких ознак: серед позитивних героїв фільму є співробітники (у тому числі колишні або позаштатні) органів держави-агресора, радянських органів безпеки; сюжет фільму безпосередньо або опосередковано пов'язаний з діяльністю органів держави-агресора, радянських органів безпеки, і ця діяльність представлена у фільмі як позитивна; у сюжеті фільму безпосередньо або опосередковано заперечується або ставиться під сумнів територіальна цілісність України, виправдовується або подається в позитивному світлі окупація території України, акти агресії з боку інших держав, розв'язування війни, пропагується винятковість, зверхність або неповноцінність осіб за ознаками їх релігійних переконань, належності до певної нації або раси, статі, майнового стану, соціального походження.

Відповідно до звернення до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року № 129-VIII, Російська Федерація визнана державою-агресором.

Відповідно до положень п. 12 Положення № 1315, Держкіно скасовує державну реєстрацію фільму та визнає недійсним видане прокатне посвідчення у разі виявлення недостовірної інформації, що міститься у документах, зазначених у пункті 6 цього Положення, а також у разі виявлення підстав, передбачених частиною третьою статті 15 Закону України «Про кінематографію», після видачі прокатного посвідчення, в тому числі включення одного з учасників фільму до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, оприлюдненому в установленому порядку.

Скасування державної реєстрації фільму та визнання недійсним прокатного посвідчення оформлюються наказом Держкіно, про що протягом трьох робочих днів Держкіно інформує власника відповідних прав на фільм, якому видано прокатне посвідчення, місцеві органи управління кінематографії, Національну раду з питань телебачення і радіомовлення (якщо на фільм є телевізійні права), а також у разі потреби засоби масової інформації.

Вирішуючи позовні вимоги, суд також враховує те, що ухвалою суду від 16 червня 2016 року по справі було призначено комплексну судову психологічну та мистецтвознавчу експертизу на вирішення якої поставлені наступні питання: «Чи є в наданих на експертизу аудіовізуальних творах фрагменти, які містять популяризацію та пропаганду правоохоронних органів держави-агресора, Російської Федерації; чи є в наданих на експертизу аудіовізуальних творах фрагменти, які містять ознаки позитивного образу працівників поліції держави-агресора, Російської Федерації; чи є в наданих на експертизу аудіовізуальних творах фрагменти, які містять форму та нашивки працівника поліції держави-агресора, Російської Федерації?».

На виконання ухвали суду від 16 червня 2016 року Державним науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України зроблено висновок від 26 вересня 2019 року № 9-2/57МПс, яким встановлено, що в наданих на експертизу аудіовізуальних творах наявні фрагменти, які містять популяризацію та пропаганду правоохоронних органів Російської Федерації; в наданих на експертизу аудіовізуальних творах наявні фрагменти, які містять ознаки позитивного образу працівників поліції Російської Федерації; в аудіовізуальному творі «ІНФОРМАЦІЯ_1» є фрагменти, які містять форму та нашивки працівника поліції Російської Федерації.

З системного аналізу зазначених нормативних актів та встановлених під час розгляду справи обставин, суд приходить до висновку про те, що фільм «ІНФОРМАЦІЯ_1», вироблений юридичною особою країни-агресора, містить популяризацію або пропаганду органів держави-агресора та їхніх окремих дій, тому створює позитивний образ працівників держави-агресора («ЗАО «СТУДИЯ ОЛИМП», 2015г.»), з боку відповідача вбачається протиправна бездіяльність щодо не прийняття наказу про визнання недійсним прокатного посвідчення.

Враховуючи те, що після подачі до суду даної позовної заяви наказом Держкіно від 12 квітня 2016 року № 62 «Про скасування державної реєстрації фільмів» скасовано з 01 квітня 2016 року державну реєстрацію на фільм «ІНФОРМАЦІЯ_1» (ІНФОРМАЦІЯ_1), режисер ОСОБА_1 та визнано недійсним видане прокатне посвідчення № НОМЕР_1 фільму «ІНФОРМАЦІЯ_1», з метою належного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Держкіно, яка мала місце у період з моменту звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із листом від 10 лютого 2016 року до моменту визнання недійсним державного посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільму, а саме до 12 квітня 2016 року.

Водночас, не підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов'язання відповідача анулювати державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування ТОВ «ТРК «Україна» російського фільму «ІНФОРМАЦІЯ_1» та скасування державної реєстрації фільму «ІНФОРМАЦІЯ_1» (режисер-постановник - ОСОБА_1) виробництва Кінокомпанії «Русское» з огляду на самостійно прийнятий відповідачем вказаний вище наказ від 12 квітня 2016 року № 62 «Про скасування державної реєстрації фільмів».

Між тим, згідно ч. 4 статті 15-1 Закону, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері кінематографії забезпечує реалізацію цього Закону шляхом прийняття рішення про віднесення фільмів до заборонених до розповсюдження і демонстрування на території України виключно на підставі ознак, визначених у статті 15-1 цього Закону.

Беручи до уваги те, що фільм «ІНФОРМАЦІЯ_1» (режисер-постановник - ОСОБА_1) виробництва Кінокомпанії «Русское» містить ознаки, визначені у статті 15-1 Закону, про що було зазначено вище, підлягає задоволенню вимога позивача про зобов'язання відповідача прийняти рішення про віднесення вказаного фільму до заборонених до розповсюдження та демонстрування на території України.

Відповідно до статті 161 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч. 1 статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно наведеного положення, суд присуджує на користь позивача всі здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2756,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 122, 158-163, 167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Державного агентства України з питань кіно щодо не прийняття наказу про визнання недійсним державного посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільму «ІНФОРМАЦІЯ_1» (режисер-постановник - ОСОБА_1) виробництва Кінокомпанії «Русское», яка мала місце з 10 лютого 2016 року по 12 квітня 2016 року.

3. Зобов'язати Державне агентство України з питань кіно прийняти рішення про віднесення фільму «ІНФОРМАЦІЯ_1» (режисер-постановник - ОСОБА_1) виробництва Кінокомпанії «Русское» до заборонених до розповсюдження і демонстрування на території України.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.

5. Стягнути з Державного агентства України з питань кіно за рахунок державних асигнувань на користь Громадської організації "Мережа громадських ініціатив "Баста" (код ЄДРПОУ 34716168) судові витрати в розмірі 2756, 00 грн. (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість гривень).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя А.Б. Федорчук

Судді К.М. Кобилянський

А.С. Мазур