Ухвала

від 01.11.2016 по справі 810/1359/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1359/16 Головуючий у 1-й інстанції: Горобцова Я.В. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

01 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.

секретаря Строяновської О.В.,

за участю:

представника позивача - Конюхова Є.А.

представника відповідача - Вершиніна К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «А-ТЕК» до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2016 року,

У с т а н о в и в:

ТОВ «А-ТЕК» звернулося у суд із позовом до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, в якому просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.12.2015 № 0004922201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 7 499,94 грн. та податкове повідомлення-рішення від 04.12.2015 № 0004932201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 130 997,50 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, встановивши реальність господарських операцій по відносинам позивача з контрагентом, а також про те, що висновки, викладені в акті перевірки про порушення позивачем норм податкового кодексу є необґрунтованими.

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведена документальна позапланова перевірка ТОВ «А-ТЕК» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджету податків, зборів та інших обов'язкових платежів за період з 01.04.2014 по 31.03.2015 по взаємовідносинам із низкою контрагентів, за результатами якої складено Акт №1/10-17-22-00/38182610 від 06.11.2015, яким виявлено, зокрема, порушення п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями в результаті чого завищенні валові витрати всього у сумі 33 333,33 грн., у тому числі за 2014 рік в сумі 33 333,33 грн., та п. 44.1 ст. 44, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 та п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 104 798 грн., у тому числі за травень 2014 року в сумі 104 798,00 грн.

Таких висновків податковий орган дійшов у зв'язку з тим, що до перевірки позивачем не надано повний пакет документів: податкову накладну від 30.05.2014 № 2939, банківські виписки, оборотно-сальдова відомість по рахунку 631, завдання на надання консультативних послуг, доручення, звіти про отримання послуг.

У зв'язку із наведеним, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0004922201 від 04.12.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 7 499,94 грн., в тому числі 5 999,94 грн. за основним платежем та 1 500,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення №0004932201 від 04.12.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 130 997,00 грн., в тому числі 104 798,00 грн. за основним платежем та 26 199,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із такими рішеннями податкового органу, позивач звернувся у суд.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини, є Податковий кодекс України.

Господарська діяльність, відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно підпункту 44.1 статті 44 цього Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду (пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Кодексу).

Податковим кредитом, у розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпунктів «а», «б» пункту 185.1 статті 185 Кодексу до об'єкта оподаткування податком на додану вартість відноситься постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписами пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Ураховуючи викладене, право на формування податкового кредиту та зменшення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за рахунок витрат шляхом відображенням наслідків господарських операцій у податковій звітності пов'язується з фактичним здійсненням цих господарських операцій, що має підтверджуватись документально.

Податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, який є обов'язковим.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у частині 1 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Обов'язкові реквізити первинних документів визначені частиною 2 цієї норми права.

За визначеннями, що містяться у статті 1 вказаного Закон, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, будь-які документи можна вважати первинними, що є підставою для їх врахування в податковому обліку, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Зазначене підтверджує висновок про те, що необхідною умовою для віднесення вартості придбаних платником податків товарів та послуг до витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, а сум сплаченого ПДВ - до податкового кредиту, є факт дійсного проведення господарських операцій, обумовлених відповідними угодами, що має засвідчуватись належними первинними документами.

Виходячи із викладеного, перевірці підлягає реальність здійснення між позивачем та його контрагентом спірних господарських операцій. При цьому, докази, на обґрунтування доводів сторін, відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, повинні оцінюватись судом у їх сукупності.

Колегією суддів установлено, що на час спірних правовідносин позивач був платником податків на прибуток та на додану вартість, перебував на обліку в Переяслав - Хмельницькій ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, до видів його господарської діяльності за КВЕД відноситься: вантажний автомобільний транспорт.

01.05.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕД ТЕК» (Виконавець), та Товариством з обмеженою відповідальністю «А-ТЕК» (Замовник), укладено договір про надання консультаційно-інформаційних послуг №010514-2Н.

На умовах даного Договору Замовник дає завдання, а Виконавець зобов'язується відповідно до завдання Замовника надати йому за плату консультаційні послуги (п.1.1. Договіру №010514-2Н).

Згідно з п. 1.2. Договору на підтвердження факту надання Виконавцем Замовнику консультаційних послуг відповідно до умов цього Договору складається акт виконаних робіт.

На виконання умов п.1.1 Договору №010514-2Н від 01.05.2014 Замовнику надано Виконавцю завдання на виконання робіт (надання послуг).

На підтвердження розрахунків та сплати у складі ціни товару податку на додану вартість за вказаною господарською операцією, позивач надав виписану ТОВ «ЛЕД ТЕК» податкову накладну №2939 від 30.05.2014 всього на суму 40 000,00 грн. (в т. ч. ПДВ 20% 6 666,67 грн.).

Виконання даного договору підтверджується рахунком-фактурою №2939 від 30.05.2014, платіжним дорученням №867 від 19.06.2014, актом №2939 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.05.2014 та додатком до нього від 30.05.2014.

Також, 01.05.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «А-ТЕК» (Експедитор), та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕД ТЕК» (Перевізник), укладено договір на транспортно-екпедиційні послуги №010514-1Н.

Відповідно до п.п.1.1., 1.2. Договору №010514-1Н Перевізник і Експедитор виступають від свого імені і за дорученням організацій, з яким вони мають прямі договори. Конкретні умови по кожному перевезенню обмовляються в разовій заявці (усно або письмово).

Згідно з п. 4.2. Перевізник пред'являє Експедиторові для оплати рахунок, акт виконаних робіт та податкову накладну.

На підтвердження виконання умов договору позивач надав заявки до Договору на транспортно-екпедиційні послуги, рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні та платіжні доручення. Також, на підтвердження відображення цих господарських операцій в бухгалтерському обліку позивачем надано оборотно-сальдові відомості.

Таким чином із наданих матеріалів убачається, що позивач придбавав у ТОВ «ЛЕД ТЕК» послуги, з метою використання їх у власній господарській діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного, в тому числі того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

На момент здійснення спірних господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також був зареєстрований платником податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати цей податок та складати податкові накладні на кожну поставку послуг.

У ході розгляду даної справи відповідачем не було надано суду належних доказів нікчемності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, тобто, доказів того, що правочини, які мали місце у цих відносинах, були спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, якими можуть бути виключно вироки суду стосовно посадових осіб, які брали в них участь, у яких встановлено відповідні обставини.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що є підставою для їх скасування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права. Тому, відсутні підстави для задоволення вимог апелянта.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У х в а л и в:

Апеляційну скаргу Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення .

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяС.Б. Шелест

(Повний текст ухвали складений 04 листопада 2016 року)

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Шелест С.Б.

Пилипенко О.Є.