Рішення

від 24.10.2016 по справі 914/2383/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2016р. Справа№ 914/2383/13

За позовом: Публічного акціонерного товариства В«ІскраВ» , м.Львів

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю В«ГаварВ» , м.Львів

до відповідача 2: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Севастополь

про: стягнення 42 735,89 грн.

Головуючий суддя Кітаєва С.Б.

суддя Петрашко М.М.

суддя Сухович Ю.О.

Представники:

від позивача : ОСОБА_2 - представник ( довіреність у матеріалах справи).

від відповідача 1 : не з'явився.

від відповідача 2 : не з'явився.

Права та обов»язки, передбачені ст.ст.20,22 ГПК України, суд роз»яснив представнику позивача. Заяви в порядку ст.20 ГПК України від сторін до суду не надходили.

Суть спору :

Розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства В«ІскраВ» до відповідача-1,Товариства з обмеженою відповідальністю В«ГаварВ» , до відповідача 2, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, про стягнення 128449,53 грн., з яких: 44 000грн. 00коп. відшкодування плати за перевезення, 82 099грн. 53коп. збитки у вигляді зіпсутого вантажу та 2 350грн. 00коп. плата за перебування в зоні митного контролю в сумі 2350грн. 00коп; 00,00 грн. - відсотки на компенсацію.

Рух справи викладено у відповідних ухвалах суду.

Так, ухвалою від 19.06.2013 року порушено провадження у справі і прийнято позовну заяву до розгляду. Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, зазначених у відповідних ухвалах суду. Ухвалою від 15.08.2013 року призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів. Розпорядженням керівника апарату господарського суду Львівської області від 16.08.2013 року, відповідно до пунктів 3.1.6,3.1.12 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та Рішення зборів суддів господарського суду Львівської області від 27.06.2013 року, призначено автоматичний розподіл членів колегії суддів у справі №914/2383/13, у зв»язку із призначенням колегіального розгляду справи. За результатами автоматичного розподілу членами колегії суддів для розгляду справи №914/2373/13 визначено суддів Мороз Н.В. та Матвіїва Р.І. Ухвалою від 28.10.2013 року залучено Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (99013, м.Севастополь, Качинське шосе, будинок 7, корпус Б, квартира 2) до участі у справі в статусі відповідача-2. Ухвалою суду від 16.12.2013 року провадження у справі № 914/2383/13 зупинено до набранням законної сили рішення господарського суду міста Севастополя у справі № 901/1857/13.

Позивач подав клопотання про поновлення провадження у справі №914/2383/13, оскільки відпали обставини, що зумовити зупинення провадження у даній справі, в підтвердження чого подав копію рішення господарського суду м.Києва у справі №901/1857/13 від 28.08.2014р.

У відповідності до ч.3 ст.79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

У зв'язку із закінченням повноважень судді Матвіїва Р.І., проведено автоматизовану зміну складу колегії суддів за результатом якої замінено (вилучено ) зі складу колегії суддів суддю Матвіїва Р.І. замість якого до складу колегії суддів включено суддю Кидисюка Р.А., поновлено провадження у справі ухвалою від 06.07.2016 року та призначено судове засідання на 25.07.2016 р. З підстав, зазначених в ухвалі від 25.07.2016 року розгляд справи відкладався на 12.09.2016 року

17.08.2016 року позивач подав заяву №б/н від 15.08.2016 р. (вх.№4115/16) про зміну розміру позовних вимог. Заява мотивована посиланням на ст.22 Господарського процесуального кодексу України. У прохальній частині заяви позивач просить: стягнути з відповідача-1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Гавар», на користь позивача 49 284,76 грн., з яких : 1,00 грн. - відшкодування плати за перевезення; 40 402,79 грн. - збитки у вигляді зіпсованого вантажу; 2 350,00 грн. - збитки у вигляді плати за перебування в зоні митного контролю; 6 530,87 грн. - відсотки на компенсацію.

Крім того, у прохальній частині заяви позивач, посилаючись на зменшення розміру позовних вимог, просить частково повернути з державного бюджету сплачений за подання позовної заяви судовий збір.

ОСОБА_3 з вимогами ст.2-1 ГПК України, автоматизованою системою документообігу суду здійснено зміну складу колегії суддів для розгляду справи, у зв»язку із перебуванням з 12.09.2016 року у відпустці суддів Кидисюка Р.А. і ОСОБА_4 Внаслідок автоматизованого розподілу визначено колегію суддів для розгляду справи в складі : головуючий суддя - Кітаєва С.Б., Судді Петрашко М.М. і ОСОБА_5

Судове засідання, призначене на 12.09.2016р. не відбулось, оскільки відповідно до наказу в.о. голови господарського суду Львівської області №289-к від 30.08.2016 року, головуючого суддю Кітаєву С.Б. з 12.09.2016 року по 16.09.2016 року відряджено на навчання у Львівське регіональне відділення Національної школи суддів України. Відтак, ухвалою від 19.09.2016 року призначено розгляд справи на 05.10.2016 року .

Ухвала від 19.09.2016 року не вручена ТзОВ «Гавар», повернута органом зв»язку до господарського суду з відміткою причин повернення: «за зазначеною адресою не проживає. Такої фірми не має». В судове засідання відповідачі явку повноважних представників не забезпечили. За наведеного, ухвалою від 05.10.2016 року суд відклав розгляд справи на 24.10.2016 року.

В судове засідання 24.10.2016 року прибув лише представник позивача.

Відповідно до п.п.1,3 ч.1, ч.ч.2,3 ст.55 ГПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюванню за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог,- загальною сумою усіх вимог.

В ціну позову включаються також вказані в позовній заяві суми неустойки (штрафу, пені), а якщо вони не вказані - суми їх визначені суддею.

Ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

У пунктах 3.10, 3.11 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз»яснено , що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. ОСОБА_3 з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір,- з обов»язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв»язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК.

ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв ( клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разу надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як подання іншого (ще одного) позову, чи об»єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.»

Нуль в перекладі з латинської мови означає ніякий, від додавання якого дійсне число не змінюється.

Отже, оскільки під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога, а в розумінні ст.55 ГПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою, яка в сукупності складається із сум по кожній із заявлених вимог, то доводи позивача про те, що у позовній заяві ним була заявлена вимога про стягнення відсотків на компенсацію, яка визначалась стягуваною сумою (00,00 грн.) судом відхиляються як безпідставні. Суд також зазначає, що під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві.

З врахуванням викладеного та у зв»язку із надходженням до господарського суду Заяви «про зміну розміру позовних вимог» ( вх.№4115/16 від 17.08.16р.), суд , виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви б/н від 11.06.2013 року та конкретних обставин справи приходить до висновку , що заява позивача в частині стягнення 6 530,87 грн. відсотків за компенсацію не може бути прийнята судом для подальшого розгляду (підлягає відмові у прийняті), оскільки містить додаткові вимоги, які первинно не були заявлені у позовній заяві,що в свою чергу суперечить приписам ч.4 ст.22 ГПК України.

Заява (вх.№4115/16 від 17.08.16р.) приймається до розгляду в частині вимог про: відшкодування плати за перевезення в сумі 1,00 грн.; збитків у вигляді зіпсованого вантажу в сумі 40 402,89 грн.; збитків у вигляді плати за перебування в зоні митного контролю в сумі 2 350,00 грн., оскільки виходячи з її змісту в частині перелічених вимог, а також змісту раніше поданої позовної заяви , розцінюється судом як заява про зменшення розміру позовних вимог, що відповідає приписам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Як зазначено у п.п.3.9.1 п.3.9 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 ста статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою ( тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв»язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За даними ОСОБА_6 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманим судом у зв»язку із розглядом даної справи станом на 05.10.2016 року встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Гавар» в статусі юридичної особи включено до ЄДР; код ЄДРПОУ 25225591; місцезнаходженням юридичної особи є адреса, яка відповідає адресі вказаній позивачем у позовній заяві (79068, Львівська область, місто Львів, Шевченківський район, вул.Лінкольна, будинок 23). Дані про перебування юридичної особи у процесі провадження у справі про банкрутство, санації, зокрема відомості про розпорядника майна, санатора; відомості про перебування юридичної особи у процесі припинення; дата та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи в Єдиному державному реєстрі відсутні.

Відповідач 2, ФОП ОСОБА_1 , включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; проживає за адресою: 99013, місто Севастополь, вулиця Качинське шосе, будинок 7, корпус Б, квартира 2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1), що підтверджується Витягом з ЄДР. На зазначену в ЄДР адресу відповідачу 2 суд скеровував ухвали по справі, про що зокрема свідчать копії згрупованих внутрішніх поштових відправлень - рекомендованих листів поданих в ВПЗ Львів-14 відправником, Господарським судом Львівської області.

Ухвали суду про поновлення провадження у справі, про відкладення розгляду справи розміщувались на сайті Господарського суду Львівської області.

Слід зазначити, що у справі міститься відзив ФОП ОСОБА_1 на позовну заяву у якому просить позовні вимоги ПАТ «Іскра» до ТОВ «Гавар» задовільнити , а справу розглядати без участі представника відзив зареєстрований в суді за вх.№55601/13 23.12.13р. ).

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представників відповідачів суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідачів не надходило, тому суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

З підстав наведених у позовній заяві, із врахуванням заяви про зміну розміру позовних вимог в частині вимог про: відшкодування плати за перевезення в сумі 1,00 грн.; збитків у вигляді зіпсованого вантажу в сумі 40 402,89 грн.; збитків у вигляді плати за перебування в зоні митного контролю в сумі 2 350,00 грн., наданих пояснень, позивач просить позов задоволити та відшкодувати йому за рахунок відповідача 1, ТзОВ «Гавар», плату за перевезення в сумі 1,00 грн.; збитки у вигляді зіпсованого вантажу в сумі 40 402,89 грн.; збитки у вигляді плати за перебування в зоні митного контролю в сумі 2 350,00 грн.

В засіданні розглянуто клопотання позивача, викладене у прохальній частині позовної заяви про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ТзОВ «Гавар» ( в тому числі на грошові кошти, що знаходяться на рахунках в банківських установах ) в межах суми позовних вимог. У задоволенні клопотання позивачу відмовлено.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

ОСОБА_3 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Судом встановлено .

07 листопада 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Іскра» (далі - клієнт, позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ( далі - експедитор, відповідач 2) укладено Договір №ТР 07/11.12 про надання транспортно-експедиційних послуг при перевезенні вантажів автомобільним транспортом по Україні та у міжнародному сполученні .

Відповідно до п.1.1 Договору експедитор зобов»язується за дорученням клієнта організувати за участю третьої особи (Перевізника) перевезення вантажу по Україні та у міжнародному сполученні по маршруту, вказаному в Замовленні (Додаток №1) Клієнтом, а Клієнт зобов»язується оплатити за перевезення вантажу встановлену плату згідно Замовлення, а також комісійну винагороду Експедитору.

Сторонами погоджено ( п.1.2 Договору), що Замовлення на перевезення є невід»ємною частиною даного Договору. Передане по факсу Замовлення має юридичну силу у випадку, якщо воно завірене печатками і підписами обох сторін.

Здійснюючи перевезення вантажу у міжнародному сполученні, Сторони керуються даним Договором та Конвенцією про Договір міжнародного перевезення вантажів (КДПГ, ООН, Женева,1956.), митною Конвенцією про міжнародне перевезення вантажів (Конвенція МДП), а при здійсненні перевезення по території України діючим законодавством України ( п.1.3 Договору).

Експедитор відповідає перед Клієнтом за дії третіх осіб, яких він залучив до виконання даного Договору як за свої власні ( п.1.4 Догоовору).

Експедитор зобов»язується ( п.2.2 Договору) за дорученням Клієнта організувати відправку вантажів автомобільним транспортом, доставити довірений йому вантаж у пункт призначення і видати його вантажоодержувачу.

Експедитор бере на себе відповідальність за збереження вантажу у дорозі. Експедитор бере на себе відповідальність за належне оформлення і вчасне надання товаро-транспортної документації (СМR) Клієнту. Експедитор зобов»язаний здійснювати контроль за правильністю завантаження, розміщенням вантажу, з метою забезпечення безпеки руху та не допускати пошкодження вантажу під час завантаження, розвантаження та транспортування, перевіряти наявність всіх необхідних документів на вантаж, які видаються вантажовідправником. В дорозі суворо виконувати протипожежні правила, правила по охороні праці і техніці безпеки . ( п.п.2.3-2.5 Договору).

Експедитор зобов»язувався ( п.2.6 Договору) своєчасно інформувати Клієнта про виконання графіка пересування автомобілів по контрольних пунктах, які узгоджуються Сторонами, а також негайно повідомляти про вимушені затримки транспортних засобів в дорозі, про аварії або інші непередбачені обставини, що перешкоджають своєчасній доставці і здачі вантажу вантажоодержувачу.

Забезпечити належне оформлення перевізних та інших документів, які потрібні Клієнту для перевезення та передачі вантажу, своєчасне проведення розрахунків (п.2.7).

Відповідно до п.п.2.8,2.9 Договору Експедитор зобов»язувався при передачі вантажу надавати Клієнту товаро-транспортну документацію ( оригінали товаротранспортних накладних (СМR) із всіма відмітками прикордонних митниць, екологічних , санітарних, карантинних та інших інспекцій у місцях пропуску товару на територію України відповідно до характеру перевезення вантажу, товарну накладну (рахунок-фактуру (інвойс)), акт виконаних робіт , замовлення, податкову накладну вантажовідправника, оформлених належним чином.

Негайно подавати Клієнту належним чином оформлені документи про пошкодження , втрату або викрадення вантажу; давати Клієнту пояснення про причини затримки в доставці вантажу.

Відповідно до п.п.3.1-3.3 (розд.3 ) Договору Клієнт зобов»язувався : до прибуття автомобіля під завантаження підготувати вантаж до перевезення (затарити, замаркувати, підготувати перевізні документи). Перед завантаженням вантажу перевірити придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному, технічному відношенні. При подачі рухомого складу до Клієнта не робити простоїв більше зазначених норм, а саме : завантаження - 1 доба; замитнення - 1 доба; розмитнення -1 доба; розвантаження - 1 доба.

У розділі 4 Договору Сторони узгодили порядок розрахунків. Так, відповідно до п.4.1 , вартість послуг Експедитора згідно умов даного Договору по кожному конкретному перевезенню встановлюється за домовленістю між Клієнтом та Експедитором та обумовлюється в Замовленні.

Оплата за послуги ( п.4.2) провадиться Клієнтом шляхом перерахування належних сум на розрахунковий рахунок Експедитора на протязі 20-ти банківських днів з моменту отримання від Експедитора товаротранспортної документації передбаченої п.2.8 даного Договору. У випадку невиконання Експедитором в повному обсязі вимог цього Договору і завдання збитків Клієнту, останній має право затримати здійснення оплати Експедитору до повного вирішення питань, пов»язаних із відшкодуванням збитків, яких було завдано Клієнту та сплати йому штрафних санкцій згідно даного Договору.

Відповідно до п.п.5.2.4 п.5.2 Договору Експедитор несе відповідальність за шкоду завдану Клієнту ( втрата, недостача, пошкодження, викладення вантажу) третіми особами, які були залучені до виконання даного Договору Експедитором, останній відповідає перед Клієнтом у розмірі завданої шкоди.

Експедитор несе відповідальність перед Клієнтом за збитки сплачені Клієнтом на користь третіх осіб, якщо такі збитки виникли з вини Експедитора чи інших осіб, які притягнуті останнім для виконання даного Договору ( п.п.5.2.6 п.5.2 Договору).

Відповідно до п.8.1, цей Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2012р. Одностороннє припинення дії Договору не допускається. Якщо жодна зі Сторін за 30 днів до закінчення терміну дії Договору не повідомить письмово іншу Сторону про розірвання Договору, термін його дії буде автоматично пролонгований на кожний наступний календарний рік.

Всі зміни і доповнення до цього Договору дійсні тільки в тому випадку, коли вони виконані в письмовій формі і підписані обома Сторонами. Одностороння зміна умов Договору не допускається (п.8.2).

ПАТ «Іскра» та ФОП ОСОБА_1 оформлено Замовлення на перевезення №33-48 від 27.11.2012 на підставі Договору №ТР 07/11.12 від 07.11.2012р., згідно відомостей у якому: вантажовідправником і клієнтом є ПАТ «Іскра»; перевізником і експедитором є ФОП ОСОБА_1; маршрут : Львів-Томськ; найменування вантажу - колба; об»єм - 120 м.куб.; вага - 14 т.; кількість автомашин - 1; дата завантаження - 28.11.2012р., дата розвантаження - 10.12.2012 р. ; місце розвантаження - м.Томськ, пр.-т Кірова,5 (заїзд на територію заводу для розвантаження зі сторони вулиці Советская); додаткові умови : з моменту передачі водію-експедитору під розписку документів на право транспортування вантажу і до моменту передачі вантажу ( підтвердженого документально) відповідальність за збереження вантажу несе Перевізник (експедитор); вартість послуг - 47 000 грн.; умови оплати - безготівковий розрахунок на момент завантаження; документи необхідні для оплати : рахунок, податкова накладна ( при необхідності), СМR)); марка і № автомашини - ОСОБА_6 вс 59-34 вк,вс 09-75хт.; водій -ОСОБА_7 Михайлович.

Замовлення на перевезення підписано : перевізником, експедитором ( ФОП ОСОБА_1О.) , з однієї сторони, вантажовідправником, клієнтом (ПАТ «Іскра») ,з другої сторони. , завірено їх печатками.

Платіжними дорученнями №23313380 від 30.11.2012 р. і № 2452 від 04.12.2012 року ПАТ»Іскра» перерахувало на рахунок ФОП ОСОБА_1 кошти в сумі 47000,00 грн. за транспортні послуги згідно рахунку №29/11 від 27.11.2012р. без ПДВ ( рахунок №29/11 від 27.11.2012 року на суму 47000,00 грн. виставлений ФОП ОСОБА_1 на оплату транспортних послуг Львів-Томськ).

27.11.2012 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (експедитор, відповідач 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гавар» ( виконавець, відповідач 2) укладено Договір №28/11 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні.

У п.1.1, п.1.2 зазначеного Договору зазначено, що цей Договір регулює взаємовідносини між Експедитором і Виконавцем при здійсненні перевезень вантажів по Україні і міжнародних перевезень вантажів вантажним автомобільним транспортом.

Експедитор за дорученням і за рахунок замовника, за винагороду, що складає різницю коштів, які надійшли від замовника і розрахунками зі всіма учасниками транспортного процесу, надає вантажі, які належать замовнику, для перевезення. Виконавець виконує перевезення цих вантажів згідно Заявки Експедитора, яка є невід»ємною частиною цього Договору.

У п.2.1 Договору сторонами визначено види послуг, які на підставі цього Договору може надавати Виконавець. Так, на підставі цього Договору Виконавець надає одні або декілька із наведених у п.2.1 послуг, серед яких, зокрема, послуга по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом на території Європи і України на підставі відповідних заявок. Конкретні умови по кожному замовленню обумовлюються в Заявці. Отримані факсимільним зв»язком чи по електронній пошті Заявки і Договір мають рівну юридичну силу з оригіналом (п.2.2 Договору).

Виконавець зобов»язувався ( п.3.1): письмово підтвердити приймання заявки до виконання (п.п. 3.1.1); забезпечити подачу під завантаження транспортний засіб, придатний і повністю готовий до перевезення обумовленого вантажу, в погоджений сторонами строк (п.п.3.1.2); доставити у строки, обумовлені в заявці, ввірений йому Експедитором вантаж у пункт призначення і видати його вантажоодержувачу, вказаному в товаро-транспортній накладній (п.п.3.1.3); негайно інформувати замовника про любі затримки і проблеми, які виникають при транспортуванні вантажу (п.п.3.1.4).

Відповідно до п.4.5 Договору, порядок і строк оплати послуг обумовлюються у разовій заявці направленій виконавцю до конкретного перевезення. Строк оплати не може перевизувати чотирнадцяти банківських днів з моменту отримання оригіналів рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт, СМR.

Оплата послуг виконавця проводиться Експедитором на розрахунковий рахунок Перевізника на підставі рахунку, податкової накладної і акту виконаних робіт (п.4.6 Договору).

Виконавець несе матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття до перевезення до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу (п.6.4). Виконавець несе відповідальність за осіб, залучених до виконання даного договору у розмірі і на умовах, передбачених діючим законодавством, як за власні ( п.6.5). Виконавець несе відповідальність, зокрема, за втрату, пошкодження, псування вантажу у розмірі вартості втраченого, пошкодженого вантажу , або зіпсованого вантажу, а також відшкодовує виниклі при цьому збитки Експедитора у повному обсязі (п.6.6 Договору).

Договір , доповнення до нього або інші документи, підписані і передані по факсу чи електронною поштою, мають рпівну з оригіналом юридичну силу ( п.9.1)

Даний Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2012 року або до повного виконання сторонами зобов»язань. Якщо за місяць до закінчення строку дії даногоо Договору ні одна із сторін не виявить письмового бажання його розірвати, то даний Договір рахується продовженим на той же строк і на тих же умовах (п.п.10.1; 10.2).

Зміст замовлення на перевезення №2811 від 27.11.2012 , оформленого на підставі Договору №ТР 28/11 від 27.11.2012р., містить відомості про : вантажовідправника, клієнта - ПАТ «Іскра»; експедитора - ФОП ОСОБА_1; про маршрут : Львів-Томськ; найменування вантажу - колба; об»єм - 120 м.куб.; вага - 15 т.; кількість автомашин - 1; дата завантаження - 28.11.2012р., дата розвантаження - 10.12.2012 р. ; місце розвантаження - м.Томськ, пр.-т Кірова,5 (заїзд на територію заводу для розвантаження зі сторони вулиці Советская); додаткові умови : з моменту передачі водію-експедитору під розписку документів на право транспортування вантажу і до моменту передачі вантажу (підтвердженого документально) відповідальність за збереження вантажу несе Перевізник (експедитор); вартість послуг - 44000 грн.; умови оплати - безготівковий розрахунок на момент завантаження; документи необхідні для оплати : рахунок, податкова накладна ( при необхідності), СМR)); марка і № автомашини - ОСОБА_6 вс 59-34 вк,вс 09-75хт; водій - ОСОБА_7.

У відзиві на позов ( вх.№ 55601/13 від23.12.13) відповідач 2 посилаючись на те, що фактично вантаж було передано виконавцю, ТОВ «Гавар», для перевезення, яке оплачено в повному обсязі ФОП ОСОБА_1 шляхом перерахування коштів на рахунок ТОВ «Гавар», вважає, що належним чином виконав своїх зобов»язань , як експедитор, перед Клієнтом, ПАТ «Іскра». Відтак, просить позовні вимоги ПАТ «Іскра» до ТОВ «Гавар» задоволити. До відзиву долучені копії платіжних доручень : №196 від 30.11.2012 року на перерахування ФОП ОСОБА_1 на рахунок ТОВ «Гавар» 19 000,00 грн. за транспортно-експедиційні послуги по рахунку №13 від 27.11.12р.; №194 від 28.11.2012 р. на перерахування 3 000,00 грн. та платіжного доручення №197 від 05.12.2012 року на перерахування 21 000 ,00 грн. з тим же призначенням платежу.

У додаткових поясненнях ( вх.№32911/13 від 14.08.13р. ) позивач пояснює, що 28.11.12 року наданий автомобіль було завантажено товаром, про що складено акт №023-156. При цьому зі сторони перевізника акт було підписано вже іншим водієм, ніж тим ім»я якого було зазначено в замовленні на перевезення. Тобто, відбулась зміна водія зі сторони перевізника. Стверджує, що було оформлено розхідну накладну №0005894 від 29.11.12р., в якій водієм проставлено підпис про отримання вантажу.

Як вбачається, ОСОБА_3 №023-156 про завантаження колби та склотрубки містить запис про водія вантажівки ОСОБА_8 ( підпис). Крім того, прізвище водія вантажівки (ОСОБА_8) закреслено та записано прізвище водія ОСОБА_9 Однак, підпис водія ОСОБА_9 відсутній. Розхідна накладна №0005894 від 26 листопада 2012р. по ПАТ «Іскра» містить підпис водія ОСОБА_8 За умовами Договору №ТР 07.11.12 від 07.11.12р. заявка є невід»ємною частиною договору. Експедитор , зокрема, зобов»язаний забезпечити належне оформлення перевізних документів та інших документів, необхідних для перевезення ( п.2.7). За умовами Договору №28/11 від 27.11.2012 р. обов»язок забезпечити належне оформлення товаро-транспортних і інших документів, необхідних для безперешкодного проходження контролю на лінії здачі вантажу вантажоотримувачу покладено теж на Експедитора ( ФОП ОСОБА_1А.). Як пояснює позивач у тих же поясненнях вантаж було замитнено 04.12.12 р. , про що свідчить митна декларація від 04.12.12 №209140000/2012/043094. Вантаж замитнено тільки 04.12.12р. через відсутність у перевізника картки обліку особи, яка здійснює операції з товаром. Така картка була оформлена Львівською митницею 03.12.12р. У подальшому позивачем було виявлено, що станом на обумовлену в заявці дату (11.12.12р.) доставки вантажу в м.Томськ ( Російська Федерація), автомобіль все ще не перетнув кордон України, у зв»язку з чим позивачем були вжиті заходи щодо визначення його місцехназходження. Після того, як було виявлено, що автомобіль вже біля 2-ох місяців простояв в межах Львівської області під відкритим небом, позивач пояснює, що ним було надіслано претензію експедитору від 23.01.13 р. як до особи, відповідальної за організацію перевезення, на яку була отримана відповідь 23.01.13р. Вже 01.02.13 р. листом №9/338 ПАТ «Іскра» було виставлено вимогу до експедитора про повернення вантажу. Вантаж було доставлено на адресу ПАТ «Іскра» 19.02.13р. Причому водієм автомобіля виявилася ще інша особа - ОСОБА_10, на ім»я якого була виписана одноразова перепустка №34-49. На той час, як пояснює позивач, невиконане зобов»язання вже втратило для позивача інтерес, також стало очевидним , що вантаж не буде вивезено за межі митної території України вказаним автомобілем, тому замитнення вантажу було анульовано за заявою позивача. Під час огляду вантажу було виявлено його псуття, про що складено акт від 20.02.13р.. Водій від підписання цього акта відмовився, пояснивши, що він не здійснював перевезення, отримав вказівку доставити автомобіль на ПАТ «Іскра», за вантавж не розписувався та про умови його зберігання нічого не знає. В подальшому та частина вантажу (колби) , яка мала явгі ознаки зіпсуття була списана згідно акту від 27.02.13р. Інша частина була представлена для експертного дослідження.

За умовами п.2.6 Договору №ТР 07/11.12 від 07.11.2012р. на Експедитора покладено обов»язое своєчасно інформувати Клієнта про виконання шрафіка пересування автомобілів по контрольних пунктах, які узгоджуються Сторонами, а також негайно повідомляти про вимушені затримки транспортних засобів в дорозі, про аварії або інші непередбачувані обставини, що перешкоджають своєчасній доставці і здачі вантажу вантажоодержувачу.

ОСОБА_3 експертизи №2-254-В Львівської торгово-промислової палати при перевірці колб , які мали бути доставлені вантажоодержувачу, виявлено вилущування скла яке є результатом тривалого зберігання колб в середовищі з підвищеною вологістю.

Як вбачається зі змісту листа-вимоги позивача , адресованого ФОП ОСОБА_1, посилаючись на порушення ФОП ОСОБА_1 умов п.5.2.3 договору №07/11.12 від 07.11.2012р. та заявки №33-48 від 27.11.2012 р. і протермінування ФОП ОСОБА_1 терміну доставки вантажу мінімім на 42 дні, у зв»язку із відсутністю перереєстрації облікової картки перевізника, ПАТ «Іскра» ставило вимогу повернути кошти в сумі 47000,00 грн. згідно оплаченої заявки і відшкодувати збитки завдані підприємству непоставвкою продукції у визначений термін, відповідно до договору і заявки на перевезення.

Публічне акціонерне товариство "Іскра" у позові просило відшкодувати йому за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Гавар» плату за перевезення в сумі 44 000,00 грн.; збитки у вигляді зіпсованого вантажу в сумі 82099,53 грн.; збитки у вигляді плати за перебування в зоні митного контролю в сумі 2350,00 грн.; відсотки на компенсацію в сумі 0,00 грн. Позов вмотивовано посиланням на такі обставини. Відповідно до договору перевезення, укладення якого підтверджується оформленням міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) від 30.11.12 р. ТОВ «Гавар» зобов»язався доставити вантаж позивача за маршрутом Львів - Томвськ (Російська Федеравція). Стверджує, що своє зобов»язання щодо оплати перевезення позивач виконав перерахувавши експедитору ( ФОП ОСОБА_1) 47 000,00 грн., згідно платіжних доручень №23313380 від 30.11.2012 р. на суму 23500,00 грн. та №2452 від 04.12.2012 р. на суму 23500,00 грн. на оплату рахунку №29/11 від 27.11.12р. Стверджує, що із перерахованої суми коштів власне плата за перевезення становить 44000,00 грн., що підтверджується замовленням на перевезення №2811 від 27.11.12р. до договору №ТР 28/11 від 27.11.12р. Доставки вантажу в пункт призначення відповідач не здійснив й прибув з ним 19.02.2013 року до позивача з метою його повернення. В процесі повернення вантажу виявлено його зіпсуття, про що складено акт обстеження від 20.02.13р. 27.02.13 р. частина вантажу (колби) , після її перевірки, в кількості 206910 штук була списана як брак згідно акту списання від 27.02.13р. Актом експертизи, проведеної експеортами Львівської торгоово-промислової палати, №2-254-В від 29.03.13 встановлено, що 489 ящиків з колбою А 50-1 прозорою в кількості 200 490 шт. пошкоджені внаслідок вилущування скла колб, яке відбулось в результаті тривалого зберігання колб в середовищі з підвищеною вологістю. Вартість зіпсованого вантажу, відповідно до рахунку-фактури №1050 від 29.11.12 складає 318994,20 російських рублів, що станом на 30.11.12 ( дату оформлення міжнародної товарно-транспортної накладної становить 82099,53 грн). Внаслідок порушення свого зобов»язання відповідачем ( ТОВ «Гавар») позивачем також понесено збитки у вигляді плати за перебування з 04.02.2013 року по 19.02.2013 року в зоні митного контролю Львівської митниці, необхідного для анулювання замитнення вантажу в сумі 2350,00 грн., про що свідчить лист ТОВ «Карпати-логістик» №50 від 25.02.13 р. Крім того, підлягають відшкодуванню плата за перевезення, мито, а також інші платежі пов»язані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті; інший збиток відшкодуванню не підлягає.

У заяві про зміну розміру позовних вимог ( вх.№4115/16 від 17.08.16р. )) , яка розцінена судом як заява про зменшення розміру позовних вимог про стягнення плати за перевезення, збитків у вигляді зіпсованого вантажу, збитків у вигляді плати за перебування в зоні митного контролю та у які й позивач просить відшкодувати йому за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Гавар» 1,00 грн. плати за перевезення, 40 402,89 грн. збитків у вигляді зіпсованого вантажу , збитків у вигляді плати за перебування в зоні митного контролю у розмірі 2 350,00 грн. , ПАТ «Іскра» посилається на рішення господарського суду м.Києва від 28.08.2014 року у справі №901/1857/13, яким частково задоволено позов ПАТ «Іскра» до ФОП ОСОБА_1 та яке набрало законної сили, і стверджує, що норми пунктів 1.4,2.2,2.3,5.2.4,5.2.6 Договору про надання транспортно-експедиційних послуг №ТР 07/11.12 від 07.11.12 ( договір між ПАТ «Іскра» та ФОП ОСОБА_1 про надання транспортно-експедиційних послуг при перевезенні вантажів автомобільним транспортом по Україні та у міжнародному сполученні)) слід розцінювати як встановлення поруки експедитора за виконання залученим ним, або його (експедитора) контрагентами, перевізником своїх обов»язків, виходячи з положень ст.541, ч.1 ст.553, ч.1 ст.554, ч.ч.1,4 ст.543 ЦК України. Відтак, вважає, що покладення договором експедирування на експедитора відповідальності за незбереження та не доставку вантажу, не звільняє від відповідальності перевізника, який допустив порушення договору перевезення. В даному випадку експедитор та перевізник, вважає позивач, несуть солідарну відповідальність.

Позивач також акцентує увагу на тому, що рішення господарського суду м.Києва від 28.08.2014 року у справі №901/1857/13 станом на даний час залишається невиконаним, а відтак він ( позивач) має право звернутися із вимогою до відповідача 1, яка грунтутється на порушенні договору перевезення.

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Іскра" зверталось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 вартості оплаченого але не виконаного замовлення на перевезення в сумі 47 000,00 грн., збитків у вигляді зіпсованого вантажу у розмірі 82 099,53 грн., збитків у вигляді плати за перебування в зоні митного контролю у розмірі 2 350,00 грн., неустойки у розмірі 34 000,00 грн. Позов вмотивовано посиланням на такі обставини. У зв'язку з неналежним виконанням Договору про надання транспортно-експедиційних послуг № ТР 07/11.12 від 07.11.2012 року (далі - договір) позивач відмовився від договору. Внаслідок односторонньої відмови від договору останній є розірваним, а проплачені на його підставі за невиконане замовлення кошти в сумі 47 000,00 грн. є такими, що безпідставно отримані відповідачем. Зіпсування вантажу підтверджується актом експертизи Львівської торгово-промислової палати №2-254-В від 29.03.2013 року. Актом списання від 27.02.2013 року частина вантажу була списана як брак. Вартість зіпсованого вантажу - 318 994,20 російських рублів, що станом на 30.11.2012 (дата оформлення міжнародної ТТН (СМR)) року становить 82 099,53 грн., вбачається з даних рахунку-фактури №1050 від 29.11.2012 року. Збитки в сумі 2 350,00 грн. у вигляді плати за перебування з 04.02.2013 року по 19.02.2013 року в зоні митного контролю Львівської митниці, необхідного для анулювання замитнення вантажу, підтверджуються даними листа ТОВ "Карпати-логістик" №50 від 25.02.2013 року. Відповідно до п.5.2.3. договору відповідач зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі 500 грн. за кожен день прострочення, що за період з 12.12.2012 року по 19.02.2013 року становить 68 днів, відповідно, неустойка - 34 000,00 грн. (500 грн. х 68 днів = 34 000,00 грн.).

Рішенням Господарського суду міста Севастополя від 25.09.2013 року, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.01.2014 року у справі № 901/1857/13, позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача неустойку у розмірі 500,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 10,00 грн.; в іншій частині позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач ( ПАТ «Іскра») просив скасувати ухвалені по справі судові акти в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення вартості оплаченого, але не виконаного замовлення на перевезення в сумі 47 000,00 грн., збитків у вигляді зіпсованого вантажу в сумі 82 099,53 грн., збитків у вигляді плати за перебування в зоні митного контролю в сумі 2 350 грн. та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Постановою Вищого господарського суду України від 25 березня 2014 року у справі № 901/1857/13 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Іскра" задоволено частково.Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.01.2014 року та рішення Господарського суду міста Севастополя від 25.09.2013 року у справі № 901/1857/13 - скасовано.Справу № 901/1857/13 направлено на новий розгляд.

Відповідно до абз.6 ч.1 ст.12 Закону України «Про забезпечення прав ісовобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» матеріали справи скеровані до господарського суду міста Києва.

Приймаючи Постанову від 25 березня 2014 року Вищий господарський суд України виходив із наступного.

Відповідно до п.1.1. договору Експедитор зобов'язується за дорученням Клієнта організувати за участю третьої особи (Перевізника) перевезення вантажу по Україні та у міжнародному сполученні по маршруту, вказаному в замовленні (Додаток №1) Клієнтом. Пунктом 1.2. договору визначено, що замовлення на перевезення є невід'ємною частиною Договору. Зміст замовлення на перевезення №33-48 від 27.11.2012 року, оформленого на підставі договору, містить як дату завантаження - 28.11.2012 року, так і дату розвантаження - 10.12.2012 року.

Обов'язок експедитора дотриматись строку (терміну) виконання зобов'язання по перевезенню, узгодженому сторонами у замовленні на перевезення, витікає із положень договору, відповідно до яких експедитор зобов'язаний подати транспорті засоби у пункти завантаження в день і час, визначений замовленням, доставити довірений йому вантаж у пункт призначення, своєчасно інформувати клієнта про виконання графіка пересування автомобілів по контрольних пунктах, негайно повідомляти про вимушені затримки транспортних засобів в дорозі, про аварії, або інші непередбачені обставини, що перешкоджають своєчасній доставці і здачі вантажувантажоодержувачу (п.п.2.1., 2.2., 2.6.).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.ч.1, 2ст.509 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч.1ст.631 ЦК України).

У Постанові вказано, що зробивши висновок про те, що договір є діючим і зобов'язання за ним не припинилось, позивач може вимагати належного виконання умов договору, тобто перевезення відповідачем вантажу по маршруту, вказаному в замовленні,однак суди помилково ототожнили строк дії договору щодо можливості сторін домовитись стосовно цілого ряду перевезень протягом цього строку за окремими замовленнями як по Україні, так і у міжнародному сполученні, із строком виконання зобов'язання за кожним конкретним замовленням.

В порушення ст.43 ГПК України суди обох інстанції не дослідили п.п.1.2., 2.1., 2.2., 2.6 договору та зміст замовлення на перевезення №33-48 від 27.11.2012 року, оформленого на підставі договору, щодо строку (терміну) виконання зобов'язання за цим міжнародним перевезенням.

Також в порушення ст.43 ГПК України суди не дали оцінки даним претензії-повідомлення №б/н від 31.05.2013 року в якій зазначено про відмову від виконання відповідачем ( тобто, ФОП ОСОБА_1) зобов'язання та про відмову від договору, тому висновок про відсутність заяв щодо розірвання договору у претензіях не відповідає матеріалам справи.

У Постанові ВГСУ також вказує на те, що не прийнявши в якості належного доказу по справі ОСОБА_3 експертизи Львівської торгово-промислової палати №2-254-В від 29.03.2013 року з посиланням на те, що відповідно до останнього початком експертизи товару є 01.03.2013 року, у той час як ще 27.02.2013 року позивач склав акт на списання вантажу за договором на підставі акта дослідження про бракування вантажу від 20.02.2013 року, тобто позивачем прийнято рішення про псування вантажу та подальше його списання ще до проведення експертного дослідження, що ставить під сумнів сам факт дослідження вантажу за наведеним актом експертизи, суди не дали оцінки змісту наведеного акта експертизи в цілому, а також не оцінили дані рахунку-фактури (інвойсу) №1050 від 29.11.2012 року . Так, відповідно до наведених матеріалів справи загальна кількість скляних колб, що перевозилась за замовленням на перевезення №33-48 від 27.11.2012 року - 407 400 штук, для перевірки не пред'являлось лише 206 910 штук, фактично оглянуто експертом - 200 490 штук, що в порушення положень ст.43 ГПК України залишилось поза оцінкою судів обох інстанцій.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно встановити всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних у ній доказів, з'ясувати дійсні права та обов'язки сторін, і залежно від встановленого, правильно застосувати норми матеріального права, що врегульовують спірні правовідносини.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.08.2014 року у справі №901/1857/13 позов ПАТ «Іскра» до ФОП ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99013, місто Севастополь, вулиця Качинське шосу, будинок 7, корпус Б., квартира 2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Іскра» (79066, місто Львів, вулиця Вулецька,14; ідентифікаційний код 00214244) 40 402( сорок тисяч чотириста дві) гривні 89 копійок суму збитків за зіпсований вантаж, 47 000 ( осрок сім тисяч) гривень 00 копійок - розмір оплати невиконаного зобов»язання, 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 копійок пені, 2 350 ( дві тисячі триста п»ятдесят) гривень 00 копійок збитків понесених за перебування в зоні митного контролю та 3 308 (три тисячі триста вісім ) гривень 99 копійок суму судового збору. У іншій частині позову відмовлено. Постановлено наказ видати відповідно до статті 116 ГПК України.

Рішення господарського суду міста Києва від 28.08.2014 року у справі № 901/1857/13 не оскаржувалось і набрало законної сили.

У рішенні судом надано оцінку доказам у справі на підставі ст..43 ГПК України у т.ч., договору №ТР 07/11.12 від 07.11.12р., ОСОБА_3 експертизи №2-254-В Львівської торгово-промислової палати, акту позивача на списання вантажу за договором на підставі акту дослідження про бракування вантажу від 20.02.2013 року, рахунку-фактурі (інвойсу) №1050 від 29.11.2012 року тощо, та встановлено, що загальна кількість скляних колб, що перевозилась за замовленням на перевезення №33-48 від 27.11.2012 року - 407 400 штук, для перевірки не пред»являлось лише 206 910 штук, фактично оглянуто експертом - 200 490 штук. Оцінивши наявні у справі докази суд дійшов висновку про наявність підстав щодо стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь ПАТ «Іскра» збитків саме за кількість пошкоджених колб 200 490 штук, що становить 40 402,89 грн.

Судом також задоволено позов в частині вимоги про стягнення збитків за перебування у зоні митного контролю . При цьому суд виходив із наступного.

Положенням ч.1 ст.23 Конвенції про міжнародне перевезення вантажів від 19.05.1956 року ( Україна приєдналась Законом від 01.08.2006 року) встановлено, що коли, згідно норм даної Конвенції, перевізник зобов»язаний відшкодувати шкоду, завдану повним або частковим знищенням вантажу, розмір суми, що підлягає відшкодуванню, встановлюється на підставі вартості вантажу в місці та часі приймання його для перевезення. Оскільки експедитор відповідає за шкоду, завдану перевізником, то дана норма підлягає застосуванню.

У рішенні вказується, що встановивши наявність вини у діях експедитора щодо неналежного виконання взятих на себе зобов»язань за договором, суд дійшов висновку, що збитки у вигляді плати за перебування з 04.02.2013 по 19.02.2013 у зоні митного контролю Львівської митниці, необхідного для анулювання замитнення вантажу, у розмірі 2 350,00 грн. мають бути покладені на ФОП ОСОБА_1

Крім того, суд прийшов до висновку виходячи із умов п.п.5.2.3 договору, що ФОП ОСОБА_1 повинен сплатити ПАТ «Іскра» неустойку в розмірі 500 грн. за кожен день прострочення доставки вантажу.

Судом встановлено, що 31.05.2013 позивач ( ПАТ «Іскра») надіслав відповідачу (ФОП ОСОБА_1О.) претензію-повідомлення про негайне розірвання договору про надання транспортно-експедиторських послуг №ТР 07/11.12 від 07.11.2012 та замовлення на перевезення №33-48 від 27.11.2012 внаслідок односторотнньої відмови від них через порушення зобов»язання відповідачем, ФОП ОСОБА_1

Надавши в порядку ст..43 ГПК України оцінку наявним у справі доказам, суд дійшов висновку про те, що договір №ТР 07/11.12 від 07.11.2012 р. , який укладений між ПАТ «Іскра» ( клієнтом) та ФОП ОСОБА_1 (експедитором) слід вважати розірваним, а тому сплачені на його підставі за невиконане замовлення кошти у розмірі 47 000,00 грн. є такими, що підлягають поверненню позивачеві (ПАТ «Іскра») за рахунок ФОП ОСОБА_1 При цьому суд акцентував увагу на тому, що істотним вважається таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору, тобто йдеться про втрати та збитки, які вказана сторона понесла внаслідок порушення іншою стороною договору.

Відповідно до ст.115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов»язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

У п.2.6 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких бберуть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

ОСОБА_3 зі ст. 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.

Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як - то: - протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; - шкідливий результат такої поведінки (збитки);- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; - вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з визначених елементів цивільна відповідальність не настає.

Відповідно до п. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються : вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором; збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення; при визначення неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Наслідки порушень зобов'язань за договором є правовою підставою, згідно із ст. 623 Цивільного кодексу України, для стягнення збитків.

Підставою для відшкодування збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов'язання за договором, тобто наявності прямого причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої, у тому числі і понесених витрат.

Доводи позивача , що перевізник ( ТОВ «Гавар») має нести відповідальність за понесені позивачем збитки є безпідставними з огляду на те, що ТОВ «Гавар» не є стороною укладеного між позивачем та відповідачем 2 договору №ТР 07/11.12 від 07.11.2012р., умовами у п.5.2.4 зазначеного договору передбачено, що за шкоду завдану клієнту ( втрата, нестача, пошкодження, викрадення вантажу) третіми особами, які були залучені до виконання даного договору експедитором, останній відповідає перед клієнтом у розмірі завданої шкоди.

Відповідно ж до ч. 3 ст. 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Поряд з цим, господарський суд міста Києва, виконуючи вказівки Вищого господарського суду України у постанові від 25 березня 2014 року по даній справі, відповідно до ст.43 ГПК України дослідив усі обставини справи у т.ч.,умови договору №ТР 07/11.12 від 07 листопада 2012 року, укладеного між позивачем і відповідачем 2 (п.п.1.2, 2.1,2.2, 2.6) та зміст замовлення на перевезення №33-48 від 27.11.2012 року, оформленого на підставі договору та прийшов до висновку, що саме відповідач 2 порушив взяті на себе зобов'язання, згідно вказаного договору, внаслідок чого позивач зазнав збитків у зв'язку з пошкодженням вантажу.

Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало (ч.1 ст.924 ЦК України). Аналогічне положення міститься в ч.ч.1, 2 ст.17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956 року в м. Женеві.

В силу положень ст.35 ГПК України, факти встановлені рішенням господарського суду м.Києва не повинні доводитись знову при вирішенні даної справи.

ОСОБА_3 пункту 1 статті 23 Конвенції перевізник зобов'язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його до перевезення.

Право учасника господарських відносин, який вже відшкодував збитки, стягнути такі відшкодовані збитки з третіх осіб, що фактично їх спричинили, у порядку регресу, тобто право звернутися до третіх осіб з вимогою про відшкодування понесених ним збитків у порядку регресу визначено статтею 228 ГК України.

При цьому, згідно зазначеної норми закону право на стягнення відшкодованих збитків в порядку регресу виникає з того моменту, коли учасник господарських відносин відшкодував збитки потерпілій стороні замість третьої особи, тому регресне зобов'язання розглядається як похідне від іншого зобов'язання.

Разом з тим, у регресних зобов'язаннях як загальне правило діє принцип повного відшкодування збитків. Третя особа відповідає перед учасником господарських відносин у тому обсязі, в якому збитки фактично відшкодовані, тобто обсяг регресної вимоги повинен відповідати розміру виплаченого відшкодування.

Надавши оцінку умовам Договору №ТР 07/11.12 від 07.11.2012 р . та Договору №28/11 від 27.11.2012р. , укладених заявок на виконання цих договорів іншим доказам у справі суд не приходить до висновку про вірність доводів позивача про солідарну відповідальність ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Гавар» за вказаним вище перевезенням.

Відповідно до ст.1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходиться у двох різних країнах, з яких принаймі одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Відповідно до ч.1 ст.29 Ковенції перевізник не має права посилатися на положення цього розділу , які виключають чи обмежують його відповідальність або які переносять тягар доказу, якщо збиток був викликаний його навмисним правопорушенням або таким неналежним виконанням обов»язків з йогоо боку, яке згідно законодавства, що застосовується судом або арбітражем, який розглядає справу, прирівнюється до навмисного правопорушення.

Відповідно ж до ч.2 ст.29 Ковенції те ж саме стосується і тих випадків, коли навмисне правопорушення або неналежне виконання обов»язків вчинено агентом чи службовцем перевізника або будь-якою іншою особою, до послуг якої перевізник звертається для виконання перевезення, під час виконання такими агентами, службовцями чи іншими особами покладених на них обов»язків. Більш того, у такому випадку такі агенти, службовці або інші особи не можуть посилатися відносно своєї особистої відповідальності на положення цього розділу, на яку міститься посилання в пункті 1.

Як встановлено рішенням господарськогоо суду м.Києва неналежне виконання своїх зобов»язань за договором №ТР 07/11.12 від 07.11.2012 р. та заявки на перевезення №33-48 від 27.11.2012 р.призвело до завдання позивачу збитків за зіпсований вантаж (200490 штук колб) в розмірі 40 402,89 грн., в розмірі 47 000,00 грн. оплати невиконаного зобов»язання, 2 350,00 грн. збитків понесених за перебування в зоні митного контролю., 34 000,00 грн. пені. В іншій частині позову позивачу відмовлено, зокрема, в частині вимоги про стягнення 41 696,64 грн. (82099,53 грн. - 40402,89 грн. збитків за зіпсований товар). Поряд з цим, у даній справі ( у заяві про зміну розміру позовних вимог вх.№4115/16 від 17.08.16р.) позивач заявляє вимогу до ТОВ «Гавар» про стягнення 40402,89 грн. збитків за зіпсований товар, відшкодування яких покладено на ФОП ОСОБА_1 рішенням господарського суду міста Києва від 28.08.2014 року у справі №901/1857/13, аналогічно як і 2 350,00 грн. збитків понесених за перебування в зоні митного контролю.

Враховуючи вищенаведене, вимоги позивача про відшкодування йому за рахунок відповідача 1 збитків у вигляді зіпсованого вантажу в сумі 40 402,89 грн. та збитків у вигляді плати за перебування в зоні митного контролю в сумі 2 350,00 грн. є необґрунтованими , відтак, задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги про стягнення 1,00 грн. плати за перевезення, то оскільки позивач не перераховував ТОВ «Гавар» плату за перевезення, а понесені ним збитки в розмірі 47 000,00 грн. плати за перевезення відшкодовані позивачу за рахунок ФОП ОСОБА_1 за рішенням суду, оскільки саме ФОП ОСОБА_1 був отримувачем коштів в сумі 47000,00 грн. від позивача, суд приходить до висновку про необґрунтованість вимоги позивача в цій частині, а відтак, про відмову позивачу у відшкодуванні плати за перевезення в сумі 1,00 грн. за рахунок відповідача 1, ТзОВ «Гавар».

Щодо відповідача 2, то відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України щодо вим

Відповідно до ст..49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в розмірі 1378,00 грн. покладаються на позивача. Оскільки позивачем подана заява про зменшення розміру позовних вимог, то відповідно до ст.7 Закону України «Про судовий збір» сума зайво сплаченого судового збору підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України ухвалою, після набрання рішенням суду у справі законної сили.

Нормами статті 66 ГПК України передбачено право господарського суду за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з власної ініціативи вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів можу утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 ГПК України визначені заходи забезпечення позову, якими безпосередньо є : накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; заборона відповідачеві вчиняти певні дії; заборона іншим способом вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупинення стягнення на підставі виконавчогоо документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування заходіві до забезпечення позову», у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв»язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема,чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв»язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного процесу.

З огляду на вищенаведене враховуючи, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено обставини, які підтверджують , що невжиття заходів до забезпечення позову, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, те, що у задоволенні позову ждо відповідача 1 слід відмовити, суд не вбачає підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому клопотання позивача, викладене у позовній заяві, про вжиття х заходів до забезпечення позову задоволенню не підлягає.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.1, 2, 4-3, 12, 22, 24, 32, 33, 34, 35, 36, 43, 44, 49, 66, 67, 75, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст.82,84,85 ГПК України, ст.7 Закону України «Про судовий збір» , суд,-

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог (згідно із заявою вх.№4115/16 від 17.08.16р.) про стягнення з ТзОВ «Гавар» на користь ПАТ «Іскра» відшкодування плати за перевезення в сумі 1,00 грн., збитків у вигляді зіпсованого вантажу в сумі 40 302,89 грн., збитків у вигляді плати за перебування в зоні митного контролю в сумі 2350,00 грн. , відмовити позивачу повністю.

2. Припинити провадження у справі щодо відповідача 2.

3. Відмовити позивачу у вжитті заходів до забезпечення позову.

4. В порядку ст.7 Закону України «Про судовий збір», після набрання рішенням у даній справі законної сили, вирішити питання про повернення позивачу ( ПАТ «Іскра») з державного бюджету України зайво сплаченого судовогоо збору , у зв»язку із поданням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Повний текст рішення, із врахуванням вихідних днів, виготовлено 01.11.2016 р.

Головуючий суддя Кітаєва С.Б.

Суддя Петрашко М.М.

Суддя Сухович Ю.О.